Постанова 4855 № 620/1809/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1809/21 Головуючий у І інстанції - Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив: - визнати протиправними дії Відповідача щодо неврахування заробітної плати при призначенні пенсії за віком за період з 01.01.1995 по 01.03.2001, згідно довідки від 20.06.2019 № 258, виданої ВАТ «МегіонЕнергоНафта»; - зобов`язати Відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із врахуванням заробітної плати, зазначеної у довідці від 20.06.2019 № 258, виданої ВАТ «МегіонЕнергоНафта» за період роботи з 01.01.1995 по 01.03.2001, із дня її призначення - 07.08.2019, та виплатити заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум. Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач вказав, що стаж його роботи на ВАТ «МегіонЕнергоНафта» зарахований Відповідачем при призначенні пенсії, однак отриманий за цей період заробіток не врахований під час обчислення пенсії. Разом з тим, належним чином оформленою довідкою підтверджуються всі необхідні дані для врахування відомостей щодо отриманого ним за спірний період заробітку, який мав бути врахований під час призначення пенсії. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неврахування під час призначення ОСОБА_1 пенсії за віком заробітної плати, отриманої за період з 01.01.1995 по 30.02.2001, відповідно до довідки від 20.06.2019 № 258, виданої ВАТ «МегіонЕнергоНафта». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком із врахуванням заробітної плати, отриманої за період з 01.01.1995 по 30.02.2001, відповідно до довідки від 20.06.2019 № 258, виданої ВАТ «МегіонЕнергоНафта», починаючи з 07.08.2019, та виплатити заборгованість з урахуванням раніше виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зазначає, що судом першої інстанції невірно вирішено питання щодо строку звернення до суду. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернігівській області та з 07.08.2019 отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивачем зазначено, що під час звернення до ГУПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком, ним Відповідачу надавалась, зокрема і довідка ВАТ «МегіонЕнергоНафта» від 20.06.2019 № 258 про отриману ним заробітну плату у вказаному Товаристві з 01.01.1995 по 28.02.2001. Однак, заробіток ОСОБА_1 , зазначений у вказаній довідці, не був врахований пенсійним органом для обчислення пенсії. У зв`язку з наведеним Позивач неодноразово звертався до ГУПФУ в Чернігівській із відповідними заявами. Листом від 26.02.2021 № 1410-690/К-02/8-2500/21 Відповідач відмовляючи у задоволенні заяви зазначив, що ГУПФУ в Чернігівській для перевірки достовірності видачі довідки 13.12.2019 надіслало запит до УПФ Російської Федерації в м. Нижньовартовськ. Вказаний запит був переадресований за належністю до ВАТ «МегіонЕнергоНафта», однак на даний час відповідь не надійшла. Не погоджуючись із вищевказаними висновками Відповідача, Позивач звернувся з даним адміністративний позовом до адміністративного суду. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що доказів, які б свідчили про недостовірність записів у довідці та трудовій книжці Позивача, Відповідачем не надано, а тому ГУПФУ в Чернігівській області безпідставно не взятий для розрахунку розміру пенсії заробіток ОСОБА_1 за спірний період. Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до статті 1 Закону № 1058-ІV пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком. Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону. За приписами статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Таким чином, звертаючись до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії, особа подає відповідні документи, які підтверджують отриману нею заробітну плату (дохід) за період страхового стажу. При цьому, пенсіонер має право обрати період, заробітна плата (дохід) за який буде врахована для обчислення пенсії, а саме: за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Як вбачається із матеріалів справи, для визначення заробітку для призначення пенсії ОСОБА_1 . Відповідачу було надано довідку від 20.06.2019 № 258 про заробітну плату за період з січня 1995 року по лютий 2001 року, отриману під час роботи на ВАТ «МегіонЕнергоНафта». Проте, ГУПФУ в Чернігівській області зазначений в довідці заробіток не враховано під час визначення розміру пенсії, оскільки, на думку Відповідача, вказана довідка не відповідає вимогам чинного законодавства, а будь-які інші відомості, які вказують на достовірність її видачі - відсутні. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Записами в трудовій книжці Позивача серії НОМЕР_1 підтверджується період роботи ОСОБА_1 на ВАТ «МегіонЕнергоНафта» з 01.01.1995 по 30.02.2001. Вказаний період також зарахований ГУПФУ в Чернігівській області до страхового стажу, що підтверджується відповідним протоколом з пенсійної справи. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Законодавством не передбачено обов`язку пенсіонера (особи, яка звертається за призначенням пенсії) подавати разом із відповідною заявою первинні документи, які б підтверджували відомості, відображені в уточнюючій довідці, виданій підприємством, на якому працювала така особа. Повноваженнями перевіряти обґрунтованість видачі уточнюючих довідок та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію, наділені органи Пенсійного фонду України. Вищенаведені обставини, за умови документального підтвердження і доведеності, в тому числі в судовому порядку, наявності у особи права на пенсійне забезпечення і дотримання ним процедури звернення за пенсією, не може зумовлювати позбавлення особи такого права, яке набуто нею згідно з законодавством та гарантоване Конституцією і законами України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2021 у справі № 487/68/17. Відповідно до довідки від 20.06.2019 № 258, виданої ТОВ «МегіонЕнергоНафта» (Російська Федерація), зі всіх сум, нарахованих ОСОБА_1 , організацією нарахований та сплачений єдиний соціальний податок у Федеральний бюджет згідно законодавства Російської Федерації. Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов`язань «відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов`язання щодо захисту їхніх пенсійних прав. Статтею 5 Угоди передбачається, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди. Частинами 2-3 статті 6 Угоди передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу, його пільгового обчислення. Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у довідці та трудовій книжці Позивача, Відповідачем не надано, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ГУПФУ в Чернігівській області безпідставно не взятий для розрахунку розміру пенсії заробіток ОСОБА_1 за спірний період, з чим погоджується колегія суддів. Щодо доводів Відповідача про пропуск Позивачем строку звернення до суду, колегією суддів встановлено наступне. Бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, запит про підтвердження відображених у довідці даних був направлений Відповідачем ще у 2019 році і з цього часу ГУПФУ в Чернігівській області не вчиняло жодних дій для прискорення отримання запитуваної інформації (надсилання повторних запитів у 2020-2021 роках). Як зазначено у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні Позивачу пенсії. Отже право Позивача на отримання належних йому пенсійних виплат не може ставитися в залежність від отримання від організацій, розміщених на території Російської Федерації, інформації щодо підтвердження обставин видачі довідки, з огляду на те, що відповідний запит направлявся ГУПФУ в Чернігівській області ще в грудні 2019 року. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко