Ухвала КГС ВС № 911/1603/19

? УХВАЛА 27 липня 2021 року м. Київ Справа № 911/1603/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В., розглянувши матеріали касаційної скарги Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі за позовом Ірпінської міської ради до Бучанської міської ради про визнання незаконними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: 07.07.2021 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 911/1603/19. Подана касаційна скарга Бучанської міської ради не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на таке. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір". Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги. Згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Позовну заяву у цій справі подано у 2019 році з такими вимогами: - визнання незаконним та скасування рішення Бучанської міської ради від 06.09.2018 № 2306-44-VII "Про набуття до комунальної власності територіальної громади міста будівель за адресою: м. Буча, вул. Яблунська, 129"; - визнання незаконним та скасування рішення Бучанської міської ради від 28.02.2019 № 3015-54-VII "Про передачу комунального майна на баланс КП "Бучанське УЖКГ"; - скасування державної реєстрації права власності на громадський будинок "Міжшкільний навчально-виробничий комбінат" за адресою: м. Буча, вул. Яблунська, 129, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1676588632108; - витребування громадського будинку "Міжшкільний навчально-виробничий комбінат" за адресою: м. Буча, вул. Яблунська, 129 (попередня назва вулиці - Кірова) з незаконного чужого володіння Бучанської міської ради; - визнання права власності за Ірпінською міською радою на громадський будинок "Міжшкільний навчально-виробничий комбінат" за адресою: м. Буча, вул. Яблунська,

129. За змістом частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено у розмірі 1 921,00 грн. Стаття 162 ГПК України містить положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Пунктом 2 частини першої статті 163 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування вартістю майна. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову. Відповідно до Звіту про оцінку майна об`єкта комунальної власності "Міжшкільний навчально-виробничий комбінат" ринкова вартість об`єкта становить 16 657 916,00 грн, що встановлено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у цій справі. Отже, оскаржуючи постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 911/1603/19, якою залишено без змін рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 про задоволення позову повністю, скаржник має сплатити судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви з трьома вимогами немайнового характеру та вимогами майнового характеру про визнання права власності та витребування майна, об`єкта комунальної власності "Міжшкільний навчально-виробничий комбінат", ринкова вартість якого визначена у розмірі 16 657 916,00 грн. Відтак, скаржник при зверненні з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції повинен сплатити судовий збір у сумі 511 263,48 грн (1 921,00 грн х 3 вимоги немайнового характеру + 16 657 916,00 грн х 1,5 %) х 200%). Проте, в порушення зазначених вимог, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 511 263,48 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ; код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055»); призначення платежу: *; 101; __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд) (назва суду, де розглядається справа). Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі має бути зазначено вимоги особи, яка подає скаргу, зокрема стосовно рішення яке оскаржується. В свою чергу, з огляду на те, що суд, як державний орган, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні кореспондуватися з повноваженнями суду касаційної інстанції, передбаченими положеннями статті 308 ГПК України, відповідно до яких суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті. Аналіз положень статті 308 ГПК України дає підстави для висновку, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні бути повними та однозначними, тобто містити інформацію не лише про те, які судові рішення оскаржуються, а й про те, які повноваження суд касаційної інстанції повинен застосувати за результатами перегляду оскаржуваних рішень. У тексті поданої касаційної скарги, зокрема у прохальній її частині викладено вимоги скаржника щодо скасування оскаржуваних судових рішень, але без урахування повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 308 ГПК України. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Так, скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним. Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України слід зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Скаржник повинен розуміти, що призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу "правової визначеності", що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року). Зважаючи на наведене скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1-4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, так як в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності". Із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень касаційна скарга має містити підстави, передбачені частиною другою статті 287 цього Кодексу, зокрема: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Проте подана касаційна скарга хоч і містить посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, а також на правові позиції Верховного Суду та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, однак не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки не містить посилання на випадки, зазначені у пунктах 1-4 частини другій статті 287 ГПК України, на підставі яких подається касаційна скарга з наведенням чіткого обґрунтування відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону. Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини другої статті 292 ГПК України її слід залишити без руху. За приписами частини першої статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 складено 03.06.2021, а тому останнім днем звернення з касаційною скаргою було 23.06.2021. Касаційна скарга Бучанської міської ради надіслана поштою 25.06.2021, що підтверджується поштовим конвертом, тобто з порушенням встановлено строку на касаційне оскарження. Відповідно до частини другої статті 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У поданій касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021у справі № 911/1603/19, яке обґрунтоване отриманням оскаржуваної постанови 09.06.2021, в підтвердження чого скаржником додано до поданих матеріалів скарги копію постанови з реєстраційним штампом вхідної кореспонденції скаржника. Проте такі посилання суперечать приписам статті 288 ГПК України, оскільки учасник справи має право на поновлення пропущеного строку саме з дня вручення судового рішення, а не реєстрації. Відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності. Слід зауважити, що штамп вхідної кореспонденції скаржника на копії оскаржуваної постанови не є належним доказом вручення судового рішення. Такими доказами можуть бути, зокрема поштовий конверт зі штрихкодовим ідентифікатором, у якому копія оскаржуваного рішення надійшла скаржникові. Частиною першою статті 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Суд касаційної інстанції, у кожному конкретному випадку повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку. Отже можливість поновлення пропущеного строку судом касаційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку. Однак, доказів в підтвердження дати вручення копії оскаржуваної постанови та поважності пропуску строку на касаційне оскарження скаржником додано не було. У відповідності до абзацу 3 частини третьої статті 292 ГПК України колегія суддів суду касаційної інстанції розглянула клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та вважає викладені в його обґрунтування підстави такими, що не підтверджуються доказами, а тому не можуть бути визнані поважними. Частиною третьою статті 292 ГПК України передбачено, що касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. Оскільки касаційну скаргу подано після закінчення строку встановленого для її подання та скаржником не подано доказів в підтвердження дати вручення оскаржуваного рішення, з огляду на що вказані підстави поновлення строку визнані судом неповажними, то така касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України. За змістом частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене, касаційна скарга Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 911/1603/19 підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання суду: - заяви з наведенням підстав в підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження з відповідними доказами, зокрема що підтверджують дату вручення копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності; - відповідної заяви з викладенням вимоги касаційної скарги з урахуванням положень статті 308 ГПК України та з зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пунктами 1-4 статті 287 цього Кодексу підстави (підстав) з одночасним обґрунтуванням цих підстав з урахуванням вимог процесуального закону, - доказів сплати судового збору у розмірі 511 263,48 грн. Частиною третьою статті 169 ГПК України встановлено, що заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом. Оскільки порядок подання заяви про усунення недоліків касаційної скарги, саме у вигляді незазначення передбачених ГПК України підстав оскарження судових рішень чинним ГПК України не встановлений, Суд визначає, що скаржнику необхідно направити заяву про усунення недоліків іншим учасникам справи та надати Суду докази такого направлення. Керуючись статтями 119, 169, 174, 234, 288, 290, 292, 308 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Бучанської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі № 911/1603/19 залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення даної ухвали скаржникові.

2. Роз`яснити Бучанській міській раді, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено на підставі положень пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України або касаційну скаргу буде повернуто.

3. Копію цієї ухвали надіслати скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий Н. О. Волковицька Судді С. К. Могил О. В. Случ