Постанова Черкаський апеляційний суд № 705/2332/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/821/296/21 Справа № 705/2332/21 Категорія: ч.1 ст.164 КУпАПГоловуючий у І інстанції Білик О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Ятченко М. О. ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 липня 2021 р. м. Черкаси Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду Ятченко М.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2021 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ФОП, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з конфіскацією алкогольних напоїв в асортименті в кількості 117 пляшок на загальну суму 5437,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.,- в с т а н о в и в : Згідно постанови суду першої інстанції,ФОП ОСОБА_1 вчинила правопорушення, а саме продаж та зберігання алкогольних напоїв без ліцензії в павільйоні за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушено п. 1,2 ст. 3 ЗУ від 06.07.1995 № 265/95-ВР та ч.11 ст. 15 ЗУ від 19.12.1995 № 481/95-ВР із змінами та доповненнями, відповідальність за що передбачена ч.1 ст.164 КУпАП. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції вважаючи її незаконною та прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, подала апеляційну скаргу в якій просила, скасувати постанову судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14.06.2021 р. про визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, та прийняти нову постанову, якою провадження у справі щодо неї закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Апеляційні вимоги мотивувала тим, що 16.04.2021 р. до неї як ФОП завітали працівники Уманського виконкому для перевірки її підприємницької діяльності. Перевіряючі не відбирали від неї письмового пояснення, а тому вона в усній формі пояснила чому прострочена ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та повідомила їм, що після закінчення її дії, спиртні напої не продає, однак, її пояснення залишилось поза увагою перевіряючих і вони почали вилучати товар: спиртні та слабоалкогольні напої, про що було складено акт від 16.04.2021 р. Ноголошує, що на момент перевірки, ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями була присутня, проте у зв`язку із сімейними обставинами, поновити термін дії ліцензії у неї не було змоги. Зазначає, що в матеріалах справи відсутній доказ продажу нею будь-якого алкогольного напою, так, нею цей факт не визнано, перевіряючими не було затримано будь-якої особи якій вона продавала алкогольний напій, ними не було вилученого проданого нею алкогольного напою, перевіряючі не встановили наявність касового чеку на підтвердження продажу алкогольного напою тощо. Вважає, що чинним законодавством не передбачено обов`язок суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на зберігання алкогольних напоїв. Отже, на думку апелянта, суд першої інстанції не дотримався вимог ст.ст.251, 256 КУпАП, оскільки не звернув увагу на неналежне оформлення матеріалів адміністративної справи органом, який складав протокол, відсутністю пояснень по суті у справі, з необхідною та достатньою повнотою, не встановив фактичні обставини справи та прийняв передчасне рішення про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. ОСОБА_1 просила розгляд апеляційної скарги проводити без її участі. Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно положень статтей 245, 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Європейський суд неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватись «згідно із законом». У п.44 рішення по справі «Володимир Поліщук та Світлана Поліщук проти України» від 30 вересня 2010 року Суд наголосив, що суди повинні забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм. На думку апеляційного суду, вказаних вимог закону при розгляді справи місцевий суд дотримався не у повному обсязі. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №37/21 від 31.05.2021 р., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона, будучи суб`єктом господарської діяльності, 14.06.2021 р. в павільйоні за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила правопорушення, а саме продаж та зберігання алкогольних напоїв без ліцензії, чим порушила п. 1,2 ст. 3 ЗУ від 06.07.1995 № 265/95-ВР та ч.11 ст. 15 ЗУ від 19.12.1995 № 481/95-ВР із змінами та доповненнями, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 164 КУпАП (а.с.1). Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.12), та здійснює свою підприємницьку діяльність в магазині-павільйоні за адресою: АДРЕСА_2 . Основний вид її діяльності це роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. З метою забезпечення проведення підприємницької діяльності нею було отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, строк дії якої закінчився 13.04.2021 р. (а.с.11). Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , які були надані до суду першої інстанції та їх зміст викладено і в апеляційній скарзі, у зв`язку із сімейними обставинами, з хворобою та обмеженнями введеними в Україні у зв`язку з пандемією коронавірусу, вона немала можливості заздалегідь подати заявку про видачу їй ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і подала її тільки 12.04.2021 р. ЇЇ заява була розглянута ГУ ДПС України в Черкаській області в установлений ч.8 ст.13 Закону №222-VIII строк 10 робочих днів та видано нову ліцензію від 21.04.2021 р. зі строком дії до 21.04.2022 р., що підтверджується листом ГУ ДПС України в Черкаській області від 24.05.2021 р. (а.с.10). З матеріалів справи, зокрема листа т.в.о. начальника ГУ ДФС у Черкаській області Мусієнка В. від 21.04.2021 р., вбачається, що в ході виконання розпорядження «Про затвердження робочої групи з питань недопущення порушень правил підакцизними товарами на території Уманської міської територіальної громади» складом робочої групи 16.04.2021 р. встановлено факт реалізації та зберігання за адресою: АДРЕСА_2 , алкогольних напоїв ФОП ОСОБА_1 (а.с.9). У письмових поясненнях поданих до суду першої інстанції та викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 категорично заперечила факт продажу нею алкогольних та слабоалкогольних напоїв у магазині-павільйоні за адресою АДРЕСА_2 . Наголосила, що нормами права, та іншими законодавчими актами не передбачено обов`язок суб`єкта господарювання отримувати ліцензію на зберігання алкогольних напоїв, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що вона здійснювала продаж алкогольних напоїв. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд враховує наступне. Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. З матеріалів справи вбачається, що доказами вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП є протокол про вчинене адміністративне правопорушення № 37/21 від 31.05.2021 р., пояснення ОСОБА_1 від 19.04.2021 р., протокол огляду і вилучення речей, документів від 16.04.2021 р., акт прийому передачі товарно-матеріальних цінностей. При цьому, інших доказів на доведення винуватості особи у інкримінованому їй правопорушенні судом не здобуто. Так, в даній ситуації ОСОБА_1 повністю заперечила вчинення нею адміністративного правопорушення та вказала на низку порушень при складенні протоколу та проведенні вказаної перевірки у торговому об`єкті, що відповідно до ст.251 КУпАП може бути доказом у справі про адміністративне правопорушення. З іншої сторони, надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та іншим письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, суд звертає увагу на наступне. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд. Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ. Зважаючи на обставини даної справи, суд звертає увагу на те, що диспозицією ч.1 ст.164 КУпАП встановлено, що провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), тягне за собою адміністративну відповідальність. Разом з тим, чинним законодавством не передбачена адміністративна відповідальність за зберігання товару ліцензія щодо його реалізації закінчилася. Докази того, що ОСОБА_1 здійснювала продаж алкогольних напоїв у матеріалах справи відсутні. Разом з тим, відсутні показання інших свідків, понятих, які були залучені при складенні протоколу про огляд і вилучення речей, документів (а.с.3-6), будь-які фото, відео докази для відновлення реальної картини перебігу подій 16.04.2021 р., що могло б стати беззаперечним доказом вини у інкримінованому ОСОБА_1 адміністративному правопорушенні. В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду. Наведені факти, у відповідності до статті 62 Конституції України, повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги апеляційному суду однозначно оцінити дії останньої, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення та наданих доказів в підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не слідує, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що суддя місцевого суду в порушення ст.283 КУпАП у мотивувальній частині постанови стосовно ОСОБА_1 взагалі не виклала встановлене при розгляді справи формулювання правопорушення, щодо ОСОБА_1 , визнаного місцевим судом доведеним. Натомість, суд першої інстанції мотивувальну частину постанови виклав, фактично переписавши зміст правопорушення, яке було інкриміноване ОСОБА_1 ст. о/у з ОВС оперативного відділу УБФЗ ГУДФС у Черкаській області Насиленко Є.В. при складенні ним протоколу про адміністративне правопорушення. Вказане порушення вимог ст.283 КУпАП є безумовною підставою для скасування постанови суду. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. За даних обставин апеляційний суд доходить до висновку, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. На підставі викладеного, керуючись статтею 294, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 червня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя М. О. Ятченко