Постанова 4855 № 320/3884/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/3884/19 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., за участю секретаря: Яковіна Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" до Київської митниці ДФС, головного державного інспектора Київської митниці ДФС Орленко Ліани Анатоліївни про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС, головного державного інспектора Київської митниці ДФС Орленко Ліани Анатоліївни, в якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог) просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110010/2 від 14.03.2019; - визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110018/2 від 04.04.2019; - визнати протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці ДФС Орленко Ліани Анатоліївни, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" та Київською митницею ДФС відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA 125110/2019/110010/2 від 14.03.2019; - визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Орленко Ліани Анатоліївни, які полягали у відмові в застосуванні до товару №1 за митною декларацією ІМ40ТН № UA125110/2019/404440 від 12.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару № 3 за митною декларацією ІМ40ДТ № UA125110/2019/400297 від 11.01.2019 та щодо подібного (аналогічного) товару № 1 за митною декларацією ІМ40ДТ № UA125110/2019/401505 від 08.02.2019; - визнати протиправними дії головного державного інспектора Київської митниці ДФС Орленко Ліани Анатоліївни, які полягали у відмові в застосуванні до товару №5 за митною декларацією ІМ 40ТН № UA125110/2019/404440 від 12.03.2019 другорядного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів з урахуванням прийнятої Київською митницею ДФС ціни договору щодо подібного (аналогічного) товару №2 за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віта-Текс" зареєстровано в якості юридичної особи 15.08.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 22.02.2019, який наявний у матеріалах справи. Між Shaoxing City Jinqiao Textile Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі - продавець), та ТОВ "Віта-Текс" був укладений договір купівлі-продажу №VT0112-15 від 01.12.2015 (далі - договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини виробництва Китайської Народної Республіки. Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором. Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язується поставити товар позивачу, узгоджується сторонами окремо. Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка. Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом сплати виставленого продавцем інвойсу на товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. Відповідно до додаткової угоди №2 від 23.11.2018 до договору продавець та позивач, зокрема продовжили строк дії договору до 31.12.2021 та виклали пункт 5.2 договору в новій редакції, відповідно до якої сторони домовилися, що разом із товаром продавець зобов`язується передати вантажоотримувачу товару наступні документи: товаросупровідні документи на товар; комерційний рахунок (інвойс) продавця; пакувальний лист; сертифікат про походження товару. Між продавцем та позивачем був укладений додаток №VT102 від 09.01.2019 до договору (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець передав у власність позивача, а позивач прийняв та зобов`язався оплатити на умовах додатку наступний товар виробництва Китайської Народної Республіки (далі - товар): тканина вибивна (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 54075400 відповідно до діючої на момент укладення додатку Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), в кількості 12 813 кг, 104 853 погонні метри, за ціною 3,03 долари США за 1 (один) кг; трикотажне полотно (100% поліестер, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 60053490 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 1 441 кг, 8 638 погонних метрів, за ціною 3,75 долари США за 1 (один) кг; тканина вибивна полікотон (80% поліестер та 20% бавовна, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 55134100 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 2 832 кг, 8 748 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг; тканина пофарбована полікотон (80% поліестер та 20% бавовна, сток), завширшки 220 см, товарна позиція 55132100 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 3 490 кг, 10 699 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг; тканина відбілена жакард (100% бавовна, сток), завширшки 280 см, товарна позиція 52082900 відповідно до УКТ ЗЕД, в кількості 3 054 кг, 7 405,8 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 (один) кг. Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом №20190110 від 10.01.2019 склала 77 043,14 долари США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є Hefei Conscience World Import&Export Co., Ltd. Матеріали справи свідчать, що 04.03.2019 позивач із метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/910767, у графах 31 якої позивач задекларував товар. 05.03.2019 Одеська митниця ДФС провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/1152, яким підтвердила опис товару, зокрема те, що товар є стоковим. 12.03.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/404440, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар. Декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) та вказано ціну товару - 77 043,14 долари США. На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/404440 від 12.03.2019 надано до митного органу, зокрема наступні документи: пакувальний лист продавця на товар б/н від 10.01.2019; рахунок-фактура №20190110 від 10.01.2019; коносамент №SHALEG1901125 від 23.01.2019; автотранспортна накладна №1910 від 05.03.2019; акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/1152 від 05.03.2019; прайс-лист продавця від 10.01.2019; додаток; додаткова угода №2 від 23.11.2018 до договору; договір; акт про взяття проб (зразків) товарів №226 від 05.03.2019. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в тимчасовій митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/404440 від 12.03.2019 митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі, вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 та 57 Митного кодексу України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 Митного кодексу України; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. На вказаний запит декларантом було надано митному органу листа №1303/19-06 від 13.03.2019, у якому позивач повідомив Київську митницю ДФС про відсутність у нього інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, адже спірний товар станом на день підписання листа не брався позивачем на бухгалтерський облік, так як знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущений у вільний обіг та був неоплачений. Позивач також повідомив про відсутність у нього копії митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. У якості витребуваного прайс-листа виробника товару позивач надав митному органу лист продавця №20190311/01-OUT від 11.03.2019 та його перекладу на українську мову. У якості виписки з бухгалтерської документації позивач надав первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість спірного товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400297 від 11.01.2019; інвойсу №Х180761 від 20.10.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000105 від 18.12.2018, складеної між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С"; податкової накладної №105 від 18.12.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/400929 від 29.01.2019; інвойсу №WRT0211 від 02.11.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ВТ-0000109 від 26.12.2018, складеної між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С"; податкової накладної №109 від 26.12.2018, складеної позивачем; митної декларації ІМ40ДТ № UA125110/2019/401505 від 08.02.2019; інвойсу № INV1108 від 08.11.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної № ВТ-0000112 від 31.12.2018, складеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С"; податкової накладної №112 від 31.12.2018, складеної позивачем. 14.03.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110010/2, згідно з яким вказаний відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в тимчасовій митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/404440 від 12.03.2019 в розмірі 38 823,39 долари США скоригував до рівня 45512,49 доларів США, а товару № 5 в розмірі 10 689,00 доларів США скоригував до рівня 13 982,45 долари США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що документи надані позивачем не в повному обсязі, вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Київською митницею ДФС в оскаржуваному рішенні зазначається, що джерела інформації, якими він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, є митні декларації №№UA807190/2019/007417 від 27.02.2019 (рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації - 0,1973 доларів США / м2) та UA500010/2019/000807 від 15.01.2019 (рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації - 0,6743 доларів США / кг). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00092 від 14.03.2019. 26.03.2019 позивачем до Київської митниці ДФС було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/405415, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар. Як вбачається з матеріалів справи, декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) та вказано ціну товару - 77 043,14 долари США. На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДТ № UA125110/2019/405415 від 26.03.2019 були надані аналогічні документи, що були раніше надані позивачем разом із тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН № UA125110/2019/404440 від 12.03.2019. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в додатковій митній декларації ІМ40ДТ № UA125110/2019/405415 від 26.03.2019 митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі, вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 та 57 Митного кодексу України, митний орган витребував від позивача аналогічні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів, що і в своєму запиті при митному оформленні тимчасової митної декларації ІМ40ТН № UA125110/2019/404440 від 12.03.2019, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з врахуванням статті 254 Митного кодексу України; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. На вказаний запит декларантом було надано митному органу листа № 0404/19-01 від 04.04.2019, у якому позивач повідомив аналогічну інформацію та надав аналогічні документи, що і в своєму листі № 1303/19-06 від 13.03.2019. При цьому у якості інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, позивач додатково надав наступні документи: прибуткову накладну №ВТ-0000030 від 14.03.2019, складену позивачем; видаткову накладну № ВТ-0000032 від 14.03.2019, складену між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Текссол-С"; податкову накладну № 32 від 14.03.2019, складену позивачем. 04.04.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110018/2, згідно з яким застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №3 в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/405415 від 26.03.2019 в розмірі 9 912,00 доларів США скоригував до рівня 10 860,29 доларів США, а товару № 4 в розмірі 12 215,00 доларів США скоригував до рівня 14 616,97 доларів США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що документи надані позивачем не в повному обсязі, вони містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В оскаржуваному рішенні зазначається, що джерела інформації, якими користувався відповідач при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, є митні декларації №№UA100110/2019/167004 від 04.03.2019 (рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації - 3,78 доларів США / кг) та UA500040/2019/2627 від 07.03.2019 (рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації - 4,13 долари США / кг). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00121 від 04.04.2019. Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням митного органу щодо коригування митної вартості та карткою відмови, а також діями та бездіяльністю державного інспектора Київської митниці ДФС, звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість; - позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору/контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, визначеного ч. 2 ст. 53 МК України; - з рішення про коригування митної вартості товарів слідує, що у ньому зазначено лише номер та дата митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України. У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України. (ст. 1 МК України) Згідно з п. 2 параграфу (а) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до п. 2 параграфу (b) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, під поняттям "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з п. 2 параграфу (с) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Відповідно до положень ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Приписами ч. 1 ст. 51 МК України, передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Відповідно до ч. ч. 2, 4, 8, 9 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей. Відповідно до норм ч. ч. 1-4 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Вимоги ч. ч. 1, 2, 3, 5 ст. 54 МК України, передбачають, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю. Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, зокрема, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів. Згідно з ч. ч. 1, 7, 8, 9 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Згідно з нормами ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тож, з наведеного слідує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але зазначені повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, та інше. Витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що зазначені приписи митного законодавства зобов`язують суб`єкта владних повноважень зазначити та відобразити у своєму рішенні конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також у достатній мірі обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності, і лише за умови наявності сумнівів у повності/достовірності інформації, наданої декларантом, які мають певне вираження, тобто, можуть бути обгрунтовані/доведені, а не загальні, лише з посиланням на наявність права митного органу перевіряти задекларовані суб`єктом господарювання зобов`язання. Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Так, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). У свою чергу, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Варто звернути увагу на те, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Як вже зазначалось вище, відповідно до приписів ч. ч. 1, 2, 5-8 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Таким чином, єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному. В оскаржуваному рішенні, суд першої інстанції вказав на те, що рішення про коригування митної вартості товарів не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН № UA125110/2019/404440 від 12.03.2019 та додатковою митною декларацією IM40ДТ № UA125110/2019/405415 від 26.03.2019. Судом також встановлено, що відповідач скоригував лише митну вартість товару № 1 та товару № 5 за тимчасовою митною декларацією ІМ 40ТН №UA125110/2019/404440 від 12.03.2019 та товару № 3 та товару № 4 за додатковою митною декларацією IM 40 ДТ № UA125110/2019/405415 від 26.03.2019, при цьому визнавши митну вартість товару №2 за вищезазначеними митними деклараціями. Не знайшли свого об`єктивного відображення і твердження Київської митниці ДФС про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового. Як вбачається з матеріалів справи, сторони угоди чітко визначилися, що товар є стоковим. При цьому, згідно з пунктом 8.3 акту Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA500030/2019/1152 від 05.03.2019, який є в матеріалах справи та додавався позивачем до тимчасової митної декларації IM40ТН №UA125110/2019/404440 від 12.03.2019 та додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/405415 від 26.03.2019, під час проведення митного огляду товару Одеська митниця ДФС встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графах 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/910767 від 04.03.2019. Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012, зареєстрованим у Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за №318/22850 при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду. Отже, враховуючи, що актом митного огляду № UA500030/2019/1152 від 05.03.2019 не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, колегія суддів приходить до висновку, що Одеська митниця ДФС під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового. При цьому власного митного огляду товару позивача Київська митниця ДФС не здійснювала, що, своєю чергою, позбавляє даного відповідача права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим. З приводу доводів апелянта, що позивач не надав сертифікату походження товару, колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару. Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару. Судом першої інстанції встановлено, що продавець зробив відповідну заяву про країну походження спірного товару на інвойсі № 20190110 від 10.01.2019, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару, а саме Китайську Народну Республіку. Що стосується твердження митного органу про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на його запит не надав витребовувані ним прайс-лист виробника товару, копію митної декларації країни відправлення й висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, колегія суддів зазначає, що ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню. Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митними деклараціями №№ UA807190/2019/007417 від 27.02.2019, UA500010/2019/000807 від 15.01.2019, UA100110/2019/167004 від 04.03.2019 та UA500040/2019/2627 від 07.03.2019, з приводу чого суд зазначає наступне. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598). Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі № 813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі № 804/2997/17 (К/9901/4472/17). Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваних рішень, у них зазначено лише дати та номери вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК. Колегія суддів вважає, що митним органом не доведено факту неправильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, зважаючи на те, що всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів було надано самим декларантом, а також додатково і на вимогу відповідача. Крім того, посилання відповідача на наявність розбіжностей не підтверджують, що останні можуть вплинути на митну вартість товару. Суд першої інстанції цілком обгрунтовано констатував, що у рішенні про коригування митної вартості товарів, відповідач не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами. Щодо посилань апелянта на наявність певних незначних недоліків (помилок, розбіжностей) у первинних документах, наданих на підтвердження митної вартості товару, а саме, у видаткових накладних відсутні відомості щодо країни виробника та якості товару "сток", не повинно розцінюватися як обставина, яка виключає можливість врахування таких документів для митного оформлення товарів та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься, якщо за результатами дослідження інших даних (сукупності решти відомостей, що викладені в документах та договорах) та доказів можна достовірно визначити митну вартість товару. Відтак, наявність таких розбіжностей не може свідчити про неправильне визначення позивачем митної вартості товару, оскільки як в самому договорі (додатках до нього) та інших первинних документах за угодою, про це зазначається обома сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За наслідком розгляду даного спору, суд має достатньо підстав стверджувати, що подані декларантом документи для митного оформлення товару цілком дають змогу встановити митну вартість товару, а тому, визначення відповідачем митної вартості товару за резервним методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України. Стороною апелянта так і не було надано/наведено належних та переконливих доказів, які б давали підстави для наявності на момент прийняття оскаржуваного рішення обґрунтованих сумнівів в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару. Водночас, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як містили розбіжності, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки такі доводи спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур. Колегія суддів повністю підтримує висновки суду першої інстанції про те, що висновок відповідача про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору/контракту щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та недоведеним, а застосування резервного методу - помилковим та таким, що не узгоджується з етапністю ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України. Доводи апеляційної скарги не містять належних та достатніх підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т. Повний текст постанови виготовлено - 26 липня 2021 року.