Постанова 4854 № 540/1386/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/1386/21 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2021р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Генічеського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 5.03.2020р. про відкриття виконавчого провадження №61457683. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 5.03.2020р. Генічеським РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження за №61457683 на підставі вимоги ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1938-54 від 13.08.2019 на суму 20 488,94грн.. Позивач не погоджується із вказаною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасування, оскільки з листопада 2011р. ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у м.Лисичанську Луганської області, здійснює по місцю проживання нотаріальну діяльність, тобто є самозайнятою особою та перебуває на обліку податкового органу Луганської області, як платник єдиного податку. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Генічеського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гайдамако О.В. від 5.03.2020р. про відкриття виконавчого провадження №61457683. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908грн. за рахунок бюджетних асигнувань Генічеського РВДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у позові, виходячи з наступного. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець під час винесення оскаржуваної постанови діяв не в межах та не на підставі норм чинного законодавства, оскільки ним не здійснено обов`язку встановлення, чи пред`явлено виконавчий документ за належним місцем виконання, відповідно до вимог ст.24 ЗУ "Про виконавче провадження". Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, перевірки доказів, у зв`язку чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає у нову постанову, з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що 4.03.2020р. до Генічеського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надійшла вимога ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1938-54 від 13.08.2019р. про стягнення суми заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з ОСОБА_1 в розмірі 20 488,94грн.. На підставі вказаної вимоги, 5.03.2020р. Старшим державним виконавцем Генічеського РВ ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гайдамакою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №61457683. Відповідно до вказаної постанови, ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) є боржником, адреса: АДРЕСА_1 . Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій податкового органу при прийнятті оскаржуваної постанови, з урахування підстав, за якими позивач пов`язує його протиправність та скасування, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". За правилами п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст.3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Положеннями ч.3 цієї статті передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Вимога податкового органу про сплату боргу, відповідно до ст.3 Закону №1404-VIII, є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню відповідно до цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII). Згідно ч.1 ст.24 Закону №1404-VIII виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Питання щодо організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню регулюються Інструкцією з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України за №512/5 від 2.04.2012р. (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012р. за №489/20802). У відповідності до п.11 Розділу 3 Інструкції перевірка інформації про наявність боржника, його майна, місця роботи або здійснення опису та арешту майна на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, здійснюється органом державної виконавчої служби, компетенція якого поширюється на територію вчинення таких дій, за дорученням державного виконавця. В дорученні зазначаються: - найменування органу державної виконавчої служби, прізвище, ім`я та по батькові державного виконавця, який надає доручення; - номер виконавчого провадження; - реквізити виконавчого документа, а у разі зведеного виконавчого провадження - прізвище, ім`я та по батькові боржника - фізичної особи, повне найменування боржника - юридичної особи та дата об`єднання виконавчих проваджень у зведене; - обставини, які обумовили проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна (клопотання стягувача, відповіді на запити державного виконавця тощо); - інформація, яку необхідно перевірити (найменування майна, яке необхідно описати та арештувати); - адреса, за якою слід провести перевірку (здійснити опис та арешт майна); - інші необхідні відомості, які можуть сприяти перевірці. Аналізуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що підставою для здійснення перевірки місцезнаходження боржника мають слугувати певні обставини, а саме клопотання стягувача, відповіді на запити державного виконавця тощо. Так, з матеріалів справи вбачається, що у вимозі про сплату боргу (недоїмки) за №Ф-1938-54 від 13.08.2019р. вказано місце проживання платника податку - АДРЕСА_2 . Приписами п.66.3 ст.66 ПК України визначено, що у разі проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження або місця проживання платника податків, внаслідок якої змінюється адміністративно-територіальна одиниця та контролюючий орган, в якому на обліку перебуває платник податків (далі - адміністративний район), а також у разі зміни податкової адреси платника податків, контролюючими органами за попереднім та новим місцезнаходженням (місцем проживання) платника податків проводяться процедури відповідно зняття з обліку/взяття на облік такого платника податків. Підставою для зняття з обліку платника податків в одному контролюючому органі і взяття на облік в іншому є надходження хоча б до одного з цих органів даних, що свідчать про належну державну реєстрацію таких змін органами державної реєстрації. Так, судовою колегією встановлено, що листом ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі за №6387/5/21-22-29-02-07 від 21.07.2021р. повідомлено, що з 18.12.1995р. основним місцем обліку платника податку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі, Генічеський ДПІ (Генічеський район). Колегією суддів встановлено, що позивач заяву про переведення з податкового обліку ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі (м.Генічеськ) не подавав. Будь-яких відомостей про зміну місця проживання та реєстрації від позивача до податкового органу також не надходило. З огляду на зазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що зазначення адреси місця проживання платника податку ( АДРЕСА_2 ) у виконавчому документі відповідає інформації, що міститься в базах даних ДПС. Більш того, обов`язок державного виконавця щодо перевірки адреси місця проживання боржника виникає внаслідок певних підстав, як передбачено п.11 Розділу 3 Інструкції. Таким чином, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову. За таких обставин, оцінивши зібрані докази у сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги відповідача є обґрунтованими та спростовують висновки суду першої інстанції. Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, належної оцінки не дав, та дійшов помилкового висновку про задоволення адміністративного позову, а тому вважає за необхідним рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) задовольнити. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021р. скасувати. Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Генічеського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв