Постанова 4802 № 165/1849/20

Справа № 165/1849/20 Головуючий у 1 інстанції: Ушаков М. М. Провадження № 22-ц/802/902/21 Категорія: 77 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 липня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., секретар Вакіна Д. О., з участю: представника позивача ОСОБА_1 представників відповідача Рудця В.І., Сініцької Ж. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська», треті особи, на стороні позивача, що не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація відокремленого підрозділу Шахта №1 «Нововолинська» Державного підприємства «Волиньвугілля», Волинська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_1 та відповідача Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» на заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 14 грудня 2020 року,- В С Т А Н О В И В : У липні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ДП «Шахта №1 «Нововолинська», треті особи, на стороні позивача, що не заявляють самостійні вимоги: Первинна профспілкова організація відокремленого підрозділу Шахта №1 «Нововолинська» ДП «Волиньвугілля», Волинська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості, про визнання незаконним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, покликаючись на такі обставини. З 1992 року вона працювала на ДП "Шахта №5 "Нововолинська", з 01 червня 2015 року була переведена через припинення діяльності Шахти №5 на ДП "Шахта №1 "Нововолинська на посаду завідуючої здоров пунктом, 22 жовтня 2019 року була переведена на посаду медичної сестри без категорії під тиском директора, на її думку, щоб зменшити розмір її заробітної плати. 05 лютого 2020 року подала заяву про надання відпустки на 14 днів з 10 лютого по 23 лютого 2020 року однак керівник, закреслив 14 днів і своєю рукою написав 50 днів, що видно на самій заяві і, що є фактичним примушуванням до перебування у відпустці. Вказує, що 50 днів вимушеної відпустки закінчувались 31 березня 2020 року. Під час відпустки вона захворіла і перебувала на лікарняному. 30 березня 2020 року на вимогу керівника з`явилась на роботу, їй погрожували і примушували до звільнення за власним бажанням, про що вона повідомила поліцію та разом із поліцією покинула приміщення підприємства. Через хворобу відпустка, яка мала закінчитись 31 березня, продовжилась на 14 днів, на строк перебування на лікарняному, до 14 квітня включно. З 14 квітня 2020 року позивач знову захворіла, у зв`язку з чим видано листок непрацездатності до 06 червня 2020 року. 09 червня 2020 року позивач вийшла на роботу, оскільки з 06 червня по 08 червень 2020 року були загальнодержавні вихідні, проте 10 червня 2020 року, коли позивач перебувала на роботі, їй вперше вручили і ознайомили з Наказом про звільнення від 09 червня 2020 року №26-к згідно з яким її - єдину медичну сестру на ДП «Шахта №1 «Нововолинська» звільнено на підставі п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України, скорочення чисельності працівників. У цей день вона вперше ознайомилась з наказом «Про скорочення посад та чисельності працівників» від 30 березня 2020 року №10 та з наказом «Про попередження працівників, щодо подальшого вивільнення з ДП «Шахта №1 «Нововолинська» від 30 березня 2020 року №11/к. Відповідачем порушено ст. 49-2 КЗпП України щодо попередження про наступне вивільнення не пізніше, як за 2 місяці до такого вивільнення. Звільнення позивача, як єдиного медичного працівника на всьому підприємстві під час карантину протирічить змісту листа Заступника Міністра Міністерства енергетики та захисту довкілля України та є нелогічним в умовах всеукраїнського карантину, відповідачем порушено встановлений порядок ст.43 КЗпП України та іншого законодавства України щодо отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації щодо розірвання трудового договору з ініціативи власника, що є підставою для скасування наказу про звільнення та поновлення її на роботі зі стягненням з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач вважає, що її звільнення відбулось без дотримання приписів Колективного договору, КЗпП України. Відповідачем були сфальсифіковані Наказ «Про скорочення посад та чисельності працівників» від 30 березня 2020 року №10 та Наказ «Про попередження працівників, щодо подальшого вивільнення ДП «Шахта №1 "Нововолинська» від 30 березня 2020 року №11/к, шляхом прийняття таких наказів «заднім числом», що є прямим порушенням трудового законодавства і порядку звільнення працівника, а тому на її думку відповідні накази та прийнятий на їх підставі наказ про її звільнення, мають бути визнанні незаконними та скасовані судом. Тому просила визнати незаконними та скасувати наказ Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» «Про скорочення посад та чисельності працівників» від 30.03.2020 року №10 та наказ Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» «Про попередження працівників, щодо подальшого вивільнення ДП "Шахта №1 «Нововолинська» від 30 березня 2020 року №11/к, визнати незаконним та скасувати наказ від 09 червня 2020 року №26-к, виданий Державним підприємством «Шахта №1 «Нововолинська», поновити її на посаді медичної сестри без категорії в Державному підприємстві «Шахта №1 "Нововолинська», стягнути з Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 червня 2020 року до дня поновлення на роботі, та стягнути з ДП «Шахта №1 «Нововолинська» на її користь судовий збір у розмірі 840,80 грн. та 17000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Нововолинського міського суду від 14 грудня 2020 року постановлено позов задовольнити частково. Визнати незаконним та скасувати наказ від 09.06.2020 року №26-к, виданий Державним підприємством «Шахта №1 «Нововолинська». Поновити ОСОБА_2 на посаді медичної сестри без категорії в Державному підприємстві «Шахта №1 «Нововолинська». Стягнути з Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» на користь ОСОБА_2 21863 грн. 40 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11 червня 2020 року до 14 грудня 2020 року включно. Стягнути з Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» на користь ОСОБА_2 5840 грн. 80 коп. судових витрат. В решті позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у скасуванні Наказу Державного підприємства «Шахта № 1 «Нововолинська» «Про скорочення посад та чисельності працівників від 30 березня 2020 року № 10 та Наказу Державного підприємства «Шахта № 1 «Нововолинська» Про попередження працівників щодо подальшого вивільнення ДП «Шахта №1» Нововолинська» від 30 березня 2020 року № 11-к, стягнути з ДП «Шахта №1 «Нововолинська» на користь ОСОБА_2 12000 витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на апеляційну скаргу ДП «Шахта №1«Нововолинська» зазначає, що питання формування штату працівників належить виключно підприємству, у зв`язку з чим вимога про визнання наказів про скорочення чисельності та посад працівників не підлягає до задоволення. Підприємством дотримано вимог трудового законодавства про одержання попередньої згоди профспілкового органу на звільнення працівника за скороченням штату, звільнення проведено з урахуванням частини 5 ст. 43 КЗпП України. Позивач відмовилась від ознайомлення з наказом від 30 березня 2020 року № 11/к, про що складено Акт. Лист ППО ВП «Шахта № 1 «Нововолинська» від 07 липня 2021 року , у якому повідомляється про те, що профспілковий комітет не надавав згоди на звільнення, підписаний неповноважною особою. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,заслухавши пояснення учасників справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 не підлягає до задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 1992 року працювала на ДП «Шахта №5 «Нововолинська», 01 червня 2015 року була звільнена з роботи за п.5 ст.36 КЗпП України по переводу на ДП «Шахта №1 «Нововолинська» та 02 червня 2015 року прийнята на роботу завідуючою здоровпунктом, 22 жовтня 2019 року переведена медичною сестрою без категорії (поверхнева), 11 червня 2015 року ОСОБА_2 звільнена з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, скорочення чисельності, з виплатою вихідної допомоги у розмірі місячного середнього заробітку. Із копій листків непрацездатності ОСОБА_2 вбачається, що остання перебувала на лікарняному з 14 квітня 2020 року до 08 травня 2020 року (до роботи стати 09 травня 2020 року), з 12 травня 2020 року до 22 травня 2020 року (до роботи стати 23 травня 2020 року), з 25 травня 2020 року по 05 червня 2020 року (до роботи стати 06. червня 2020 року) (Том І а.с. 27-30). Із копії заяви ОСОБА_2 вбачається, що остання 05 лютого 2020 року звернулась із заявою про надання в рахунок щорічної відпустки 14/50 (нечитабельно/виправлено) календарних днів з 10 лютого 2020 року по 23 лютого 2020 року у зв`язку з сімейними обставинами (Том І а.с.31). Із копії листа заступника Міністра Міністерства енергетики та захисту довкілля України вбачається, що керівникам державних вугледобувних підприємств, директорам самостійних шахт, керівникам проектних та науково-дослідних інститутів направлено лист «Щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу SARS-CoV-2» (Том І а.