Постанова Харківський апеляційний суд № 629/5029/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 26 липня 2021 року м.Харків справа № 629/5029/20 провадження № 22-ц/818/4173/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Хорошевського О.М. Суддів: Котелевець А.В., Яцини В.Б. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», відповідач ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 квітня 2021 року, постановлене суддею Смірновою Н.А. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖЕНЕВА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 64670,62 грн. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договором від 07.10.2013 року до ОСОБА_1 на підставі договору відступлення прав вимоги №16-01/19/1 від 16.01.2021 року, тому наразі є кредитором відповідача. Протягом значного періоду часу відповідач не виконував зобов`язання за кредитним договором, станом на 21 серпня 2020 року його заборгованість за вказаним кредитним договором становить 64670,62 грн. При цьому при укладенні кредитного договору ОСОБА_1 було надано детальну інформацію стосовно умов кредитування (порядок погашення заборгованості, нарахування відсотків та ставки). Позивач вважає, що позовні вимоги є доведеними та обгрунтованим; наявні підстави для задоволення позовних вимог, в тому числі, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» витрат на правничу допомогу. Зазначає, що суд безпідставно застосував строки позовної давності, оскільки позивач не отримував заяви про застосування строків давності від ОСОБА_1 тому суд в порушення процесуального права вирішив питання про застосування строків давності. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення позовних вимог, заявлених позивачем відсутні, з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредитом. За встановлених у даній справі обставин не можна вважати таке прострочення триваючим. Проте такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що 07 жовтня 2013 року між ПАТ «Платінум банк» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття банківського рахунку №00130/0009XSGF, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит у розмірі 12000,00 грн строком до 07.10.2016 року зі сплатою 29,99% річних. З договору відступлення права вимоги №147 від 22 березня 2018 року встановлено, що ПАТ «Платинум Банк» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія Женева» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №00130/0009XSGF від 07.10.2013 року укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 16 січня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Женева» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір №16/01-01-П про відступлення прав вимоги та заміну кредитора, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Женева» відступила ТОВ «Вердикт капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги, в тому числі і за кредитним договором №00130/0009XSGF від 07.10.2013 року. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої позивачем, станом на 21 серпня 2020 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 07 жовтня 2013 року становить 64670,62 грн грн., з яких: -заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) 24468,17 грн.; -заборгованість за відсотками на дату відступлення прав вимоги -20225,92 грн.; -заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) -20225,92 грн.; -нараховані 3% річних - 2475,21 грн.; -втрати від інфляції - 5504,62 грн.; -подвійна облікова ставка НБУ - 6313,99 грн. Як на підставу позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» посилалося на те, що позивач наділений правом грошової вимоги до відповідача відповідно договору про відступлення права вимоги. Позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню Кредитних коштів, отриманих на підставі Кредитного договору № №00130/0009XSGF від 07.10.2016 року. У зв`язку з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 07.10.2016 року у розмірі 64670,62 грн., понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн. 08 лютого 2021 року представником ОСОБА_1 адвокатом Скульським С.І. поштою до суду направлено заяву про застосування строку позовної давності, як загального, так і спеціального. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України). Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст.1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідач не заперечує, що між ним та ПАТ «Платинум Банк» було укладено кредитний договір. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що у задоволенні позову ТОВ «Вердикт Капітал» слід відмовити, з підстав спливу строку позовної давності (а.с.134). Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України), а позовна давність до вимог про стягнення неустойки - один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Пунктом 2.2.Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» роз`яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. Відповідно до абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року N 14 "Про судове рішення у цивільній справі" судам роз`яснено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Таким чином строк дії Договору від 07 жовтня 2013 року сплив 07 жовтня 2016 року. Доказів того, що сторонами було продовжено строк дії картки, - матеріали справи не містять. Натомість позовна заява ТОВ «Вердикт Капітал» подана лише 22 жовтня 2020 року (а.с.55), тобто зі спливом строку позовної давності. Набуття права вимоги позивачем після спливу строку позовної давності не свідчить про те, що право на звернення до суду виникло лише після відступлення права вимоги. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки правові для задоволення позову в оскаржуваній частині рішення відсутні. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 02 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: О.М.Хорошевський Судді: А.В.Котелевець В.Б.Яцина Повний текст постанови складено 26.07.2021