Постанова 4803 № 210/1508/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6822/21 Справа № 210/1508/21 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 липня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 210/1508/21 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами,апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року, яке ухвалене суддею Сільченком В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 травня 2021 року -, ВСТАНОВИВ: У березні 2021 року позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Толстих О.Ю., звернувся до суду з позовом доПублічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров`я під час виконання ним трудових обов`язків. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримав професійне захворювання, у зв`язку із чим, висновком МСЕК від 01.08.2007 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 25 % з 30 липня 2007 року на безстроковий термін. Вважає, що у зв`язку з отриманим професійним захворюванням йому спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 90 000,00 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 60 000 грн. 00 копійок, без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи. Вважає, що судом не враховано, що відповідач не є правонаступником ДП «Рудоуправління імені Кірова», яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи у ДП «Рудоуправління імені Кірова». Також, відповідач посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних ікримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова». Вказує, що суд першої інстанції посилається на Закон СРСР «Про державне підприємство(об`єднання), який втратив чинність 07.03.1991 року. Посилається на висновок від 04.03.2021 року № 126/33-е науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення та застосування окремих норм і положень законодавства України. Також, посилається на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2021 року у справі № 904/144/21, яке, на думку відповідача, є підтвердженням того, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є неналежним відповідачем у справі. Вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 працював з 08.10.1979 року по 30.04.1993 року підземним машиністом електровозу, підземним машиністом вантажної машини, підземним прохідником, підземним машиністом електровоза шахти № 1 імені «Артема» РУ імені Кірова ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 30.04.1993 року позивач звільнений за власним бажанням, на підставі ст.38 КЗоП України (а.с. 29-33). Згідно п.п.7,8,9,10 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 14 червня 2007 року ОСОБА_1 . Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини встановлено професійне захворювання: хронічна радикулополіневропатія (хронічна попереково-крижова радикулопатія, вегето-сенсорна полі невропатія верхніх та нижніх кінцівок) у стадії неповної ремісії з помірним статико-диномічними порушеннями та больовим компонентом ( а.с.10-13). Згідно п. 16 вищевказаного Акту професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло за таких обставин: працюючи з 02.97 р. по 01.07 р. на шахті «Октябрська» ШУ «Октябрське ВО «Кривбасруда», шахті «Октябрська» ВАТ «КЗРК» підземним машиністом ПНМ ОСОБА_1 виконував роботу, яка внаслідок обмеженості робочого простору, не дозволяючого застосовувати засоби малої механізації, характеризувалось важкою фізичною працею, а з причини конструктивних недоліків навантажувальної машини - впливом загальної вібрації. Посилюючим шкідливим фактором був несприятливий мікроклімат, характерний для підземних робіт. Працюючи раніше з 06.76 р. по 04.77 р., з 10.79 р. по 04.93 р. на шахті №1 ім. «Артема» РУ ім. Кірова підземним прохідником, підземним машиністом електровозу, підземним машиністом ПНМ, ОСОБА_1 згідно інформаційної довідки Саксаганської райСЕС №2/2-225 від 20.02.2006 року виконував роботи, які також характеризувались важкою фізичною працею і несприятливим мікрокліматом. Відповідно до п. 17 Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 14 червня 2007 року, причиною виникнення професійного захворювання у позивача є робота впродовж 31 року 01 місяця в умовах важкої фізичної праці, вібрації і несприятливого мікроклімату. Рівень фізичного перевантажування: маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну: 32-80кг, при допустимій до 30 кг; статичне навантаження при утриманні вантажу двома руками 209416 кг/с, при нормі до 70000 кг/с; вібрація: рівень загальної вібрації - 106дБа, при ГДР, при ГДР 107дБа; мікроклімат: відносна вологість повітря - 94% при допустимій 80-30%. Важкість праці відноситься до 3 класу 3 ступеня шкідливості. Відповідно до пункту 19 вказаного Акту особами, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи зазначено керівництво РУ імені Кірова, ШУ «Октябрське» ВО «Кривбасруда», ВАТ «КЗРК» та ш. «Октябрська» ВАТ «КЗРК». Висновком МСЕК від 01.08.2007 року йому первинно встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 25 % з 30 липня 2007 року на безстроковий термін. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв`язку з отриманими ним на виробництві професійними захворюваннями. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З Акту № 11 розслідування хронічного професійного захворювання від 14 червня 2007 року вбачається, що причиною професійного захворювання позивача є робота впродовж 31 року 01 місяця в умовах важкої фізичної праці вібрації і несприятливого мікроклімату. Отже, відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло також з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так якпорушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у його здоров`ї, що підтверджується виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований стійкий дистабілізаційний стан його здоров`я, внаслідок чого позивач переносить моральні страждання. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. Суд першої інстанції при постановленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода під час його роботи на підприємстві відповідача, у шкідливих умовах, що стало причиною його професійного захворювання, яке потягло за собою втрату працездатності та необхідності подальшого тривалого лікування у медичних закладах. Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ДП Рудоуправління імені Кірова, яке припинено без правонаступництва в 2011 році, тому не має нести відповідальність за шкоду здоров`ю, що спричинена позивачу під час його роботи на шахті імені Артема, колегія суддів зазначає наступне. Станом на 01.01.1978 року до складу ВО «Кривбасруда» входило 10 Рудоуправлінь. Рудоуправління «Інгулець» наказом Міністерства чорної металургії УРСР від 01.09.1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. 01.01.1988 року на виконання наказів Мінчормету СРСР від 16.11.1987 року за №1015 і ГПО «Южруда» від 13.10.1987 року за №2 на базі Рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці РУ ім. Леніна, РУ ім. ХХ партз`їзду, РУ ім. Дзержинського. Так, у 1989 році Рудоуправління ім. Кірова вийшло зі складу ВО «Кривбасруда» та стало самостійною юридичною особою Рудоуправління ім. Кірова ДВО «Південруда» ММ УРСР, яке в наступному підпорядковувалось Мінпромполітики України. Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна №65/322 від 22.02.1999 року Рудоуправління ім. Кірова Мінпромполітики України перейменоване у Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром. 28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна Дочірнє підприємство «Державне рудоуправління ім. Кірова» ДАК Укрудпром реорганізоване у Державне рудоуправління імені Кірова. 30.03.2001 року Державним комітетом Промислової політики України було видано Наказ №135 від 30.03.2001 року «Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей РУ ім. Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», згідно якого на робочу комісію було покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних з передачею основних фондів та виробничих потужностей державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», в тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат. Згідно з п.п. 1.1.-2.2 наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 року «Про подальшу реструктуризацію «Рудоуправління імені Кірова»» майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» передане на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» для збільшення його статутного фонду та створення на його базі Шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату та проведена інвентаризація РУ ім. Кірова по всіх статтях балансу, станом на 01.04.2001 року. П.п 3.1.-3.2 розділу 3 вказаного Наказу було передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь»; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу РУ ім. Кірова станом на 01.05.2001 року, які передаються до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Відповідно до Додатку № 1 до Наказу № 165 від 19.04.2001 року «Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», шахта № 1 імені «Артема», на якій працював ОСОБА_1 , відійшла до Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Згідно ст.37 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття,поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Тобто, на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником шахти № 1 імені «Артема» РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу, відхиляючи доводи відповідача про те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником ш. № 1 імені «Артема» ДП «Рудоуправління імені Кірова». Посилання відповідача в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2021 року(яке набрало законної сили 29.03.2021 року) по справі № 904/144/21, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наступне. В справі № 904/144/21 вирішувався спір щодо стягнення з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" заборгованості в сумі 79 800 грн. 00 коп. за простим векселем серії АА 0418283 від 10.04.2001 року. Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі (стаття 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"). Відносини, пов`язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі "Уніфікований закон", з урахуванням застережень, передбачених у додатку II до неї), Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України від 05.04.2001 № 2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (стаття 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), від 23.02.2006 №3480-ІV "Про цінні папери та фондовий ринок", від 06.07.1999 № 826-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 № 827-ХІV "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулюванню деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 № 828-ХІV "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів" у редакції, чинній на відповідний момент. Розглядаючи справу 904/144/21 господарський суд встановив, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" є неналежним відповідачем, оскільки ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не є правонаступником векселедавця (Шахти ім. Артема Державного підприємства "Рудоуправління ім. Кірова"). Цим же рішенням встановлено, що в рамках реструктуризації "РУ ім Кірова" відповідно до наказу Державного комітету промислової політика України від 19.04.2001 за № 165 шахта ім. Артема (як підрозділ) для збільшення статутного капіталу КДГМК "Криворіжсталі" не передавалась; відповідно до додатку № 1 вказаного наказу передавались виробничі потужності Шахти ім. Артема. Згідно з частиною 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Однак, вказане рішення не є преюдиційним до справи, що розглядається в цьому провадженні, оскільки не стосується прав та обов`язків сторін в частині трудових відносин. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року у справі № 212/2526/16-ц, при розгляді якої судом апеляційної інстанції з наданих сторонами доказів, не установлено факт правонаступництва ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» по відношенню до Криворізького державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», відхиляються колегією суддів, оскільки, при розгляді цивільної справи № 210/1508/21 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, колегією суддів установлено, що на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь» майна державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна особи від однієї особи до іншої, а тому ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як правонаступник Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь», являється також правонаступником шахти № 1 імені «Артема» Рудоуправління імені Кірова. Посилання відповідача у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції посилається в рішенні на Закон СРСР «Про державне підприємство(об`єднання), який втратив чинність 07.03.1991 року, колегія суддів не бере до уваги, оскільки це не призвело до не правильного вирішення справи та винесення незаконного рішення. Колегія суддів не бере до уваги, посилання відповідача на висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком та відповідно до якого ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не має нести відповідальність за діяльність РУ ім Кірова, оскільки між підприємствами, під час реструктуризації РУ ім Кірова, не відбулось правонаступництва, оскільки статтею 114 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи. Відповідно до статті 115 ЦПК України, висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань. З наведеного вбачається, що висновки мають виключно консультативний характер і не є обов`язковими для суду. Таким чином, з огляду на вищенаведені норми процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновок науково-правової експертизи від 04.03.2021 року № 126/33-е, який затверджений заступником директора Інституту держави та права імені В.М.Корецького НАН України з наукової роботи, академіком Національної академії правових наук України, доктором юридичних наук, професором, заслуженим юристом України О.В. Скрипнюком не є доказом у справі, може бути прийнятий з питань застосування аналогії закону чи аналогії права; змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі, але в даній справі такі питання не порушувались і з цих підстав відхиляє означені доводи відповідача. Вказаний висновок колегії суддів повністю узгоджується з висновками, викладеними в Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 760/20904/16-ц, провадження № 61-11762ск19. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача, що визначений судом розмір моральної шкоди є значно завищеним, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Виходячи з цих обставин та, враховуючи те, що позивач працював в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», який є правонаступником шахти № 1 «Артема» ДП «Рудоуправління імені Кірова» ВО «Кривбасруда» (14 років 06 місяців), а загальний стаж праці в шкідливих умовах позивача складає 31 рік, 01 місяць, що зазначено у Акті розслідування хронічного професійного захворювання від 14.06.2007 року, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманого професійного захворювання, наявність фізичних страждань позивача, що в свою чергу викликають моральні страждання вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Тому колегія суддів приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача, щодо незгоди з визначеним судом першої інстанції розміром моральної шкоди, оскільки він не відповідає засадам розумності, виваженості, справедливості та є необґрунтованим. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у розмірі 25 %, безстроково. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається, а враховуючи, встановлення ступеню втрати професійної працездатності безстроково,взагалі можливість такого відновлення. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер отриманого професійного захворювання, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів виключно на підприємстві відповідача, впродовж 14 років 06 місяців, що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності, безстроково, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 60 000 грн. до 30 000 грн. Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Отже, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», колегія суддів вважає за необхідне компенсувати відповідачу судовий збір у розмірі 681,00 грн. за подання апеляційної скарги за рахунок держави, пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - задовольнити частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року змінити, зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 з 60 000,00 гривень до 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Компенсувати Публічному акціонерному вариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 681,00 (шістсот вісімдесят одна) грн. 00 (нуль) коп. за рахунок держави. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 28 липня 2021 року. Головуючий: Судді: