Постанова 4855 № 640/11376/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11376/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. за участю секретаря Масловської К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-ЛТД» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року у справі № 640/11376/19 (розглянуто в порядку письмового провадження) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-ЛТД» до відповідача Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) про скасування арешту,- В С Т А Н О В И Л А : У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга-ЛТД" (надалі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (надалі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), в якому просило суд: - скасувати арешт нерухомого майна ТОВ "Ліга-ЛТД", який був накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві від 03 лютого 2010 року у виконавчому провадженні №17082108. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що станом на день розгляду справи арешт з нерухомого майна також не знятий, що порушує право приватної власності, а саме позбавляє позивача права розпоряджається своїм майном на власність. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій остання просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва 20 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що арешт, накладений на майно позивача, на сьогодні, фактично, становить втручання держави в право позивача, як власника майна, на мирне володіння майном, передбачене ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи. Відзиву на апеляційну скаргу не надали. Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Згідно зі статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в провадженні Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві перебувало виконавче провадження №17082108 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга ЛТД» на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду «Солом`янської районної у м. Києві ради» заборгованості на підставі наказу №16/234 від 30.12.2019 року, виданого Господарським судом міста Києва. Постановою державного виконавця Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 03 лютого 2010 року відкрито назване виконавче провадження та накладено арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга ЛТД». Відповідач під час розгляду справи зазначав, що 30 грудня 2010 року виконавче провадження №17082108 закінчено на підставі пункту 10 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», а виконавчий документ разом із матеріалами виконавчого провадження направлений для подальшого виконання до Відділу виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві. У листі Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 08 січня 2020 року №8758 зазначено, що виконавче провадження №17082108 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві не надходило. Вважаючи дії відповідача щодо не зняття арешту протиправними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази виплати боржником (позивачем) стягувачу заборгованості та, як наслідок, виконання судового рішення, що слугувало підставою для відкриття виконавчого провадження №17082108. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з наступних підстав. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначав Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV (у редакції, чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження). За приписами статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 03 лютого 2010 року) державний виконавець вправі постановою про відкриття виконавчого провадження накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на 30 грудня 2010 року) виконавче провадження підлягає закінченню у випадках, зокрема, направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Частиною 1 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла станом на 30 грудня 2010 року) у разі закінчення виконавчого провадження згідно статті 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби, припиняється чинність арешту майна боржника. Отже, при направленні виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби накладений на майно арешт не припиняє чинності. Оскільки, як зазначено вище, матеріали виконавчого провадження № 17082108 направлено за належністю до Дніпровського відділу державної виконавчої служби, у відповідача не було обов`язку звільняти з-під арешту майно боржника (позивача). Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини відповідно до частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону. Суд першої інстанції звернув увагу, а апелянт не заперечує, що в матеріалах справи відсутні докази виплати боржником (позивачем) стягувачу заборгованості та, як наслідок, виконання судового рішення, що слугувало підставою для відкриття виконавчого провадження №17082108. Колегією суддів встановлено, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.05.2009 року по справі № 16/234 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга ЛТД" на користь Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду "Солом`янської районної у м. Києві ради 25 730,43 грн основного боргу, 6 4653,10 грн пені, 2 348,52 грн видатків по сплаті за землю, 345,54 грн державного мита та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Так, 30.12.2009 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.05.2009, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 14.12.2009 та набрало законної сили 14.12.2009 було видано наказ Господарським судом м. Києва. В подальшому 30.08.2019 до Господарського суду м. Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга ЛТД" на дії та бездіяльність посадових осіб Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві та зобов`язання вчинити певні дії. Звертаючись із даною скаргою до Господарсьекого суду м. Києва Товариство посилається на те, що порядок зняття арешту передбачений приписами статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також, посилаючись на доведений факт відсутності матеріалів виконавчого провадження, стверджує, що бездіяльність ВДВС, яка полягає у не знятті арешту з майна є неправомірною. При цьому, Товариство зазначає, що оскільки стягував протягом десяти років не звертався до ВДВС та до боржника щодо виконання рішення у цій справі, фактично можна стверджувати про відсутність у Підприємства будь-яких вимог до боржника. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 у справі №16/234 в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга-ЛТД" на дії та бездіяльність посадових осіб Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві із зобов`язання звільнити з під арешту майно - відмовлено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020 року по справі №16/234 ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 залишено без змін. Колегія суддів звертає увагу, що вищезазначенним рішенням суду встановлено, що позивачем не виконано рішення Господарського суду міста Києва, а отже підстав для зняття арешту не існує. Так, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, представник позивача підтвердив, що станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції заборгованість перед Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду «Солом`янської районної у м. Києві ради» в розмірі 35007,59 грн є несплаченою. З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог та скасування арешту нерухомого майна, який був накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Солом`янського районного управління юстиції у місті Києві від 03 лютого 2010 року у виконавчому провадженні №17082108 не вбачається. Колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліга-ЛТД» - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду у порядку ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк