Постанова 4856 № 240/1997/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/1997/20 Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович Суддя-доповідач: Капустинський М.М. 28 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Капустинського М.М. суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії -, В С Т А Н О В И В : в лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області, в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати з 17.07.2018 по 31.01.2020 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; - зобов`язати відповідача провести з 17.07.2018 по 31.01.2020 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що дорівнює 50% від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік. В обґрунтування позову зазначила, що має статус громадянина, який постійно проживав у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення 2 категорії, проживає в населеному пункті, який віднесено до зони безумовного (обов`язкового) відселення, та перебуває на обліку у відповідача. У зв`язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, з 17.07.2018 йому повинні були нараховувати та виплачувати щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на її думку, призвело до неправильного вирішення спору. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначила, що перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації, як потерпіла від аварії на ЧАЕС 2 категорії та фактично порстійно (без реєстрації) проживає в с. Рудня Жеревці Лугинського району Житомирської області, що підтверджувалося довідкою сільської ради (а.с. 8). 19.02.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Управлінні праці та соціального захисту населення Лугинської райдержадміністрації з заявою (запитом) щодо надання довідки про те, чи провилось і в якому розмірі, якщо проводилось, нарахування коштів у відповідності до статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як доплати на чисте харчування за період з 17.07.2018 року по даний час. У відповідь на звернення позивачки відповідач листом від 19.02.2020 року повідомив, що Законами України "Про державний бюджет на 2019 рік" та "Про державний бюджет на 2020 рік" не передбачено видатки за рішенням прийнятим Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018. Вважаючи свої права порушеними, щодо невиплати коштів позивач звернулась до суду з адміністративним позовом. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не підтверджено того, що вона станом на 17.07.2018 року проживала в с. Рудня Жеревці Лугинського р-ну та перебувала на обліку у відповідача. Колегія суддів, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Відповідно до положень статті 37 цього Закону (в редакції, чинній з 09.07.2007 року) громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; - у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється. У свою чергу, підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст статті 37 Закону №796-XII викладено в новій редакції. Так, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положення пункту 28 розділу ІІ Закону № 107-VI визнані неконституційними. У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 37 Закону № 796-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Підпунктом 7 пункту 4 розділу І Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ, який набрав чинності з 01.01.2015 року, статтю 31, 37, 39 та 45 Закону № 796-XII виключено. Рішенням Конституційного Суду України з 17.07.2018 року відновлено дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто остання з 17.07.2018 року є чинною. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зауважив, що згідно висновків Верховного Суду, викладених в рішенні від 21.01.2019 року та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі № 240/4946/18, яка є зразковою, позивач, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 та статті 37 Закону України №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на нарахування та виплату з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 09.07.2007 року), при цьому, у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ, яким на даний час установлено розрахункову величину в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, а застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, установлений на 01 січня календарного року. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року №936 призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1146 ( 1146-2002-п ) «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги». Органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (796-12) (далі - Закон), звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 № 117( 117-2003-п ). Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка. У разі зміни категорії постраждалої особи або її посвідчення проведення виплати поновлюється з дня припинення останньої виплати за умови, що особа мала право на такі виплати та повідомила про це уповноважений орган протягом трьох місяців. У разі зміни місця реєстрації або місця роботи громадянин для отримання виплати за новим місцем реєстрації або місцем роботи подає протягом трьох місяців заяву та довідку про отримані виплати (нарахування). Разом з тим, з відповідною заявою про отримання щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач до відповідача не зверталася, а в матеріалах справи міститься лише заява у формі запиту щодо того чи проводилися позивачці виплати у відповідності до вищезазначеної норми, а не заява щодо нарахування такої виплати. Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 р. №936 "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за заявою. Отже, законодавством визначено право на отримання будь-яких допомог і компенсацій тільки при умові особистого звернення громадян до органів соціального захисту населення із заявою про призначення нарахування компенсацій і допомог відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Призначення здійснюється з дати звернення при умові подання відповідних документів. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу вищезазначеної допомоги у відповідності до відновленої Конституційним судом статті 37 Закону. Позивачем до позовної заяви не долучено належних та допустимих доказів того, що нею вживались заходи, визначені Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов`язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936, спрямованих на реалізацію права на отримання вказаної допомоги. Доказів подання заяви до відповідача про призначення допомоги певних видів та надання пільг, як того вимагає Порядок №936, суду не надано, надана позивачем копія заяви від 19.02.2020, за своїм змістом не може бути розцінена як заява про призначення відповідної допомоги встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як того вимагає Порядок №

936. Отже, за результатом апеляційного розгляду справи, колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , однак не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо мотивів відмови в задоволенні позову. Згідно частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір, однак не надав належної оцінки вказаним у мотивувальній частині постанови апеляційного суду обставинам, а тому оскаржуване рішення суду слід змінити у частині мотивів відмови в задоволені позовних вимог, частково задовольнивши апеляційну скарги. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.