LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4813947/8848/21

від 20.07.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Морозова Вадима Юрійовича залишити без задоволення. Постанову Київського районного суду м.Одеси від 19 травня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 …

Номер провадження: 33/813/943/21 Номер справи місцевого суду: 947/8848/21 Головуючий у першій інстанції Іванчук В.М. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.07.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Судді Цюри Т.В., За участю секретаря судового засідання Лопотан В.І., розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 Морозова Вадима Юрійовича на постанову Київського районного суду м.Одеси від 19 травня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП (протокол серії ДПР18 № 279934 від 15.03.2021 року) ВСТАНОВИВ: Постановою Київського районного суду м.Одеси від 19 травня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2021 року, що складає 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, представник ОСОБА_1 Морозов Вадим Юрійович подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить судскасувати постанову Київського районного суду м.Одеси від 19 травня 2021 року та ухвалити нову, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 20.07.2021 року, ОСОБА_1 , а також його представник ОСОБА_2 не з`явилися, проте 19.07.2021 року на електрону пошту апеляційного суду надійшло клопотання від представника ОСОБА_1 - Морозова В.Ю., у якому останній просить відкласти розгляд справи у зв`язку із хворобою ОСОБА_1 та клопотання цього ж представника ОСОБА_2 про відкладення судового засідання, призначеного на 20.07.2021 року задля можливості забезпечення його проведення в режимі відеоконференції. Однак, вищевказані клопотання представника про відкладення розгляду справи та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволенню не підлягають, з огляду на наступне. Так, статтею 268 КУпАП передбачено, що права про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Частиною 4 ст.294 КУпАП встановлено, що апеляційний перегляд постанови судді у справах про адміністративне правопорушення здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. Відповідно до частини 6 ст.294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб. Таким чином, з урахуванням ч.1 ст.268 КУпАП, ч.6 ст.294 КУпАП та враховуючи що ОСОБА_1 не надав до суду апеляційної інстанції жодних доказів щодо його лікування, тому клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає. Більш того, апеляційний суд приймає до уваги, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою. При цьому, враховуючи вищевикладені обставини справи, не підлягає задоволенню і клопотання представника ОСОБА_1 Морозова В.Ю. про відкладення судового засідання, призначеного на 20.07.2021 року задля можливості забезпечення його проведення в режимі відеоконференції, яке надійшло за день до розгляду справи, при цьому, жодного належного обґрунтування необхідності проведення судового засідання в режимі відео конференції заявником не зазначено та не наведено причин неможливості бути присутнім у судовому засіданні. Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків. Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій зобов`язаний за вимогою працівника правоохоронного органу пройти у встановленому законом порядку медичний огляд для встановлення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних або токсичних речовин. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 279934 від 15.03.2021 року, відповідно до якого 15.03.2021 року о 18:31 год., в м. Одеса по вул. Золотий берег, біля будинку № 37, водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «HYUNDAI», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з ротової порожнини, після чого від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у присутності двох понятих у встановленому законом порядку відмовився. За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП (а.с. 1); - письмовими поясненнями свідків (а.с. 3,4); - відеозаписом події, що відбулася 15.03.2021 року (а.с.5). Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 встановленою постановою Київського районного суду м.Одеси від 19 травня 2021 року та порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. У доводах апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 Морозов В.Ю. посилається на те, що суд першої інстанції незаконно та необґрунтовано відхилив клопотанняОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відео конференції, внаслідок чого порушив його право на правову допомогу. Проте, вищевказані доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2021 року до районного суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (а.с. 29-37), за наслідками розгляду якого постановою Київського районного суду м.Одеси від 19.05.2021 року було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Дніпровським апеляційним судом, або за допомогою онлайн сервісу відеозв?язку «EASYCON» з користувачем: ОСОБА_2 , з обґрунтуванням підстав для такої відмови, зокрема судом зазначено, що: « ОСОБА_3 у своєму клопотанні не наведено жодного обґрунтування необхідності проведення судового засідання в режимі відео конференції та не наведено причин неможливості бути присутнім у судовому засіданні. Більш того, відповідно до клопотання, ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що є передмістям Одеси та місце проживання розташоване недалеко від будівлі Київського районного суду м. Одеси, тобто він має можливість безперешкодно та завчасно прибути на судове засіданні у випадку необхідності. Таким чином, жодних порушень права на захист судом допущено не було. До того ж, права передбачені ст.268 КУпАП були поновленні ОСОБА_1 шляхом виклику його до суду апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переконався у обізнаності ОСОБА_1 про судовий розгляд справи та надання йому можливості бути присутнім в суді апеляційної інстанції, надавати пояснення і користуватися передбаченими ст.268 КУпАП правами. Реалізації зазначених прав пов`язана виключно із волевиявленням особи, однак апелянт не скористався правом та не з`явився в судове засідання апеляційної інстанції. Посилання апелянта на те, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення взагалі не міститься відеодоказ, який надавав би можливість зробити висновок про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 15.03.2021 року в стані алкогольного сп`яніння є безпідставними та спростовується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема безпосередньо відеозаписом події, що відбулася 15.03.2021 року. Так, з переглянутого апеляційним судом відеозапису події, яка відбулася 15.03.2021 року вбачається, що о 18год. 48 хв. до автомобіля марки «HYUNDAI», номерний знак НОМЕР_1 підійшли працівники поліції та на підставі явних ознак алкогольного сп`яніння, а саме: нестійкої ходи, запаху алкоголю з ротової порожнинизапропонували ОСОБА_1 пройти оглядза допомогою пристрою «Драгер»для встановлення стану алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 погодився. Проте, з 19 год.00 хв. до 19 год.06 хв. ОСОБА_1 намагався продути пристрій «Драгер», але фізично не міг, у зв`язку із чим в подальшому і відмовився продути технічний пристрій «Драгер» та поїхати в медичний заклад для визначення стану сп`яніння, у присутності двох свідків, що чітко зафіксовано на відеозаписі події (19год.08 хв.). При цьому, апелянт сам наголошує у своїй апеляційній скарзі, що від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки його транспортного засобу він відмовився. В свою чергу апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Так, в диспозиції ч.1 ст.130 КУпАПпередбачено три склади об`єктивної сторони даного правопорушення, які полягають у: - керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; - відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Дії ОСОБА_1 які виразились у відмові (ухиленні) від проходження огляду на стан сп`яніння, самі по собі утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджується також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , наявними в матеріалах справи, відповідно до яких водій автомобіля марки «HYUNDAI», номерний знак НОМЕР_1 , відмовився від проходження тесту на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» та в медичному закладі (а.с. 3,4). Зазначені докази, які були повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому твердження апелянта що пояснення свідків відрізняються між собою є безпідставними. Більш того, з відеозапису події 15.03.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що він дійсно п`яний та в нього є запах (відеозапис 19:02 19:03). Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи не містяться відомості про те, чи притягувався ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за аналогічні порушення є необґрунтованими та спростовуються наявною у матеріалах справи довідкою ст.інспектору з ОД ВАП УПП в Одеській області О.Сидоренко, з якої вбачається, що останній протягом року за ч.1 ст. 130 не притягувався (а.с. 1). Твердження апелянта щодо відсутності в матеріалах справи направлення на огляд водія транспортного засобу, з метою виявлення стану сп`яніння є безпідставними, з огляду на те, що відсутність його в матеріалах адміністративної справи, які були направлені з Управління патрульної поліції в Одеській області ДПП, не спростовує той факт, що водію ОСОБА_1 було запропоновано працівниками поліції направитися на огляд в медичний заклад, з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння та факт відмови останнього в присутності двох свідків від проходження на вимогу поліцейського такого огляду, що підтверджується письмовими поясненнями свідків та відеозаписом події, яка відбулася 15.03.2021 року. Таким чином, аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. У своїй апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 Морозов В.Ю. не навів будь-яких обґрунтованих доводів на підтвердження того, що працівники патрульної поліції під час складання адміністративних матеріалів відносно нього діяли неправомірно та порушили вимоги Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що зібрані у справі докази повністю підтверджують вину ОСОБА_1 в порушенні ним вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України за, що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд визнає вказані докази, які були дослідженні під час апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 15.03.2021 року та інкримінуються ОСОБА_1 . Одним з основоположних принципів судочинства у справах про адміністративні правопорушення є принцип диспозитивності, відповідно до якого учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користатися послугами перекладача, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Згідно зі ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.33 КУпАП в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП. За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а доводи апеляційної скарги про допущену судом першої інстанції неповноту судового розгляду не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час перегляду, постанова суду є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно п.1 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст.ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Морозова Вадима Юрійовича залишити без задоволення. Постанову Київського районного суду м.Одеси від 19 травня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП (протокол серії ДПР18 № 279934 від 15.03.2021 року) залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Т.В. Цюра

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»