Постанова 4818 № 623/4111/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 26 липня 2021 року м. Харків справа № 632/4111/20 провадження № 22-ц/818/4120/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Хорошевського О.М. суддів: Котелевець А.В., Яцини В.Б., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - Головне управління Національної поліції України в Харківській області, Управління Державної казначейської служби України в Харківській області розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 квітня 2021 року, постановлене суддею Одарюком М.П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області, Управління Державної казначейської служби України в Харківській області про відшкодування моральної (немайнової) шкоди завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади ( Національної поліції), в с т а н о в и в: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України 10 000, 00 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням службової особи органу державної влади Національної поліції України. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 01.08.2020 року у відділенні AT «Ощадбанк» в м. Ізюм по вул. Паромній, 6 інспектор СРПП Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області Чипкий С.М. зухвало поводився, відмовлявся представитись та пред`явити особисте посвідчення робітника поліції. На вимоги позивача назвати своє прізвище та посаду, останній відповідав вимогою звільнити приміщення банку та вимкнути телефон, а потім застосував до позивача грубу фізичну силу та намагався вивести з приміщення. Листом Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області від 25.09.2020 року позивача повідомлено про те, що за результатами службового розслідування начальнику СРПП № 2, майору поліції ОСОБА_2 було винесено протокольне попередження про недопущення порушення службової дисципліни в подальшому. Зазначав, що вищевказані дії відповідачів завдали йому суттєвих моральних втрат, душевних страждань, призвели до порушення нормальних життєвих та професійних зв`язків. З часу незаконного складання протоколу він пережив емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за свою професійну кар`єру, зазнав негативних наслідків, пов`язаних з руйнуванням сімейних відносин та родинних зв`язків, а також хвилювань у зв`язку з необхідністю проводити бесіди з адвокатами, бути присутнім на судових засіданнях. Незаконні дії відповідачів на тривалий час підірвали його репутацію в очах юридичної спільноти, суддів та пересічних громадян, у зв`язку з чим він вимушений застосовувати всіх необхідних заходів щодо їх захисту і поновлення, що, в свою чергу, потребує фізично-моральних зусиль та часу. Рішенням Чугуївськог Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 квітня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції як незаконнета необгрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Судом першої інстанції було вірно встановлено, що за результатами службового розслідування начальнику СРПП №2, майору поліції Чипкому С.М. було винесено протокольне попередження про недопущення порушення службової дисципліни в подальшому, що підтверджується листом Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області від 25.09.2020року. Таким чином, дії начальника СРПП №2 майора поліції Чипкого С.М. визнано не законними, такими що порушують його законні права та інтереси. У зв`язку з протиправними діями йому завдано значних моральних страждань, які полягають у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків, що відбувалось на очах інших людей. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління казначейської служби України у Харківській області просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Національної поліції в Харківській області просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП до нього застосовано не було, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Сам факт винесення протокольного попередження про недопущення службової дисципліни в подальшому, що виразилось в порушенні п. 13 ст. 18 Закону України « Про Національну поліцію» не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом першої інстанції встановлено, що листом начальника Ізюмського ВП ГУНП в Харківський області полковника поліції Гута С. від 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено , що за його зверненнями зареєстрованими в ІТС ІПН ( єдиний облік) № 7357 від 01.08.2020, № 7382 від 02.08.2020, № 7419 від 03.08.2020, № 7450 від 04.08.2020, № 8108 від 20.08.2020, № 8407 від 29.08.2020 було призначено проведення службового розслідування за результатами якого начальнику СРПП № 2, майору поліції Чипкому С.М. було винесено протокольне попередження про недопущення порушення вимог п.3 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" ( а.с.5,45-47). Крім того, матеріали справи містять пояснення провідного спеціаліста АТ «Ощадбанк» ОСОБА_3 надані Начальникові Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області полковнику поліції Сергію Гуту, в яких зазначено, що до приміщенні відділення банку зайшов невідомий чоловік, як потім представився ОСОБА_1 , без захисної маски, провокуючи на конфлікт та виражався нецензурною лайкою, проводив відеозйомку без дозволу, поводився неадекватно, не реагував на зауваження працівника служби охорони. Також, з пояснень охоронця відділення банку ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 не реагуючи на зауваження про необхідність вдягнути захисну маску почав виражатись нецензурною лайкою в його адресу, почав знімати на відеокамеру, що в середині робити заборонено, що змусило натиснути тривожну кнопку. Через деякий час приїхали працівники поліції. Майор поліції Станіслав Чипкий подав рапорт Начальнику Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області з поясненням, що прибувши на місце події до відділення «Ощадбанку» було встановлено, що після закінчення роботи закладу в приміщенні знаходився невідомий громадянин, який відмовлявся покидати приміщення банку при цьому ніс різну незрозумілу нісенітницю та намагався все документувати на відеокамеру в результаті чого охорона банку була вимушена натиснути тривожну кнопку для виклику наряду поліції. Після спілкування з громадянином який не зміг внятно пояснити, чому він відмовляться покидати приміщення вищевказаного закладу, ним без застосування фізичної сили було виведено громадянина з приміщення ОСОБА_5 , при цьому він поводив себе максимально ввічливо та коректно по відношенню до громадянина будь-якої сили не застосовував. Як пізніше з`ясувалося вищевказаним громадянином виявився ОСОБА_1 1992 р.н. У рапорті старший лейтенант поліції ОСОБА_6 зазначив, що 01.08.2020 він спільно з поліцейським СРПП Ізюмського ВП старшим сержантом поліції Р.Аліскеровим перебував на добовому чергуванні з 08:00 01.08.2020 по 08:00 02.08.2020. 01.08.2020 об 15:55 на його логістичний пристрій надійшло повідомлення від громадянина ОСОБА_1 , (ЄО № 7341 від 01.08.2020), про те, що співробітники « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділення № 1 в АДРЕСА_1 , відмовились його проконсультувати. Ними було здійснено оперативне реагування на дане повідомлення та по приїзду на вказану подію було відібрано заяву та пояснення від заявника. Було встановлено, що заявник - ОСОБА_1 перебував у відділенні банку без захисної маски, постійно провокував працівників банку на конфлікт, виражався нецензурною лайкою, та вів себе неадекватно. Оскільки ОСОБА_7 відмовлявся покинути приміщення банку після його закриття начальником служби охорони банку було здійснено екстрений виклик поліції охорони. Через короткий проміжок часу до відділення банку приїхав спільний екіпаж державної охорони та працівників СРПП Ізюмського ВП у складі начальника СРПП №2 Ізюмського ВП майора поліції ОСОБА_8 та поліцейського-водія Ізюмського РВ УПО Стаса Водоріза. Працівники поліції зайшли до приміщення банку та повідомили заявнику своє прізвище, спеціальне звання, місце роботи та мету приїзду. Вони попрохали ОСОБА_7 залишити приміщення банку, оскільки вони закінчили свою роботу. Однак останній відмовився покинути банк та почав провокувати конфлікт з працівниками поліції, вів себе визиваючи та нетактовно. Працівники поліції допомогли останньому покинути приміщення банку, будь-яких засобів фізичного впливу та протиправних дій відносно гр. ОСОБА_1 вчинено не було. Також зазначено, що на громадянина ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ст. 44(3) КУпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності. Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 01 жовтня 2020 року провадження про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення. Згідно з частинами першою та шостою статті 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 04.03.96 р. № 6/5/3/41 встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу. Таким чином, оскільки до ОСОБА_1 адміністративне стягнення не застосовано, правила ст. 1176 ЦК України та вказаний Закон № 6/5/3/41 до правовідносин що склались між сторонами не можуть бути застосовані. Статтею 1167 ЦК Українивизначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Наявність незаконних інших дій працівників поліції вчинених відносно ОСОБА_1 не можна вважати доведеними. Відповідно до статті 1174 ЦК Українишкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди). Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 80 ЦПК Українивизначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Встановивши, що позивач не довів належними та достатніми доказами факт заподіяння йому моральної шкоди, причинний зв`язок між поведінкою працівника поліції та настанням тих негативних наслідків, про які він зазначає, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. У зв`язку з цим доводи скарги про те, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2019 року у справі № 686/7576/18, від 12 квітня 2019 року у справі № 686/10651/18, від 16 травня 2019 року у справі № 686/20079/18, від 22 травня 2019 року у справі № 686/24243/18-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 686/22133/18 та від 17 травня 2021 року у справі № 686/24995/19. Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 винесено протокольне попередження про недопущення порушення службової дисципліни в подальшому, не свідчать про неправильність висновків суду. Висновком службового розслідування від 25.09.2020 затвердженого Начальникам Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області закінчено службове розслідування, а факти викладені позивачем визнано такими, що не знайшли підтвердження. Таким чином позивачем не було доведено вчинення відносно нього неправомірних дій працівниками поліції. Враховуючи, що відшкодуванню підлягає лише шкода спричинена неправомірними діями, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.367,368,369,375,381,382,383,384 ЦПК Українисуд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий О.М. Хорошевський Судді А.В. Котелевець В.Б. Яцина Повний текст постанови складено 26.07.2021