Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1489/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1489/21 Головуючий у І інстанції - Тимошенко В.П. Суддя-доповідач - Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., за участю секретаря Кондраток А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та відшкодування матеріальної шкоди,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розрахунку з ним, а саме невиплати частини заробітної плати - посадового окладу, визначеного за ч. 3 ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 01.07.2015 по 07.09.2020, та зобов`язати відповідача сплатити на його користь матеріальну шкоду в розмірі невиплаченої заробітної плати, а саме в сумі 1 323 315, 20 грн. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року позов залишено без розгляду на підставі ч.3 ст.123 КАС України у зв`язку з пропуском строку звернення до суду. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що оскільки спір стосується стягнення заробітної плати, строк звернення до суду, відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України, не обмежується будь-яким строком. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, при цьому, позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі є публічно-правовим і стосується стягнення коштів в результаті проходження позивачем публічної служби, а тому позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України. Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Частинами 1, 2, 5 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. З аналізу статті 122 КАС України слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти. Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої заробітної плати з 01.07.2015 по 07.09.2020 під час його роботи в органах прокуратури впродовж дії п. 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, які визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №6-р/2020 від 26.03.2020. Отже, предметом спору є стягнення шкоди у вигляді неотриманої частини заробітної плати, яка мала бути нарахована позивачу у 2015-2020 роках, коли позивач перебував на публічній службі. Правовою підставою для вимоги позивача про стягнення завданої йому шкоди стало прийняття Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 від 26.03.2020, яке оприлюднене на офіційному веб-сайті Конституційного Суду, а також опубліковане у «Віснику Конституційного Суду України» та інших офіційних друкованих виданнях України, зокрема 24.04.2020 року - в «Офіційному віснику України». Відтак, саме з цього дня розпочався перебіг процесуального строку звернення до суду. На обґрунтування пропуску строку звернення до суду з даним позовом, позивач зазначає, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню ч.2 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП), яким передбачено, що у справах про стягнення заробітної плати строк звернення до суду не обмежується. Колегія суддів, не погоджується з такими доводами апелянта, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП дав Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 15.10.2013 №8-рп/2013 і №9-рп/2013. Зокрема, у рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 зазначається: В аспекті конституційного звернення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП у системному зв`язку з положеннями ст.ст. 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Разом з цим, предметом спору у цій справі є відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної законом, який визнаний неконституційним, а не стягнення з роботодавця на користь позивача заробітної плати через порушення законодавства про оплату праці. Тож норми ч. 2 ст. 233 КЗпП України до спірних правовідносин не застосовуються. Під шкодою позивач розуміє недоотриманий ним дохід у розмірі 1 323 315, 20 грн. за період з 01.07.2015 по 07.09.2020, який визначений ним як різниця між розміром посадового окладу, розрахованим за ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», та розміром посадового окладу, який йому виплачувався у цей період. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.2018 року у справі №757/70264/17-ц, від 05.06.2019 року у справі №686/23445/17 зробила висновок, що якщо спір виник навіть після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, то такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби, а орган, в якому особа перебувала на цій службі, не здійснював щодо неї публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах. В свою чергу, спірні правовідносини пов`язані зі звільненням з публічної служби, тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають саме положення КАС України, як норми спеціального процесуального закону. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст.122 цього Кодексу). У такій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи переконливих доводів, які б були безпідставно залишені поза увагою суду першої інстанції. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк