Постанова 4857 № 464/5573/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 464/5573/20 пров. № А/857/10213/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий-суддя Довга О.І., суддя Глушко І.В., суддя Запотічний І.І. секретар судового засідання Гнатик А.З. за участю: представник відповідача Заяць Б.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2021 року (головуючий суддя Тімченко О.В., м.Львів) у справі № 464/5573/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: 09.10.2020 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову ОСОБА_2 в.о. начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові № 43а, винесену 20 березня 2020 року у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КУАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 8500 грн; закрити провадженні у вказаній справі за відсутності складу адміністративного правопорушення. Покликається на неправомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки позивач правопорушення не вчиняв. Позов обґрунтовує неправомірністю винесення оскаржуваної постанови, оскільки позивач правопорушення не вчиняв. Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2021 адміністративний позов задоволено частково. Постанову в.о. начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові Денисяка Теодозія Григоровича у справі про адміністративне правопорушення № 43-а від 20 березня 2020 року скасовано, а справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.96 КУАП закрито.Відмовлено у частині позовних вимог про визнання протиправною постанови у справі про адміністративне правопорушення. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що порушення процедури при здійсненні заходів державного архітектурно-будівельного контролю та розгляду справи за неповідомлення позивача про дату та час цього розгляду, на думку останнього, не вчинялися позивачем та такі факти не мали місця. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач діяв в межах повноважень, а така відповідає вимогам КУАП. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представник скаржника вимоги скарги підтримує, просить їх задовольнити. Позивач, його представник, в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений у встановленому законом порядку. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Судом встановлені наступні обставини. В.о. начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові Денисяком Т.Г. 20 березня 2020 року року винесено постанову № 43-а, якою позивача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.96 КУАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. З постанови вбачається, що під час проведення позапланової перевірки посадовими особами Інспекції ДАБК у м.Львові встановлено, що згідно з повідомленням про початок виконання будівельних робіт, яке було подано замовником будівництва ОСОБА_1 на об`єкт будівництва «Будівництво магазину-салону по АДРЕСА_1 » зазначено площа забудови 217,58, проте площа забудови відповідно до проекту «Будівництво магазину-салону по АДРЕСА_1 )», який розроблений ФОП ОСОБА_3 аркушу 1, становить 222,60, що свідчить про наведення недостовірних даних у поданому повідомленні про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 061192661465. Встановлено порушення ч.8 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення. Колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Так, за ч.5 ст.96 КУАП передбачено адміністративну відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті. За ч.8 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт, та за виконання будівельних робіт без повідомлення. Факт вчинення та вина ОСОБА_1 , як замовника будівництва, у вчиненні правопорушення, яке полягає у наведення недостовірних даних у поданому повідомленні про початок виконання будівельних робіт (за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) стверджується доказами у відповідності до вимог ст.251 КУАП, а саме:повідомленням замовника ОСОБА_1 відповідно до ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) щодо будівництва салону-магазину по АДРЕСА_1 , у якому вказано площу ділянки 0,0253 га, а площу забудови 217,58 га; містобудівними умовами і обмеженнями забудови земельної ділянки на проектування та будівництво магазину-салону на АДРЕСА_1 ), затвердженими рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 17 червня 2011 року за № 610, за якими площа земельної ділянки (загальна площа території) 0,0253 га, граничний відсоток забудови земельної ділянки 86,0%;робочим проектом «Будівництво магазину-салону по АДРЕСА_1 », виконаним ФОП ОСОБА_3 , у якому встановлено такими даними: площа земельної ділянки 0,0253 га, площа забудови 222,60 кв.м, відсоток забудови 87,98 %; експертним звітом Філії ДП «Укрдержбудекспертиза» у Львівській області № 14-1598-19 від 14 серпня 2019 року щодо розгляду проектної документації в частині міцності, надійсності та довговічності об`єкта будівництва за робочим проектом «Будівництво магазину-салону по АДРЕСА_1 » (клас наслідків (відповідальності) СС1) з наступними показниками: площа земельної ділянки 0,0253 га, площа забудови 222,60 кв.м; протоколом про адміністративне правопорушення, складеним провідним спеціалістом відділу інспекційної роботи Інспекції ДАБК у м.Львові Покотило С.С., що відповідає вимогам ст.256 КУАП та яким зафіксовано обставини вчинення правопорушення; актом Інспекції ДАБК у м.Львові № 122-пп від 24 лютого 2020 року, складеним за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, яким виявлено правопорушення; приписом Інспекції ДАБК у м.Львові від 24 лютого 2020 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Вищевказані докази підтверджують невідповідність зазначення позивачем забудови земельної ділянки площею 217,58 кв.м, хоча робочим проектом з експертним звітом такий розмір становить 222,60 кв.м. Такі докази відповідають критеріям належності та допустимості, підстав сумніватися в їх достовірності немає, узгоджуються між собою та суд вважає їх достатніми для підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.5 ст.96 КУАП, оскільки саме на замовника законом покладено відповідальність за достовірність даних, зазначених у поданому ним повідомленні про початок виконання будівельних робіт. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказує, що законодавцем передбачено строки накладення адміністративного стягнення. Відповідно до ч.1 ст.38 КУАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Отже дії позивача, які відповідач вважає неправомірними, не є триваючими. Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів наголошує, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт за № ЛВ 061192661465 подано Центру надання адміністративних послуг м.Львова Львівської міської ради 18 вересня 2019 року, зареєстроване відповідачем 23 вересня 2019 року. Оскільки позивачем дії було вчинено 18 вересня 2019 року, а постанову про накладення стягнення відповідачем винесено лише 20 березня 2020 року, тому пропущено строк, передбачений ст.38 КУАП. Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу. Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб`єктом владних повноважень провадження у справі про адміністративне правопорушення було розпочато і не було закрито, хоча на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строки, передбачені ст. 38 КУпАП, закінчилися. Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ч. 3ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст.243, ч.3 ст. 268, 272,286,310, 313, 315, 316, 321, 322,325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20 квітня 2021 року у справі № 464/5573/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 26 липня 2021 року.