Постанова 4803 № 208/7434/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5894/21 Справа № 208/7434/20 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, - В С Т А Н О В И Л А : У грудні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позовні вимоги Банку мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04 квітня 2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 25477,63 доларів США. Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконує, в зв`язку з чим, за відповідачем числиться заборгованість в розмірі 14932,06 доларів США. Однак, враховуючи те, що з відповідача в рахунок погашення заборгованості було звернуто стягнення за кредитним договором за період укладення кредитного договору до дати поточної заборгованості, яка була вказана в рішенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2012 року, тобто за період з 04 квітня 2007 року по 07 березня 2012 року, то за період після подання позовної заяви від 14 березня 2012 року, з 15 березня 2012 року по 18 вересня 2020 року - відповідач має заборгованість 3813,79 доларів США, - 3 % річних від простроченої суми. Вказану суму кредитної заборгованості Банк просив стягнути з відповідача на свою користь. Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк відмовлено в повному обсязі. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з пропуску банком строку позовної давності. В апеляційній скарзі акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення річних відсотків за весь період прострочення платежу,а тому суд повинен був стягнути 3 % річних за період з 06 листопада 2017 року по 05 листопада 2020 року, а саме 1786,95 доларів США. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з пропуску останнім строку позовної давності. Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ ПриватБанк на обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 04 квітня 2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 25477,63 доларів США. Встановлено та не заперечувалось сторонами, що заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2012 року суд вирішив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 04 квітня 2007 року у розмірі 212594,80 грн. звернути стягнення на предмет застави на автомобіль, що належить на праві власності відповідачеві, вилучити предмет застави та передати його у заклад (володіння) ПАТ КБ ПриватБанк. В позовній заяві Банк вказує, що за період після подання позовної заяви з 15 березня 2012 року по 18 вересня 2020 року - відповідач має заборгованість 3813,79 доларів США, - 3 % річних від простроченої суми. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.253 ЦК України). Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Нормою ч. 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення. Згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Під час слухання справи в суді першої інстанції, відповідач заявив про застосування до спірних правовідносин наслідків пропуску строків позовної давності. Керуючись вказаними нормами права, а також встановивши, що порушення прав позивача почалось з 15 березня 2012 року, про що позивач сам зазначив у поданій позовній заяві, тоді як з позовом Банк звернувся до суду 05 листопада 2020 року, тобто після спливу строку позовної давності, який відповідач просить застосувати, - суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин загального трирічного строку позовної давності за наявності відповідної заяви відповідача, що в силу вимог ст. 267 ЦК України є правою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог Банку. Доводи апелянта в скарзі про те, що позивач звернувся до суду із позовом про стягнення річних відсотків за весь період прострочення платежу,а тому суд повинен був стягнути 3 % річних за період з 06 листопада 2017 року по 05 листопада 2020 року, а саме 1786,95 доларів США, - колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються наведеним вище. Інші твердження колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Банку. Оскаржуване рішення як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення. В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк залишити без задоволення. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 18 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко