Постанова 4805 № 278/1634/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №278/1634/21 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М. Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Миніч Т.І., Микитюк О.Ю., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи в м. Житомирі цивільну справу №278/1634/21 за заявою акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором, за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Житомиргаз» на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року, постановлену під головуванням судді Дубовік О.М. в м. Житомирі в с т а н о в и в : У червні 2021 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 вартості наданих послуг у розмірі 1 704,85 та судового збору. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року у видачі судового наказу відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» подало апеляційну скаргу та вважає, що вона є незаконною та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду заяви. Вказує, що зміст п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України чітко передбачає обов`язок заявника зазначити електронну адресу боржника лише у випадку якщо така відома заявнику, на що суд першої інстанції не звернув увагу. Вважає, що судом допущено формалізм при вирішенні вказаної заяви, який не містить жодного ґрунтовного та об`єктивно виправданого значення для розгляду заяви про видачу судового наказу. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Із матеріалів справи вбачається, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 вартості наданих послуг у розмірі 1 704,85 та судового збору. Як слідує з матеріалів справи, вказана заява надійшла до суду в електронному вигляді, яка містить зазначення про те, що документ було сформовано в системі «Електронний суд». Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року у видачі судового наказу відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України. Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на момент звернення заявника до суду з вказаною заявою Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система не розпочала функціонувати у судах України, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі. Тому суд розглядає заяву про видачу судового наказу на підставі заяви та всіх документів, що додаються до неї, а також її копії з додатками в паперовому вигляді, для можливості направлення боржнику, як це встановлено до ч. 2 ст. 169 ЦПК України. Окрім того, суд першої інстанції зауважив, що згідно ч. 4 ст. 163 ЦПК України, якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі. Оскільки заявник не зазначив електронну пошту боржника, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу на підставі вимог п.1 ч. 1 ст. 165 ЦПК України. Проте такі висновки суду не відповідають нормам матеріального та процесуального права. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 175 ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст.163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. Відповідно до частин першої, четвертої та восьмої статті 14 ЦПК України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до ч.13 ст.14 ЦПК України положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Державної судової адміністрації України та після консультацій з Радою суддів України. Частиною восьмою ст.43 ЦПК України встановлено, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника). У пункті 15.15 частини першої розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацію України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Оголошення про створення та забезпечення функціонування ЄСІТС було опубліковано Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» № 229 (6984) 01 грудня 2018 року. У подальшому, у газеті «Голос України» (№ 42 (7048) від 01 березня 2019 року) опубліковано повідомлення Державної судової адміністрації України, згідно якого (відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 28 лютого 2019 року № 624/0/15-19 та враховуючи результати обговорення з судами, іншими органами та установами системи правосуддя питання необхідності відтермінування початку функціонування ЄСІТС), Державна судова адміністрація України повідомила про відкликання оголошення, опублікованого в газеті «Голос України» (№ 229 (6984) від 01 грудня 2018 року). Разом з тим, наказом ДСА України № 628 від 22 грудня 2018 року «Про проведення тестування підсистеми «Електронний суд» у місцевих та апеляційних судах» вирішено запровадити тестовий режим експлуатації підсистеми «Електронний суд» у всіх місцевих та апеляційних судах України (пілотних судах). Відповідно до пункту 2 цього наказу місцевим та апеляційним судам у ході тестового режиму експлуатації підсистеми «Електронний суд» слід керуватися вимогами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (із змінами і доповненнями), у частині функціонування підсистеми «Електронний суд» (далі - Положення № 30). Так, відповідно до пункту 2.3 рішення Ради суддів України від 12 квітня 2018 року № 16 передбачено, що ряд норм Положення № 30, в тому числі і розділ XI (Підсистема «Електронний суд»), набирають чинності та можуть використовуватись у тестовому режимі виключно для судів, визначених пілотними згідно з відповідним наказом ДСА України. За визначеннями, наведеними у підпунктах 14, 16 пункту 1 Положення, електронний документ (далі - ЕД) - оригінал електронного документу з обов`язковими реквізитами, що надають йому юридичної сили, в тому числі з електронним цифровим підписом автора. Електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) - електронний цифровий підпис в форматі, що забезпечує можливість встановлення дійсності підпису у довгостроковому періоді (після закінчення строку чинності сертифіката), визначеному відповідно до вимог законодавства. ЕЦП використовується в АСДС для підписання та погодження (візування) інформаційних ресурсів в цілому або фіксування певних дій з ними (внесення зауважень, пропозицій, погодження частини тексту тощо). Для проекту будь-якого електронного документу, створеного в підсистемі електронного суду на всіх стадіях його формування забезпечується конфіденційність його змісту за допомогою шифрування із використанням ЕЦП автора проекту. Осіб, допущених до інформації, що захищається, визначає автор документу. З моменту переведення документу у стан «Оригінал» такий документ втрачає статус конфіденційного і перелік осіб, допущених до його змісту визначає адміністратор відповідно до вимог законодавства (пункт 5 розділу ХІ Положення). Документи подаються за допомогою електронного кабінету в форматі ЕД та ЕКПД (електронна копія паперового документу). Суди та ОСП приймають подані ЕД як оригінали документів, а ЕКПД, як завірені копії оригіналів документів та можуть вимагати надання їх оригіналів для перевірки (пункт 6 розділу ХІ Положення). Згідно з ч. ч. 3, 4ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що надсилання процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу «Електронний суд», розміщеному за посиланням://cabinet.court.gov.ua/login, відповідно з попередньою реєстрацією офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням власного електронного підпису. На цій підставі апеляційний суд приходить до висновку, що з 22 грудня 2018 року отримані всіма місцевими та апеляційними судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку. Зокрема, відповідно до пункту 14 розділу XI Положення № ЗО всі електронні документи, що надходять до суду, автоматично розмішуються у відповідному реєстрі електронної кореспонденції автоматизованої системи документообігу суду. Їхня реєстрація здійснюється за загальними правилами реєстрації вхідної кореспонденції, визначеними відповідними інструкціями з діловодства. Отже, відповідно до пункту 1 Розділу XI Положення № ЗО з 22.12.2018 у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми «Електронний суд». Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи (пункт 2 Положення № ЗО). Електронний кабінет - захищений веб-сервіс, за допомогою якого забезпечується взаємодія авторизованого користувача з автоматизованою системою документообігу суду у режимі реального часу. Порядок реєстрації та роботи з електронним кабінетом встановлюється адміністратором (пункт 15 частини першої Розділу II Положення № ЗО). Згідно з вимогами розділу XI Положення № ЗО обмін процесуальними документами в електронній формі повинен здійснюватися з офіційних, електронних адрес (Електронних кабінетів), які вони мають створити в підсистемі «Електронний суд», розміщеній за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua. Таким чином, відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми «Електронний суд» та відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи та подання такого документу через Електронний кабінет. Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного суду від 22.08.2019 у справі № 520/20958/18 та у постанові Верховного суду від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19. Відмовляючи у видачі судового наказу суд першої інстанції також виходив з того, що заява подана з порушеннями вимог п.1 ч.1 ст.163 ЦПК України, а саме заявником не зазначено електронної адреси боржника. З такими висновками суду першої інстанції не погоджується апеляційний суд, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Згідно ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Відповідно до положень вказаної статті заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має зареєстровану офіційну електронну адресу, заявник у подальшому повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов`язані з розглядом його заяви виключно в електронній формі. Статтею 165 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу, зокрема, згідно з частиною першою цієї статті визначено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: заява подана з порушеннями вимог ст. 163 цього Кодексу. Як вбачається, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що за боржником зареєстровану офіційну електронну адресу. За наведеного, колегія суддів вважає, що зміст заяви відповідає вимогам, визначених у статті 163 ЦПК України, а відтак заявник дотримався процесуального порядку її пред`явлення. У зв`язку з цим, викладені в апеляційній скарзі доводи заявника, колегія суддів визнає такими, що заслуговують на увагу. Таким чином, апеляційний суд також враховує необхідність забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, встановлене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Житомиргаз» задовольнити. Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді