Постанова Київський апеляційний суд № 756/5504/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 липня 2021року м. Київ Справа № 756/5504/20 Провадження: № 22-ц/824/9763/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Борисової О.В., Пікуль А.А. секретар Івасенко І.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ковальова Віктора Михайловича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року, постановлену під головуванням судді Яценко Н.О., за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ»про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : У травні 202 0року ТОВ «АНСУ» звернулось до суду із вказаною заявою, яка обґрунтована тим, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі №2-7026/2010 позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість у розмірі 157 411,70 грн. На виконання вищевказаного рішення суду Оболонським районним судом м.Києва 16.02.2011 року було видано виконавчий лист №2-7026/2010. Ухвалою Облонського районного суду м. Києва від 27.02.2020 року замінено сторону (стягувача) ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «АНСУ» за кредитним договором №39-61/07-А від 25.05.2007 року. При проведенні взаємозвірки між ТОВ «АНСУ» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було встановлено, що в матеріалах кредитної справи оригінал виконавчого листа №2-7026/2010, виданого Оболонським районним судом м.Києва 16.02.2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором відсутній та при підписанні договору про відступлення прав вимоги від 21.11.2018 року ТОВ «АНСУ» не передавався.Згідно постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». У зв`язку із проведенням процедури ліквідації, закриттям відділень банку, яке спричинило істотне скорочення персоналу, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не контролювало хід виконавчих проваджень, адже основною метою був захист прав і законних інтересів вкладників.Окрім того, банк не отримував постанови про повернення виконавчого документу стягувачу з оригіналом виконавчого листа, а тому вважав що, виконавчі провадження відкритті та виконавчі дії продовжують здійснюватися. Відповідно до інформації Оболонського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві від 11.10.2019 року, згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2-7026 від 16.02.2011, виданий Оболонським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу в розмірі 157 411,70 грн, однак, 30.12.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. Станом на 11.10.2019 року вказанийвиконавчий документ до відділу повторно не надходив та на виконанні не перебуває. За наведених обставин, заявник просив суд поновити строк для пред`явлення виконавчого листа №2-7026/2010, виданого Оболонським районним судом м.Києва 16.02.2011 року. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року заяву ТОВ «АНСУ» задоволено, поновлено строк для пред`явлення виконавчого листа з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30.11.2010 року у справі №2-7026/2010 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Ковальов В.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції розглянув порушене ТОВ «АНСУ» питання без належного повідомлення боржника ОСОБА_1 , оскільки в матеріалах справи міститься невірна адреса боржника. Окрім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що виконавчі документи були втрачені ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»ще в грудні 2013 року, заява про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання подана у 2020 році, не зважаючи на те, що ТОВ «АНСУ» набуло право вимоги до ОСОБА_1 ще у 2018 році. Тобто, ще у 2018 році ТОВ «АНСУ» знало і повинно було знати про втрату виконавчого документу. Вказував, що заявником не надано жодних доказів про те, що з 2013 року стягував вживав заходів щодо пошуку виконавчого документу та/або пред`явлення його до виконання, а бездіяльність банку не може бути підставою для поновлення строку для пред`явлення його пред`явлення. В розумінні ст. 518 Ц України, ТОВ «АНСУ», замінивши первісного кредитора ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»,прийняло на себе свідомий ризик настання наслідків дій, вчинених чи не вчинених первісним стягувачем у виконавчому провадженні в тому числі, пропуску строків для пред`явлення виконавчого документу до виконання. Ухвалами Київського апеляційного суду від 12 липня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. У відзиві на апеляційну скаргу Кононов І.К. в інтересах ТОВ «АНСУ» заперечував проти апеляційної скарги та вказував, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувач та в органі ДВС свідчить про те, що його було втрачено. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 18.11.2020 року у справі № 263/4331/18 та від 09.10.2020 у справі № 2-6471/06. Наявні в матеріалах справи докази, зокрема, витяг з акту приймання-передачі від 21 листопада 2018 року до договору про відступлення прав вимоги та відповідь Оболонського РВ ДВС м. Києві від 11.10.2019 року підтверджують факт втрати виконавчого документа. Вказуючи про те, що ТОВ «АНСУ» знало і повинно було знати про втрату виконавчого документу, скаржник на підтвердження цього не надає жодного доказу, при цьому, ураховуючи, що відступлення права вимоги відбулось за 254 кредитними договорами у ТОВ «АНСУ» не було фізичної можливості здійснити перевірку виконавчих проваджень. Ураховуючи той факт, що на моменту кладення договору про відступлення права вимоги до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» не надходила постанова про повернення виконавчого документу, банк вважав, що виконавче провадження знаходиться в стані виконання. При цьому, звернув увагу на те, що посадові особи Оболонського РВ ДВС м. Києві, надаючи відповідь на запит щодо перебування виконавчого документу на виконанні, не надали жодного доказу про те, що виконавчий документ був направлений на адресу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», тобто, банку не було відомо про необхідність звернення до суду з питанням щодо видачі дублікату виконавчого листа та поновлення строку для його пред`явлення. В судовому засіданні адвокат Ковальов В.М. в інтересах ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, та просив її задовольнити. ОСОБА_2 в інтересах ТОВ «АНСУ» заперечував проти апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як убачається із матеріалів справи, заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30.11.2010 року усправі №2-7026/2010 позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» ПАТ«Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість у розмірі 157 411,70 грн (а.с.24-25). На виконання вищевказаного рішення суду Оболонським районним судом м.Києва 16.02.2011 року було видано виконавчий лист №2-7026/2010. Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 27.02.2020 року у справі №756/13907/19 замінено сторону (стягувача) ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на його правонаступника ТОВ «АНСУ» за кредитним договором №39-61/07-А від 25.05.2007 року (а.с.6-7). При проведенні взаємозвірки між ТОВ «АНСУ» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було встановлено, що в матеріалах кредитної справи оригінал виконавчого листа №2-7026/2010, виданого Оболонським районним судом м.Києва 16.02.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором, відсутній, у зв`язку з чим переданий ТОВ «АНСУ» не був, що підтверджується витягом із акту приймання та передачі від 21.11.2018 року до Договору про відступлення прав вимоги від 21.11.2018 року. Відповідно до постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та делегування повноважень ліквідатора банку». Таким чином, починаючи з 17 грудня 2015 року у відповідності до чинного законодавства України розпочато процедуру припинення банку як юридичної особи. Листом Оболонського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві від 11.10.2019року повідомлено, що згідно даних Автоматизованої системи виконавчих проваджень на примусовому виконанні перебував виконавчий лист №2-7026 від 16.02.2011, виданий Оболонським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» боргу в розмірі 157 411,70 грн. 30.12.2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві. Станом на 11.10.2019 згідно відомостей пошуку в автоматизованій системі виконавчого провадження визначений виконавчий документ до відділу повторно не надходив та на виконанні не перебуває (а.с.14). Задовольняючи заву ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції виходив із того, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання був пропущений з поважних причин, оскільки виконавчий лист правонаступнику стягувача не був переданий, а тому строк підлягає поновленню. Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до статті 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Статтею 81 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст.89 ЦПК України суд дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа документу є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин. Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист до примусового виконання. Окрім того, поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) дійшла висновку, що якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. На момент виникнення спірних правовідносин строки подання виконавчого документа до виконання регулювались Законом України «Про виконавче провадження» 1999 року у відповідній редакції. Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» у вказаній редакції, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. З матеріалів справи убачається, що банк, пред`явивши в 2011 році виконавчий лист до примусового виконання, до початку його ліквідації (2015 рік), укладення договору про відступлення права вимоги (2018 рік) та, відповідно, звернення до відділу ДВС щодо виконання виконавчого листа № 2-7026 від 16.02.2011 року, не виявляв зацікавленості щодо ходу виконавчого провадження. Слід зазначити, щоінформація про хід виконавчого провадження не є закритою, а знаходиться у відкритому доступі в Реєстрі виконавчих проваджень. При цьому, заявник не пояснив та не обґрунтував, з яких причин банк як стягувач не цікавився про стан виконання судового рішення протягом чотирьох років до початку його ліквідації, які поважні причини завадили банку дізнатися вчасно про повернення виконавчого документу чи його втрату з урахуванням принципу добросовісності і обов`язку сумлінно користуватися своїми правами (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, ч.7 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV; ч.8 ст.19 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII) про стан виконання судового рішення. Відхиляючи доводи представника ТОВ «АНСУ», що викладені у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що банк вважав, виконавчий лист у відношенні боржника ОСОБА_1 перебуває на виконанні, колегія звертає увагу на те, що така поведінка стягувача щодо з`ясування стану виконання рішення суду була об`єктивно необхідною з огляду на відсутність виконання рішення суду упродовж тривалого часу. Отримання стягувачем інформації про повернення виконавчого листа та/або його втрати через вісім років після відкриття виконавчого провадження та через шість років після повернення виконавчого листа за відсутності будь-яких даних про вжиття стягувачем заходів, які б свідчили про його зацікавленість у виконанні рішення суду на його користь, не може вважатись поважною причиною для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа для виконання, а тому висновки суду першої інстанції про поновлення ТОВ «АНСУ» такого строку є помилковими. Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення боржника про розгляд заяви ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, колегія суддів виходить з наступного. Згідно ч.3 ст.433 ЦПК України заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні із повідомленням учасників справи. Згідно п.1 ч.2 ст.223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання. Згідно вимог ч.2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх яка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями, які мають бути вручені завчасно ( ч.ч. 4,5 ст.128 ЦПК України). Як убачається із матеріалів справи, боржник ОСОБА_1 про розгляд заяви ТОВ «АНСУ» повідомлялась судом шляхом направлення судової повістки-повідомлення на адресу : АДРЕСА_1 , однак поштовий конверт був повернутий на адресу суду першої інстанції з відміткою «за закінченням строку зберігання» (а.с. 33). Також, судом першої інстанції було розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик ОСОБА_1 для розгляду заяви ТОВ «АНСУ». Відповідно частин 6, 10 статті 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Тобто, повідомлення про розгляд справи шляхом розміщення оголошення застосовується лише у випадку відсутності відомостей про зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідача, третьої особи, свідка. Ураховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 була належним чином повідомленою про розгляд справи. Окрім того, з долученої до апеляційної скарги копії паспорту ОСОБА_3 убачається, що остання з 06 квітня 2013 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копіями матеріалів виконавчого провадження. Однак, суд першої інстанції, не вчинивши дій щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) боржника ОСОБА_1 , здійснив її повідомлення за невірною адресою. Відповідно до п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Оскільки судом першої інстанції при вирішення питання щодо щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконаннядопущено порушення норм процесуального права, ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а відтак апеляційна скарга адвоката Ковальова В.М. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню. Згідно ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи, що наслідком апеляційного перегляду ухвалисуду першої інстанції є задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з постановленням новоїпро відмову в задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «АНСУ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн, сплачені за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу адвоката Ковальова Віктора Михайловича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року скасувати та постановити нову. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» (ЄДРПОУ 36757541, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Лейпцігська, 3-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий Т.О. Невідома Судді О.В. Борисова А.А. Пікуль