Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/2736/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/2736/21 Головуючий у 1-й інст. Стрілецька О. В. Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновська Г.С., Микитюк О.Ю., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №295/2736/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Стрілецької О.В. в м. Житомирі, в с т а н о в и в : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області на свою користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн завдану неправомірними діями ГУ ПФУ в Житомирській області. В обґрунтування позову зазначає, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у справі №240/2130/19 за його позовом до ГУ ПФУ в Житомирській області визнано протиправними дії відповідача щодо перерахунку йому з 01.01.2016 пенсії у розмір 73% відповідних сум грошового забезпечення та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату йому з 01.01.2016 пенсії у сумі 83% відповідних сум грошового забезпечення. Вважає, що таким чином, вина відповідача у вчиненні протиправних дій встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Вказує, що завдана йому моральна шкода полягає у тому, що з вини відповідача було створено перешкоди та незручності для відновлення і захисту свого порушеного права. Зазначає, що він є інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, у зв`язку з неправомірними діями він вимушений був докладати зусилля для організації свого життя, тривалий час перебував у психологічній напрузі, оскільки був зменшений розмір його матеріального забезпечення, зазнав душевних переживань, повинен був докладати зусилля для відновлення своїх порушених прав, що пов`язано зі змінами в повсякденному житті. Вказує, що для захисту своїх прав змушений був звертатися до юристів, подавати позов до суду, відвідувати судові засідання та надавати пояснення, що у свою чергу потягло значних фінансових витрат, оскільки проживає в с. Улашанівка, Пулинського району, Житомирської області та змушений був їхати до Житомира. Окрім того, зазначає, що його було позбавлено можливості вільного, нормального спілкування з оточуючими людьми, відповідного догляду за господарством, оскільки він змушений був вчиняти певні дії для захисту своїх прав, порушених відповідачем. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у сумі 2000,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що позивачу був проведений перерахунок раніше призначених пенсій відповідно до вищевказаного закону. Оскільки, ОСОБА_1 відноситься до 1 категорії ліквідаторів аварії на ЧАЕС 3 групи та за наявних 26 років вислуги і був звільнений у відставку пенсія обчислюється у розмірі 73% грошового забезпечення. Зазначає, що для осіб, які під час служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і віднесені до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи чинна редакція Закону на 01.01.2008 не передбачала збільшення пенсій за вислугу років на 10%, а до 2 та 3 категорій на 5%, суми грошового забезпечення, що враховується для обчислення пенсій. Вказує, що з 01.01.2016 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії відповідно до постанови КМУ від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб». Зазначає, що на виконання рішення суду від 01.12.2019 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії та виплачено за період з 07.11.2019 по 30.11.2019 в розмірі 635,70 грн, що зараховано на рахунок пенсіонера в грудні 2019 року, а за період з 01.01.2016 по 06.11.2019 в розмірі 36 711,91 грн, які були зараховані пенсіонеру на рахунок в травні 2021 року. Вказує, що судом не з`ясовано факту заподіяння моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), особою з інвалідністю, та має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_1 , яке видане 05 лютого 2020 року Житомирською обласною державною адміністрацією. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі №2-А-265/12 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог Закону, зобов`язано Головне Управління Пенсійного Фонду України в Житомирській області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 01.11.2011 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених військової служби та деяких інших осіб" в редакції від 19.02.2004 №1519-ІV, виходячи з розміру його грошового забезпечення, із збільшенням на 10% відповідних сум грошового забезпечення, як особі третьої групи інвалідності, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС під час проходження служби і віднесена до першої категорії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/3120/19 від 09 липня 2019 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку ОСОБА_1 з 01.01.2016 пенсії у розмірі 73 % відповідних сум грошового забезпечення, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.01.2016 пенсії у розмірі 83 % відповідних сум грошового забезпечення, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2019 року, у відкритті касаційного провадження відмовлено на підставі ухвали Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 04 лютого 2020 року. Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що при проведенні перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2016 відповідачем протиправно було зменшено ОСОБА_1 розмір пенсії за вислугу років з 83% на 73% грошового забезпечення. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з частинами першою, другою статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України). Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зазначила, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України. Визначення розміру відшкодування моральної шкоди залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Суд, який розглядає справу, повинен з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, добросовісності та справедливості (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року, справа № 686/23731/15-ц). Вбачається, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року, яка набрала законної сили встановлено протиправність діянь ГУ Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії у розмірі 73 % відповідних сум грошового забезпечення. Відповідно до п. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак, установивши, що внаслідок протиправних дій відповідача, які встановлені постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 позивачу завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, порушення звичайного способу життя, психологічного навантаження, втрати емоційної стабільності, потреби докладати додаткові зусилля для організації свого життя, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. Окрім того, колегія апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області вже не вперше вчиняються дії щодо протиправного зменшення розміру пенсії позивача, що підтверджується копіями наявних у матеріалах справи судових рішень, що не може не відобразитись на його психоемоційному стані. Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Решта доводів апеляційної скарги ґрунтуються на переоцінці доказів. Даним доказам кожному окремо та в сукупності правильно надана оцінка судом першої інстанції. За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України рішення суду першої інстанції залишається без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23). Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді