Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/2850/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4491/21 Справа № 214/2850/19 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 липня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого- судді Бондар Я.М., суддів Барильської А.П.,Зубакової В.П., секретар судового засідання Євтодій К.С. сторони : позивач ОСОБА_1 , відповідачі Дніпропетровська обласна прокуратура, Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та Державної казначейської служби України на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року, яке постановлено суддею Ткаченко А.В. у м. Кривому Розі відомості щодо дати складання повного судового рішення відсутні,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що 12.02.2013 року Прокуратурою Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області внесенодо Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013040740000008 відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На підставі п.2 ч. 1ст. 284 КПК України 15.03.2013 року вищевказане кримінальне провадження було закрито у зв`язку відсутністю складу кримінального правопорушення. 01.04.2013 року дана постанова слідчого була скасована прокурором прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу Зуковим Д.Д. та кримінальне провадження було направлено для проведення досудового розслідування. 11.06.2013 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України. 18.06.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено про завершення досудового розслідування, вручено обвинувальний акт та направлено до Інгулецького районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.07.2013 року обвинувальний акт з додатками направлено до Апеляційного суду Дніпропетровської області для вирішення питання щодо територіальної підсудності. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.07.13 року (провадження 11-п\774\162\13) подання Інгулецького районного суду м. Кривий Ріг задоволено матеріали кримінального провадження направлено до Центрально - Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області для здійснення судового провадження. Ухвалою Центрально - Міського районного суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області від 13.08.2013 року обвинувальний акт повернуто прокурору по причині невідповідності його вимогам КПК України. 18.10.2013р. обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторно направлено до суду, який ухвалою Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08.11.2013 року повернуто прокурору, оскільки прокурором не були усунені недоліки вказані в ухвалі суду від 13.08.2013 року. Постановою від 06.03.2014 року прокурора прокуратури Інгулецького району м. Кривий Ріг Зуковим Д.Д. на підставі п.4 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито кримінальне провадження по ч. 1 ст. 364 КК України у зв`язку з декриміналізацією. 17.03.2014 року старшим слідчим СВ Інгулецького РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Сіманько І.П. вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 1 ст. 366 КК України. Ухвалою слідчого судді Інгулецького районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 10.04.2014 року постанова прокурора від 06.03.2014 року про закриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 364 КК України відносно ОСОБА_1 визнана незаконною та скасована. 21.03.2014 року прокурором прокуратури Інгулецького району м. Кривий Ріг направлено до суду обвинувальний акт за ч. 1 ст. 366 КК України відносно ОСОБА_1 який 15.04.2014 року повернуто в зв`язку з невідповідністю його вимогам КПК України. 09.07.2014 року ОСОБА_1 , знову вручено обвинувальний акт за ч. 1 ст. 366 КК України та направлено до суду, який 28.07.2014 року повернуто прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України. Ухвала Центрально - Міського районного суд м. Кривий Ріг про повернення обвинувального акту залишена без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 20.08.2014 року. Постановою старшого слідчого СВ Інгулецького РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області 04.08.2015 року перекваліфіковано кримінальне провадження відповідно до якої дії ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №4201304074000008 від 12.02.2013 року первісно кваліфіковані, як кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 366 КК України, перекваліфіковано на ч. 1 ст. 364-1 КК України. 05.08.2015 року ОСОБА_1 вручена підозра та обвинувальний акт, відповідно до якого за обставинами справи ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України, а саме: зловживання повноваженнями, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб використання в супереч інтересам юридичної особи приватного права незалежно від організаційно - правової форми службовою особою такої юридичної особи своїх повноважень, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом інтересів окремих громадян. Ухвалою Центрально - Міського суду м. Кривий Ріг від 03.11.2015 року обвинувальний акт повернуто прокурору. 11.03.2019 року позивач дізналась з постанови про закриття кримінального провадження від 27.05.2016 року, що 14.12.2015 року прокурором прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рога було винесено постанову про закриття кримінального провадження №42013040740000008 у зв`язку з встановленням відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. Однак про винесення такої постанови позивача, як обвинувачену по даному кримінальному провадженні повідомлено не було. 14.12.2015 року прокурором Інгулецького району м. Кривий Ріг, вищевказана постанова була скасована. Постановою прокурора прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу від 30.12.2015 року, закрито кримінальне провадження №42013040740000008 від 12.02.13 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України у зв`язку з встановленням відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, яка постановою заступника прокурора Дніпропетровської області від 20.01.2016 року скасована через незаконність, та підслідність вищевказаного кримінального правопорушення та кримінальне провадження скеровано до другого слідчого відділення прокуратури Дніпропетровської області. З листопада 2015 року позивача по вищевказаному