Постанова 4873 № 910/19924/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" липня 2021 р. Справа№ 910/19924/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Іоннікової І.А. Тарасенко К.В. Секретар судового засідання: Тарнавський В.Б. За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 20.07.2021 р. Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/19924/20 (суддя Мандриченко О.В., м. Київ, повний текст рішення складено 11.05.2021) за позовом Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставраційна проектно-виробнича майстерня "Відродження", м. Київ, про стягнення 221 953,48 грн, За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Реставраційна проектно-виробнича майстерня "Відродження" (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача матеріальної шкоди (збитків) в розмірі 221 953,48 грн. Звертаючись до суду з даним позовом позивач, посилається на акт ревізії фінансово-господарської діяльності КНМЦ за період з 01.01.2016 по 01.12.2019 від 27.12.2019 року №04-30/780, складений Північним офісом Держаудитслужби, яким встановлено, що позивачем в порушення п.п. 6.3.2.2, п. 6.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 05.07.2013 року №293, проведено розрахунки за роботи з підготовки до асфальтобетонування покриттів та влаштування асфальтобетонних покриттів, які не передбачені проектно-кошторисною документацією, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 221 953,48 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/19924/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що: - 15.12.2017 позивачем та відповідачем було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2017 року на суму 247 135,20 грн, та, відповідно відповідачем було прийнято виконані будівельні роботи за грудень 2017 за актом № 2 на суму 247 135,20 грн; - акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2017 року підписаний уповноваженими представника сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств; - із платіжного доручення платіжного доручення № 29 від 18.12.2017, вбачається, що позивач свої зобов`язання щодо оплати вартості робіт за вказаним актом виконав у повному обсязі в розмірі 247 135,20 грн; - у 3.3. Договору будівельного підряду № 011217С від 01.12.2017 сторони передбачили, що у разі допущення підрядником відступлення від кошторисної документації, умов цього Договору або інших недоліків у Роботах та матеріалах, уповноважені представники сторін складають Акт виявлених недоліків із зазначенням строку їх усунення, однак жодних актів виявлених недоліків матеріали справи не містять; - враховуючи те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов`язаного контрагента, суд дійшов висновку про не доведення позивачем причинного зв`язку між заподіяною шкодою та поведінкою особи. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що збитки які позивач просить стягнути з відповідача отримано останнім як оплату за виконанні роботи відповідно до договору підряду, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави - Договору будівельного підряду № 011217С від 01.12.2017 і вони не можуть вважатися збитками. При цьому, місцевий господарський суд керувався положеннями ст.ст. 22, 509, 530, 626, 613, 623, 837, 853, 1166 Цивільного кодексу України та ст.ст. 218, 224, 225 Господарського кодексу України. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій (далі - скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/19924/20 та винести нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, - ст.ст. 212, 25, 526, 626, 627, 628, 629, 610, 611, 638, 651, 875, 877, 883 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 2, 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», а також порушенням норм процесуального права, а саме - ст.ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, узагальнені аргументи Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій зводяться до того, що: - поза увагою місцевого господарського суду залишилися положення п. 5.14. Договору будівельного підряду №011217 С від 01.12.2017, відповідно до яких, у разі виявленого контролюючим органом завищення обсягів та вартості виконаних робіт, підрядник робіт безумовно повертає кошти в сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт; - судом першої інстанції не було враховано той факт, що проектно-кошторисній документації в локальному кошторисі на будівельні роботи №7-1-1 на благоустрій передбачено роботи з влаштування тротуарів з ФЕМ тим 1 та тип 2 та не передбачено виконання робіт з підготовки асфальтобутонування покриттів та влаштування асфальтобетонних покритів; - проектно - кошторисною документацією (коригування) за 2018 рік також не було передбачено в локальному кошторисі 7-1-1 роботи з підготовки до асфальтобетонування покриттів та влаштування асфальтобетонних покриттів; - місцевим господарським судом, залишено по заувагою той факт, що в Акті №04-30/780 від 27.12.2019 зазначено, що в порушення п.п. 6.3.2.2, п. 6.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293, проведено розрахунки за роботи з підготовки до асфальтобетонування покриттів та влаштування асфальтобетонних покриттів, які не передбачені проектно-кошторисною документацією, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 221 953,48 грн; - позивачем доведено в суді першої інстанції об`єктиву та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків та зазначено, що порушення п.п. 6.3.2.2, п. 6.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293, проведено розрахунки за роботи з підготовки до асфальтобетонування покриттів та влаштування асфальтобетонних покриттів, які не передбачені проектно-кошторисною документацією, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 221 953,48 грн. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив. Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подав відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.05.2021 апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій у справі №910/19924/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. В апеляційній скарзі скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/19924/20. Однак, вищевказане клопотання не прийнято до розгляду колегією суддів Північного апеляційного господарського суду, оскільки скаржником подано апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі № 910/19924/20 в межах строку передбаченого ст. 256 ГПК України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 з Господарського суду міста Києва витребувано матеріали справи № 910/19924/20. 07.06.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/19924/20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/19924/20; розгляд апеляційної скарги Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/19924/20 призначено на 22.06.2021. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 розгляд справи №910/19924/20 відкладено на 27.07.2021. Явка учасників справи У судове засідання 20.07.2021 з`явилися представник скаржника. Відповідач у судове засідання не з`явився. Відповідно до ч. ч. 2, 3, 7 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня. При цьому, відповідно до приписів ч. ч. 10, 11 ст. 242 ГПК України судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень. У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними. Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку). Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв`язку). Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема,неправильно зазначено (відсутня) адреса. Відтак, з огляду на положення ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про відкриття провадження у справі або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст.ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17. При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2021 у справі №910/19924/2 0була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 29.06.2021. Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від відповідача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило. Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від відповідача клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача. Позиція представників сторін у справі У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених, у ній підстав та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/19924/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як убачається із матеріалів справи, 01.12.2017 між Київським науково-методичним центром по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реставраційна проектно-виробнича майстерня «Відродження» (підрядник) укладено Договір будівельного підряду № 011217 С (далі - Договір). У відповідності до п. 2.1. Договору підряду, правочин укладений на основі кошторисної документації підрядника, яка була розрахована на підставі наданого Замовником Дефектного акта, та яка отримала позитивний висновок ДП «Укрдержбудекспертиза». Підрядник зобов`язався на власник ризик, своїми силами, засобами та матеріальними ресурсами виконати Ремонтно-реставраційні роботи фасаду та пошкоджений приміщень, покрівлі улаштування блискавкозахисту приватного будинку купця М.Апштейна (1912 р.) на вул. Спаській, 12 та здати закінчені роботи в порядку і строк встановлені Договором, а Замовник прийняти закінчені роботи і оплатити їх ( п. 2.2. Договору). У п. 2.3. Договору визначено, що для виконання робіт, передбачених п. 2.2 Підрядник зобов`язується розробити та затвердити в установленому порядку документацію, яка згідно законодавства необхідна для виконання робіт. Перелік та обсяги, що виконуються за Договором визначається кошторисною документацією (п.2.4). Умовами п. 3.1. Договору передбачено, що підрядник виконую роботи та використовує матеріали, які повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів у галузі будівництва, та кошторисній документації та цього Договору. Відповідно до п. 3.3. Договору у разі допущення підрядником відступлення від кошторисної документації, умов цього договору або інших недоліків, сторони складають Акт виявлених недоліків із зазначенням строку їх усунення. Усунення недоліків здійснюється силами, засобами та за рахунок Підрядника у строки передбачені у Акті виявлених недоліків. Виявлені в процесі перевірок і випробувань неякісні роботи підлягають виправленню, а неякісні матеріали - замінені (п. 3.4. Договору). Положеннями п. 4.1. Договору передбачено, що договірна ціна робіт, визначається на основі кошторисної документації, є твердою і становить 1 359 728,40 грн. (один мільйон триста п`ятдесят тисяч сімсот двадцять вісім гривень 40 копійок) в т.ч. ПДВ (20%) - 226 621, 40 грн. Сума договору може бути змінена за результатами корегування кошторису, що виконуються ДП «Укрдержбудекспертиза», з обов`язковим укладанням додаткової угоди до даного Договору та наявності експертного звіту (п. 4.3. Договору). За твердою договірною ціною взаєморозрахунки проводяться на підставі виконаних обсягів Робіт та їхньої вартості, визначеної в Договірній ціні (п. 4.4. Договору). Відповідно до п. 5.14. Договору у разі виявленого контролюючим органом завищення обсягів та вартості виконаних робіт, підрядник робіт безумовно повертає кошти в сумі виявленого контролюючими органами завищення обсягів та вартості виконаних робіт. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час перевірки фінансово-господарської діяльності Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій, яка є бюджетною організацією, встановлено що в порушення п.п. 6.3.2.2, п. 6.4 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України від 05.07.2013 року № 293, проведено розрахунки за роботи з підготовки до асфальтобетонування покриттів та влаштування асфальтобетонних покриттів, які не передбачені проектно-кошторисною документацією, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 221 953,48 грн. У матеріалах справи міститься акт ревізії фінансово-господарської діяльності КНМЦ за період з 01.01.2016 по 01.12.2019 від 27.12.2019 року № 04-30/780, складений Північним офісом Держаудитслужби. У п. 2.4. договору вказаного акту зазначається, що ревізією правильності застосування норм, розцінок та коефіцієнтів встановлено, що в ревізійному періоді Центром укладено договір від 01.12.2017 № 011217С (додаткові угоди не укладалися) з ТОВ «Реставраційна проектно-виробнича майстерня «Відродження» з визначенням договірної ціни як тверда та предметом якого є «ремонтно-реставраційні роботи фасаду та пошкоджених приміщень, покрівлі, облаштування блискавкозахисту приватного будинку купця М. Апштейна (1912 р.) на вул. Спаській,12», а саме виконання робіт в розрізі благоустрою (локальний кошторис на будівельні роботи № 7-1-1 на благоустрій). В свою чергу Центром підписано та оплачено акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт ф. КБ-2в за грудень 2017 року на загальну суму 247 135,20 грн. (з ПДВ), де зазначено роботи з асфальтобетонування покриттів та влаштування асфальтобетонних покриттів. До ревізії надано проектно-кошторисну документацію за 2016 рік, яка в свою чергу отримала позитивний висновок ДП «Укрдержбудекспетиза» від 25.11.2016 №00-1613-16/ЦБ. Проте в проектно-кошторисній документації в локальному кошторисі на будівельні роботи №7-1-1 на благоустрій передбачено роботи з влаштування тротуарів з ФЕМ тип 1 та тип 2 та не передбачено виконання робіт з підготовки до асфальтобетонування асфальтобетонних покриттів. Центром, в порушення п.п. 6.3.2.2, п. 6.4.7 вимоги ДСТУ Б Д. 1.1-1-2013, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293, проведено розрахунки за роботи з підготовки до асфальтобетонування покриттів та влаштуванню асфальтобетонних покриттів, які не передбачені проектно-кошторисною документацією за 2016 та 2018 роки, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 221 953,48 грн (з ПДВ). Посилаючись на п. 2.4. акта ревізії від 27.12.2019 року № 04-30/780, а також п. 5.14. договору будівельного підряду № 011217 С від 1 грудня 2017 року, позивач просить суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду (збитки) в розмірі 221 953,48 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представника скаржника, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала, у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушення. Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі. У відповідності до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим. Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 632 Кодексу ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Вартість робіт була встановлена за взаємною згодою сторін, відображена в договорі. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими ( ч. 4 ст. 882 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Частиною 2 ст. 217 названого Кодексу передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Відповідно до ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; податкові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною (ст. 225 Господарського кодексу України). Крім того, відповідно до ст. 623 ЦК боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Обов`язок по відшкодуванню збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України) або внаслідок завдання шкоди без договірних правовідносин (глава 82 Цивільного кодексу України). За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення: протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків. При цьому чинне законодавство передбачає принцип вини контрагента або особи, яка завдала шкоду, як підставу для відшкодування заподіяних збитків (шкоди): за приписами ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Матеріали справи свідчать, що 15.12.2017 позивачем та відповідачем було підписано акт приймання виконаних будівельних робіт № 2 за грудень 2017 року на суму 247 135,20 грн. Таким чином 15.12.2017 відповідачем було прийнято виконані будівельні роботи за грудень 2017 за актом № 2 на суму 247 135,20 грн. Як вірно встановив місцевий господарський суд, вказаний акт приймання виконаних будівельних робіт підписаний уповноваженими представника сторін без заперечень та скріплені печатками підприємств. Крім того, з платіжного доручення № 29 від 18.12.2017 вбачається, що позивач свої зобов`язання щодо оплати вартості робіт за вказаним актом виконав у повному обсязі в розмірі 247 135,20 грн. Також, у п.п. 3.3. Договору сторони передбачили, що у разі допущення підрядником відступлення від кошторисної документації, умов цього Договору або інших недоліків у Роботах та матеріалах, уповноважені представники Сторін складають Акт виявлених недоліків із зазначенням строку їх усунення. Однак жодних одних актів виявлених недоліків матеріали справи не містять. Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять письмових претензій від замовника щодо виконаних робіт, повідомлень про відмову від виконання своїх зобов`язань, про відмову від підписання актів приймання виконаних робіт з обов`язковим наданням підряднику вмотивованої відмови, доказів складення двосторонніх актів з переліком необхідних доопрацювань, тому роботи вважаються виконаними та прийнятими у відповідності до умов Договору будівельного підряду № 011217 С від 01.12.2017. Факт виконання укладеного між сторонами договору підряду, прийняття позивачем робіт за цим договором та проведення повного розрахунку за виконані роботи з відповідачем свідчать про відсутність порушення господарського зобов`язання. Враховуючи вищевикладене, позивачем в установленому ст.ст. 74, 76 ГПК України порядку не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яка спричинила шкідливий результат для зобов`язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідача, оскільки не доведено саме вини відповідача у їх понесенні позивачем, які і не доведено, що позивачем вчинялись дії на їх уникнення. Тобто, жодного із вищевказаних елементів, позивачем суду належними та допустимими доказами не доведено. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що перераховані (у спірній сумі) кошти не являються збитками, тому відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, у розмірі заявленому позивачем, що відповідає матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону. Тому в задоволенні позовних вимог місцевим господарським судом відмовлено правомірно. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі Доводи скаржника про те, що акт ревізії є беззаперечною підставою для стягнення з відповідача збитків колегією судді не беруться до уваги з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: - проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється (п. 12); - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку(п. 13). Відповідно до п. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Згідно з підпунктом 3 пункту 4 Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, інспектування (ревізії). Відповідно до підпункту 23 пункту 6 Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором. Акт ревізії складався з приводу наявності відповідних порушень підприємства та містить лише думку органу, який його склав, він не є рішенням суду або іншого повноважного органу, а тому викладені у акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто Акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Встановлені Державною аудиторською службою України факти щодо господарської діяльності третьої особи підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України. Отже, сам лише Акт ревізії Державної аудиторської служби України не є підставою для стягнення з відповідача визначених у вказаному акті сум та не звільняє сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами. Аналогічна правова позиція щодо оцінки актів ревізії у подібних правових відносинах викладена у постановах Верховного Суду від від 18.02.2020 у справі №910/7984/16, 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 26.12.2019 у справі № 908/2711/18. Таким чином, колегія суддів відхиляє посилання скаржника у доводах апеляційного оскарження про те, що Акт ревізі та викладені у ньому порушення є підставою для стягнення з відповідача вказаної у ньому суми, оскільки встановлені у Акті ревізії факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України. За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, від 26.03.2019 у справі № 910/26948/15. Крім того, акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади. Таким чином, акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись і як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти. У той же час, виявлення вказаних порушень може бути підставою для притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством України порядку. Посилання скаржника на п. 5.14. Договору відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки як місцевим господарським судом так і судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів завищення відповідачем обсягів та вартості виконаних робіт. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 та, відповідно, Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Розподіл судових витрат Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам`яток історії, культури і заповідних територій залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2021 у справі №910/19924/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №910/19924/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний тест судового рішення складено - 28.07.2021. Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді І.А. Іоннікова К.В. Тарасенко