Постанова 4814 № 553/228/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/228/21 Номер провадження 22-ц/814/1329/21Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Пікуля В.П., суддів Одринської Т.В., Панченка О.О., при секретарі Філоненко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Осіпов Сергій Миколайович на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2021 рокупо справі за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову, В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст заяви У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову. Заява обґрунтована тим, що заявником 04 лютого 2021 року подано до Ленінського районного суду м. Полтави позовну заяву щодо стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 коштів згідно договору позики в розмірі 4 245 455,20 грн. В заяві зазначено, що 02 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, що підтверджується розпискою, відповідно до умов якої ОСОБА_3 02 лютого 2018 року отримав від нього у борг 102 000,00 доларів США на строк до 22 лютого 2018 року. 22 лютого 2018 року ОСОБА_3 умови договору не виконав, кошти не повернув. Після неодноразових звернень заявника ОСОБА_3 борг повернув частково в розмірі 12970,00 грн. З 2007 року ОСОБА_3 перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , також заявником вказано, що кошти отримані ОСОБА_3 були використані в інтересах сім`ї. Також вказує, що станом на 04 лютого 2021 року ОСОБА_3 має невиконані зобов`язання, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру боржників. В обґрунтування заяви посилається на те, що невжиття заходів забезпечення позову на даній стадії може призвести до ймовірного передання відповідачами свого майна у власність інших осіб, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2021 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково. В порядку забезпечення позову у справі №553/228/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу, - накладено арешт на будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 561947153101, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 . В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено. Судове рішення обґрунтовано тим, що наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення боргу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою. Просила скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2021 року про забезпечення позову у справі №553/228/21. Позиція учасників справи Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою у зв`язку з неповнотою та неправильністю встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин. В апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції посилається на існування договору позики між позивачем та ОСОБА_3 як на встановлений факт, що є неприпустимим. Зазначає, що факт отримання ОСОБА_3 спірної суми коштів від ОСОБА_2 жодним чином не встановлений і стверджувати про використання ОСОБА_3 будь-яких коштів, отриманих від позивача в інтересах сім`ї немає жодних підстав. Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу Заявником зазначено, що доводи апеляційної скарги щодо підстав для скасування заходів забезпечення позову з огляду на недоведеність або необґрунтованість заявлених позовних вимог є безпідставними. Також посилаючись на практику Великої Палати Верховного Суду, позивач зазначає, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. Щодо позиції та явки учасників справи в суд апеляційної інстанції ОСОБА_2 та його представники адвокати Мороз С.В., Лазоренко О.М. проти задоволення апеляційної скарги заперечували та прохали оскаржуване судове рішення залишити без змін. Від представника ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - адвоката Осіпова С.М. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та їх представника адвоката Осіпова С.М.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Судом встановлено, що з Єдиного реєстру боржників вбачається, що на ім`я ОСОБА_3 відкрито виконавчі провадження за №61215356, №62033714, № 62034109 (а.с. 6-7). В інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17 січня 2021 року зазначено, що 03 вересня 2019 року зареєстровано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 383,5 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу (а.с.4-5). Позиція апеляційного суду Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Відповідно до частини першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 756/2609/20 вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, у пункті 1 частини першої якої передбачено, що позов може забезпечуватись накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову». Оскільки предметом спору є стягнення коштів, розмір яких на день звернення з позовом становив 4 245 455,20 грн, вбачається, що обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову - накладення арешту на будинок з господарськими будівлями і спорудами, що належить відповідачу на праві власності, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Щодо інших доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також посилається на необґрунтованість заявлених позовних вимог. Разом з тим, у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18 зазначено, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. При цьому колегія суддів зазначає, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Отже, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Щодо судових витрат За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Осіпов Сергій Миколайович залишити без задоволення. Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 24 лютого 2021 року- залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 липня 2021 року. Головуючий В.П. Пікуль Судді Т.В. Одринська О.О. Панченко