кримінальному провадженню ніхто не викликав, ніяких повідомлень та інших документів вона не отримувала. З відповіді на адвокатський запит позивач дізналась що 20.01.2016 року заступником прокурора Дніпропетровської області визначено підслідність по кримінальному провадженню №42013040740000008 за Прокуратурою Дніпропетровської області. В лютому 2019 року з відповіді Прокуратури Дніпропетровської області, позивач дізналась, що в ході досудового розслідування в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч.1 ст. 366 КК України не встановлено. До відповіді була додана копія постанови від 27.05.2016 року про закриття кримінального провадження № 42013040740000008 від 11.02.2013 року. За час проведення вказаного кримінального провадження, позивачу було вручене повідомлення про підозру та висунуто обвинувачення. Вона постійно відчувала стрес, що кожен раз погіршувало стан її здоров`я. Вона була вимушена багато разів з`являтись на виклики слідчого та прокурора, де намагалась довести їм свою невинуватість. Правоохоронні органи викликали її на слідчі та процесуальні дії через місце її роботи. Викликались та Допитувались її керівники та колеги, що призвело до того, що вона була вимушена виправдовуватись на роботі перед керівниками та колегами. Через те, що вона перебувала під слідством та судом вона була позбавлена можливості своєї професійної реалізації шляхом участі в конкурсах на більш високі вакантні посади. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 відповідно до уточнених позовних вимог просила суд стягнути на її користь за рахунок Державного бюджету України 300000 грн. моральної шкоди шляхом списання вказаних коштів у безспірному порядку з Єдиного рахунку Державної казначейської служби України. Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , моральну шкоду у розмірі 164 517 гривень 75 копійок за рахунок Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Судовий збір компенсовано за рахунок держави. Не погоджуючись із рішенням суду позивач ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати в частині розміру стягнення завданої моральної шкоди та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом стягнуто з відповідачів відшкодування завданої моральної шкоди виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за період коли позивач незаконно притягувалась до кримінальної відповідальності виходячи з встановленої у 2020 році мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 1 січня 4723 гривні, однак на момент ухвалення рішення розмір встановленої державою мінімальної заробітної плати становив 5 000 грн., що призвело до не вірно визначеного розміру моральної шкоди. При визначенні розміру моральної шкоди, судом не взято до уваги, що позивача не було повідомлено про закриття кримінального провадження органом досудового розслідування 27.05.2016 року, позивач була впевнена, що кримінальне провадження не закрито і її в будь-який момент може буде викликано до суду, оскільки їй було вручено обвинувальний акт. Позивач зазнавала душевних страждань, пов`язаних з протиправною поведінкою щодо неї, інформація про порушення щодо неї кримінальної справи принижувала її честь, гідність та ділову репутацію, оскільки організація де вона працює не повідомлялась про закриття кримінального провадження, що формувало в її оточенні і на роботі негативну думку про неї Через перебування під слідством та судом позивач була позбавлена можливості своєї професійної реалізації шляхом участі в конкурсах на більш високі вакантні посади. Позивач була вимушена докладати зусиль для відновлення авторитету серед колег та фахової репутації, щоби залишитись в податковій службі під час реорганізації служби, внаслідок підриву довіри до фахової діяльності, на співбесідах з керівництвом їй необхідно було доводити свою невинуватість, що призводило до емоційних травмувальних страждань. В апеляційній скарзі представник Державної казначейської служби України просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Зазначає, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим та не відповідає засадам виваженості та справедливості. На думку представника Державної казначейської служби України суд залишив поза увагою відсутність доказів, які мав би надати позивач для підтвердження заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, закриття кримінального провадження не є підставою для відшкодування моральної шкоди Державна казначейська служба України відповідно до покладених на неї завдань виконує рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ. Державна казначейська служба України не перебувала в правовідносинах з позивачем та не завдавала йому будь-якої шкоди, а тому підстав для стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача у суду не було.. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до якого надано докази направлення копії сторонам Дніпропетровська обласна прокуратура зазначає, що апеляційна скарга позивача є необгрунтованою та не підлягає задоволенню. Заслухавши доповідь судді-доповідача, позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 , які кожен окремо підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти доводів апеляційної скарги Державної казначейської служби, представника Дніпропетровської обласної прокуратури Мосенко А.О., який підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, відзиву Дніпропетровської обласної прокуратури, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що прокуратурою Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 12.02.2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013040740000008 внесено відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України за наступним фактом: Фізична особа підприємець ОСОБА_4 , здійснює підприємницьку діяльність в м. Кривому Розі з 2008 року. 01.04.2010 року ФОП ОСОБА_4 було отримано право застосовувати спрощену систему оподаткування, з ІІ кварталу 2010 року вона перебувала на спрощеній системі оподаткування. В період з 23.11.2012 року по 30.11.2012 року головний державний ревізор-інспектор відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Сіманько І.