Постанова 4872 № 915/231/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/231/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Аленіна О.Ю. суддів: Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А. секретар судового засідання: Мамчич Р.В. За участю представників учасників справи: від позивача адвокат Куратьов А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Громадського формування з охорони громадського порядку м. Миколаєва Захист на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 по справі №915/231/21 за позовом Громадського формування з охорони громадського порядку м. Миколаєва Захист до Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про внесення змін до пунктів 6.1.5, 6.2.3, 7.1, 8.5 Угоди № 1 про виконання заходів Програми Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки від 13.01.2020 ВСТАНОВИВ У лютому 2021 Громадське формування з охорони громадського порядку м. Миколаєва Захист звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради про внесення змін до пунктів 6.1.5, 6.2.3, 7.1, 8.5 Угоди № 1 про виконання заходів Програми Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки від 13.01.2020, укладеної між Громадським формуванням з охорони громадського порядку м. Миколаєва Захист та Адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 відмовлено у відкритті провадження у справі, позовну заяву повернуто Громадському формування з охорони громадського порядку м. Миколаєва Захист. В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції пославшись на приписи ст.ст. 4, 20 ГПК України, ст.ст. 2, 4, 19 КАС України та п. 22 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зазначив, що на виконання заходів Програми Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки 13.01.2020 між адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради (Замовник) та громадським формуванням з охорони громадського порядку м.Миколаєва Захист (Виконавець) було укладено угоду № 1, про внесення змін до пунктів якої і звернувся з даним позовом позивач. За твердженням суду першої інстанції, угода № 1 від 13.01.2020 має ознаки публічно-правового договору, оскільки на виконання заходів Програми Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки укладена у публічно-правовій сфері щодо охорони правопорядку та з метою зміцнення законності, оздоровлення криміногенної обстановки, забезпечення громадської безпеки. Також, як відзначеного місцевим господарським судом, у даному випадку адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації охорони правопорядку та забезпечення громадської безпеки, як контролюючий орган. Отже, з огляду на предмет та зміст позовних вимог, характер правовідносин та суб`єктний склад сторін як учасників таких правовідносин, на думку суду першої інстанції, даний позов підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства. Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Громадське формування з охорони громадського порядку м. Миколаєва Захист з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 по справі №915/231/21 скасувати та справу направити для розгляду до Господарського суду Миколаївської області. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке. Так апелянт зазначає, що дійсно угода, до якої позивач просить внести зміни, укладена на виконання Програми Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки. Підставою для звернення із позовом було внесення змін до відповідних пунктів даної угоди відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, оскільки відповідач листом від 25.01.2021 повідомив позивача про розірвання укладеної між сторонами угоди №1. На думку скаржника, оскільки внаслідок реалізації рішення суб`єкта владних повноважень, сторони уклади угоду №1 та у позивача виникли права та обов`язки на підставі даної угоди, у зв`язку із дією суб`єкта владних повноважень відбулось порушення прав позивача, визначених укладеною угодою, а том числі майнових, а тому Громадське формування з охорони громадського порядку м. Миколаєва Захист просило відновити такі права шляхом внесення змін до угоди на підставі ст. 625 ЦК України, про розірвання якої відповідач повідомив листом, тобто, як вважає апелянт, виник спір про право. При цьому, апелянт зазначає, що ним не оскаржувалось рішення міської ради про затвердження програми, а підставою для звернення до суду є захист Громадським формування з охорони громадського порядку м. Миколаєва Захист своїх прав, передбачених укладеною між сторонами угодою, шляхом внесення змін до неї. На переконання апелянта, судом першої інстанції не було з`ясовано мету та суть порушеного права, за захистом якої звернувся позивач, а лише за формальним критерієм, враховуючи природу виниклих правовідносин, початково пов`язаних із прийняттям рішення міської ради, яким затверджено програму, на підставі якої в майбутньому укладеного спірну угоду, судом було встановлено, що дійсна юрисдикція адміністративна, а тому відмовлено у відкритті провадження за правилами господарського судочинства. Скаржник наголошує, що у контексті конкретних обставин справи, судом першої інстанції не з`ясовано зміст (суть) спірних правовідносин, із встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між сторонами і визначення яких залежить від з`ясування позиції позивача, статусу відповідача, його повноважень та обов`язків. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №915/231/21 за апеляційною скаргою Громадського формування з охорони громадського порядку м. Миколаєва Захист на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 та призначено справу до розгляду на 22.07.2021. До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилаючись на приписи ГПК України та КАС України зазначає, угода № 1 від 13.01.2020, яка була укладена між сторонами справи, має ознаки публічно-правового договору, оскільки, на виконання заходів Програми «Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки», укладена у публічно-правовій сфері щодо охорони правопорядку та з метою зміцнення законності, оздоровлення криміногенної обстановки, забезпечення громадської безпеки. Під час судового засідання від 22.07.2021 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак судом апеляційної інстанції отримано клопотання Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради в якому відповідач просить розглянути справи за відсутності свого представника. Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Миколаївської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції до Південно-західного апеляційного господарського суду було надіслано копії матеріалів справи, до яких додано лише копію позовною заяви, без додатків до неї. Однак, суду апеляційної інстанції надано доступ до електронних матеріалів справи суду першої інстанції, які містяться у програмно-апаратному комплексі «Діловодство суду». З огляду на що, суд апеляційної інстанції роздрукував додатки до позовної заяви, на які в подальшому посилається у даній постанові, з електронної копії позовної заяви, яка міститься у програмно-апаратному комплексі «Діловодство суду». Як вбачається з наявних матеріалів справи, рішенням Миколаївської міської ради від 20.12.2019 № 56/64 з метою покращення координації дій місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних, контролюючих та інших органів з питань захисту законних прав і свобод громадян, профілактики злочинності та правопорушень на території міста Миколаєва було затверджено комплексну Програму Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки. У відповідності до п.п. 1.1. Розділу 1 комплексну Програму Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки розроблено відповідно до Законів України Про місцеве самоврядування в Україні, Про Національну поліцію, Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону, Указів Президента України від 19.07.2005 Про заходи щодо забезпечення особистої безпеки громадян та протидії злочинності, від 18.02.2002 № 143/2002 Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян, від 15.12.2006 № 1087/2006 Про заходи щодо зміцнення правопорядку і посилення взаємодії місцевих органів виконавчої влади та правоохоронних органів, постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2000 № 1872 Про затвердження Типового статуту громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, описів зразків бланка посвідчення і нарукавної пов`язки члена такого формування, рішення Миколаївської обласної ради від 27.04.2017 № 11 Про затвердження обласної комплексної програми профілактики злочинності та вдосконалення системи захисту конституційних прав і свобод громадян у Миколаївській області на 2017-2021 роки. Розділом 2 комплексної Програми Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки встановлено, що метою даної програми є реалізація на території міста державної політики в питаннях зміцнення законності і правопорядку, оздоровлення криміногенної обстановки, забезпечення профілактики правопорушень, громадської безпеки громадян, захисту їхніх законних прав і інтересів, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів міста Миколаєва. В подальшому, на виконання заходів Програми Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки 13.01.2020 між адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради (Замовник) та громадським формуванням з охорони громадського порядку м.Миколаєва Захист (Виконавець) було укладено угоду №

1. Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач просив внести зміни до пунктів 6.1.5, 6.2.3, 7.1, 8.5 вищевказаної угоди №

1. Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі та повернення позовної заяви, місцевий господарський суд дійшов висновку, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Разом з тим справою адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів (пункти 1, 4). Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Згідно з пунктом 16 частини першої статті 4 КАС України адміністративний договір це спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері й укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень; б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг. Метою адміністративних договорів здебільшого є реалізація публічних інтересів, в той час як метою більшості приватноправових договорів виступає індивідуальний інтерес. Для сторін адміністративного договору свобода вступати чи не вступати в договірні відносини не має характеру абсолютного принципу, що властиво приватному праву. Укладення адміністративного договору з боку державного органу є одночасно правом і обов`язком (предметна компетенція). Можливість на власний розсуд під час укладення адміністративних договорів обирати певний варіант поведінки є обмеженішою, ніж при укладенні цивільних чи господарських договорів. Це обумовлено імперативним характером адміністративно-правових норм. Отже, зміст адміністративного договору відрізняє його від господарських угод, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Так наявними матеріалами справи підтверджується, що угода №1 до якої просить внести зміни позивач, укладена на виконання заходів Програми Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки, яка затверджена рішенням Миколаївської міської ради від 20.12.2019 № 56/64 з метою покращення координації дій місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, правоохоронних, контролюючих та інших органів з питань захисту законних прав і свобод громадян, профілактики злочинності та правопорушень на території міста Миколаєва. Відтак, з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства, угода № 1 від 13.01.2020, до якої позивач просить внести змін, має ознаки публічно-правового договору, оскільки укладена на виконання заходів Програми Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки у публічно-правовій з метою реалізації на території міста державної політики в питаннях зміцнення законності і правопорядку, оздоровлення криміногенної обстановки, забезпечення профілактики правопорушень, громадської безпеки громадян, захисту їхніх законних прав і інтересів, вирішення питань матеріально-технічного забезпечення правоохоронних органів міста Миколаєва. Також, згідно з п.1 ст.11 Закону України Про місцеве самоврядування виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Пунктом 1.1. Положення про Адміністрацію Інгульського району Миколаївської міської ради, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 23.02.2017 № 16/32, адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради є виконавчим органом Миколаївської міської ради. Відтак, у даному випадку адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації охорони правопорядку та забезпечення громадської безпеки, як контролюючий орган. Також, у відповідності до Статуту Громадського формуванням з охорони громадського порядку м. Миколаєва Захист воно створено відповідно до Закону України «Про участь громади в охороні громадського порядку і державного кордону» та створюється як громадське неприбуткове об`єднання на добровільних засадах з метою сприяння органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам, органам виконавчої влади, а також посадовим особам у запобіганні та припиненні кримінальних і адміністративних правопорушень і злочинів, захисті життя та здоров`я громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій. Враховуючи предмет та зміст позовних вимог, характер правовідносин та суб`єктний склад сторін, як учасників таких правовідносин, даний позов про внесення зміни до пунктів 6.1.5, 6.2.3, 7.1, 8.5 Угоди № 1 про виконання заходів Програми Сприяння діяльності правоохоронних органів на території міста Миколаєва на 2020-2022 роки від 13.01.2020, укладеної між Громадським формуванням з охорони громадського порядку м. Миколаєва Захист та Адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради, підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу дійшов вірного висновку з приводу того, що даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.10.2020 по справі №910/4286/20, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними до тих, що становлять предмет справи, що наразі переглядається судом апеляційної інстанції. Так, Верховним Судом зазначено, що предметом спору у цій справі є не оскарження дій/бездіяльності відповідача (приватного виконавця) як суб`єкта владних повноважень, а саме неправомірність та безпідставність набуття відповідачем грошових коштів, які належать позивачу, що свідчить про приватно-правовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин. Судом зазначено, що спір у даній справі не пов`язаний з захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку приватного виконавця, що, відповідно, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Натомість, як вже було зазначено вище, у даній справі правовідносини між сторонами носять саме публічно-правовий характер, а договору, до якого просить внести зміни позивач, притаманні ознаки адміністративного договору. Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спливають на остаточний висновок суду першої інстанції. Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 відсутні. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 01.03.2021 по справі №915/231/21залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України. Повний текст постанови складено та підписано 26.07.2021. Головуючий суддя Аленін О.Ю. Суддя Лавриненко Л.В. Суддя Мишкіна М.А.