Постанова Північний апеляційний господарський суд № 920/35/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" липня 2021 р. Справа№ 920/35/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Суліма В.В. Коротун О.М. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 (повний текст рішення підписано 02.04.2021) у справі №920/35/21 (суддя Соп`яненко О.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" до Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення 216 023,22 грн, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення 216 023,22 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач послався на порушення відповідачем умов договору про спільне використання технологічних мереж №115 від 25.06.2007 щодо оплати наданих послуг за період з 01.01.2017 по 01.01.2018, у результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 216 023,22 грн. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/35/21 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд вказав, що позивач не надав належні докази виникнення заборгованості у розмірі 216 023,22 грн за період з 01.01.2017 по 01.01.2018 за договором про спільне використання технологічних мереж №115 від 25.06.2007. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/35/21 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що факт отримання наданих послуг зафіксований в актах здачі-приймання наданих послуг, які оформлялись щомісяця і підписувались уповноваженими особами обох сторін. Скаржник стверджує, що заборгованість підтверджується договором від 25.06.2007 №115, актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2018 та претензією. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві, наданому до суду 05.07.2021, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач вказує, що надані позивачем акти наданих послуг (виконаних робіт) за січень-грудень 2017 та претензія №01-21/09 від 21.09.2018 не є належними доказами у справі, оскільки з них не вбачається достовірний розмір заборгованості Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" передано на розгляд колегії Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г. суддів Сулім В.В. та Коротун О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/35/21. 20.05.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" подано заяву на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, до якої долучено оригінал платіжного доручення від 12.05.2021 № 1528, як доказ сплати судового збору, лист з описом вкладення щодо направлення апеляційної скарги на адресу відповідача та оформлено апеляційну скаргу відповідно до частини 2 статті 258 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/35/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/35/21 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників. З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 25.06.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" (власник мереж) та Комунальним підприємством виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (користувач) укладено договір про спільне використання технологічних мереж №115 (далі - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору власник мереж зобов`язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу до використання, а користувач - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії. Згідно із пунктом 1.2 договору передача електричної енергії забезпечується відповідно до однолінійної схеми, наведеної в додатку "Однолінійна схема". Власник мереж забезпечує передачу електричної енергії до межі балансової належності належних йому електричних мереж, що позначена на однолінійній схемі червоною рискою. Пунктом 4.1 договору передбачено, що користувач зобов`язується здійснювати оплату за використання електричних мереж позивача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж позивача здійснюється згідно з додатком "Порядок оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії". Плата за використання електричних мереж власника мереж вноситься користувачем на підставі рахунка, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати має не перевищувати 5 днів для суб`єктів господарювання, які здійснюють плату самостійно, і 10 днів - для суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію). Користувач зобов`язується у разі віддачі електричної енергії в мережі користувача здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж відповідно до додатка "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (пункт 4.2 договору). Сторони у пункті 7.1 договору передбачили, що облік електроенергії, отриманої власником мереж та користувачем, приєднаним до електричних мереж позивача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення користувачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяг спожитої електроенергії визначається власником мереж розрахунковим шляхом згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". У разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж власника мереж та користувача обсяг спожитої електричної енергії визначається шляхом збільшення (зменшення) показів розрахункових засобів обліку на величину розрахункових втрат електроенергії на ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються власником мереж на підставі галузевих нормативно-технічних документів та оформлюються за формою додатка "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача" (пункт 7.2 договору). Згідно з пунктом 7.4 договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії оформлюються такі документи: акт про обсяг переданої електричної енергії; акт про результати замірів електричної потужності. Порядок надання зазначених документів визначений додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку. Договір укладається на строк до 31.12.2007, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією з сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавство (п. 10.4 договору). Звертаючись з позовною заявою позивач послався на порушення відповідачем умов договору про спільне використання технологічних мереж №115 від 25.06.2007 щодо оплати наданих послуг за період з 01.01.2017 по 01.01.2018, у результаті чого позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 216 023,22 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 Цивільного кодексу України). Як вказувалось вище, пунктом 4.1 договору передбачено, що користувач зобов`язується здійснювати оплату за використання електричних мереж позивача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж позивача здійснюється згідно з додатком "Порядок оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії". Плата за використання електричних мереж власника мереж вноситься користувачем на підставі рахунка, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунка становить 5 днів (тривалість періоду оплати має не перевищувати 5 днів для суб`єктів господарювання, які здійснюють плату самостійно, і 10 днів - для суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію). Користувач зобов`язується у разі віддачі електричної енергії в мережі користувача здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії на межі балансової належності електромереж відповідно до додатка "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (пункт 4.2 договору). Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази надсилання (вручення) позивачем рахунку відповідачу, який є підставою для внесення плати за користування електричними мережами позивача. Таким чином, суд позбавлений можливості з`ясувати, з якого саме моменту виникло порушення прав позивача щодо отримання оплати по договору та з якого моменту у позивача виникло право вимоги щодо сплати відповідачем заборгованості. Крім того, колегія суддів зазначає, що ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції скаржник не надав додаток до договору "Порядок оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії", відповідно до якого перевіряється розрахунок плати за використання електричних мереж позивача. Також, в матеріалах справи відсутні акти про обсяг переданої електричної енергії та акти про результати замірів електричної потужності. На підтвердження надання послуг, позивач долучив до матеріалів справи акти наданих послуг (виконаних робіт) за січень-грудень 2017. Однак, дослідивши вказані акти колегія суддів встановила, що в актах виконаних робіт щодо заборгованості за січень, лютий та березень 2017 не вказано за яким саме договором надані послуги, у зв`язку з чим, колегією суддів відхиляються вказані акти за січень, лютий та березень 2017, як належні докази, що підтверджують заборгованість. З матеріалів справи вбачається, що згідно з актами наданих послуг (виконаних робіт) за січень-грудень 2017 надано відповідачу послуги на загальну суму 414691,05 грн, з яких 198667,83 грн відповідачем погашено. Судом першої інстанції встановлено, що апелянтом не надано доказів на підтвердження часткової оплати заборгованості у розмірі 198667,83 грн, у зв`язку з чим, неможливо встановити за які місяці відповідач оплатив заборгованість та з якого моменту виникла заборгованість за неоплачені місяці. Також, на підтвердження заборгованості позивач надав акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2018, в якому сторони домовились про часткове припинення зобов`язання відповідача перед позивачем відповідно до договору №115 від 25.06.2007 та зафіксували факт наявності у відповідача заборгованості в сумі 652965,74 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 30.01.2018 не є належним доказом на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки у вказаному акті не вказано за який саме період виникла та нарахована заборгованість відповідача. Місцевим господарським судом також вірно відхилено надану позивачем претензію №01-21/09 від 21.09.2018, оскільки у вказаній претензії зазначено вимогу про сплату суми боргу в розмірі 747656,85 грн., в той час, як в позовній вимозі позивач просив стягнути заборгованість у розмірі 216 023,22 грн. Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України). Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума заборгованості 216023,22 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача не підтверджена належними доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги є неправомірними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Щодо заяви відповідача про застосування до вимог позивача наслідків сплину строків позовної давності, слід зазначити наступне. Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову. Позовна давність установлюється тривалістю в 3 роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). Виходячи з вимог статті 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Відтак, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 522/1029/18. Враховуючи те, що судом було зроблено висновок про необґрунтованість позовних вимог та відмову в задоволенні позову, суд не розглядає по суті заяву відповідача про застосування строків позовної давності до вимог позивача. На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України). Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України). Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/35/21 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 слід залишити без змін. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню до Верховного Суду судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст" на рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/35/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 02.04.2021 у справі №920/35/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Червоний металіст".

4. Матеріали справи №920/35/21 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді В.В. Сулім О.М. Коротун