Постанова 4803 № 187/1203/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5474/21 Справа № 187/1203/20 Суддя у 1-й інстанції - Байбара Г. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 490917766 від 16 червня 2014 року, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором № 490917766 від 16 червня 2014 року (а.с. 2-8). В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 16 червня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого сума виданого кредиту становить 16 922,14 грн. зі сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 39,9% річних. Датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків є 17 червня 2019 року. За умовами вказаного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному додатком до публічної пропозиції на оформлення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а позичальник зобов`язалася здійснювати сплату грошових коштів. Банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши відповідачці відновлювальну кредитну лінію з лімітом 16 992,14 грн. 21 червня 2016 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «Альфа Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи», а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 490917766 від 16 червня 2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа Банк» та відповідачкою. 26 грудня 2018 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір факторингу № 2091-1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста», а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 490917766 від 16 червня 2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа Банк» та відповідачкою. 16 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № 490917766 від 16 червня 2014 року, укладеного між ПАТ «Альфа Банк» та відповідачкою. Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідачки, а ТОВ «ФК «Веста» втратило такі права. За період користування кредитними коштами відповідачкою здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, але заборгованість за кредитним договором в повному обсязі не погашена. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору, що підлягає стягненню з відповідачки, станом на 14 липня 2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості становить 65 699,43 грн., з яких: 16 829,80 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 30 135,55 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 10 182,90 грн. заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, 8 551,18 грн. - заборгованість з пені. Посилаючись на статті 525, 526, 611, 625, 1049, 1054, позивач вважає, що з відповідачки, яка прострочила виконання грошового зобов`язання по поверненню кредитних коштів, також необхідно стягнути 3% річних та інфляційні втрати, які є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Загальний розмір заборгованості по сплаті інфляційних втрат та 3% річних за користування кредитом, що підлягає стягненню станом на 14 липня 2020 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 74 865,97 грн, з яких: 1 516,71 грн. нараховані 3% річних, 3 392,89 грн. втрати від інфляції, 4 256,94 грн. подвійна облікова ставка НБУ, 16 829,80 грн. заборгованість за тілом кредиту, 30 135,55 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 10 182,90 грн. заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, 8 551,18 грн. - заборгованість з пені. Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 490917766 від 16 червня 2014 року в розмірі 74 865,97 грн., сплачений судовий збір в сумі 2 102,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал» відмовлено в повному обсязі /а.с. 112-115/. ТОВ «Вердикт Капітал» з вказаним рішенням суду не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права /а.с. 119-123/. ОСОБА_1 скористалась своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подала відзив на апеляційну скаргу ТОВ «Вердикт Капітал». ТОВ «Вердикт Капітал» подало відповідь на відзив ОСОБА_1 . Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Судом встановлено, що 16 червня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №490917766 (а.с.11-19), відповідно до якого банк надав відповідачці кредит в розмірі 16992,14 грн. зі сплатою відсотків розмірі 39,9% річних за користування кредитними коштами, дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків - 17 червня 2019 року. Згідно п. 2.6 договору платежі з повернення кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим договором здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим договором та відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною. Графіком платежів було встановлено, що відповідачка повинна була повертати кредитні кошти та сплачувати відсотки за користування кредитом шляхом сплати щомісячного основного платежу в розмірі 654,64 грн. 17 числа кожного місяця в період з 17 липня 2014 року по 17 червня 2019 року. У позові позивач посилається на те, що ПАТ «Альфа-Банк» виконав свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши відповідачці відновлювальну кредитну лінію з лімітом 16 992,14 грн., а відповідачка за період користування кредитними коштами здійснювала часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість нею в повному обсязі не погашена, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором. ТОВ «Вердикт Капітал» стверджує, що має право вимоги на стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором № 490917766, укладеним 16 червня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , яке товариство набуло згідно договору факторингу № 1 від 21 червня 2016 року, що був укладений між ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», договору факторингу № 2091-1КІ/Веста від 26 грудня 2018 року, який було укладено між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» та договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року, який було укладено між ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал». На підтвердження права вимоги на стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором від 16 червня 2014 року позивач надав суду: копію укладеного 16 червня 2014 року між ПАТ «Альфа-Банк» та відповідачкою кредитного договору №490917766, копію витягу з договору факторингу № 1 від 21 червня 2016 року (а.с. 23), копію договору факторингу № 2091-1КІ/Веста від 26 грудня 2018 року (а.с. 30 - 40), копію додаткової угоди від 27 грудня 2018 року до договору факторингу № 2091-1КІ/Веста від 26 грудня 2018 року (а.с. 41), копію акту приймання передачі Реєстру боржників від 14 січня 2019 року до договору факторингу № 2091-1КІ/Веста від 26 грудня 2018 року (а.с. 42), додаткову угоду № 1 від 14 січня 2019 року до договору факторингу № 2091-1КІ/Веста від 26 грудня 2018 року (а.с. 43-44), копію договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року (а.с. 45-54), копію додаткової угоди від 17 січня 2019 року до договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року (а.с. 55), витяг з Додатку № 1-2 до договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року (а.с. 56). Станом на 14.07.2020 року заборгованість позичальника перед банком становить 74 865,97 грн, з яких: 1 516,71 грн. нараховані 3% річних, 3 392,89 грн. втрати від інфляції, 4 256,94 грн. подвійна облікова ставка НБУ, 16 829,80 грн. заборгованість за тілом кредиту, 30 135,55 грн. заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, 10 182,90 грн. заборгованість за нарахованими відсотками згідно кредитного договору з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості, 8 551,18 грн. - заборгованість з пені. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано достовірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги на стягнення з відповідачки ОСОБА_1 заборгованості у зазначеному позивачем розмірі (74865,97 грн.) за кредитним договором № 490917766, укладеним нею з ПАТ «Альфа Банк» 16 червня 2014 року. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Так, за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. З матеріалів справи вбачається, 16 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №490917766, відповідно до умов якого остання отримала кредит в сумі 16 992,14 грн., зі сплатою відсотків за користування у розмірі 39,9 % річних, строком користування до 17.06.2019 року (а.с. 11-12). 21.06.2016 року ПАТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого ПАТ «Альфа-Банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» право вимоги, а ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло зазначене право вимоги заборгованості за договорами кредиту, перелік яких міститься в Додатку № 1 до Договору (а.с. 29). 26.12.2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» та ТОВ «ФК «Веста» було укладено договір факторингу №2019-1KI/ВЕСТА, відповідно до якого ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «ФК «Веста» право вимоги, а ТОВ «ФК «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до Договору. Відповідно до п. 2.3 даного договору право вимоги вважається відступленим Фактору з дати повної (остаточної) оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. В дату здійснення повної (остаточної) оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою встановленою в Додатку №2 до цього договору (а.с. 29-40). 16.01.2019 року ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір про відступлення прав вимоги №16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, перелік яких міститься в Додатку №1 до Договору (а.с. 45-54). Частиною 1 ст. 1077 ЦК України, визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Згідно п. 5.4.5 наданого позивачем Договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року, новий кредитор протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту переходу Права Вимоги, готує та направляє повідомлення Боржникам про відступлення новому Кредитору права вимоги, підготовлені за формою згідно додатку №4 до цього договору, та протягом 30 (тридцяти) робочих днів надає первісному кредитору документи, що підтверджують здійснення даного відправлення, та гарантійний лист Первісного кредитора з повним переліком Боржників, яким здійснено відправлення письмових повідомлень згідно п. 5.4.5 цього Договору. Надані суду документи не містять доказів направлення на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором № 490917766 від 16 червня 2014 року на користь ТОВ «Вердикт Капітал» та про наявну суму заборгованості. Також позивачем не надано доказів на виконання умов договору ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «ФК «Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал». Згідно п. 2.1. Договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2019 року, що наданий позивачем, в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належне йому право вимоги до боржників за договорами, перелік яких міститься в Додатку №1-1 до Договору, що додається до даного Договору на паперовому носії, та сплатити за нього ціну права вимоги. Сторони погодили, що до нового кредитора переходять всі права, які належать первісному кредитору за основним договором, на умовах передбачених основним договором, за виключенням права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачені умовами основних договорів. Як визначено ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Проте, позивачем не долучено до позовної заяви повного тексту договору факторингу №1 від 21 червня 2016 року, також не надано додатків до договорів факторингу про відступлення прав вимоги в яких повинний бути перелік боржників, розмір грошових зобов`язань з їх складовими, відповідно суд апеляційної інстанції позбавлений можливості з`ясувати підстави і умови переходу права вимоги від первісного кредитора. Наступні договори є похідними від договору факторингу №1. З доданих до позовної заяви матеріалів, неможливо встановити факт існування правовідносин між позивачем та відповідачем. Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. За положеннями ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання. Також, апеляційний суд враховує, що ТОВ «Вердикт Капітал» не надано належного розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, з якого вбачалося б, яким саме чином та за який період обчислені кожна зі складових зазначеної загальної суми заборгованості станом на 14.07.2020 року та не підтверджено заборгованості відповідача за кредитним договором станом на дату покупки права вимоги від 16 січня 2019 року. ТОВ «Вердикт Капітал» не надано суду доказів того, що на момент переходу до нього права вимоги за кредитним договором на підставі договору про відступлення права вимоги від 16 січня 2019 року №16-01/19/1 існувало право вимоги до відповідача саме в тому обсязі та на умовах, зазначених в позовній заяві, в тому числі щодо початкових сум тіла кредиту, процентів, пені. Враховуючи викладене, апеляційний суд визнає правильним і об`єктивним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявності у нього прав на відступлення на його користь прав вимоги, оскільки позивачем до матеріалів справ не було надано належних та допустимих доказів переходу до нього прав та обов`язків первісного кредитора, а отже не доведено права вимоги до відповідача. Також позивачем не надано доказів про порядок обрахунку розміру заборгованості на час отримання прав вимоги та не надано належних доказів про рух коштів по рахунку відповідача. За викладених вище обставин, суд вважає, що підстави для задоволення позову про стягнення заборгованості відсутні. На підтвердження заявлених вимог позивачем до апеляційної скарги було додано копії витягу із додатку № 1 до Договору факторингу від 21.06.2016 року (а.с. 128-130), витяг з додатку № 1-1 до Договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 року (а.с. 131-132) та витяг з додатку № 1-1 до Договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 року (а.с. 125-127). Зазначені документи та їх оригінали суду першої інстанції не надавались і судом не досліджувались. Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачу, як особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати суду докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 2, 4, 5, 8 статті 83 ЦПК України). Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За відсутності поважних причин неподання нового доказу до суду першої інстанції апеляційний суд не має права досліджувати цей доказ, поданий позивачем в апеляційній інстанції (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 638/13998/14-ц, аналогічний правова позиція Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 458/867/15-ц). ТОВ «Вердикт Капітал» неподання вищевказаних доказів до суду першої інстанції нічим не обґрунтовував та не навів існування об`єктивних обставин, які б перешкоджали або унеможливили надання вказаних документів у встановлені процесуальним законом строки суду першої інстанції. З огляду на викладене, апеляційний суд не знаходить законних підстав для прийняття і дослідження наданих позивачем нових доказів на стадії апеляційного провадження. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі водяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 27 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров