Постанова 4854 № 522/6116/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 522/6116/20 Головуючий в 1 інстанції: Свячена Ю.Б. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса, 23 грудня 2020 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Державної фіскальної служби про скасування постанови у справі про порушення митних правил,- В С Т А Н О В И В : У квітні 2020року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Волинської митниці Держмитслужби про скасування постанови Волинської митниці Державної фіскальної служби України №5958/20500/18 від 31 жовтня 2018 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова відповідача є протиправною, оскільки ним було виконано усі умови, передбачені абз. 1 п. 9-3 Прикінцевих та перехідних положень Митного Кодексу України, і перебував у процесі здійснення митних формальностей щодо транспортного засобу, відносно якого не були дотримані строки митного режиму транзиту, вказане оформлення ним було завершене 11 лютого 2019 року, що підтверджується митною декларацією № UA 500630/2019/004029 та оплатою належних митних платежів, в тому числі суми за кодом 093 « добровільний внесок», що склав 8500 грн, а тому повинен бути звільнений від сплати штрафу. Оскільки відповідач не звільнив його від сплати, позивач просив суд визнати протиправною постанову № 5958/20500/18 від 31 жовтня 2018 року та скасувати її. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову Волинської митниці Державної фіскальної служби України №5145/20500/18 від 03 жовтня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил , передбачених ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімум доходів громадян у розмірі 8500. Провадження по справі закрито. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Волинською митницею Держмитслужбиподанодо суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти постанову, якою у позові ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що позивачем було перевищено встановлений ст. 95 Митного кодексу України строк транзитного перевезення автомобіля марки «VW Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_5більше ніж на 10 діб. Щодо неможливості вивезення транспортного засобу марки «VW Touran», реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_5до органів ДФС не звертався, про аварію або дії обставин непереборної сили та обставини події, місцезнаходження даного автомобіля не повідомляв. Документи, що підтверджують неможливість доставити вищевказаний транспортний засіб до органів доходів і зборів та органів ДФС не надавав. Позивача було викликано на митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС рекомендованим листом ФОП-8940/20/03-70-61/36 від 12.07.2018, однак у зазначений термін до митного органу не прибув, транспортний засіб не вивіз. За даним фактом посадовою особою відповідача було складено протокол про порушення митних правил від 06.10.2018р. № 5958/20500/18 за ознаками правопорушення передбаченого ч.3 ст.470 МК України. Апелянт зауважує, що позивач знаючи про накладені на нього обов`язки умисно їх не виконував та виконувати не збирався, та фактично знаючи про складення протоколу жодної дії не вчинив та документів не надав до винесення постанови. Транспортний засіб перебував до винесення постанови з 14.06.2018р. по 31.10.2018р. фактично 140 діб. Вважає, що митним органом було вчинено всіх можливих дій для з`ясування фактів та обставин, що мали значення при визначенні міри відповідальності ОСОБА_1 за порушення митних правил, а також було вжито усіх можливих заходів для забезпечення всіх процесуальних прав позивача, передбачених ст. 498 МК України. Відповідно до ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності від усіх учасників справи клопотань про розгляд справи за їх участю. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14 червня 2018 року на митну території України через митний пост «Яготин», Волинської митниці ДФС України, ОСОБА_1 в митному режимі «транзит» по смузі руху «зелений коридор» ввіз транспортний засіб «VW Touran» реєстраційний номер НОМЕР_4 , кузов НОМЕР_5 , країна реєстрації Литва. Станом на 31 жовтня 2018 року вказаний автомобіль вивезено не було та в інший митний режим не заявлено, чим перевищено встановлений статтею 95 Митного Кодексу України строк доставки більше ніж на 10 діб. По даному факту головним державним інспектором митниці складено протокол про порушення митних правил № 5958/20500/18 від 31 жовтня 2018. Протокол про порушення митних правил не було отримано особисто позивачем та відомостей про відправку засобами поштового зв`язку на адресу позивача матеріали справи не містять. При цьому, 11 лютого 2019 року позивач розмитнив транспортний засіб «VW Touran» реєстраційний номер НОМЕР_4 , кузов НОМЕР_5 , що підтверджується митною декларацією № UA 500630/2019/004029 та сплатив всі належні митні платежі у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тобто, 8500,00 грн., за кодом

093. Вважаючи, що відповідачем протиправно прийнято постанову про порушення ОСОБА_1 митних правил, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у встановлений Тимчасовим порядком час (протягом 180 днів) митне оформлення транспортного засобу добровільно сплатив до державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та становить 8500,00 грн., тобто добровільно поніс відповідальність за порушені строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту та у відповідності до п. 9-3 розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» МК України, а також у відповідності до пункту 16 Тимчасового порядку,позивач підлягає звільненню від адміністративної відповідальності за вчинення перевищення встановленого статтею 95 МК України строку доставки транспортного засобу, а разом з тим за прострочення вивезення за межі митної території вказаного автомобіля. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України. Відповідно до ст. 90 Митного кодексу України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Згідно з частиною другою статті 91 МК України митний режим транзиту застосовується до товарів, які переміщуються, зокрема, прохідним транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до пункту вивезення (пропуску) за межі митної території України (у тому числі в межах одного пункту пропуску через державний кордон України). Статтею 95 Митного кодексу України встановлено строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту; зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб). Відповідно до ч. 2 ст. 95 МК України, до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів). Таким чином, у вищезазначених нормах Митного кодексу України законодавцем чітко передбачені строки на в`їзд і виїзд транзитних транспортних засобів, а також відповідальність особи за їх порушення. Виходячи зі змісту положень ч.1 ст.102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення (частина перша). В силу вимог ч.6 ст.102 МК України, митний орган призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту. У відповідності до п.1.2 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні транзитних переміщень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 жовтня 2012 року № 1066, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2012 р. за №2120/22432 митниця відправлення - будь-який митний орган України, з якого починається переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що перебувають під митним контролем, а митниця призначення - будь-який митний орган України, в якому закінчується переміщення всієї кількості товарів або їх частини, що перебувають під митним контролем. Згідно з ч.1 ст.458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Як визначено ч. 3 ст.470 МК України, перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказаними нормами права встановлено обов`язок особи у встановлений законодавством строк вивезти транспортний засіб, поміщений у митний режим «Транзит», за межі митної території України, а невиконання такого обов`язку є порушенням митних правил та тягне за собою адміністративну відповідальність. Відповідальність, передбачена статтею 470 МК України, настає у разі перевищення встановленого строку доставки товарів до митного органу призначення, який виконує митні формальності щодо вивезення вказаних товарів за межі митної території України. Як встановлено колегією суддів, 14.06.2018 року на митну території України ОСОБА_1 в митному режимі «транзит» по смузі руху «зелений коридор» ввіз транспортний засіб «VW Touran» реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_5 , країна реєстрації Литва. Однак станом на 31.10.2018р. вказаний автомобіль позивачем вивезено не було та в інший митний режим не заявлено. Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, свідчить про перевищення встановленого ст.95 МК України строку доставки більше ніж на 10 діб, що свідчить про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України, у зв`язку із чим головним державним інспектором митниці складено протокол про порушення митних правил № 5958/20500/18 від 31.10.2018р. Разом з цим, слід зазначити, що 25.11.2018 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України № 2612-VIII від 08.11.2018 (далі - Закон № 2612-VIII), який прийнято з метою врегулювання питання ввезення транспортних засобів на митну територію України, забезпечення дієвого контролю за переміщенням, цільовим використанням транспортних засобів, поміщених в митний режим транзиту чи тимчасового ввезення, посилення відповідальності громадян за порушення митних правил. Так, пунктом 13 розділу І Закону № 2612-VIII внесено зміни до розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" МК України, зокрема, доповнено пунктами 9-2 та 9-3 такого змісту: "9-2. Тимчасово, протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України", митне оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та ввезені на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до дня набрання чинності цим Законом і перебувають у митних режимах тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється з виконанням митних формальностей відповідно до тимчасового порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. 9-3. Установити, що протягом 180 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України" митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, здійснюється за умови сплати належних митних платежів та добровільної сплати до державного бюджету фізичною особою, яка є власником такого транспортного засобу або уповноважена розпоряджатися ним та декларує такий транспортний засіб для вільного обігу на митній території України, коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абзацом першим цього пункту, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 цього Кодексу, за порушення митних правил стосовно транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту". Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України від 08.11.2018 року № 2612-VIIІ «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» визначено, що митне оформлення транспортного засобу особистого користування, за якими не дотримані строки та умови митних режимів транзиту або тимчасового ввезення, здійснюється за умови сплати митних платежів і добровільної сплати до Державного бюджету коштів у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (8500,00 грн.). Тобто, якщо умов митних режимів тимчасового ввезення та транзиту особою не дотримано, але було сплачено добровільний внесок (8500,00 грн.) при митному оформленні транспортних засобів особистого користування, особа звільняється від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. ст. 470, 481 та 485 Митного кодексу України за порушення митних правил стосовно транспортного засобу. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1077 "Про затвердження Тимчасового порядку виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України та внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 і від 4 червня 2007 р. № 795" (далі Постанова №1077) затверджено Тимчасовий порядок виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів для їх вільного обігу на митній території України (далі - Тимчасовий порядок). Пунктом 1 Тимчасового порядку визначено механізм виконання митних формальностей під час здійснення митного оформлення транспортних засобів, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТЗЕД та ввезені громадянами на митну територію України в період з 1 січня 2015 року до 25 листопада 2018 року. Згідно з п. 11 Тимчасового порядку сплата належних митних платежів, а також коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, передбачених пунктом 9-3 розділу XXI "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України під час здійснення митного оформлення транспортного засобу, покладається на декларанта або на особу, уповноважену на це декларантом. Зазначені митні платежі та кошти сплачуються згідно з електронною митною декларацією, за якою здійснюється декларування такого транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу). Відповідно до п. 16 Тимчасового порядку завершення у встановленому порядку митного оформлення транспортного засобу у митний режим імпорту (випуск для вільного обігу) та добровільна сплата декларантом до державного бюджету коштів у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звільняє осіб, відповідальних за дотримання строків та умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, від адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 470, 481 та 485 Митного кодексу України, за порушення митних правил стосовно випущеного для вільного обігу транспортного засобу, щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту. Отже, з наведеного вбачається, що Законом № 2612-VIII визначено пільгові умови розмитнення транспортних засобів ввезених на територію України з 1 січня 2015 року по 25 листопада 2018 року, а також визначено підстави для звільнення особи, яка винна у порушенні строків митного режиму тимчасового ввезення (транзиту), від відповідальності, передбаченої зокрема статтею 470 МК України. Таким чином, з 25.11.2018 звільняються від відповідальності за частиною 3 статті 470 МК України особи, відповідальні за дотримання строків та умов тимчасового ввезення та транзиту, за умови здійснення митного оформлення транспортного засобу з дотриманням умов, визначених абз. 1 п. 9-2 розділу ХХІ "Прикінцеві та перехідні положення" МК України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що законодавцем встановлено саме звільнення осіб від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, зокрема, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України. Окремо слід зазначити, що оскільки Законом № 2612-VIII при дотриманні певних умов, фактично скасовано відповідальність осіб, винних у порушенні митних правил під час здійснення ввезення транспортних засобів на територію України, то положення вказаного Закону, в силу вимог ст.58 Конституції України, мають зворотну силу в часі. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту ст. 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з даного правила, закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи. 11 лютого 2019 року позивач розмитнив транспортний засіб «VW Touran» реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_5 , що підтверджується митною декларацією № UA 500630/2019/004029 та сплатив всі належні митні платежі у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тобто, 8500,00 грн., за кодом

093. Вказані обставини виключають умисел в діях ОСОБА_1 спрямованих на вчинення порушення митних правил. Отже, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що вказані норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин та виключають наявність події адміністративного правопорушення, оскільки як встановлено з матеріалів справи, у період до 11.02.2019р., позивачем вчинено дії, спрямовані на розмитнення ввезеного ним автомобіля, відповідно до вимог Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України», що набрав чинності 25.11.2018. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем 11.02.2019, тобто у період до закінчення 180 днів з дня набрання чинності Законом №2612-VIII (25.11.2018) здійснено митне оформлення транспортного засобу, що класифікується за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД та щодо якого не дотримані строки та умови (вимоги) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту, сплачено належні митні платежі, а також добровільно сплачено до державного бюджету кошти у сумі, що дорівнює розміру п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вказане не заперечується сторонами у справі. Тобто, позивач в силу дії положень абз. 2 п. 9-3 розділу ХХІ "Прикінцеві та перехідні положення" МК України звільняється від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 3 статті 470 МК України. При цьому, слід зауважити, що звільнення особи від відповідальності не вказує на відсутність в її діях складу порушення митних правил відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України. Приписами статті 531 МК України передбачені такі підстави для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини. Відповідно до частини 2 статті 8 КУпАП, закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотню силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Таким чином, враховуючи наведені вище обставини щодо вчинення позивачем порушення митних правил, колегія суддів, з огляду на обов`язковість застосування до спірних правовідносин приписів абз. 2 п. 9-3 розділу ХХІ "Прикінцеві та перехідні положення" МК України, приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від відповідальності, передбаченої ч.3 ст. 470 МК України. Доводи апелянта щодо здійснення позивачем митного оформлення транспортного засобу після прийняття постанови в справі про адміністративне правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки законодавцем чітко визначено строк (180 днів), протягом якого особа повинна здійснити митне оформлення транспортного засобу, що є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення митних правил. Окремо, суд звертає увагу відповідача, що за наслідками судового розгляду справи постанова по справі про порушення митних правил № 5958/20500/18 від 31.10.2018р. судом першої інстанції незаконною та протиправною не визнавалася, а скасована виключно з підстав звільнення позивача від адміністративної відповідальності в силу дії наведеного закону. До того ж, апеляційний суд звертає увагу на те, що порядок провадження у справах про порушення митних правил регламентовано главою 69 Митного кодексу України. За визначенням ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. В силу вимог ст.488 МК України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. За правилами ст. 498 МК України прийняття участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення є правом, а не обов`язком особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Така особа зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами. Згідно із ст. 526 МК України справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Отже, в наведених нормах законодавства чітко закріплено обов`язок органу доходів і зборів вручити (надіслати) особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, примірник протоколу про порушення митних правил, в якому, крім іншого, зазначаються час та місце розгляду справи про порушення митних правил, а у випадку неповідомлення зазначеної інформації під час вручення протоколу - проінформувати поштовим відправленням з повідомленням про вручення. Зазначений висновок відповідає правові позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року по справі № 320/4759/16-а. Судовим розглядом встановлено, що протокол про порушення митних правил від 06.10.2018р. складено відповідачем за відсутності позивача, належних доказів направлення його та повідомлення позивача про дату та час розгляду справи, отримання їх позивачем матеріали справи не містять і відповідачем не надано. Наявна в матеріалах справи копія "конверту" не є належним доказом сповіщення позивача про дату та час розгляду справи, оскільки по-перше зазначений документ не містить, опису поштового вкладення. Крім того, згідно відмітки Укрпошти на цьому документі вбачається, що останній повернувся до митниці з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», що не може бути визнане належним врученням. (а.с. 92). Колегія суддів зазначає, що відмітка "за закінченням терміну зберігання" не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист. Подібна відмітка не дає обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення особи, зокрема не визначає чи адресат відмовився від отримання повідомлення, чи адресат відсутній, чи особу, якій адресовано відправлення, не виявлено за місцем проживання. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 грудня 2020 року у справі №522/6116/20 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.