с.32-33). Згідно з пунктом п`ятим цього листа керівникам державних вугледобувних підприємств рекомендовано «створення і підготовка спеціальних медичних формувань» (Том І а.с.32-33). Із копії наказу в.о. директора ДП «Шахта №1» «Нововолинська» №10 від 30. березня 2020 року «Про скорочення посад та чисельності працівників» вбачається, що п.п.2.1 п.2 даного наказу з 01 червня 2020 року виключено з штатного розкладу керівників, фахівців та службовців: здоровпункт: посаду медичної сестри без категорії поверхнева (Том І а.с.34-35). Як вбачається із копії наказу в.о. директора ДП «Шахта №1» «Нововолинська» №11/к від 30 березня 2020 року «Про попередження працівників, щодо подальшого вивільнення ДП «Шахта №1» «Нововолинська», на виконання наказу №10 від 30 березня 2020 року «Про скорочення посад та чисельності працівників (посад)», керуючись ст.49-2, п.1 ст.40 КЗпП України, за погодженням з профспілковими комітетами наказано провести скорочення чисельності (посад) та штату працівників в кількості 2 особи з 31 травня 2020 року, начальнику відділу кадрів попередити працівників, що займають вказані посади (виконують роботи) про можливе звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, керуючись чинним законодавством України, не пізніше ніж за 2 місяці, персонально під підпис відповідно до Списку професій та посад, які підлягають скороченню до 31 травня 2020 року (Додаток до Наказу №1) (Том І а.с.36). Із копії наказу №26-к від 09 червня 2020 року, виданого ДП «Шахта №1» «Нововолинська» вбачається, що ОСОБА_2 медичну сестру без категорії (поверхнева) з 11 червня 2020 року звільнено з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення чисельності) з виплатою вихідної допомоги у розмірі місячного середнього заробітку керуючись ст. 44 КЗпП України (Том І а.с. 34-39). На адвокатський запит Первинна профспілкова організація ВП Шахта №1 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" листом від 07 липня 2020 року повідомила, що Первинна профспілкова організація відокремленого підрозділу Шахта №1 «Нововолинська» Державного підприємства не отримувала від відповідача ДП «Шахта №1 «Нововолинська» подання про розірвання трудового договору з ОСОБА_2 , тому Первинною профспілковою організацією не проводилися засідання і вона не надавала згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_2 . Збори Первинної профспілкової організації відокремленого підрозділу Шахта №1 «Нововолинська» Державного підприємства «Волиньвугілля» щодо звільнення ОСОБА_2 не проводилися, відповідно питання про скорочення чисельності працівників, та внесення змін до штатного розпису не розглядалося. Керівництвом ДП «Шахта №1 «Нововолинська» консультації з первинною профспілковою організацією про заходи щодо запобігання звільнення чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків не проводилися і не надавалися (Том І а.с.119-121). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу «Про скорочення посад та чисельності працівників» від 30 березня 2020 року №10 та наказу «Про попередження працівників, щодо подальшого вивільнення ДП «Шахта №1 «Нововолинська» від 30 березня 2020 року №11/к, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення щодо структури та чисельності працівників підприємства є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою. З таким висновком суду апеляційний суд погоджується у зв`язку з таким. Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів Кодекс Законів про працю визначає механізм захисту трудових прав працівників, що включає в себе, зокрема, право на працю, та визначає способи захисту прав працівників. При цьому КЗпП України визначає право працівника оскаржити наказ про його звільнення. Частиною третьою статті 64 ГК України визначено, що підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Частиною другою статті 65 ГК України передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства. При цьому саме втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги про скасування оскаржуваних наказів не можуть бути задоволені, оскільки питання щодо визначення структури підприємства чи установи, про зміну в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, відносяться до виключної компетенції власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу. Також апеляційний суд вважає за необхідне відмітити, що оскарження наказів про скорочення посад та чисельності працівників та наказу про попередження працівників щодо подальшого вивільнення є неналежним способом захисту права, оскільки не призводить до поновлення трудових прав працівника у разі його порушення, прийняття такого рішення є виключною компетенцією власника такого підприємства чи установи або уповноваженого ними органу та є складовою права на управління діяльністю підприємством чи установою, а правом працівника залишається оспорювати саме правомірність його звільнення. Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржені накази прийняті всупереч вимог, зазначених у Листі Заступника Міністра міністерства енергетики та захисту довкілля України керівникам вугледобувних підприємств щодо запобігання поширення на території України корона вірусу, яким рекомендовано створення у зв`язку з карантином спеціальних медичних формувань, оскільки указаний лист носить рекомендаційний характер, а право вирішувати питання щодо чисельності та штату працівників належить виключно власникові чи уповноваженому органу відповідно до положень статей 64, 65 ГК України. Аргументи апеляційної скарги ОСОБА_2 про порушення відповідачем вимог частини 2 статті 49-4 КЗпП України апеляційний суд відхиляє у зв`язку з таким. Згідно з частиною 2 статті 49-4 КЗпП України, ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. Згідно із Розділом 1 Статуту ДП «Шахта № 1 «Нововолинська», підприємство засноване на державній власності відповідно до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25 листопада 2014 року № 839» Про створення шляхом виділу ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» та належить до сфери управління Міністерства енергетики та захисту довкілля (далі - Уповноважений орган Управління). Відповідно до розділу 11 Статуту, припинення діяльності Підприємства здійснюється шляхом його реорганізації або ліквідації за рішенням Уповноваженого органу управління, а у випадках, передбачених законом за рішенням суду Рішення про ліквідацію ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» з 01 вересня 2016 року прийнято Міністерством енергетики та вугільної промисловості на підставі наказу № 532 від 17 серпня 2015 року. В подальшому, до цього наказу неодноразово вносились зміни щодо дати припинення підприємства. Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 16 квітня 2020 року № 250 внесено зміни до № 532 від 17 серпня 2015 року щодо дати припинення підприємства,згідно з яким діяльність підприємства припиняється з 01 липня 2020 року. Згідно з пунктом 2.4 цього наказу, постановлено про скорочення чисельності працівників, не залучених до процедури ліквідації підприємства. Позивач не залучалась до процедури ліквідації підприємства. З системного аналізу положень статті 49-4 КЗПП України належить дійти висновку, що попередні консультації з профспілками та інформування профспілок в розумінні норм цієї статті проводяться з приводу проведення ліквідації, реорганізації підприємств, зміни форм власності або часткового припинення підприємства, що тягнуть за собою , крім іншого, скорочення чисельності або штату працівників. ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» не приймало рішення про ліквідацію підприємства, таке рішення прийняв Уповноважений орган управління відповідно до Статуту, тому до обов`язків відповідача не відноситься обговорення з профспілками питання щодо ліквідації підприємства, що потягнуло за собою скорочення штату працівників. Доводи апеляційної скарги про «фальсифікацію» наказів є надуманими, не підтверджені належними доказами, побудовані на підставі суб`єктивної оцінки обставин, які стосуються прийняття наказів, спростовуються штатними розписами підприємства, які були чинними на час прийняття наказу про скорочення та на час звільнення працівника, тому не впливають на правильність вирішення заявлених позовних вимог. У розділі 2 апеляційної скарги позивач посилається на рішення Європейського Суду, статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими встановлено, що право на справедливий суд включає в себе також можливість виконання такого рішення. Наведене заперечити неможливо. Разом з тим, викладені у цьому розділі апеляційної скарги мотиви про те, що скасування судом наказу про звільнення без скасування наказів про скорочення посад на підприємстві та про попередження про наступне вивільнення призведе до неможливості виконання рішення суду про поновлення на роботі є помилковим, оскільки рішення суду після набрання ним законної сили є обов`язковим до виконання відповідно до статті 18 ЦПК України, незалежно від скасування оскаржених наказів, видання яких належить до виключної компетенції власника або уповноваженого органу підприємства виходячи з положень статті 64 ГК України. В апеляційній скарзі відповідач ДП «Шахта №1 «Нововолинська» просить рішення суду скасувати та постановити нове про відмову у позові з підстав, передбачених частиною 1 статті 376 ЦПК України. Зазначає про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні заочного рішення за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, судом порушено принципи змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий суд. Відповідач був позбавлений подати докази та спростувати позовні вимоги у зв`язку з неповідомленням про час і місце розгляду справи. У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує аргументи відповідача про неналежне повідомлення про час і місце розгляду справи та просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити з підстав неподання відповідачем доказів незаконність рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги про наявність передбачених частиною І статті 376 ЦПК України підстав для задоволення апеляційної скарги апеляційний суд вважає підставними виходячи з такого. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення в оскарженій частині не відповідає. З матеріалів справи та змісту рішення суду першої інстанції вбачається, що при його ухваленні суд обмежився доводами позивача про незаконне звільнення без повного і всебічного з`ясування обставин справи та без підтвердження належними і допустимими доказами обставин, на які позивач посилалася як на підставу своїх вимог та заперечень. У даному судовому засіданні представники відповідача пояснили, що 30 березня 2020 року позивачу було надано для ознайомлення наказ «Про скорочення посад та чисельності працівників» від 30 березня .2020 року №10 та Наказ «Про попередження працівників, щодо подальшого вивільнення ДП «Шахта №1 «Нововолинська» від 30 березня 2020 року №11/к, однак остання відмовилась від ознайомлення з наказами. Та обставина, що ОСОБА_2 відмовилась від ознайомлення з наказами, підтверджується Актом № 1 від 30 березня 2020 року, зареєстрованим в книзі вхідної кореспонденції під № 162 30 березня 2020 року Апеляційним судом досліджено журнал вхідної кореспонденції, розпочатий 26 лютого 2020 року та закінчений 17 березня 2020 року, із запису в якому вбачається, що під номером 162 зареєстровано Акт про відмову ОСОБА_2 від ознайомлення з наказом. Викладені в мотивувальній частині рішення висновки суду першої інстанції про те, що відповідач при звільненні ОСОБА_3 з посади медичної сестри не врахував вимог листа Заступника Міністра міністерства енергетики та захисту довкілля України керівникам вугледобувних підприємств щодо запобігання поширення на території України корона вірусу, яким рекомендовано створення у зв`язку з карантином спеціальних медичних формувань, та прийняв рішення про скорочення посади медичної сестри зроблені без врахування того, що указаний лист носить рекомендаційний характер, на час звільнення ОСОБА_3 , у зв`язку з прийняттям Уповноваженим органом управління рішення про припинення роботи ДП «Шахта №1 «Нововолинськ», більшість працівників була звільнена, підприємство припиняє свою роботу тому виробнича потреба у посаді медсестри відсутня у зв`язку з відсутністю працівників, яким необхідно надавати медичну допомогу. За таких обставин не має підстав вважати що відповідач порушив умови пунктів 10.8, 10.26 Колективного договору, пунктів 6.2 Статуту щодо фінансування оздоровчих пунктів та забезпечення своєчасного надання медичної допомоги. Крім того, такий висновок суду не узгоджується з положеннями статті 64 ГК України щодо права власника чи уповноваженого органу на самостійне управління підприємством. У даному судовому засіданні апеляційним судом встановлено, що листом від 30 березня 2020 року № 212/08 ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» звернулося до Голови профспілки ДП «Шахта № 1 «Нововолинська», членом якої є ОСОБА_2 із поданням про одержання згоди на звільнення ОСОБА_2 за ч.І ст.. 40 КЗпП України. На день звільнення ОСОБА_2 з посади, від профспілкової організації не надійшло відповіді від профспілкового органу на подання про одержання згоди на звільнення. Згідно з приписами статті 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності. Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору. Оскільки після надіслання подання від 30 березня 2020 року до часу звільнення позивача ОСОБА_2 09 червня 2020 року профспілкова організація не повідомила про прийняте рішення, відповідно до положень статті 43 КЗпП України вважається, що профспілковий орган надав згоду на звільнення. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про недодержанням при звільненні позивача вимог частини 1 статті 43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди профспілкової організації на звільнення працівника на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України. Також належить відмітити, що виходячи із змісту пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06 листопад 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд не позбавлений можливості звернутися за згодою до профспілкового органу про розірвання трудового договору з ініціативи власника, у разі, якщо власник за такою згодою не звертався. Суд першої інстанції обґрунтував висновок про відсутність згоди профспілкової організації посиланням на лист - відповідь від 07 липня 2020 року на адвокатський запит,із змісту якого слідує, що ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» не зверталась до профспілкової організації за одержанням згоди на звільнення ОСОБА_2 без належної правової оцінки поданого доказу, як того вимагає стаття 89 ЦПК України. Апеляційний суд відхиляє указаний доказ, оскільки він не відповідає визначеному приписами частини 1 статті 95 ЦПК України поняттю письмового доказу, вимогам достовірності та достатності доказів. Зокрема, згідно з частиною І статті 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Згідно з частиною першою статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до приписів статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Вимоги до документа передбачені у Вимогах до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003, затвердженими Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року N 55 (далі Вимоги). Згідно з пунктом 1.1. Вимог, цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: - органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; - підприємств, установ, організацій та їх об`єднань усіх форм власності (далі - організацій). Відповідно до пункту 5.23 Вимог, підпис складається з назви посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої - на документі, надрукованому на бланку), особистого підпису, ініціалу(-ів) і прізвища. У листі-відповіді не зазначено прізвище особи, яка підписала документ, відсутні посилання на відомості журналів вхідної кореспонденції профспілкової організації, якими б підтверджувалось, що звернення підприємства не надходило, він не містить інформації щодо обставин та являє собою заперечення обставин без посилання на будь-які підставу для цього. З досліджених судом апеляційної інстанції наказів № 12, № 13 по ДП «Шахта №1 «Нововолинська» вбачається, що ОСОБА_2 було надано відпустку з 10 лютого 2020 року по 29 лютого 2020 року, з 01 березня 2020 року по 31 березня 2020 року. У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, що настала у період перебування позивача у відпустці, час перебування у відпустці неодноразово продовжувався, перший робочий день після відпустки 09 червня 2020 року. З пояснень представників відповідача у суді апеляційної інстанції вбачається, що 30 березня 2020 року позивач ОСОБА_2 з`явилась на підприємство, щоб надати листки непрацездатності, оскільки тривалий час хворіла, у тому числі і в період відпустки. Позивач ОСОБА_2 в позовній заяві та її представник у даному судовому засіданні також вказували, що ОСОБА_2 з`явилась на підприємство 30 березня 2020 року, однак зазначали, що на вимогу керівництва. З дослідженого апеляційним судом листка непрацездатності Серії АКА № 575447 вбачається, що позивач ОСОБА_2 була непрацездатною у період з 10 березня 2020 року по 23 березня 2020 року. На зворотній стороні листка непрацездатності у графі «заповнюється табельником» зазначено дату заповнення - 30 березня 2020 року. Наведеним підтверджується доводи відповідача про те, що 30 березня 2020 позивач ОСОБА_2 з`явилася на підприємство, щоб здати листок непрацездатності, саме тому цього дня підприємство скористалось можливістю попередити ОСОБА_2 про наступне вивільнення та вручити їй копії наказів, від отримання яких вона відмовилась. Зазначеним спростовуються доводи позивача та висновки суду першої інстанції про те, що при звільненні ОСОБА_2 відповідачем не було дотримано вимог частин 1-2 статті 49 КЗпП України про обов`язковість персонального попередження працівників про наступне вивільнення не пізніше ніж за 2 місяці. Та обставина, що після виходу на роботу, 10 червня 2020 року позивач ОСОБА_2 поставила підписи про ознайомлення цього дня наданих на її вимогу для ознайомлення наказів Державного підприємства «Шахта № 1 «Нововолинська» «Про скорочення посад та чисельності працівників від 30 березня 2020 року № 10 та «Про попередження працівників щодо подальшого вивільнення ДП «Шахта№1 «Нововолинська» від 30 березня 2020 року № 11-к, з якими вона відмовилась ознайомитись та отримати 30 березня 2020 року, не спростовує змісту Акту про відмову від ознайомлення з наказами про наступне вивільнення, оскільки правове значення має первісне ознайомлення з наказами. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. З досліджених у даному судовому засіданні штатних розкладів , що були чинними на підприємстві з 01 січня 2020 року, з 01 квітня 2020 року вбачається, що на підприємстві вільних посад не має, у штатному розписі значиться одна посада медсестри. Станом на 01 червня 2020 року у штатному розписі посада медсестри відсутня, вакантних посадах не має. На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що на підприємстві дійсно відбулось скорочення посад та чисельності працівників. У зв`язку з тим, що будь-які вакантні посади відсутні, позивачу не пропонувалося переведення на іншу посаду. Звільнення позивача відбулось з додержанням встановленого КЗпП України порядку, тому підстави для визнання недійсним та скасування Наказу від 09 червня 2020 року №26-к, виданого Державним підприємством «Шахта №1 «Нововолинська», поновлення на роботі ОСОБА_2 , стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відсутні. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неналежне повідомлення про час і місце розгляду справи судом першої інстанції спростовується матеріалами справи, тому апеляційним судом відхиляється. Відповідно до положень статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При вирішенні справи суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи щодо повідомлення позивача про наступне вивільнення та вручення наказів, звернення до профспілкової організації за одержанням згоди на наступне звільнення позивача, помилково вважав встановленими обставини відсутності звернення відповідача до профспілкової організації на предмет надання згоди на звільнення ОСОБА_2 , у зв`язку з чим дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, тому рішення суду в частині задоволення позовних вимог необхідно скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Оскільки апеляційний суд постановив про відмову у позові, підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12000 гривень відсутні. Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Позивач звільнена від сплати судового збору за вимогами про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Судовий збір при зверненні до суду за цими вимогами становить 840.80грн. За вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні мінімальний розмір судового збору становить 840.80 грн. Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 150% від ставки, що належала сплаті при зверненні до суду у розмірі 2522.40 грн. Згідно з приписами підпункту в пункту в частини 1 статті 382 ЦПК України, апеляційний суд в мотивувальній частині зазначає про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги відповідачу належить повернути судовий збір за подання апеляційної скарги, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ДП «Шахта №1 «Нововолинська» 1261.20 грн. за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та компенсувавши 1261.20 грн. за вимогами про поновлення на роботі за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись статтею 367, 376,382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд постановив Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 подану її представником ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» задовольнити. Заочне рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 14 грудня 2020 року скасувати та постановити нове судове рішення. Відмовити в позові ОСОБА_2 до Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська», треті особи, на стороні позивача, що не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація відокремленого підрозділу Шахта №1 «Нововолинська» Державного підприємства «Волиньвугілля», Волинська територіальна організація профспілки працівників вугільної промисловості, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Державного підприємства «Шахта №1 «Нововолинська» 1261,20 грн. судового збору. Компенсувати Державному підприємству «Шахта №1 «Нововолинська» 1261,20 грн. судового збору за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови. Головуючий Судді