Ухвала КЦС ВС № 461/4020/19

Ухвала 23 липня 2021 року м. Київ справа № 461/4020/19 провадження № 61-11067ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Жанна Михайлівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Урумова Жанна Михайлівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності, ВСТАНОВИВ: 07 липня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначене судове рішення з пропуском строку на касаційне оскарження. Згідно зі статтею 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. ОСОБА_1 заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що копію повної постанови Львівського апеляційного суду від 13 травня 2021 року отримала лише 07 червня 2021 року, на підтвердження чого подала докази. Отже, зазначені доводи щодо поновлення строку на касаційне оскарження заслуговують на увагу, а тому є підстави для поновлення зазначеного процесуального строку. Проте касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки на порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України заявниця у касаційній скарзі не вказала підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У касаційній скарзі заявниця посилається на застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, недослідження зібраних доказів у справі та необґрунтоване відхилення клопотання про витребування та дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справі. Проте, зазначаючи про наявність підстав для скасування судових рішень, які передбачені пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, заявниця не конкретизувала ці підстави. Зокрема, заявниця посилається у касаційній скарзі на недослідження доказів, проте не зазначила яких доказів це стосується та не зробила висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Зазначаючи про те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, заявниця не обґрунтувала цю підставу касаційного оскарження, не конкретизувала яких саме доказів чи іншого клопотання це стосується, а також як це вплинуло на повноту та об`єктивність розгляду справи. Тому заявниці необхідно подати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначенням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга також не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми. За нормою частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Заявниця оскаржує судове рішення в частині задоволення первісного позову, який містить вимоги майнового та немайнового характер. У касаційній скарзі не зазначено відомостей щодо вартості спірного майна, що позбавляє можливості суд встановити ціну позову на день подання позовної заяви та правильність сплати заявницею судового збору. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна. Згідно з підпунктом 1, 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ставка за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на 1 січня 2019 року прожитковий мінімуму для працездатних осіб встановлений 1 921 грн. Судами попередніх інстанцій визначено, що розмір судового збору за подання первісного позову становить 9 605 грн Таким чином, за подання касаційної скарги судовий збір підлягає сплаті у розмірі 19 210 грн (9 605 х 200/100). Крім того, заявниці необхідно зазначити вартість спірного майна, а саме 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 та 1/2 частки квартири № 1 і 1/2 частки місця для паркування автотранспорту № 1 (за літерою Х) у будинку АДРЕСА_2 , що має значення для правильного визначення розміру судового збору, оскільки до відкриття касаційного провадження у розпорядженні Верховного Суду відсутні матеріали цивільної справи, а отже, будь-які відомості щодо вартості спірного майна. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печерському районі/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102; найменування платежу - «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; призначення платежу (вказати номер справи та інші необхідні відомості). Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону № 3674-VI. На підтвердження сплати судового збору суду необхідно надати документ, що підтверджує його сплату. Водночас заявниця подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивуючи його тим, що позбавлена будь-яких джерел доходу, а розмір судового збору перевищує 5 відсотків її річного доходу за попередній календарний рік. Зазначене клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК Українисуд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. До клопотання заявниця додала довідку Личаківського відділу обслуговування громадян від 05 березня 2020 року № 1525 про те, що їй раніше пенсія не призначалась та за призначенням будь-якого виду пенсії не зверталась. Проте ця довідка не містять інформації про отримання інших видів доходів, про наявність чи відсутність нерухомого та рухомого майна тощо. Таким чином, заявниця не подала доказів про її майновий стан вцілому. Це унеможливлює задоволення клопотання про її звільнення від сплати судового збору. Водночас, оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Kniat v. Poland» (Княт проти Польщі) від 26 липня 2005 року, пункт 44; «Jedamski and Jedamska v. Poland» (Єдамскі та Єдамска проти Польщі) від 26 липня 2005 року, пункти 63-64). Проте заявниця не позбавлена можливості повторно звернутись до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору чи відстрочення його сплати та надати належні докази про її майновий, сімейний стан тощо. Відповідно до положень частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявниці строку для усунення недоліків. На підставі наведеного та керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 13 травня 2021 року. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного суду від 13 травня 2021 року відмовити. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 13 травня 2021 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та її буде повернуто заявниці. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко