Постанова 4802 № 161/13413/20

Справа № 161/13413/20 Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л. В. Провадження № 22-ц/802/929/21 Категорія: 76 Доповідач: Карпук А. К. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Карпук А.К. суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І., секретар Вакіна Д. О., з участю: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Укрпошта», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У серпні 2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Волинської дирекції АТ «Укрпошта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача директор Волинської дирекції АТ «Укрпошта» Люсак І.О. про визнання неправомірним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Покликався на те, що з 26.04.2019 по 17.07.2020 працював на посаді начальника Центру перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта», з якої був звільнений 17.07.2020 на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України, відповідно до наказу № 1112/к. 17.06.2020 він подав відповідачу заяву про надання йому додаткової відпустки тривалістю 14 календарних днів як учаснику АТО. Цього дня уповноважений працівник кадрової служби надала йому для ознайомлення та підпису Положення про Центр перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта», після підписання якого на його прохання надано копію. 17.06.2020 позивач дізнався, що у зв`язку з виявленими фактами розтрати пального, йому необхідно надати пояснення, які він написав по суті поставлених питань. 19.06.2020 ОСОБА_3 подав відповідачу заяву про надання чергової щорічного відпустки та заяву про звільнення за власним бажання. Після закінчення відпустки, 17.07.2020 вийшовши на роботу, в телефонному режимі, від працівника кадрової служби дізнався про звільнення з роботи. З наказом про звільнення його ніхто не ознайомив та не пояснив причини та підстави прийнятого рішення, а також дати оскаржуваного наказу. Оригінал трудової книжки позивач отримав 22.07.2020 рекомендованим листом, із запису в якій дізнався про звільнення його з роботи 17.07.2020 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. Вважає рішення незаконним,проведеним з порушенням статей 29, 41, 149 КЗпП України, без урахування висновку, який міститься в Постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 № 6-100цс16. Незаконне звільнення з займаної посади завдало йому значних моральних страждань, що полягають у втраті позивачем нормальних життєвих зв`язків і, як наслідок, затраиа додаткових зусиль для організації життя, порушилися нормальні життєві зв`язки через неможливість продовження активного громадського життя, порушилися стосунки з колегами. Крім того, робота у відповідача була єдиним джерелом доходу ОСОБА_3 , засобом для існування та утримання сім`ї. Після незаконного звільнення позивач живе у постійному стресі, погано спить та перебуває у пригніченому настрої. Враховуючи тяжкість вимушених змін у його житті і виробничих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, моральну шкоду ОСОБА_3 оцінив в сумі 12000 гривень, які просив стягнути із відповідача на його користь. Просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Волинської дирекції АТ «Укрпошта» № 1112/к від 17.07.2020 про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Центру перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» на підставі п.2 ст.41 КЗпП України, поновити його на посаді начальника Центру перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» із 17.07.2020. Стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 180259,20 грн. та моральну шкоду в розмірі 12000 гривень. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 05 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що в апеляційній скарзі позивач змінив підстав і предмет позову, оскільки позов обґрунтований посиланням на відсутність правових підстав для звільнення у зв`язку з втратою довір`я, у той час як в апеляційній скарзі зазначено про допущене порушення у зв`язку з тим, що позивача не було звільнено за власним бажанням на підставі поданої заяви. Суд правомірно відмовив у прийнятті заяви про зміну підстав і предмета спору,урахувавши порушення визначеного процесуальним законом строку для вчинення такої процесуальної дії. Позивач, відповідно до займаної посади, відносився до працівників, які безпосередньо обслуговують товарно-матеріальні цінності, тому у зв`язку з виявленими зловживаннями з використання палива та мастильних матеріалів його було звільнено з підстав втрати довір`я. Заява про звільнення за власним бажанням була написана з метою уникнути відповідальності за вчинене порушення. Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скраде не може бути задоволена з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що наказом (розпорядженням) № 2065/к від 07.08.2018 ОСОБА_3 прийнятий на роботу з 13.08.2018 начальником Центру управління транспортом Волинської дирекції Регіональні філії. Наказом (розпорядженням) Волинської дирекції АТ «Укрпошта» № 535/к від 26.04.2019 позивача призначено начальником Центру перевезення пошти Центр перевезення пошти Операційна діяльність (а.с.53-54). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Тлумачення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що розірвання трудового договору на підставі цієї норми права можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу. Разом з тим, ця норма не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі N 6-104 цс 14, від 23 грудня 2015 року у справі N 6-1093 цс 15, від 20 квітня 2016 року у справі N 6-100 цс

16. Виходячи з розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, - це особи, які одержують їх під звіт. Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з`ясувати: чи становить виконання операцій, пов`язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей. Виходячи з положень статті 135-1 КЗпП України обслуговування матеріальних цінностей передбачає здійснення певними працівниками підприємства, установи, організації дій, пов`язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпусканням), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Відповідно до положення про Центр перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта», затвердженого директором Волинської дирекції АТ «Укрпошта», керівник підрозділу зобов`язаний здійснювати за відповідним дорученням керівника перевірки безбалансових виробничих підрозділів, відповідно до основних завдань та функцій підрозділу та надання їм методичної допомоги, перевірки безбалансових виробничих підрозділів та відповідно до законодавства України в межах визначених положенням, здійснювати розробку проекту положення про підрозділ та його подання у встановленому порядку на затвердження, розподіляти обов`язки між працівниками підрозділу, розробляти посадові інструкції та контроль за їх виконання, доводити до відома працівників підрозділу розпорядчі, нормативні документи та інші документи до виконання. Крім цього, визначати доцільність та підготовку актів на списання транспортних засобів та їх обладнання, відповідно до вимог законодавства, розробляти карти списання палива автомобілів на поштових маршрутах згідно з чинними розкладами руху пошти та нормами списання палива для автомобілів Волинської дирекції АТ «Укрпошта». Підписом ОСОБА_3 підтверджується про його ознайомлення з цим положенням. Згідно з абзацом 7 пункту 4.4.2 Положення, позивач здійснював видачу водіям автотранспортних засобів паливних карток та контроль за їх використанням водіями, проводив роботи на сайті в режимі онлайн щодо наповнення необхідною інформацією та встановлення лімітів палива та здавав необхідну звітність, що підтверджується наданими відповідачем Актами виконаних робіт та їх розподіл. 03.06.2019 між Волинською дирекцією ПАТ «Укрпошта та ОСОБА_3 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості всіх переданих йому під звіт роботодавцем у встановленому порядку грошових,товарно-матеріальних, умовних цінностей та коштів, а також за незабезпечення цілості тих товарно-матеріальних цінностей й коштів, що будуть передаватися йому під звіт роботодавцем протягом усього строку дії договору. Працівник зобов`язується у встановленому порядку та строки згідно із затвердженими формами подавати звітність про рух грошових, товарно-матеріальних, умовних цінностей і коштів, переданих йому під звіт роботодавцем. У випадку виявлення недостачі переданих працівнику під звіт коштів, товарно-матеріальних, умовних цінностей або коштів більше встановлених допустимих норм, знищення, пошкодження, зниження якості або псування з його вини товарно-матеріальних, умовних цінностей, він зобов`язаний відшкодувати недостачу коштів та заподіяну шкоду відповідно товарно-матеріальним та умовним цінностям. Аналіз вищевказаного положення та договору про повну матеріальну відповідальність свідчить про те, що ОСОБА_3 , працюючи начальником Центру управління транспортом Волинської дирекції регіональні філії АТ «Укрпошта», за своїми трудовими обов`язками здійснював прийом, збереження та розподіл товарно-матеріальних цінностей, виконання ним вказаних дій носило відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цих цінностей. На підставі наказу Волинської дирекції АТ «Укрпошта» № 444 від 17.06.2020 «Про проведення службового розслідування по факту виявлення зловживань з використанням палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті у Центрі перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» розпочато службове розслідування. Того ж дня, позивач подав заяву про надання йому додаткової відпустки, тривалістю 14 календарних днів як учаснику АТО з 17.06.2020 та щорічної відпустки тривалістю 16 календарних днів з 01.07.2020. На підставі наказів № 1444/В та № 1445/В від 17.06.2021 позивачу було надано відпустку згідно з поданими заявами. У період з 18.06.2020 по 19.06.2020 проведено внутрішній аудит з окремих питань фінансово-господарської діяльності філії Волинська дирекція АТ «Укрпошта», за наслідками якого надано аудиторських звіт № 06/223-16 від 30.06.2020 з якого вбачається наступні ключові виявлення: недотримання встановлених вимог щодо проведення інвентаризації паливно-мастильних матеріалів, оформлення господарських операцій в подорожні листах не відповідають вимогам первинного документа, оформлення господарських операцій на списання запасних частин для ремонту автотранспортних засобів власними силами не відповідають вимогам первинного документа, не підтверджено дефектними актами необхідність виконання ремонтних робіт автотранспортних засобів сторонніми організаціями. 19.06.2020 ОСОБА_3 подав заяву про звільнення за власним бажанням без зазначення дати звільнення. Із акту службового розслідування по факту виявлення зловживань з використанням палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті у Центрі перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» затвердженого 16.07.2020, вбачається, що наказом № 853 від 09.09.2019 «Про норми витрат пального у філіях» встановлювалися коефіцієнти коригування норм витрат пального у відсотках до базової лінійної форми. Виконавцями даного наказу були заступник директора з операційної діяльності ОСОБА_5 та начальник Центру перевезення пошти Черчик В.С., який мав розробити та подати керівництву філії на затвердження новий відповідний наказ по Волинській дирекції, або забезпечити внесення відповідних змін до вже існуючого, а саме № 34 від 29.01.2019. З жовтня 2019 в Центрі перевезення пошти, без відповідного наказу або внесення змін в уже існуючий, були встановлені збільшені коригуючи коефіцієнти, але базова норма витрат пального автомобілями МАЗ при цьому не була змінена. Відтак, при проведенні розрахунків було встановлено загальний розмір понаднормових витрат та списання пального на суму 11764,02 грн. та виявлено розбіжності, згідно з якими розмір утворених надлишків пального по автомобілях МАЗ, мав становити 9720,57 л. на загальну суму 233575,24 грн., з яких 194646,03 грн. складає вартість пального та 38929,21 грн. ПДВ. В результаті дій ОСОБА_3 дирекцією втрачено можливість отримати економічну вигоду на зазначену суму. Крім цього, встановлено 12 фактів привласнення паливно-мастильних матеріалів, з яких 4 факти загальним обсягом 120 літрів на суму 2398,80грн., безпосередньо начальником Центру перевезення пошти Черчиком В.С., яке він здійснив на ВЗС «Амік» шляхом використання паливних карток, якими заправляються автомобілі МАЗ. Таким чином, ОСОБА_3 одноосібно або спільно із невстановленими особами, було привласнено дизпалива на суму 3598,20грн. Також в акті зазначено, що впродовж 2020 року згідно з актами на проведення ремонтних робіт автомобілі вважалися такими, що перебували на ремонті на СТО, однак насправді виїжджали на маршрути, загальна сума по таким ремонтних роботах складає 9634,52 грн. Отже, під час службового розслідування встановлено факти протиправної діяльності начальника Центру перевезення пошти ОСОБА_3 та завдання ним Волинській дирекції АТ «Укрпошта» збитків в розмірі 83816,83 грн., з яких привласнення пального а суму 3598,20 грн., запчастин на суму 9634,52 грн., понаднормове списання пального по автомобілях на суму 70584,11 грн., з яких 58820,09 грн. складає вартість пального та 1764,02 грн. розмір сплаченого ПДВ. Однією із пропозицій в акті зазначено звільнення начальника Центру перевезення пошти ОСОБА_3 з роботи у зв`язку з втратою довір`я, а у висновку вказано, що в його діях вбачаються ознаки правопорушень, відповідальність за яке передбачено ст.ст. 191, 367 КК України. Наведеним підтверджується, що ОСОБА_3 допустив понаднормові витрати та безпідставне списання пального, використання пального для заправки автомобілів, які не належать АТ «Укрпошта», недотримання вимог щодо проведення інвентаризації паливно-мастильних матеріалів. На пропозицію керівника Волинської філії АТ «Укрпошта» Черчиком В.С. надано письмові пояснення від 15.06.2020, 17.06.2020, 18.06.2020 , із змісту яких вбачається про визнання позивачем фактів розтрати пального упродовж 4-5 місяців в об`ємі 600 л дизельного палива, орієнтовною вартістю 12600 грн., які він зобов`язався відшкодувати шкоду та просив врахувати його борг перед роботодавцем як тимчасове запозичення. 25.06.2020 вніс в головну касу 1000 грн. готівки за касовим ордером № 1736 в рахунок відшкодування шкоди. Листом від 09.07.2021 за № 01-17-17 ОСОБА_3 було запрошено на засідання профспілкового комітету, на вирішення якого було скеровано подання адміністрації про звільнення позивача з роботи на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. 13.07.2020 позивач подав до профспілкового комітету заяву про розгляд подання та прийняття рішення щодо його звільнення без його участі. Згідно з витягом з протоколу засідання профкому Волинської дирекції ПАТ «Укрпошта» № 5 від 17.07.2020 надано згоду адміністрації на звільнення з роботи ОСОБА_3 начальника Центру перевезення пошти Волинської дирекції АТ «Укрпошта» за п.2 ст.41 КЗпП України (за втратою довір`я). Наказом (розпорядженням) № 1112/к ОСОБА_3 звільнено із посади начальника Центру перевезення пошти з 17.07.2020 на підставі п.2 ст.41 КЗпП України. Отже, відповідачем було дотримано визначений статтею 43 КЗпП України порядок звільнення працівника з ініціативи власника, відповідно до вимог статті 149 КЗпП України, відібрано письмове пояснення. Встановивши викладене, суд першої інстанції, правильно застосував норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки ОСОБА_3 безпосередньо обслуговував матеріально-товарні цінності, тому його звільнення на підставі положень пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України, у зв`язку зі втратою довір`я, відповідає положенням трудового законодавства, так як АТ «Укрпошта» встановлено втрату товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується належними та допустимими доказами. Аргументи апеляційної скарги про неналежне повідомлення третьої особи ОСОБА_4 спростовуються змістом відзиву на апеляційну скаргу, підписану ОСОБА_4 , у якому стверджується про належне повідомлення останнього про час і місце розгляду справи. Доводи позивача про незаконність звільнення у зв`язку з втратою довір`я з посиланням на обов`язок власника звільнити його на підставі раніше поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням, апеляційний суд відхиляє у зв`язку з таким. З матеріалів справи вбачається, що заяви про надання додаткової відпустки з 17.06.2020 та щорічної відпустки з 01.07.2020 написані ОСОБА_3 17.06.2020, і такі відпустки йому надані. Разом з тим, письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 15.06.2020, 17.06.2020 року підтверджуються доводи відповідача про те, що ще до надання позивачу відпустки з`явилася інформація про допущену позивачем розтрату товарно-матеріальних цінностей. Аналізуючи хронологію написання ОСОБА_3 визнавальних пояснень щодо допущеної розтрати пального, заяв на відпустки, заяви на звільнення, аналізуючи наведені в позовній заяві обґрунтування заявленого позову, які зводяться до доводів про недоведеність підстав для звільнення у зв`язку з втратою довір`я та вимог про поновлення на роботі, які викладені як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, апеляційний суд розцінює написання заяви про звільнення з роботи за власним бажанням як спробу уникнути відповідальності та враховує таке. Наказом Волинської дирекції АТ «Укрпошта» № 444 від 17.06.2020 призначено службове розслідування по факту виявлених зловживань з використання палива та мастильних матеріалів на автомобільному транспорті у ЦПП Волинської дирекції АТ «Укрпошта». З аналізу положень глави Х «Трудова дисципліна» КЗпП України належить дійти висновку, що за кожне порушення трудової дисципліни власнику або уповноваженому органу надано право застосувати дисциплінарне стягнення. Водночас , нормами статті 148 КЗпП України заборонено застосування дисциплінарного стягнення у період перебування працівника у відпустці. Як вбачається із Акта службового розслідування, яким встановлено факти допущених зловживань ОСОБА_3 , перевірка тривала з 17.06.2020 по 15.07.2020, перший робочий день ОСОБА_3 після закінчення відпустки 17.07.2020. За таких обставин, відповідач не міг застосувати дисциплінарне стягнення відносно ОСОБА_3 у період його перебування у відпустці, та правомірно зробив це у перший робочий день 17.07.2020, дотримавшись встановленого трудовим законодавством порядку. На думку апеляційного суду, обрана відповідачем позиція щодо невідворотності застосування дисциплінарного стягнення до працівника ОСОБА_3 у зв`язку з підтвердженими фактами допущених зловживань особою, яка безпосередньо обслуговує матеріальні цінності, відповідає принципу виваженості та справедливості. Апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги, які підтверджені посиланням на Постанови ВС від 16.08.2018 у справі № 554/6423/17, від 20.06.2018 у справі № 815/6606/15 про те, що чинне законодавство не містить заборони щодо звільнення працівника за власним бажанням, наприклад, в період тимчасової непрацездатності, чи перебування у відпустці, така заборона стосується лише звільнення з ініціативи роботодавця. Проте, наведений в мотивувальній частині оскарженого рішення помилковий висновок суду про неможливість звільнення працівника за власним бажанням у період перебування у відпустці та у зв`язку з відсутністю вказівки про дату звільнення, не слугує підставою для задоволення апеляційної скарги та поновлення позивача на роботі. Висловлене в апеляційній скарзі заперечення на незаконність ухвали суду від 30.03.2021 року про відмову прийняти заяву про зміну підстав та предмета позову, апеляційний суд відхиляє, оскільки така заява була подана з порушенням встановленого нормами частини 3 статті 49 ЦПК України п`ятиденного строку до початку першого судового засідання у справі, яка розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 367, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 травня 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з часу виготовлення повного тексту постанови. Головуючий Судді