Постанова 4857 № 344/6396/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 344/6396/21 пров. № А/857/11782/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Кухтея Р.В., Шевчук С.М., секретаря судового засідання Вовка А.Ю., розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області (головуючий суддя Кіндратишин Л.Р.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківськ 24 травня 2021 року у справі № 344/6396/21 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, В С Т А Н О В И В: 26.04.2021 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Галицької митниці Держмитслужби, просив визнати протиправною та скасувати постанову про порушення митних правил №0286/20900/21 від 09.03.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України, а провадження у справі закрити. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 травня 2021 року у справі № 344/6396/21 позов задоволено. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд справи про порушення митних правил за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Суд першої інстанції вказав, що не зважаючи на подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи про порушення митних правил, та поважність причини неявки, розгляд справи про порушення митних правил відбувся за відсутності позивача, що позбавило його можливості реалізувати права, передбачені ч. 1 ст. 498 МК України, та відповідно до вимог ст. 531 МК України, є підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил. Суд першої інстанції зазначив, що відсутні обґрунтовані докази, які свідчили б саме про умисел декларанта на заниження митних платежів, шляхом повідомлення недостовірної інформації для визначення митної вартості товару, з метою зменшення розміру митних платежів та надання з цією метою органу доходів і зборів документів. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 травня 2021 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права. Скаржник вказує, що позивач на виклик Галицької митниці Держмитслужби для надання пояснень не з`явився та був належним чином повідомлений про розгляд справи, всі листи були вручені завчасно. Скаржник вважає, порушення митних правил є правопорушення, яке вчинено як умисно, так і з необережності. На підтвердження факту вчинення правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, відповідачем отримано інформацію у встановленому порядку від митних органів Королівства Нідерланди. В судове засіданні учасники справи не з`явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, з врахуванням статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що відповідно до частини 2 статті 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до положень статті 229 та 230 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, секретарем забезпечено ведення протоколу судового засідання. Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає. Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 11.09.2018 громадянином України ОСОБА_1 та нерезидентом, представником нідерландської компанії «Touben Auto's» - (в м. Медика, Польська Республіка) укладено договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу марки «SIAT» модель «IBIZA» 2011 року випуску, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 1200 євро. На підставі зазначеного договору, продавцем виставлено рахунок-фактуру №18200776 від 11.09.2018 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 20.10.2011. 11.09.2018 ОСОБА_1 ввезено на митну територію України придбаний транспортний засіб, для пропуску на митну територію України подано митну декларацію №UA206020/2018/400675 від 14.09.2018 (а.с.14-16), рахунок фактуру №18200776 від 11.09.2018 (а.с.18) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 20.10.2011, видане компетентними органами Королівства Нідерланди, згідно з якими Нідерландською компанією Teuben Auto's (Willem Barentszstraat 12 7825 VZ Emmen) автомобіль марки «SIAT» модель «IBIZA», номер кузова НОМЕР_1 продано ОСОБА_2 за 1200 євро. Декларування вказаного автомобіля на Івано-Франківській митниці ДФС від імені громадянина ОСОБА_1 здійснювалося ФОП ОСОБА_3 відповідно до договору про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів від 12.09.2018 №2018091/1. Митними органами Королівства Нідерланди листом №NL20DZA00209254WZ від 05.10.2020 надано копії рахунку фактури №15-5908 від 10.09.2018 та митної декларації MRN 18NLJLWAYWAO0RWD50 від 10.09.2018, відповідно до яких продавцем вказаного автомобіля є нідерландська компанія Autobedrijf Vlashuizen B.V. (Tarasconweg 17, 5627GB Eindhoven), а його вартість становить 2900 євро. Рахунок №15-5908 від 10.09.2018, наданий компанією ОСОБА_4 не відповідає рахунку №18200776 від 11.09.2018, наданому українською стороною (а.с. 20-25). Згідно з службовою запискою управління адміністрування митних платежів, митної вартості та класифікації товарів Галицької митниці Держмитслужби від 05.01.2021 №8/7.4-15/44, сума митних платежів, які б мали бути сплачені при ввезенні на митну територію України вказаного автомобіля, з урахуванням інформації та копій документів, наданих митними органами Королівства Нідерланди, станом на дату здійснення митного оформлення становить 35 173,74 гривні. Несплачена сума митних платежів складає 17 779,76 гривень. ОСОБА_3 листом №2 від 21.01.2021 повідомив, що всі документи, які були підставою для митного оформлення вказаного автомобіля, надано особисто громадянином ОСОБА_1 09.03.2021 в.о. начальника Галицької митниці Держмитслужби прийнято постанову в справі про порушення митних правил №0286/20900/21, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму 53339,28 гривень. Вважаючи вказану постанову безпідставною, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 458 Митного кодексу України, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - МК України) порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Статтею 485 МК України встановлено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Для притягнення до відповідальності, згідно з статтею 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, в даному випадку, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, вини у формі прямого умислу, а також наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру. За змістом статті 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. При цьому, статтею 485 МК України передбачено наявність спеціальної протиправної мети неправомірного звільнення від сплати чи зменшення розміру сплати митних платежів, що вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки необережно не можливо заявити неправдиві відомості. Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння передбаченого статтею 485 МК України обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта вчинення такого на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати податків та зборів). Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 22 травня 2020 року у справі №751/1477/17, від 20 серпня 2020 року у справі №553/1435/17, від 10 грудня 2020 року у справі № 569/16120/15-а, від 15 червня 2021 року у справі №521/13374/16-а. Згідно з частиною 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Частиною 2 статті 264 МК України встановлено, що митна декларація та інші документи подаються митному органу в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати митному органу оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів. З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом (частини 5, 6 статті 264 МК України). Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 14.09.2018 для здійснення митного оформлення зазначеного автомобіля в митному режимі «імпорт» у відділ митного оформлення №2 митного поста «Прикарпаття» Івано-Франківської митниці ДФС подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA206020/2018/400675 разом з товаросупровідними документами: рахунок фактуру №18200776 від 11.09.2018, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 20.10.2011, видане компетентними органами Королівства Нідерланди. Будь-які докази щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів, їх недійсності чи недостовірності, в матеріалах справи відсутні. В свою чергу, підставою для притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил стало одержання від митного інформаційного центру Королівства Нідерланди листа №NL20DZA00209261WZ від 05.10.2020, копії рахунку-фактури №15-590 від 10.09.2018 та митної декларації MRN 18NLJLWAYW.AO0RWD50 від 13.09.2018 на автомобіль марки «SIAT» модель «IBIZA», номер кузова НОМЕР_1 . Відповідно до зазначених документів транспортний засіб марки «SIAT» модель «IBIZA» 2011 року випуску, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_1 придбано 10.09.2018 ОСОБА_5 у компанії Vlashuizen B.V. за ціною 2900 євро, сума сплачена готівкою. Таким чином, між відомостями зазначеними в рахунку-фактурі і наданими для митного оформлення транспортного засобу документами дійсно є невідповідності щодо відправника, одержувача і вартості транспортного засобу. Відповідно до листа від 05.10.2020 №NL20DZA00209261WZ митного інформаційного центру Королівства Нідерланди, рахунок з адміністрації компанії Vlashuizen B.V. не співпадає з рахунком, надісланим із запитом щодо проведення перевірки, який складений компанією Teubem Auto's/Teubert Auto's, Willem Barentszstraat 12, 7825 Emmen ані за змістом, ані за текстом, лише дані щодо автомобіля, а саме номерний знак, номер шасі та рік випуску, співпадають. Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотримання вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. За положеннями статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В свою чергу відповідач як суб`єкт владних повноважень не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запиту компаніям, яка фігурують відправниками товару згідно з митною декларацією MRN 18NLJLWAYW.AO0RWD50 від 13.09.2018 та документами, поданими до митного оформлення позивачем. Окрім того, як це вірно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про порушення митних правил, тоді як відповідно до частини 4 статті 526 Митного кодексу України справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вручення позивачу копії протоколу, своєчасного сповіщення про місце і час розгляду справи про порушення митних правил (наприклад, копії з журналу вихідної кореспонденції, копії повідомлення про вручення поштового відправленням з штрихкодовим ідентифікатором) відповідачем до матеріалів справи не долучено. Таким чином, при складанні протоколу, розгляді справи про порушення митних правил та винесенні постанови в справі про порушення митних правил, відповідачем не дотримано вимог щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, обмежено позивача у реалізації прав, передбачених Митним кодексом України, не дотримано вимог чинного законодавства та принципів, передбачених статтею 2 КАС України. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. В силу приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, у справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Суд апеляційної інстанції зауважує, що у судовому рішенні за результатами розгляду справи обов`язково повинен бути дотриманий критерій переконливості, так як для встановлення обставин у справі при її вирішенні необхідно, щоб докази однієї сторони переконували у наявності цих обставин більше, ніж докази іншої сторони переконували у протилежному. За встановлених обставин, аналізуючи вимоги частини 1 статті 486, статті 489 МК України, щодо з`ясування обставин кожної справи та вирішення її з дотриманням вимог закону, а також приписів частини 1 статті 466 МК України, щодо застосування адміністративного стягнення за порушення митних правил не інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України, за відсутності обґрунтованих доказів, які вказували б саме на умисел декларанта на заниження митних платежів (шляхом повідомлення недостовірної інформації про митну вартість ввезеного транспортного засобу), суд апеляційної інстанції, надаючи правову оцінку аргументам сторін, приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування постанови №0286/20900/21 від 09.03.2021 та закриття справи про адміністративне правопорушення. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення постанови №0286/20900/21 від 09.03.2021, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись статтями 230, 272, 286, 308, 310, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 травня 2021 року у справі № 344/6396/21 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 26.07.2021 згідно з ч.3 ст.321 КАС України