Постанова 4875 № 913/32/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" липня 2021 р. Справа №913/32/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя судді: за участю секретаря судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Чернота Л. Ф. Барбашова С.В., Гребенюк Н. В. Телеснюк І.В. адвокат Гаврильченко Ю.О., ордер АХ №1054851, свідоцтво №002252 від 01.08.2018 не з`явився розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1656Л/3)Товариства з обмеженою відповідальністю Біловодськ-Агро, м. Старобільськ, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від20.04.2021 року (повне рішення складено 27.04.2021 року) у справі за позовом до про№913/32/21 (суддя А. В. Секірський) Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрозапчастина, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю Біловодськ-Агро, м. Старобільськ, Луганська область стягнення 1 846 868,90 грн. В С Т А Н О В И В: Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина", м. Харків звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 01.03.2018 №181 в сумі 827 953 грн. 48 коп., пені в сумі 313 742 грн. 54 коп., штрафу в сумі 248 386 грн. 04 коп., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% в сумі 368 178 грн. 28 коп., 3% річних в сумі 42 139 грн. 87 коп., інфляційних втрат в сумі 46 468 грн. 69 коп., всього 1 846 868 грн. 90 коп. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу від 01.03.2018 № 181 в частині своєчасної оплати одержаного товару. У зв`язку з тим, що відповідач оплату за одержаний товар в повному обсязі не здійснив, позивачем нараховані відповідно до п. 2.4 договору проценти за користування чужими грошовим коштами, п. 6.1 договору пеня, п. 6.2 договору штраф та згідно ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати. Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.04.2021 року (повне рішення складено 27.04.2021 року) у справі №913/32/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрозапчастина, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Біловодськ-Агро, м. Старобільськ, Луганська область про стягнення 1 846 868,90 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Біловодськ-Агро, м. Старобільськ, Луганська область на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрозапчастина, м. Харків заборгованість в сумі 827 953,48 грн., пеню в сумі 124 987,82 грн., штраф в сумі 99 354,42 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 25% річних в сумі 367 611,19 грн., 3% річних в сумі 41 975,61 грн., інфляційні втрати в сумі 46 365,39 грн., судовий збір в сумі 27 671,42 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 150 827,68 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Біловодськ-Агро, м. Старобільськ, Луганська область 19.05.2021 року звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н, б/д, в якій просить суд: - поновити ТОВ Біловодськ-Агро строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 20.04.2021 року у справі №913/32/21; - скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 20.04.2021 року у справі №913/32/21 в частині задоволення позовних вимог ТОВ Украгрозапчастина та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ Украгрозапчастина до ТОВ Біловодськ-Агро про стягнення 1 846 868,90 грн; - стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у справі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що обставини, що зазначались позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції, прийняті судом та знайшли своє відображення в оскаржуваному рішенні щодо передачі ТОВ «Украгрозапчастина» у власність покупця ТОВ «Біловодськ-Агро» окремими партіями товару у вигляді запасних частин та витратних матеріалів за видатковими накладними: №УА-0000339 від 05.04.2019, №УА-00003498 від 08.04.2019, на загальну суму 1896566,96 грн. не відповідають дійсності, та не підтверджуються жодними належними, допустимими та достовірними доказами. Судом першої інстанції помилково не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам. Судом першої інстанції проігноровано відсутність наданих позивачем доказів виданих ТОВ «Украгрозапчастина» товару у вигляді запчастин чи витратних матеріалів ТОВ «Біловодськ-Агро» (п.4.1.2 Договору), в тому числі зі складу позивача (п.3.4 договору), а також не надано доказів отримання відповідачем від позивача запчастини чи витратних матеріалів (п. 4.2.3 Договору). Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не досліджувалось в який спосіб відбулась передача товару відповідачем та фактичного отримання ТОВ «»Біловодськ-агро» кожної окремої партії товару, зокрема відсутність доказів відвантаження товару відповідачу або поставки товару через перевізника (п.5.3 договору) автомобільним чи залізничним транспортом тощо Щодо здійснення часткової оплати у розмірі 1 000 000 грн. апелянт вважає, що суд першої інстанції, не надав належної оцінки твердженням відповідача, а також неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про об`єднання справи №913/32/21 та справи №913/33/21, відповідно до якої відповідач, на думку позивача, не виконав зобов`язання щодо оплати технічного обслуговування та ремонту трактору CASE Magnum 310, володільцем якого є відповідач. На думку скаржника договір купівлі-продажу №181 від 01.03.2018, відповідно до якого, позивачем, ніби - то було поставлено запчастини на адресу відповідача, нерозривно пов`язаний із іншими договором , а саме договором на технічне обслуговування та ремонт сільськогосподарських машин №354 від 31.07.2018. Також, апелянт зазначає, що судом першої інстанції повністю проігноровано твердження відповідача, що підпис в договір купівлі - продажу №181 від 01.03.2018 від імені директора ТОВ «Біловодськ-Агро» Сергієнка Ю.І., виконано іншою особою. У видаткових накладних №УА-00003399 від 05.04.2019, №УА-00003498 від 08.04.2019, на загальну суму 1896566,96 грн підпис від імені директора ТОВ «Біловодськ-Агро» Сергієнка Ю.І. також виконано іншою особою. Отже, відсутній факт належного оформлення видаткових накладних, що свідчить про відсутність належних і допустимих доказів передачі товару (п. 4.1.3. договору). Скаржник вважає, що суд першої інстанції здійснено передчасний висновок, що печатка на документах, а саме на видаткових накладних від 05.04.2019 №УА-00003399 та від 08.04.2019 №УА-00003498 є саме достатніми «іншими даними», що дозволять достеменно ідентифікувати особу. Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. головуючий суддя (доповідач), судді: Гребенюк Н. В., Медуниця О. Є. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Біловодськ-Агро, м. Старобільськ, Луганська область пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Луганської області від 20.04.2021 року (повне рішення складено 27.04.2021 року) у справі №913/32/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Біловодськ-Агро на рішення Господарського суду Луганської області від 20.04.2021 року (повне рішення складено 27.04.2021 року) у справі №913/32/21, встановлено учасникам справи строк до 18.06.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі. В строк встановлений судом, 08.06.2021 від позивача, ТОВ «Украгрозапчастина» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить суд апеляційну скаргу відповідача про скасування рішення Господарського суду Луганської області від 20.04.2021 у справі №913/32/21 залишити без змін. У відзиві позивач зазначає, що твердження відповідача про ігнорування господарським судом при прийнятті рішення по справі №913/32/21 відсутності в матеріалах справи належних доказів видання позивачем товару у вигляді запчастин та витратних матеріалів з огляду на зміст п. 4.1.2 договору та отримання його відповідачем зі складу позивача (п.3.4 договору) є виключно неналежним, безпідставним та необґрунтованим, оскільки спростовується істотними умовами договору купівля продажу №181 від 01.03.2018. Твердження відповідача про неправомірне відхилення господарським судом клопотання про об`єднання в одне провадження господарських справ №913/32/21 та №913/33/21 є цілком безпідставним та необґрунтованим. Також, твердження відповідача про підроблення невідомими особами підпису директора ТОВ «Біловодськ-Агро» - Сергієнко Ю.І. на документах, що підтверджують факт поставки запасних частин та витратних матеріалів є безпідставним, помилковим та неналежним. До Східного апеляційного господарського суду 17.06.2021 від відповідача, ТОВ «Біловодськ - Агро» надійшла заява про зупинення розгляду справи №913/32/21 за апеляційною скаргою ТОВ «Біловодськ Агро» на рішення господарського суду Луганської області від 20.04.2021 по справі №913/32/21, до звершення розслідування по кримінальному провадженню №12021221170001193 від 29.05.2021, щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. У зв`язку з відпусткою судді Медуниця О.Є. на підставі розпорядження керівника апарату від 22.06.2021 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями і для розгляду справи №913/32/21 визначено колегію суддів у складі: Чернота Л. Ф. головуючий суддя (доповідач), судді: Барбашова С.В., Гребенюк Н.В. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Біловодськ-Агро на рішення Господарського суду Луганської області від 20.04.2021 року (повне рішення складено 27.04.2021 року) у справі №913/32/21 призначено на 28 квітня 2021 р. о 14:30 год. На адресу Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 від позивача, ТОВ «Украгрозапчастина» надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення розгляду справи №913/32/21, у яких позивач просить відхилити клопотання ТОВ «Біловодськ-Агро» про зупинення провадження у справі. 27.07.2021 до Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про перенесення судового засідання на іншу дату у зв`язку з відрядженням представника адвоката, Риндіна Д.І. до Києва. 28.07.2021 у судове засідання Східного апеляційного господарського суду з`явився представник позивача. Просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Щодо клопотання відповідача заперечував просив клопотання про зупинення провадження у справі відхилити. Відповідач, правом на участь у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений завчасно, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Розглянувши клопотання відповідача про перенесення (відкладення) розгляду справи суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Разом з цим, апеляційним судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України"). Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної відмовляє в задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою. Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання. Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно з п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. За змістом п.4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи. Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинене. За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. В обґрунтування зазначеного клопотання позивач посилається на те, що 29.05.2021 Харківським районним управлінням поліції №2 ГУ Національної поліції в Харківській області відкрито та введено досудове розслідування по кримінальному провадженню №12021221170001193, щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України. Кримінальне провадження відкрито на підставі поданої ТОВ «Біловодськ-Агро» заява щодо протиправних шахрайських дій ТОВ «Украгрозапчастина» під час здійснення операцій з продажу запчастин (договір купівлі продажу №181 від 01.03.2018), технічного обслуговування та ремонту сільськогосподарської техніки, ніби то укладені між позивачем та відповідачем. У зв`язку з вищевикладеним скаржник вважає, що існує об`єктивна неможливість розгляду апеляційної скарги по справі №913/32/21 до завершення розслідування по кримінальному провадженню №12021221170001193. Суд апеляційної інстанції зазначає, що реєстрація 29.05.2021 органом досудового розслідування, Харківським районним управлінням поліції №2 ГУ Національної поліції в Харківській області кримінального провадження №12021221170001193 за заявою відповідача не є за своєю правовою природою ані конституційним, ані адміністративним, цивільним, господарським чи кримінальним судочинством. Настання обставин об`єктивної неможливості розгляду Східним апеляційним господарським судом справи №913/32/21 до вирішення іншої справи виключається, оскільки фактичними обставинами наявності в матеріалах справи №913/32/21 цілком достатніх належних, допустимих та достовірних письмових доказів, які в повному обсязі дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду по справі №913/32/21, так і відсутністю в правовій природі іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства. Також, колегія суддів звертає увагу і та той факт, що на дату ухвалення оскаржуваного рішення відповідна заява відповідачем не подавалась. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вищенаведеного клопотання, як не обґрунтоване. Заслухавши предстваника позивача, дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на таке. Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, 01.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" укладено договір купівлі-продажу № 181 (далі за текстом договір (том № 1, аркуші справи 12-16)). Відповідно до п. 1.1 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" позивач у справі, продавець за договором, зобов`язалось передати у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловолськ-Агро" відповідача у справі, покупця за договором, обладнання, запасні частини, витратні матеріали та аксесуари (далі за текстом товар) окремими партіями, за найменуванням, у кількості, комплектності, асортименті та по ціні продавця, які вказуються в видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити повну ціну кожної партії товару в порядку, визначеному договором. Загальна сума договору визначається на підставі видаткових накладних на товар, придбаний покупцем протягом всього терміну дії договору (п. 1.3 договору). Згідно з п. 2.1 договору ціна одиниці товару та повна ціна кожної партії товару визначаються сторонами в видаткових накладних на партію товару. Покупець протягом 30 календарних днів з моменту фактичного отримання кожної окремої партії товару за рахунок ліміту відпуску товару на умовах відстрочення платежу зобов`язується перераховувати на поточний рахунок продавця грошові кошти або вносити готівку до каси продавця в оплату повної ціни кожної окремої партії товару (п.п. 2.2.5 договору). У разі несплати покупцем повної ціни кожної окремої партії товару в розмірі та в строк, передбачений п.п. 2.2.5 договору, на користь продавця підлягають нарахуванню та сплаті покупцем проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних від вартості простроченої частини ціни кожної окремої партії товару, починаючи від дня передачі партії товару до дня його фактичної оплати. Сторони домовились, що проценти за користування чужими грошовими коштами не являються неустойкою (штрафом, пенею (п. 2.4 договору). За умовами п. 3.2 договору після передачі кожної окремої партії товару за видатковою накладною, продавець втрачає право власності на товар, а покупець приймає партію товару у власність та без законодавчих обмежень нею користується та розпоряджається. Місцем отримання партії товару сторони визначили: склад продавця (п. 3.4 договору). У відповідності до п.п. 4.1.3 та 4.1.5 п. 4.1 договору продавець зобов`язується оформити видаткову накладну, яка підтверджує факт передачі партії товару покупцю, в день передачі товару, надати покупцю податкові накладні. Покупець зобов`язується сплачувати відповідно до умов договору повну ціну кожної окремої партії товару на умовах, передбачених п.п. 2.2.5 договору, шляхом перерахування на поточний рахунок продавця грошових коштів або внесення готівки до каси продавця (п.п. 4.2.2 п. 4.2 договору). Розділом 6 договору передбачена відповідальність сторін. Зокрема, п. 6.1 договору передбачено, що за порушення строку оплати повної ціни кожної окремої партії товару, передбаченого п.п. 2.2.5 договору, покупець сплачує на користь продавця, окрім відшкодування повної ціни кожної окремої партії товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором здійснюється до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесення готівки до каси продавця в розмірі повної ціни кожної окремої партії товару. За прострочення покупцем понад 30 днів оплати повної ціни кожної окремої партії товару на користь продавця додатково стягується штраф у розмірі 30% від простроченої частини повної ціни партії товару (п. 6.2 договору). Позовна давність в 10 років застосовується до всіх вимог стосовно виконання зобов`язань за договором, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені (п. 6.7 договору)). Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п. 11.1 договору). Договір підписано директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" Сисоєвим В.В. і директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" Сергієнко Ю.І. та скріплено відповідними печатками товариств. На виконання зобов`язань за договором позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1 896 566 грн 96 коп., що підтверджується оформленими видатковими накладними від 05.04.2019 № УА-00003399 на суму 910 758 грн 73 коп., від 08.04.2019 № УА-00003498 на суму 985 808 грн 23 коп. (том № 1, аркуші справи 17-25). Відповідач розрахувався за одержаний товар на загальну суму 1 000 000 грн 00 коп., у тому числі: 500 000 грн 00 коп. за товар, одержаний за видатковою накладною від 05.04.2019 № УА-00003399, 500 000 грн 00 коп. за товар, одержаний за видатковою накладною від 08.04.2019 № УА-00003498. Крім того, у банківській виписці, яка підтверджує факт перерахування відповідачем коштів в розмірі 1 000 000 грн 00 коп., в призначенні платежу зазначено "часткова оплата за запчастини згідно рахунків від 20.03.2019 № УА-00003449 та від 29.03.2019 № УА-00003452" (том № 1, аркуш справи 45). Крім того, відповідачем за накладною від 19.05.2020 № 2 повернуто позивачу товар на суму 68 613 грн. 58 коп. (том № 1, аркуш справи 44). Позивачем за здійсненими господарськими операціями відповідачу виписувались податкові накладні від 05.04.2019 № 417, від 08.04.2019 № 484, на яких є відмітка про їх прийняття контрагентом, а також відповідачем здійснювався розрахунок коригування кількісних і вартісних показників від 19.05.2020 № 1817 до податкової накладної від 05.04.2019 № 417 (том № 1, аркуші справи 124-149). Отже, з урахуванням здійснених відповідачем оплат в розмірі 1000 000 грн 00 коп. та повернутого товару на суму 68 613 грн 58 коп., залишок заборгованості складає 827 953 грн. 48 коп. У зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань зі своєчасної оплати повної ціни кожної партії товару, позивачем нараховано: - на підставі п. 2.4 договору проценти за користування чужими грошовим коштами в розмірі 25% річних в сумі 152 559 грн. 29 коп. за період з 05.04.2019 по 14.01.2021, в сумі 215 618 грн. 99 коп. за період з 08.04.2019 по 14.01.2021, всього 368 178 грн. 28 коп.; - на підставі п. 6.1 договору пеня в сумі 130 229 грн. 15 коп. за період з 05.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 183 513 грн. 39 коп. за період з 08.05.2019 по 14.01.2021, всього 313 742 грн. 54 коп.; - на підставі п. 6.2 договору штраф в сумі 248 386 грн. 04 коп.; - згідно зі ст. 625 ЦК України 3% річних в загальній сумі 42 139 грн. 87 коп., у тому числі: 17 463 грн. 47 коп. за період з 05.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 24 676 грн. 40 коп. за період з 08.05.2019 по 14.01.2021 та інфляційні втрати в загальній сумі 46 468 грн. 69 коп. за період з травня 2019 року по грудень 2020 року. Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приписами статті 627 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 629 вищенаведеного Кодексу передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 ГК України. У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Договір від 01.03.2018 №181, що укладений сторонами у даній справі, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України. Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. За правилами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем (ст. 694 ЦК України). Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України). За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пунктом 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Як вірно зазначено судом першої інстанції матеріалами справи підтверджується факт передачі у власність відповідача товару на суму 1 896 566 грн. 96 коп. за видатковими накладними від 05.04.2019 №УА-00003399 та від 08.04.2019 №УА-00003498, які з урахуванням п.п. 4.1.3 договору оформлені в день передачі товару, скріплені підписом уповноваженої особи та печаткою Товариства з обмеженою відповідальності "Біловодськ-Агро". Також, матеріали справи підтверджують, що відповідачем здійснювалась частково оплата в розмірі 1 000 000 грн., а також за накладною від 19.05.2020 №2 позивачу було повернуто товар на суму 68 613 грн. 48 коп. Факт одержання відповідачем рахунків від 20.03.2019 №УА-00003449 та від 29.03.2019 №УА-00003452 підтверджується банківською випискою по рахунку позивача за період з 22.07.2019 по 08.11.2019, в призначенні платежу якої зазначено, що оплата відповідачем в розмірі 1000 000 грн. 00 коп. здійснюється саме за вказаними рахунками (том № 1, аркуш справи 45). Тобто, вказане спростовує доводи відповідача про неодержання від позивача рахунків на оплату. По кожній з видатковій накладній, позивач складав, реєстрував в органах ДПС України податкові накладні та декларував податкові зобов`язання з податку на додану вартість (том № 1, аркуші справи 124-149). Господарські операції з купівлі-продажу товару за видатковими накладними від 05.04.2019 № УА-00003399 та від 08.04.2019 № УА-00003498 включені до бухгалтерського і податкового обліку відповідача (том № 1, аркуші справи 164-175; том № 2, аркуш справи 4). Отже, господарський суд вірно зазначив, що здійснення часткової оплати за договором, частково повернутий товар свідчить про прийняття відповідачем договору до виконання. Доводи скаржника про те, що підпис на договорі, видаткових накладних від імені директора Сергієнка Ю.І. виконаний іншою особою, що стало підставою для заявлення відповідачем у суді першої інстанції клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, яке було відхилене господарським судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються та спростовуються наступним. Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні, а саме, квітень 2019 року та травень 2020 року): - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9); - первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9); - господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1). - первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1). З 01.01.2018 набули чинності зміни до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідно до яких частину другу доповнено абзацом дев`ятим такого змісту: «Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо». За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): - господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. (абзац другий пункту 2.1); - первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1); - первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.4); - документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5); - первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15). Апеляційний суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, суду у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18. Відповідно до ст. 58-1 ГК України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру. Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні). Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі № 915/878/16, від 03.02.2020 у справі №909/1073/17, від 18.08.2020 у справі № 927/833/18. При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними. Разом з тим, саме відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорі та видаткових накладних. Скаржником не доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки. Відтак, суд першої інстанції правильно зазначив, що у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі. Відповідно до п. 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Судом першої інстанції вірно встановлено, що господарські операції зі спірних поставок товару у квітні 2019 року та повернення товару у травні 2020 року на підставі накладних від 05.04.2019 №УА-00003399, від 08.04.2019 № УА-00003498 та від 19.05.2020 №2 відображались в податковому обліку продавця позивача та покупця відповідача. Однак, суми податку на додану вартість, сформовані відповідачем за податковими накладними від 05.04.2019 № 417 (з урахуванням корегування від 19.05.2020 № 1817), від 08.04.2019 №484 були зняті відповідачем з податкового кредиту, що підтверджується уточнюючим розрахунком податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2019 року. Згідно з п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов`язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. За приписами п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Отже, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають коригуванню лише на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному постачальником на отримувача, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. Враховуючи відсутність обставин складення та надсилання позивачем необхідного розрахунку коригування до податкових накладних від 05.04.2019 №417 (з урахуванням корегування від 19.05.2020 №1817), від 08.04.2019 №484 на адресу відповідача та відсутність факту реєстрації відповідачем такого розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання відповідачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійних помилок жодним чином не створює наслідків відсутності у відповідача податкового кредиту за вказаними податковими накладними. Відповідно до приписів п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Таким чином, фактичне подання скаржником уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійних помилок від 09.03.2021 призводить лише до відтермінування останнього свого права на включення у звітному періоді до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі отриманих та зареєстрованих податкових накладних, що зберігається за ним 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних, тобто до 05.04.2022 та 08.04.2022 відповідно, а отже обставини позбавлення відповідачем себе податкового кредиту не відповідають дійсності. Отже, господарський суд на підставі власної оцінки всієї сукупності вищевказаних доказів обґрунтовано відмовив в задоволені клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи. Крім того, відповідачем у судовому порядку договір купівлі-продажу від 01.03.2018 №181 не оспорювався та є дійним на даний час, будь-яких дій щодо повернення коштів в розмірі 10000 000 грн., як помилково перерахованих, відповідач не вчиняв. Суд апеляційної інстанції звертає увагу і на те, що в матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази в розумінні вимог статей 76,77 ГПК України щодо притягнення відповідачем до відповідальності осіб за неправомірні дії щодо відображення в податковому та бухгалтерському обліку відповідача спірної поставки товару за договором поставки від 01.03.2018 р. №181. Отже, враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав належним чином, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу у сумі 827 953 грн. 48 коп. підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню. За умовами договору, зокрема, п. 2.4, у разі несплати покупцем повної ціни кожної окремої партії товару в розмірі та в строк, передбачений п.п. 2.2.5 договору, на користь продавця підлягають нарахуванню та сплаті покупцем проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних від вартості простроченої частини ціни кожної окремої партії товару, починаючи від дня передачі партії товару до дня його фактичної оплати. Сторони домовились, що проценти за користування чужими грошовими коштами не являються неустойкою (штрафом, пенею). Позивачем нараховано та заявлено до стягнення проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних в загальній сумі 368 178 грн. 28 коп., у тому числі: 152 559 грн. 29 коп. за період з 05.04.2019 по 14.01.2021, 215 618 грн. 99 коп. за період з 08.04.2019 по 14.01.2021. Господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог стосовно процентів, а саме в загальній сумі 367 611 грн. 19 коп., у тому числі: за видатковою накладною від 05.04.2019 152 324 грн. 93 коп. за період з 05.04.2019 по 14.01.2021, за видатковою накладною від 08.04.2019 215 286 грн. 26 коп. за період з 08.04.2019 по 14.01.2021. За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем за прострочення оплати одержаного товару в розмірі 827 953 грн. 48 коп. нараховані 3% річних в загальній сумі 42 139 грн. 87 коп., у тому числі: 17 463 грн. 47 коп. за період з 05.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 24 676 грн. 40 коп. за період з 08.05.2019 по 14.01.2021 та інфляційні втрати в загальній сумі 46 468 грн. 69 коп. за період з травня 2019 року по грудень 2020 року. Перевіривши розрахунок 3% річних, суд апеляційної інстанції зазначає, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги частково щодо стягнення 3% річних в загальній сумі 41 975 грн. 61 коп., у тому числі: 17 379 грн. 09 коп. за період з 07.05.2019 по 14.01.2021; в сумі 24 596 грн. 52 коп. за період з 09.05.2019 по 14.01.2021. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат за період з травня 2019 року по грудень 2020 року, господарський суд дійшов правильного висновку, що задоволенню підлягає саме сума 46 365 грн. 39 коп., у тому числі: 19 160 грн. 13 коп. та 27 205 грн. 26 коп. відповідно. Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Приписами статті 216 ГК України унормовано, що відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором. Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Частиною 6 вищевказаної статті ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами п. 6.1 договору передбачено, що за порушення строку оплати повної ціни кожної окремої партії товару, передбаченого п.п. 2.2.5 договору, покупець сплачує на користь продавця, окрім відшкодування повної ціни кожної окремої партії товару, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені за цим договором здійснюється до дня остаточного зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або внесення готівки до каси продавця в розмірі повної ціни кожної окремої партії товару. За прострочення покупцем понад 30 днів оплати повної ціни кожної окремої партії товару на користь продавця додатково стягується штраф у розмірі 30% від простроченої частини повної ціни партії товару (п. 6.2 договору). Позовна давність в 10 років застосовується до всіх вимог стосовно виконання зобов`язань за договором, у тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені (п. 6.7 договору)). У даному випадку, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в загальній сумі 313 742 грн. 54 коп., у тому числі: в сумі 130 229 грн. 15 коп. за період з 05.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 183 513 грн. 39 коп. за період з 08.05.2019 по 14.01.2021 та штраф в сумі 248 386 грн. 04 коп. З огляду на те, що факт порушення відповідачем своїх зобов`язань зі своєчасної оплати товару є доведеним, тобто мало місце порушення відповідачем строку оплати товару, та враховуючи те, що у договорі передбачено право позивача на нарахування пені та штрафу як заходів відповідальності покупця за порушення строків виконання зобов`язань, господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги про стягнення пені та штрафу є обґрунтованими. Разом з тим, відповідачем було заявлено клопотання від 31.03.2021 № б/н про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%. За приписами ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Надаючи оцінку співрозмірності заявленого позивачем розміру пені та штрафу, обґрунтованості їх нарахування, господарський суд зазначив, що сума невиконаних відповідачем зобов`язань становить 827 953 грн. 48 коп., при цьому, позивачем визначено розмір пені в сумі 313 742 грн. 54 коп. та розмір штрафу в сумі 248 386 грн. 04 коп., всього 562 128 грн. 58 коп., що становить 67,9% від суми заборгованості і свідчить про їх надмірний розмір. Також господарський суд зазначив, що визначена сума пені та штрафу перетворюється у несправедливо непомірний тягар та може спричинити повне зупинення господарської діяльності відповідача. Отже, надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, за правилами ст. 86 ГПК України, а також враховуючи інтереси як позивача так і відповідача у справі, зважаючи, що більша частина коштів за одержаний товар була сплачена відповідачем, а також те, що позивач нараховує та стягує проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25%, інфляційні втрати на суму боргу та 3% річних, які в певній мірі компенсують негативні наслідки порушення для позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 60%. Перевіривши розрахунок штрафу, господарський суд дійшов правильного висновку про його обґрунтованість та стягнення 99 354 грн. 42 коп. Щодо розрахунку пені, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що він зроблений без врахування приписів ст. 253 ЦК України та ч. 5 ст. 254 ЦК України, а також того, що 2020 рік був високосним роком та кількість днів у цьому році складає 366, а не

365. Тому, обґрунтований розмір пені складає 312 469 грн. 56 коп., у тому числі: в сумі 129 510 грн. 60 коп. за період з 07.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 182 958 грн. 96 коп. за період з 09.05.2019 по 14.01.2021. Але з урахуванням зменшення господарським судом пені на 60% пеня в сумі 124 987 грн. 82 коп., у тому числі: в сумі 51 804 грн. 24 коп. за період з 07.05.2019 по 14.01.2021, в сумі 73 183 грн. 58 коп. за період з 09.05.2019 по 14.01.2021 задоволена правомірно. Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника, що господарський суд не об`єднав справу №913/32/21 в одне провадження зі справою № 913/33/21 за позовами Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрозапчастина" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біловодськ-Агро" виходячи з наступного. Позовні вимоги у вказаних справах не пов`язані між собою підставами виникнення або поданими доказами, як вбачається із матеріалів справи №913/32/21, предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу, пені, штрафу, процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу від 01.03.2018 №181. В свою чергу, підставою позову у справі №913/33/21 є договір на технічне обслуговування та ремонт сільськогосподарської техніки від 31.07.2018 №354. Апеляційний суд вважає помилковими твердження апелянта та не вбачає підстав для об`єднання в одній справі вимог про стягнення боргу, пені, штрафу, процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних та інфляційних втрат за двома різними договорами, оскільки ці вимоги не пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами (договори є самостійними правочинами, стан виконання яких засвідчується окремими (не спільними) документами, складеними в рамках кожного договору), а тому об`єднання згаданих вище вимог перешкоджатиме з`ясуванню прав та обов`язків сторін, а також суттєво ускладнюють вирішення спору та не сприятиме більш повному з`ясуванню всіх обставин справи та процесуальній економії часу. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, у зв`язку з чим зазначене рішення підлягає залишенню без змін. Оскільки апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Біловодськ-Агро, м. Старобільськ, Луганська область на рішення Господарського суду Луганської області від 20.04.2021 року (повне рішення складено 27.04.2021 року) у справі №913/32/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Луганської області від 20.04.2021 року (повне рішення складено 27.04.2021 року) у справі №913/32/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 28.07.2021р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 29.07.2021 р. Головуючий суддя Л.Ф. Чернота Суддя С.В. Барбашова Суддя Н.В. Гребенюк