Ухвала КЦС ВС № 695/3487/15-ц

Ухвала 22 липня 2021 року м. Київ справа № 695/3487/15-ц провадження № 61-11291ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» про захист прав споживача фінансових послуг та визнання договору кредиту недійсним, ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. В обґрунтування заяви зазначало, що на підставі договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») відступило ТОВ «Фінансова компанія «Веста» належне право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № 500946840 від 13 червня 2014 року, тому заявник просив суд замінити стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» на правонаступника щодо виконання рішення у цій справі. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2021 року заяву ТОВ «Вердикт Капітал» задоволено та замінено первісного стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи» на правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал» у справі щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Постановою Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2021 року залишено без змін. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року, в якій представник заявника просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначає, що відсутнє відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у вказаній справі, тому суд не вправі замінити стягувача у виконавчому провадженні. Заявник також вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Судами встановлено, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року у вказаній справі позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2014 року у сумі 61 196 грн 81 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») про захист прав споживача фінансових послуг та визнання недійсним договору споживчого кредитування № 500946840 від 13 червня 2014 року відмовлено повністю. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Золотінського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року скасовано в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та розподілу судових витрат та в цій частині ухвалено нове рішення про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 . Визнано пункт 2.8.1 кредитного договору від 13 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк», недійсним. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2018 року в частині вирішення позову ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором змінено та резолютивну частину викладено в такій редакції: «Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2014 року в сумі 58 281 грн 54 коп.». В іншій частині рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 20 червня 2018 року в нескасованій частині та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2018 залишено без змін. На підставі договору факторингу № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26 грудня 2018 року ТОВ «Кредитні ініціативи» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Веста» належне право вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту № 500946840 від 13 червня 2014 року. Згідно з договором про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16 січня 2019 року ТОВ «Фінансова компанія «Веста» відступило вказане право вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Веста». Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження». З врахуванням вищенаведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони стягувача за рішенням. Разом з цим, право вимоги за вищевказаними кредитними правовідносинами належить ТОВ «Вердикт Капітал», тому слід замінити стягувача його правонаступником при виконанні рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Посилання заявника на те, що відсутнє відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у вказаній справі, тому суд не вправі замінити стягувача у виконавчому провадженні, є безпідставними. Так, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Разом з цим, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження № 61-16520сво18). Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц, від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17, від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10. Твердження представника заявника на необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14, є помилковими, оскільки у вказаній справі вирішувалось питання заміни стягувача у виконавчому провадженні, яке було закрите у зв`язку з його виконанням. Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. Зі змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень не виявлено порушення судами норм процесуального права, правильність застосування судом норм права не викликає сумнівів, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 є необґрунтованою. Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 01 квітня 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-банк» про захист прав споживача фінансових послуг та визнання договору кредиту недійсним відмовити. Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: С. Ф. Хопта Є. В. Синельников В. В. Шипович