П. знаходячись в приміщенні Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС за адресою: м. Кривий Ріг, вул., Пушкіна, буд. 4-А, провела позапланову перевірку ФОП ОСОБА_4 за період діяльності з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року. Після цього ОСОБА_1 10.12.2012 року, знаходячись в приміщенні Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Пушкіна, буд. 4-А, умисно, з метою застосування до ФОП ОСОБА_4 штрафних (фінансових) санкцій, склала та видала завідомо неправдивий офіційний документ, акт документальної перевірки №1000/172/2719713471 від 10.12.2012 року в якому зазначила завідомо неправдиві відомості, щодо результатів підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 , а саме в п. 2.4. (Правильність нарахування та своєчасність перерахування до бюджету податку на додану вартість), було вказано про те, що за 2009 рік дохід склав 407066,04 грн., за 2010 рік - 313553,08 грн., за 2011рік - 205062,51 грн., за 2012 рік - 358993,56 грн., що є підставою для переходу на загальну систему оподаткування з подальшою реєстрацією платником ПДВ та що призвело до заниження ПДВ за 2010, 2011, 2012 роки в сумі 175521,85 грн., про те згідно з висновком судово - економічної експертизи №1014/1015-13 від 07.06.2013 року, за 2009 рік дохід склав 404969,24 грн., за 2010 рік- 249805,79 грн., за 2011 рік - 199030,25 грн. За результатами перевірки ФОП ОСОБА_4 . Криворізькою південною МДПІ винесені податкові рішення - повідомлення про збільшення суми податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 175521,85 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 44043,23 грн. Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №1014/1015-13 від 07.06.2013 року підтверджується документально обґрунтованість застосування ФОП ОСОБА_4 спрощеної системи оподаткування в період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року, крім 1-го кварталу 2010 року, та документально не підтверджується зазначене в акті документальної перевірки Криворізької південної МДПІ Дніпропетровської області ДПС №1000/172/2719713471 від 10.12.2012 року., за результатами підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_4 , заниження об`єкта оподаткування податку на додану вартість у розмірі 163665,94 грн. 15.03.2013 року вищевказане кримінальне провадження було закрито слідчим на підставі п.2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку відсутністю складу кримінального правопорушення. Вказане рішення 01.04.2013 року скасоване прокурором та кримінальне провадження направлено для проведення досудового розслідування слідчому прокуратури. 11.06.2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України. 18.06.2013 року обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні скеровано до суду. Ухвалою Центрально - Міського районного суду міста Кривий Ріг Дніпропетровської області від 13.08.2013 року обвинувальний акт повернуто прокурору Інгулецького району м. Кривого Рогу. 04.10.2013 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013040740000008 за підозрою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України направлено в суд. 08.11.2013 року ухвалою Центрально - Міського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області обвинувальний акт повернуто прокурору Інгулецького району м. Кривого Рогу. 06.03.2014 року прокурором прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364 КК України закрито у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення. 17.03.2014 року старшим слідчим СВ Інгулецького РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Сіманько І.П. повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за ч. 1 ст. 366 КК України. 09.07.2014 року складено обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні та скерованого його до суду. 28.07.2014 року ухвалою Центрально Міського районного суду м. Кривого Рогу обвинувальний акт повернуто прокурору Інгулецького району м. Кривого Рогу. 04.08.2015 року старшим слідчим СВ Інгулецького РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області винесено постанову про перекваліфікацію діяння у кримінальному провадженні ч.1 ст. 366 КК України, перекваліфікувати на ч. 1 ст. 364-1 КК України. 05.08.2015 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 364-1 КК України. 14.12.2015 року прокурором прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу винесено постанову про закриття кримінального провадження № 420130407400000008 у зв`язку з встановленням відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. 14.12.2015 року прокурором прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу винесено постанову про скасування постанови про закриття даного кримінального провадження. 30.12.2015 року прокурором прокуратури Інгулецького району м. Кривого Рогу, винесено постанову про закриття кримінального провадження №42013040740000008 у зв`язку з встановленням відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення. 20.01.2016 року заступником прокурора Дніпропетровської області скасовано постанову про закриття кримінального провадження №42013040740000008 від 12.02.13 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 364-1 КК України через незаконність, та підслідність вищевказаного кримінального правопорушення слідчим прокуратури та кримінальне провадження скеровано до другого слідчого відділення прокуратури Дніпропетровської області. 27.05.2016 року слідчим другого СВ слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Ващенком С.Д. винесено постанову про закриття кримінального провадження №42013040740000008 від 12.02.2013 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України в діях головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_1 у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення (а.с. 7-8). Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має правол на відшкождування заподіяної їй моральної шкоди, яку слідрозраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України,кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Частиною 2 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування, як запобіжного заходу, тримання під вартою. За ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади, відшкодовується Державою незалежно від вини цього органу. Згідно з ч. 1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, відшкодовується Державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду; право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду виникає у разі закриття кримінальної справи органом попереднього (досудового) слідства. Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Згідно із вимогами ст. ст. 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди у порядку та у розмірах, визначених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення; відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Ураховуючи викладене, суд, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами, дійшов правильного висновку про те, що позивач незаконно перебувала під слідством з 11.06.2013 року по 27.05.2016 року за винятком періоду з 27.05.2016 року по 11.03.2019 року, коли кримінальне провадження було закрито, тобто повних 34 місяці 25 дні та кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закрито у зв`язку зі встановленням відсутності в діях головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, що є підставою для відшкодування на її користь моральної шкоди. Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає незалежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З огляду на положення ст. 23 ЦК України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.. У п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз`яснено, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди у зазначених випадках та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна. Таким чином, суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, встановивши фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями працівників поліції, прокуратури та суду відповідно до норм ст. 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки встановлено незаконність притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності та кримінальне провадження закрито на підставі ч. 1 ст. 367 КПК України. Отже, факт закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу злочину дає підстави останній вимагати відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок неправомірних дій органів досудового слідства, суду позивач була позбавлена можливості продовжувати свій звичайний розклад життя, сильні душевні переживання і душевний біль, депресія, нервові стреси, відчуття тривоги, приниження розгубленість інші негативні наслідки мали місце протягом всього періоду притягнення її до кримінальної відповідальності. Звільнення позивача з роботи безумовно негативно вплинуло на її відношення як до свого життя в цілому, так і до роботи. Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що ОСОБА_1 не надано доказів завдання їй моральної шкоди і її розміру є необґрунтованими, оскільки такий факт доведений наведеними у справі доказами, а визначений розмір моральної шкоди відповідає вимогам розумності і справедливості та характеру моральних страждань ОСОБА_1 , яких вона зазнала внаслідок порушення кримінального провадження щодо неї, тривалого перебування під слідством та втрати соціальних зв`язків, що призвело до змін в організації всіх сфер життя позивача та вимагало додаткових зусиль для відновлення морального стану. Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано ступінь страждань від безпідставного обвинувачення позивача у вчиненні злочину, тривалість обмеження її конституційних прав, переживаннях через незаконне його притягнення до кримінальної відповідальності, порушення у зв`язку з цим нормальних життєвих зв`язків, вимушених змінах в організації її життя. Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» (далі - Закон) розмір моральної шкоди, визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. З урахуванням установлених обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідили наявні у справі докази, і надали їм належну оцінку та обґрунтовано виходили з того, що відповідно до частини другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законом. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом. Суд першої інстанції визначив мінімальний розмір моральної шкоди виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом, а саме станом на 2020 рік. Суд першої інстанції з урахуванням вимог розумності і справедливості визначили моральну шкоду вірно встановив розмір мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування позивача під слідством і судом та визначив розмір моральної шкоди з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких вона зазнала з розрахунку 4723 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2020 року) х 34 місяці 25 днів ( перебування позивача під слідством та судом) становить 164517,75 грн. Таким чином, під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував глибину фізичних та душевних страждань, завданих позивачу , наявність перешкод у реалізації її життєвих планів, а також вимоги розумності та справедливості й дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування моральної шкоди частково в розмірі 164 517, 75 грн. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Тому доводи апеляційних скарг як позивача так і Державної казначейської служби про те, що визначений судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам виваженості і справедливості, колегія суддів не бере до уваги з вищенаведених підстав. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Доводи апеляційної скарги, про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди з Державної казначейської служби заслуговують на увагу, з огляду на наступне. Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем. Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органами у цій справі є Міністерство внутрішніх справ України (дії посадової особи якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, провадження № 12-110гс18. На вказані обставини суди першої інстанцій уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди та судових витрат безпосередньо з Державної казначейської служби України За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню, з виключенням із резолютивної частини рішення слова «З Державної казначейської служби». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 вересня 2020 року змінити. Виключити з резолютивної частини рішення слова «З Державної казначейської служби». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 липня 2021 року. Головуючий: Судді: