Постанова 4802 № 167/27/21

Справа № 167/27/21 Головуючий у 1 інстанції: Гармай І. Т. Провадження № 22-ц/802/791/21 Категорія: 39 Доповідач: Федонюк С. Ю. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 липня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Федонюк С. Ю., суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 29 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У січні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» звернулось до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 04.06.2019 між ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № АG8194983. За умовами кредитного договору ТОВ «ФК «ДІНЕРО» зобов`язувалося надати позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному додатком до публічної пропозиції на оформлення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, а позичальник у свою чергу зобов`язувався здійснювати сплату грошових коштів. Зазначає, що ТОВ «ФК «ДІНЕРО» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором, відкривши позичальнику відновлювальну кредитну лінію з лімітом 14 000,00 грн. Процентна ставка за користування кредитом становить 716,4% річних. Також вказує, що 22.08.2019 між ТОВ «ФК «ДІНЕРО» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 22-08/19, відповідно до якого ТОВ «ФК «ДІНЕРО» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги щодо заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту № AG8194983 від 04.06.2019, укладеного між ТОВ «ФК «ДІНЕРО» та боржником ОСОБА_1 . Зазначає, що станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані від позивача кредитні кошти на підставі кредитного договору № АG8194983 від 04.06.2019. Позивач вказує, що за період користування кредитними коштами позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника за кредитним договором у повному обсязі не погашена. А тому розмір заборгованості з повернення кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов кредитного договору, а також у зв"язку із застосуванням наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3% річних, що підлягає стягненню з позичальника, станом на 04.12.2020, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 135 636,22 грн , з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 12 900,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 1 244,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками згідно з умовами кредитного договору 102 940,71 грн, заборгованість з пені - 12 899,99 грн, 1162,14 грн 3% річних, 2282,01 грн втрати від інфляції, подвійна облікова ставка НБУ - 2 207,37 грн, яку просив стягнути з відповідача , а також понесені витрати на сплату судового збору у розмірі: 2 102,00 грн; понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн. Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 29 березня 2021 в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ТОВ «Вердикт Капітал» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, в тому числі стягнути витрати на правничу допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що кредитний договір було укладено, оскільки моментом підписання електронного правочину є використання: електронного або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності. Вони додаються до інших даних особою, яка прийняла пропозицію укласти договір, і надсилаються іншій строні. Це комбінації цифр чи букв, яку отримує заявник за допомогою листа на е-mail чи смс-коду. При оформленні замовлення під логіном та паролем формується електронний документ із зазначенням замоника. Вказує, що без здійснення входу на вебсайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету договір не був би укладений. Таким чином, вважає, що укладення вказаного договору відповідало внутрішній волі відповідача. Крім того, у вказаному договорі прописані всі істотні умови та порядок здійснення платежів погашення фактично нарахованих відсотків. Вказує, що з метою підтвердження наявної заборгованості надсилали запити на адресу первісного кредитора ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» вимогу щодо надання виписки по рахунку за вказаним спірним кредитним договором, однак відповіді так і не надали. Зазначає, що оскільки доказів на підтвердження виконання зобов`язань за кредитним договором відповідачем не надано, у позивача виникло право вимоги на стягнення заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін. Заперечує наявність договірних відносин між ним і ТОВ "Дінеро" та вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази укладення спірного кредитного договору, видачі чи перерахування йому на рахунок будь-яких коштів від вказаного позикодавця, факти погашення ним кредиту в його користь чи в користь позивача, а відтак відсутні підстави для стягнення заборгованості. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного письмового провадження без повідомлення учасників справи як малозначна. Згідно з положеннями ч.ч. 1- 4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд у складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. Згідно з частинами першою п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «Вердикт Капітал», суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. Суд виходив з того, що позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 14000 грн від ТОВ «Фінансова компанія «Дінеро» шляхом підписання кредитного договору в електронній формі та засвідчення його електронним цифровим підписом, наявності за відповідачем заборгованості, а також факту виникнення права вимоги у ТОВ «Вердикт Капітал». Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи і зроблені з дотриманням вимог закону. При виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги з таких підстав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно з процесуальним законодавством сторони мають певні права та обов`язки, реалізація яких, як правило, залежить від самих учасників процесу. Надання доказів на підтвердження доводів і обставин, на які позивач посилається як на підставу свої вимог, є обов`язком саме позивача, і їх ненадання є неналежним виконання процесуальних прав та свідчить про те, що позивач не вчиняє активних дій для доведення обґрунтованості своїх вимог перед судом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У разі ненадання певних доказів суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами. Стандарти доказування не передбачають обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру відсотків та пені, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Як вбачається з матеріалів справи, позивач обгрунтував свої вимоги, виходячи із розрахунку заборгованості, з якого вбачається, що за ОСОБА_1 станом на 04.12.2020 рахується заборгованість в розмірі 135 636,22 грн., з яких: нараховані 3% річних - 1162,14 грн; втрати від інфляції - 2 282,01 грн; подвійна облікова ставка НБУ - 2 207,37 грн; заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) -12 900,00 грн; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги -1 244,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 102 940,71 грн; заборгованість з пені - 12 899,99 грн (а. с. 38-42). На обґрунтування вимог про стягнення заборгованості позивач посилається на кредитний договір № AG8194983 від 04.06.2019 між ТОВ «ФК «ДІНЕРО» та ОСОБА_1 , укладений в електронному вигляді. На підтвердження укладення кредитного договору № AG8194983 від 04.06.2019 позивач суду надав: копію Загальних умов договору кредитної лінії (а. с. 30-33); копію Спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № АМ7422268 , №АМ0209815 та № АМ4827204 від 05.06.2019 (а. с. 24,26,23); № АМ1148393 від 06.06.2019 (а.с.22), № АМ9506766 № AG8194983 від 09.06.2019 (4 угоди з датою погашення: 11.06.2019; 29.06.2019; 06.07.2019; 20.06.2019) (а. с. 25, 27, 28, 29). Також надано до позову копії Паспорту споживчого кредиту, (Стандартизована форма) 04.06.2019 (а. с. 15-16), від 05.06.2019 (а. с. 11-12, 17-18, 19-20), від 06.06.2019 (а. с. 9-10 ) та від 09.06.2019 (а. с. 13-14). 22.08.2019 між ТОВ «ФК «ДІНЕРО» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Договір відступлення прав вимоги № 22-08/19, відповідно до якого ТОВ «ФК «ДІНЕРО» відступило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту (а. с. 43-64). 31.10.2019 між ТОВ «ФК «ДІНЕРО» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено Додаткову угоду № 5 до договору відступлення прав вимоги № 22-08/19. У наданому позивачем реєстрі боржників № 2 від 31.10.2019 до договору відступлення прав вимоги № 22-08/19 від 22.08.2019 та додаткової угоди № 5, підписаного лише генеральним директором ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», а не обома сторонами, як це передбачено визначеною формою, за № 77 значиться ОСОБА_1 (а. с. 66). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України). За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Питання щодо укладення фінансових правочинів з використанням електронного підпису регулювалось зокрема Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», Законом України «Про електронний цифровий підпис». Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Статтею 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. Статтею 5 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної форми власності для засвідчення чинності відкритого ключа використовують лише посилений сертифікат ключа. Інші юридичні та фізичні особи можуть на договірних засадах засвідчувати чинність відкритого ключа сертифікатом ключа, сформованим центром сертифікації ключів, а також використовувати електронний цифровий підпис без сертифіката ключа. Відповідно до положень статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням електронних цифрових підписів, регулюються законом. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах. Статтею 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним цифровим підписом автора. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтею 639 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України). З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. У пункті 3.1, 3.3, 3.10 Загальних умов договору кредитної лінії, на які посилається позивач у своєму позові, визначено, що кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальнику в межах ліміту кредитної лінії, на основі заяви позичальника та за умови їх схвалення, і позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму наданого кредиту та сплатити всі відповідні договірні компенсації до останнього дня строку сплати. Позичальник може подавати заяву шляхом заповнення електронної форми заяви на порталі через особистий кабінет. Кредитодавець надає кожен кредит шляхом його переказу на рахунок позичальника. Сума вважається наданою в день здійснення банківського переказу кредитодавцем. Відповідно до Розділу 1 Загальних умов договору кредитної лінії рахунок позичальника: поточний банківський рахунок позичальника, зазначений у спеціальних умовах кредиту, чи поточний банківський рахунок, з якого позичальник будь-коли робив переказ коштів кредитодавцю, та/або на який він будь-коли одержував кошти від кредитодавця. Судом першої інстанції вірно зазначено, що всупереч наведеним нормам законодавства, а також Загальних умов договору кредитної лінії позивачем не надано заяви позичальника про укладення кредитного договору та/або самого кредитного договору № AG8194983 від 04.06.2019 та доказів отримання кредитних коштів відповідачем. ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» надано лише копії Загальних умов договору кредитної лінії, копії паспортів споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма) з різними датами надання інформації, зокрема: 06.06.2019, 05.06.2019, 09.06.2019, 04.06.2019, з різними відсотковими ставками та загальною вартістю кредиту, копію Спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG8194983 від 04.06.2019 з визначеною сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн. та відсотковою ставкою в день 1,78%, в рік 640,29%, без зазначення номеру банківської картки для перерахування коштів(рахунок Позичальника), копії додаткових угод № АМ1148393, № АМ4827204, №АМ7422268, № АМ9506766, № АМ0209815 до Спеціальних умов для короткострокового кредиту договору кредитної лінії № AG8194983 із зазначенням різних умов договору кредитної лінії, в яких міститься напис: «електронний підпис» в графі «позичальник» і в графі «кредитодавець», проте ідентифікуючих даних не містять. Судом належним чином досліжено матеріали справи, в яких відсутні докази підписання вищевказаних документів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме доказів отримання листа на електронну поштову адресу чи смс-коду на телефон ОСОБА_1 . Окрім того, відсутні також докази того, що відповідач заходив на сайт ТОВ «ФК «ДІНЕРО» та вводив електронне підтвердження - динамічний пароль, який повинен був бути відправлений на його електронну поштову адресу чи номер телефону. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів переказу на рахунок позичальника кредитних коштів у заявленому розмірі, зокрема, первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та суми, його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, виписки з рахунку та інше). За таких обставин місцевий суд дійшов правильного висновку про недоведеність укладення спірного кредитного договору, факту отримання відповідачем коштів, користування ними, часткового погашення боргу, як про це стверджував позивач, відтак відсутні підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором, а також факту виникнення права вимоги у ТОВ «Вердикт Капітал». З огляду на вказане доводи апеляційної скарги про те, що під час укладення електронного договору ОСОБА_1 було роз`яснено значення процентної ставки та інші умови договору та те, що останній не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, і це свідчить про підписання договору та користування кредитними коштами, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення кредитного договору. Отже, покликання в апеляційній скарзі щодо права на стягнення заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Інші наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування оскаржуваного ним рішення, а є власним суб`єктивним тлумаченням норм матеріального права та обставин справи, яким суд дав вірну правову оцінку. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 268, 367- 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 29 березня 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 26 липня 2021 року. Головуючий Судді