Постанова 4855 № 640/23139/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23139/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г. В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Земельний Фонд» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року у справі № 640/23139/19 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи) за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до відповідача Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Земельний Фонд» про застосування заходів реагування,- В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2019 року Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві (надалі - позивач, Головного управління ДСНС України у місті Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Земельний Фонд» (надалі - відповідач), в якому просило суд: застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи приміщень будівлі готелю Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Земельний Фонд», яке здійснює господарську діяльність за адресою: вул. Пріорська, 3-а у Оболонському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом знеструмлення та накладенням печаток на головний електрощит та вхідні двері приміщення. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що під час проведення планового заходу держаного нагляду щодо дотримання вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки відповідача за адресою: м. Київ, вул. Пріорська, 3-А, встановлено ряд порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, та є підставою для застосування заходів реагування у вигляді відключення джерела електроживлення та накладанням печатки на розподільчі електрощити. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року адміністративний позов Головного управління ДСНС України у м. Києві - задоволено повністю. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи приміщень будівлі готелю Державне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Земельний Фонд», яке здійснює господарську діяльність за адресою: вул. Пріорська, 3-а у Оболонському районі м. Києва, до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, шляхом знеструмлення та накладенням печаток на головний електрощит та вхідні двері приміщення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимоги у повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що порушення зафіксовані позивачем частково усунуті, а решта не є такими, що сприяють настанню реальної загрози життю і здоров`ю людей, відсутні обставини здійснення капітального ремонту та фактичне усунення більшості порушень, які були зафіксовані ГУ ДСНС України у м. Києві. Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином взято до уваги, що порушення, які виявлені позивачем, не призводять до загрозі життю та здоров`ю людей. Також, позивачем не прийнято припис, а отже підстав для застосування заходів реагування відсутні. На адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від керуючого санацією ДП СП «Земельний Фонд» Гусар І.О. про відкладення розгляду справи на іншу дату, колегією суддів досліджено дане клопотання та вважає, його не обґрунтованим, оскільки до клопотання не додано доказів не можливості прибуття представника апелянта в судове засідання. Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Частиною 4 статті 229 КАС України встановлено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно наказу Державної регуляторної служби України від 15 листопада 2019 року №196 «Про затвердження плану здійснення комплексних заходів державного нагляду (контролю) на 2020 рік», наказу ДСНС України від 27 листопада 2019 року №687 «Про затвердження плану перевірок» ГУ ДСНС України в місті Києві видало наказ від 06 грудня 2019 року №1038 «Про проведення планових перевірок». На підставі наказу від 11 вересня 2019 року №760 та посвідчення на проведення заходу державного нагляду (контролю) від 04 жовтня 2019 року посадовою особою позивача у період з 08 жовтня 2019 року по 11 жовтня 2019 року проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, за результатами якої складено відповідний акт від 11 жовтня 2019 року №668 (надалі - акт перевірки). З акту перевірки вбачається, що ГУ ДСНС в м. Києві виявило порушення ДП «Земельний Фонд» вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, а саме Правил пожежної безпеки в Україні (надалі - ППБУ), Кодексу цивільного захисту України: - приміщення закладу харчування не обладнано системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56 «Системи протипожежного захисту» (пункт 1.2 глава 1 розділу 5 ППБУ); - приміщення будівлі обладнано несертифікованими пожежними сповіщувачами (пункт 1.2 глава 1 розділу 5 ППБУ); - дерев`яні конструкції перекриття будівлі не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисною ефективність (пункт 2.5 глава 2 розділу 3 ППБУ); - в складських (підсобних) приміщеннях, електрощитовій клас вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах не відповідає класу вогнестійкості цих перешкод чим знижено рівень пожежної безпеки об`єкту (пункт 2.3 глава 1 розділу 3 ППБУ); - дозволяється зменшувати висоту дверей на других евакуаційних виходах менше 2-х метрів (пункт 2.23 глава 2 розділу ППБУ); - в приміщеннях допускається експлуатація тимчасових дільниць електромережі (пункт 1.8 глава 1 розділу 4 ППБУ); - відсутній договір на технічне обслуговування існуючих систем протипожежного захисту (пункт 1.4 глава 1 розділу 5 ППБУ); - тривожне сповіщення від приладів приймально-контрольних не виведено на пульти пожежного спостерігання (п. 5.8. ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту») (пункт 1.1 глава 1 розділу 5 ППБУ); - двері сходових клітин не обладнані пристроями для самозачинення з ущільненням в притворах (пункти 2.23, 2.37 глава 2 розділу 3 ППБУ); - під сходовою клітиною влаштовано підсобне приміщення (пункти 2.23, 2.37 глава 2 розділу 3 ППБУ); - у коридорі 1.3 поверхів прокладено килимове покриття підлоги з невизначеними показниками, щодо токсичності, займистості, димоутворювальної здатності та поширення полум`я по поверхням продуктів горіння (пункт 2.23 глава 2 розділу 3 ППБУ); - не проведене випробування зовнішнього протипожежного водопостачання на тиск та витрату води (пункт 2.1 глава 2 розділу 5 ППБУ); - пожежні крани не перевірені на працездатність шляхом пуску води з реєстрацією результатів у журналі обліку технічного обслуговування (пункт 2.2 глава 2 розділу 5 ППБУ); - під час експлуатації об`єктів дозволяється знижувати рівень пожежної безпеки, а саме конструктивні елементи закладу харчування виконанні з будівельних контракцій. які понижують межу вогнестійкості будівлі (пункт 1.1 глава 2 розділу 3 ППБУ); - не проведено навчання працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки (пункт 2.2 глава 2 розділу 5 ППБУ); - приміщення лазні не виділені від інших приміщень протипожежними перегородками 1-го типу та перекриттями 3-го типу порушення додатку Д ДНІ1 В.2.2-9 «Громадські будинки та споруди» (пункт 1.1 глава 2 розділу 3 ППБУ); - в парильному відділені не передбачено природно припливно-витяжна вентиляція порушення додатку Д ДБН В.2.2-9 «Громадські будинки та споруди» (пункт 12.1 глава 12 розділу 6 ППБУ); - відсутній відокремлений витяжний повітровод 3 парильного відділення безпосередньо назовні порушення додатку Д ДБН В.2.2-9 «Громадські будинки та споруди» (пункт 12.1 глава 12 розділу 6 ППБУ); - з приміщень лазні відсутній другий евакуаційний вихід безпосередньо назовні порушення додатку Д ДБН В.2.2-9 «Громадські будинки та споруди» (пункт 8 частини першої статті 20, статті 26 КЦЗУ); - парильне відділення не обладнано піччю заводського виготовлення з автоматичним захистом та відключенням, яке робить неможливою роботу печі більше 8 годин на добу порушення додатку Д ДЬІІ В.2.2-9 «Громадські будинки та споруди» (пункт 12.1 глава 12 розділу 4 ППБУ); - парильне відділення не обладнано перфорованим сухотрубом з підключенням до внутрішнього протипожежного водогону порушення додатку Д ДБІ1 В.2.2- 9 «Громадські будинки та споруди» (пункт 12.1 глава 12 розділу 5 ППБУ); - відстань від печі до дерев`яної обшивки поверхонь конструкцій менше 0.2 м. порушення додатку Д ДБІІ В.2.2-9 «Громадські будинки та споруди» (пункт 12.1 глава 12 розділу 6 ППБУ); - не проведено замір опору ізоляції та перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (пункт 1.20 глава 1 розділу 4 ППБУ); - не проведено перевірку блискавкозахисту будівель та споруд від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 (пункт 1.21 глава 1 розділу 4 ППБУ); - приміщення використовуються без зареєстрованої декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки протипожежного стану підприємства, об`єкта (стаття 57 КЦЗУ); - сходова клітина захаращена матеріальними цінностями (пункт 2.37 глава 2 розділу 3 ППБУ). Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у місті Києві стверджує, що зафіксовані в акті перевірки порушення щодо вимог законодавств сфері техногенної та пожежної безпеки створюють загрозу життю та здоров`ю людей, які там перебувають, а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі, що і стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що зафіксовані в Актах перевірки, на час розгляду справи відповідачем не спростовані, належних та допустимих доказів щодо усунення виявлених порушень в повному обсязі відповідачем також не надано. Оскільки неусунуті порушення є суттєвими, адже можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища, що в свою чергу можуть створювати і небезпеку завдання шкоди життю та здоров`ю людей. У зв`язку з чим, суд першої інстанції вважає, що спірні правовідносини мають набути імперативного характеру шляхом ухвалення судом відповідного рішення про заборону використання приміщень, які не обладнані системою протипожежної безпеки. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (надалі - Закон №877-V) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Згідно з частини 1 статті 3 Закону України Закону №877-V, державний нагляд (контроль), серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків суб`єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб`єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності. Частиною 1 статті 4 Закону №877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом. Згідно з частиною 7 статті 7 Закону №877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. Відповідно до статті 2 Закону України "Про пожежну безпеку", забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Згідно з частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України, у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами. Частиною 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду. Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Разом з тим, системно аналізуючи положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та ст. 68, 70 Кодексу цивільного захисту України, колегія суддів вважає, що цими правовими нормами установлена можливість застосування різних заходів реагування за одні й ті самі порушення, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров`ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень. Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, як зазначалось та встановлено судом першої інстанції, слугувало виявлення на об`єкті повторної перевірки відповідача численних порушень норм пожежної та техногенної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей. Колегія суддів звертає увагу, що недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення, а забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення. Відповідно до першого речення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів. При цьому, колегія суддів враховує, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень. Крім того, застосований до відповідача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки в закладі охорони здоров`я. Також такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року по справі № 560/639/19 та від 05 лютого 2020 року по справі № 160/1739/19. Відповідачем не заперечується наявність виявлених під час перевірки позивачем порушення. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано сторонами, що за результатами проведення заходу щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки приміщень Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Земельний Фонд», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пріорська, 3-А складено акт від 11 жовтня 2019 року №668 було зафіксовано 26 порушень, та встановлено, що об`єкт перевірки функціонує з порушеннями правил пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей у випадку виникнення пожежі чи надзвичайної ситуації. Так, виправлення найбільш серйозних недоліків в організації додержання правил техногенної та протипожежної безпеки, унеможливлює виникнення нещасних випадків та возгорянь і не потребує відключення та знеструмлення об`єкту, його опломбування, оскільки не перешкоджає безаварійній та безпечній роботі приміщень, у зв`язку з чим відповідач вважає застосування заходів судового реагування у вигляді повного зупинення роботи приміщень підприємства недоцільним. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд у п. 28 постанови від 10.10.2019 року по справі №320/5849/18 зазначив, що наявність порушення вимог протипожежної безпеки не вважається усунутим лише за умови розгляду можливості щодо такого усунення. У постанові Верховного Суду від 17.10.2019 року по справі № 826/7292/18 зазначено, що відсутність протипожежної сигналізації є істотним порушенням, що впливає на ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі та може спричинити загрозу життю і здоров`ю людей та унеможливить її ефективну ліквідацію та рятування людей. Отже, виявлені позивачем порушення є суттєвими та потребують усунення, оскільки можуть призвести до виникнення надзвичайних ситуацій, не дозволить у випадку виникнення пожежі вчасно попередити та її ліквідувати та призведе до стрімкого розвитку та може потенційно загрожувати життю та здоров`ю людей, зокрема студентам, які проживають в даному гуртожитку. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що вищезазначені порушення не є формальними, а стосуються виключно відсутності у відповідача необхідної системи заходів для уникнення виникнення пожежі, її гасіння та швидкого реагування у разі її виникнення. Колегія суддів критично ставиться до твердження апелянта, що не винесення припису не дає можливості останньому усунути виявлені порушення, оскільки, як свідчать матеріали справи протягом року апелянтом не вчинено жодних дій щодо усунення порушень, які виявленні під час перевірки. При прийнятті рішення колегія суддів приймає до уваги висновки Верховного Суду викладені по справах № 823/589/16 та № 626/4506/19 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно позиції Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року по справі №560/639/19 до повноважень суду по цій категорії справ не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду апеляційним судом є виключно питання застосування права. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Таким чином, оскаржуване рішення суду першої інстанції ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, судом правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а отже, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Земельний Фонд» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк