Постанова 4873 № 910/19088/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" липня 2021 р. Справа№ 910/19088/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Тищенко А.І. суддів: Михальської Ю.Б. Скрипки І.М. секретар судового засідання: Бендюг І.В., за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 13.07.2021, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 (повний текст складено 23.04.2021) у справі № 910/19088/20 (суддя Борисенко І.І.) за позовом Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Луол» про визнання договору укладеним ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі також - позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Луол» (надалі також - ТОВ «Гранд Луол», відповідач) про визнання договору укладеним. В обґрунтування позовних вимог Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначає, що ТОВ «Гранд Луол» не виконало свій обов`язок, передбачений ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме, не укладено із позивачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Києва. Також позивач вказує на те що, останнім було надіслано відповідачу підписані зі своєї сторони два примірника договору, а ТОВ «Гранд Луол» не повернено підписаного ним примірника договору/ не надіслано відмови від укладення такого договору. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі № 910/19088/20 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судове рішення прийнято із посиланням на ст. 19 Конституції України, ст.ст. 179, 181, 187 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 5, 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» та мотивоване тим, що суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування своїх вимог, апелянт посилається на те, що спірні правовідносини регулюються Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвиту інфраструктури міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради №411/1415 від 15.11.2016, який станом на травень 2021 року не оскаржений у судовому порядку і розповсюджується на всю територію міста Києва, та Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ, які передбачають обов`язок замовника сплатити пайову участь до введення в експлуатації на підставі договору. Узагальнені доводи та заперечення учасників справи ТОВ «Гранд Луол» відзиву на апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не надало, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджено матеріалами справи, 22.10.2018 між Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ «Гранд Луол» укладено договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №

114. До даного договору були укладені додаткові угоди. В силу п. 3 Додаткової угоди № 1 від 09.11.2018 до договору пайової участі від 22.10.2018 № 114, надлишково перераховані ТОВ «Гранд Луол» пайові кошти у сумі 3 540 798,80 грн не повертаються, а будуть зараховані при проведені розрахунків пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв`язку із будівництвом житлово-офісного комплексу з центром дозвілля та торгівлі, спортивно-оздоровчими приміщеннями та паркінгом у пров. Кленовому, 7. 7-А. 7-Б, вул. Кіквідзе, 41-А. 41-43 у Печерському районі м. Києва за відповідним зверненням ТОВ «Гранд Луол». 02.07.2020 Департамент економіки та інвестицій отримав від ТОВ «Гранд Луол» заяву від 30.06.2020 № 30/06, в якій відповідач просив надати висновок щодо необхідності вирішення питання пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва у зв`язку з «будівництвом житлово-офісного комплексу з центром дозвілля та торгівлі, спортивно-оздоровчими приміщеннями та паркінгом у пров. Кленовому, 7, 7-А, 7-Б, на вул. Кіквідзе, 41-А, 41-43 у Печерському районі м. Києва». ТОВ «Гранд Луол» просило в разі необхідності сплати пайових внесків надати проект відповідного договору з розрахунками. 15.07.2020 Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від № 505/08-4503 про пайову участь у створенні інфраструктури міста Києва повідомив ТОВ «Гранд Луол» про те, що документи для надання висновку щодо пайової участі, по вказаному об`єкту, подані не в повному обсязі, а в наданих документах встановленні розбіжності (невідповідності). 17.07.2020 до Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов лист відповідача № 16/07 від 16.07.2020, у якому ТОВ «Гранд Луол» надало копії потрібних документів. 30.07.2020 позивач листом від № 050/08-4825 направив до відповідача проект договору, з якого вбачається, що оформленні договори та додатки підлягають поверненню до позивача для реєстрації із відповідним зверненням в термін не більше 5 робочих днів з дня ознайомлення, але не пізніше 20.08.2020. В разі, якщо договір не буде повернуто у визначений термін, вважати його таким, що втратив чинність. Так, у зв`язку з тим, що зазначений проект договору не було повернуто Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для реєстрації в термін вказаний в листі, позивач листом № 050/08-5699 від 17.09.2020 повторно направив проект договору. Слід зазначити, що повторний проект договору теж не було підписано та не повернуто Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Гранд Луол», який одержав від позивача проект договору протягом 20 днів не повернув підписаний зі своєї сторони примірник договору, як і не надав листа-відповіді із запереченнями проти укладення такого договору. Позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зводяться до того, що Забудовник в особі Відповідача має сплатити пайову участь на користь міської адміністрації в наслідок здійснення будівництва житлово-офісного комплексу з центром дозвілля, спортивно-оздоровчими приміщеннями та паркінгом у пров. Кленовому, 7,7-а, 7-б на вул. Кіквідзе, 41-а, 41-43 у Печерському районі м. Києва. З урахуванням вищевикладеного, Департамент економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вимагає визнати укладеним договір пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва між ним та ТОВ «Гранд Луол» у редакції позивача. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи Згідно із приписами ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступних підстав. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в редакції, наведеній позивачем. Предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання укладеним договору про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста в редакції позивача. Так, підставою для укладення договору про пайову участь є стаття 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Разом з тим, на час звернення Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до місцевого господарського суду, зазначена норма закону втратила чинність, в наслідок прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» № 132-ІХ від 20.09.2019. Відтак, на час розгляду справи, відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Києва. За приписами Господарського кодексу України: - спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше (стаття 187); - укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина третя статті 179). Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: розмір пайової участі; строк (графік) сплати пайової участі; відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором (стаття 40). Як вбачається із наданих Департаментом економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріалів, такий договір не був укладений в зазначений термін, незважаючи на звернення ТОВ «Гранд Луол» з відповідними документами, що призвело до не укладання договору. До того ж, істотні умови не були погоджені сторонами. З 01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", згідно з якими скасовується стаття 40 Закону. Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Отже, до цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується щодо прав та обов`язків, які виникли з моменту набрання ним чинності. Разом з тим згідно з частиною третьою статті 5 Цивільного кодексу України якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав та обов`язків. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 914/2650/17. Відтак, слід погодитися з висновками місцевого господарського суду стосовно того, що: - необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону про обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких спорів підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення у судовому порядку; - з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту; при цьому є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх укладення лише відповідні договори, укладені до 01.01.2020, про що зазначено у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ. Зазначене узгоджується із статтею 19 Конституції України, згідно з якою, зокрема, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Порушення приписів статті 58 Конституції України та статті 5 Цивільного кодексу України у цьому випадку відсутні. Відповідний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 30.08.2020 у справі №904/4442/19. Так, з урахуванням приписів, зокрема, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019, що набрав чинності 01.01.2020, із скасуванням статті 40 Закону Положення про пайову участь замовників будівництва у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста не відповідає нормам вказаного Закону, тому відсутня вимога закону, яка зобов`язувала б укладати чи визначати укладеним даний договір. За таких обставин, твердження Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з приводу того, що укладення договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є обов`язковим для сторін на підставі закону безпідставні, оскільки спростовуються встановленими вище обставинами. Отже, місцевий господарський суд, належним чином оцінивши матеріали справи, прийшов до вірного висновку про те, що позовні вимоги Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеним договору пайової участі у створенні і розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Стосовно позовної давності, слід вказати таке. Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності. Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки, суд відмовляє у позові по суті з підстав його необґрунтованості, тому суд не застосовує строк позовної давності у даній справі. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта не спростовують висновків, викладених у судовому рішенні та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін. Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі №910/19088/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі № 910/19088/20 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2021 у справі № 910/19088/20 залишити без змін. Справу № 910/19088/20 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено: 23.07.2021. Головуючий суддя А.І. Тищенко Судді Ю.Б. Михальська І.М. Скрипка