Ухвала КАС ВС № 520/13712/19

УХВАЛА 26 липня 2021 року м. Київ справа № 520/13712/19 адміністративне провадження № К/9901/25149/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 520/13712/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вагат-Транс» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, установив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вагат-Транс» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16 жовтня 2019 року: - № 0000040515 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 484 315,00 грн, з яких 439 545,00 грн - за основним платежем та 44 770,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0000050515 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додатну вартість 161 218,75 грн, з яких: 128 975,00 грн - за основним платежем та 32 243,75 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16 жовтня 2019 року № 0000050515. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16 жовтня 2019 року № 0000040515 на суму 482920 грн 45 коп., з яких: 438429 грн 36 коп. - основний платіж, 44491грн 09 коп. - штрафні (фінансові) санкції. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі, як на підставу для відкриття касаційного провадження, відповідач посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано пункти 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункти 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2019 року у справі № 820/2835/18, від 10 квітня 2020 року у справі № 816/4409/15, від 31 березня 2020 року у справі № 824/434/15-а, від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17443/15, від 31 березня 2020 року у справі № 804/16516/15 та від 18 березня 2020 року у справі № 826/8114/15. Крім того, скаржник цитує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 10 квітня 2020 року у справі № 816/4409/15, про те, які обставини можуть свідчити про відсутність реального характеру господарських операцій та які докази мають це підтверджувати. Відповідач вважає, що обставини справи досліджені в неповному обсязі, без надання оцінки кожному окремому доказу та їх сукупності. Суд вважає безпідставним посилання відповідача на висновки, викладені в зазначеній постанові Верховного Суду, оскільки висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведеному скаржником судовому рішенні суду касаційної інстанції свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Подібність правовідносин між цією справою та наведеними в касаційній скарзі скаржник не доводить. Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин. Наведені скаржником постанови Верховного Суду стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначених постанов зводяться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, що не є належним обґрунтуванням наведених скаржником підстав для касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази. Ураховуючи те, що касаційна скарга містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи скаржника щодо неправильної (неповної) оцінки доказів не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, - ухвалив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі № 520/13712/19 - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя О.О. Шишов