Постанова 4821 № 705/256/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1324/21Головуючий по 1 інстанції Справа №705/256/21 Категорія: 304090300 Єщенко О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі представника Крилової Олени Леонідівни на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2021 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У січні 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обгрунтування своїх позовних вимог банк вказував на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву № б/н від 09 грудня 2011 року. 14 червня 2018 року ПАТ КБ «Приватбанк» перейменовано на АТ КБ «Приватбанк». Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що підписана заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення у письмовій формі. При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, а, підписавши заяву, між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору. Банком на підставі договору надання банківських послуг відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому, розмір кредитного ліміту збільшувався до 36 500,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3 договору. (Умов та правил надання банківських послуг) Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме до п. 2.1.1.12.3 договору. Крім того, власник рахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникненню овердрафту та здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу (процентне співвідношення від загальної заборгованості клієнта) . Але в процесі користування кредитним рахунком ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, а також підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення п. 6.5 договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, а зобов`язання клієнта у такому випадку важаються простроченими. У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 27 жовтня 2020 року мав заборгованість, яка становила 37 146, 39 грн, і складалася з наступного: 34 758,74 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн заборгованість за поточним тілом кредиту; 34 758,74 заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 2 387,65 грн заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 0,00 грн нарахована пеня; 0,00 грн нарахована комісія. Вказану заборгованість АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з відповідача разом із судовими витратами у розмірі 2 102,00 грн. Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю його вимог. Судом вказано на те, що позивач не підтвердив доказами факт письмового укладення кредитного договору, фактичне отримання відповідачем саме кредитних коштів, тому суд не знайшов підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, пенею та штрафами, оскільки не підтверджено сам факт укладення кредитного договору. Крім того, судом не взяті до уваги розрахунки заборгованості за кредитом, які додано позивачем до позовної заяви із вказівкою на те, що банком такі розрахунки не підтверджено жодним первинним документом. Вказані роздруківки, виписку та довідки суд не взяв до уваги як належним чином оформлені документи, і, відповідно, як належні та допустимі докази. Міськрайонний суд також зазначив про неможливість визначити відмінності між термінами і поняттями: поточне тіло кредиту і прострочене тіло кредиту, тому при таких обставинах юридичної невизначеності суд не знайшов достатніх правових підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі банк вказує на те, що відповідач особистим підписом погодився з тим, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та позивачем договір про надання банківських послуг; він ознайомився та згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить підпис на вказаній заяві. Відповідач при укладенні кредитного договору був належним чином повідомлений про умови кредитування, у тому числі і щодо сплати відсотків. Відповідач користувався кредитними коштами, погашав заборгованість, що підтверджується випискою по картковому рахунку, отже приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, погоджувався із розміром боргу, в т.ч. із нарахованими відсотками та неустойкою, а також продовжуючи користуватися кредитними коштами, приєднувалася до редакції тих Умов та правил, а також Тарифів, які діяли на момент користування коштами. Крім того, відповідач звертався до банку з метою перевипуску картки. У виписці по руху коштів, яка має статус первинного документа, чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, отриманих ним коштів через банкомати, а отже і отримання кредитної картки, оскільки проведення таких операцій без картки неможливе. Апелянт наголошує на тому, що у випадку несвоєчасного повернення заборгованості за фактично використаними кредитними коштами (поточним тілом кредиту), така заборгованість стає простроченою та відображається у відповідній колонці заборгованості. На переконання банку, на момент укладення кредитного договору діяла процентна ставка 32,4 %, що підтверджується матеріалами справи. Скаржник стверджує про порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, неналежну оцінку доказів по справі та доводів позивача щодо наявності заборгованості відповідача та її розміру, не повне та не всебічне з`ясування обставин справи, допущення судом невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, чим суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» в повному обсязі. На апеляційну скаргу відзив не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає даним вимогам закону. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недотриманням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 21 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 11 грудня 2011 року. (а.с. 13) Заявляючи вимоги про стягнення грошових сум, позивач надав до суду анкету-заяву, розрахунок заборгованості за договором б/н від 09 грудня 2011 року станом на 31 травня 2015 року, розрахунок заборгованості станом на 27 жовтня 2020 року, виписку по рахунку, довідку про зміну умов кредитування (зміну кредитного ліміту), довідку про строки дії карток, витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 10, зв.), наданої банком, станом на 27 жовтня 2020 року відповідач має заборгованість, яка становить 37 146,39 грн, яка складається з наступного: 34 758, 74 грн - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту; 34 758, 74 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 2 387,65 грн заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦПК України; 0,00 грн. нарахована пеня; 0,00 грн. нарахована комісія. Відповідачем вказаний розрахунок не спростовано. Вказані у документах відомості не поставлені під сумнів відповідачем. Належним чином дослідити поданий стороною розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. Із наданої позивачем виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково виконував свої зобов`язання щодо повернення цих коштів (купував товари, сплачував послуги, поповняв картку через термінал, знімав готівку в банкоматі, користувався послугою «Миттєва розстрочка» і т.д.). Таким чином, наявність кредитних правовідносин між сторонами підтверджується підписаною відповідачем анкето-заявою та рухом коштів по банківському рахунку відповідача. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, відповідач добровільно погодився із її умовами та взяв на себе відповідні зобов`язання. Згідно зі ст. 1048 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. У силу вимог ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. (частина друга вказаної статті). У відповідності до довідки АТ КБ «ПриватБанк» про зміну умов кредитування по картці ОСОБА_1 НОМЕР_1 в день старту карткового рахунку банком кредитний ліміт не встановлений. Кредитний ліміт вперше був встановлений 29 вересня 2012 року, який в подальшому 18 березня 2020 року було збільшено до 36 500 грн. Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 отримував наступні кредитні картки: НОМЕР_1 терміном до 11/15, НОМЕР_2 терміном до 01/18, НОМЕР_3 терміном до 03/18. НОМЕР_4 , терміном до 05/20 та 9931, терміном до 01/22. (а.с. 12) Посилання позивача як на частину умов договору на Умови та правила надання банківських послуг та приєднання відповідачки до умов договору на підставі ч. 1 ст. 634 ЦК України та погодження з конкретними Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви, а також зобов`язання відповідача в подальшому ознайомлюватися із їх змінами, колегія суддів відхиляє та, із врахованням висновків ВС, викладених у постанові від 03 липня 2019 року за результатами розгляду справи № 342/180/17, вважає, що зазначені у вказаному документі умови договору не можна вважати складовою частиною кредитного договору. Тому, не можна вважати узгодженими між сторонами умови щодо ціни договору, відсотків за користування кредитними коштами, відповідальності за порушення умов договору, легітимності надання відповідачці овердрафту і т.д. Відповідачем не спростовано фактичне користування кредитними коштами. Це видно з виписки за його картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, яка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, що відповідає пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, та узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18-ц, постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 759/11453/20, постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 345/2633/20. Таким чином, виписка за картковим рахунком, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами. Випискою по картковому рахунку підтверджено фактичне використання відповідачем кредитних коштів на суму 696 105,35 грн. за період з 14 лютого 2018 року по 27 жовтня 2020 року. В розрахунку заборгованості позивач визнає погашення відповідачем заборгованості за період з 14 лютого 2018 року по 27 жовтня 2020 року на загальну суму 676 067,25 грн. Таким чином, без врахування списання з рахунку позичальника платежів, узгодження нарахування яких не доведено банком, за відповідачем судом встановлений борг за використаними кредитними коштами, що становить різницю між фактично використаними коштами та поверненими коштами у розмірі 20 038,1 грн. При цьому, банком визнається, що максимальний ліміт по кредиту, який був наданий позичальнику, складав 36 500 грн. (а.с. 11, а.с. 58) Видачу кредиту у більшому розмірі банком не доведено, як і не доведено законності нарахувань відсотків за користування кредитними коштами у звичайному та підвищеному розмірі. З наданого банком розрахунку також вбачається, що погашення заборгованості по договору проводилося в порядку, передбаченому ст. 534 ЦК України. Тобто, проводилося погашення відсотків за рахунок кредиту, розмір яких не узгоджено сторонами, як то процентна ставка 3,5 % та пені. Так, згідно приписів вказаної вище норми закону у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу. Нарахування банком розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами, погашення яких проводилося за рахунок внесених грошових коштів відповідачем, не доведено позивачем належними та допустимими доказами, тому розмір визначеної банком заборгованості за тілом кредиту, що перевищує розмір кредитного ліміту, як і позовні вимоги в цій частині АТ КБ «ПриватБанк» є також недоведеними. З урахуванням наведеного, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість зі тілом кредиту у розмірі 20 038,10 грн. Встановлені колегією суддів обставини, були неповно з`ясовані судом першої інстанції, що є підставою для скасування судового рішення. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов фактично задоволено на суму 20 038,10 грн, тобто на 54 % від заявленої ціни (37 146,39 грн). Підтверджені понесені позивачем судові витрати складаються із судового збору за звернення з позовом (2 102 грн) та з апеляційною скаргою (3 405 грн), всього на суму 5 255 грн. Тому з відповідача слід стягнути судові витрати на користь позивача у розмірі 2 974 грн. Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Крилової О.Л. задовольнити частково. Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 11 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 20 038,10 грн. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 974,00 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді