Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/5373/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 липня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/5373/20 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Джабурія О.В. суддів - Вербицької НВ. - Кравченка К.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації щодо припинення раніше призначеної ОСОБА_1 субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з грудня 2019 року по березень 2020 року (включно). Зобов`язано Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації призначити та надати ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01 грудня 2019 року по 31 березня 2020 року (включно). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі №420/5373/20 набрало законної сили 29 грудня 2020 року. 08 лютого 2021 року до суду від позивача надійшло клопотання в порядку статті 382 КАС України про зобов`язання Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації подати звіт про виконання рішення суду. Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року клопотання позивача задоволено та зобов`язано Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації у 5-денний строк з моменту отримання копії ухвали подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 25 листопада 2020 року по справі №420/5373/20. 16 березня 2021 року ухвалою суду у прийнятті звіту Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації щодо виконання рішення суду від 25 листопада 2020 року по справі №420/5373/20 відмовлено. Встановлено Управлінню соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі №420/5373/20 та зобов`язати Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації подати до Одеського окружного адміністративного суду у 15-денний строк з дня набрання даної ухвали законної сили звіт про його виконання з доказами на його підтвердження. 12 квітня 2021 року було надано за вх. №ЕП/9856/21 підписане електронно-цифровим підписом голови комісії з реорганізації Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації В.П.Рєпко клопотання, до якого як на підтвердження виконання рішення суду від 25 листопада 2020 року по справі №420/5373/20 додано розрахунок субсидії від 25.03.2021 року. Ухвалою від 12 квітня 2021 року прийнято звіт Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2020 року по справі №420/5373/20. 18 березня 2021 року до суду від ОСОБА_1 за вх. №13617/21 надійшло клопотання про накладення на начальника Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_2 штрафу, яке обґрунтовано тим, що відповідачем не надано доказів подання звіту та виконання рішення суду. Також 05 квітня 2021 року до суду від позивача за вх.№16998/21 надійшло клопотання про накладення на начальника Управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації ОСОБА_2 штрафу за неотримання позивачем копії звіту про виконання рішення суду у визначений строк виконання рішення суду. Ухвалою від 12 квітня 2021 року в задоволені клопотань ОСОБА_1 про накладення штрафу - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалами ОСОБА_1 подав апеляційні скарги, в яких апелянт просить скасувати ухвали суду першої інстанції від 12 квітня 2021 року та прийняти нове рішення, яким у прийнятті звіту УСЗН Овідіопольської РДА щодо виконання рішення суду від 25.11.2020 року по справі №420/5373/20 - відмовити; прийняти нове рішення, яким його клопотання щодо накладення штрафу на керівника УСЗН Овідіопольської РДА по справі №420/5373/20 задовольнити . Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року про прийняття звіту підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року про накладення штрафу задоволенню не підлягає з наступних підстав. Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Такі ж вимоги передбачені статтею 14 КАС України. Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,за її межами. В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012). Також у Рішенні від 26.06.2013 року Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 року у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей3,8, частин першої та другої статті55, частин першої та другої статті129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Положеннями пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною,коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі,а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд,і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України. Тому обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов`язок. Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Відповідно до частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Згідно із ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII від 2 червня 2016 року примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців. Поряд з цим суд здійснює контроль за виконанням судового рішення в порядку та на підставах, визначених нормами процесуального права. Так, частиною першою статті 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять обмеження щодо стадій процесу на яких може бути вирішено питання про застосування заходів судового контролю, передбачених ч. 1ст. 382 КАС України. Тобто зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд може й після ухвалення такого рішення за наслідком розгляду клопотання позивача. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в ухвалі від 20.06.2018 року у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 року у справі № 286/766/17 та в ухвалі від 05.07.2018 року у справі № 206/3911/17. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суд своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, а також накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, ухвалою суду від 16.03.2021 року відповідачу надавався новий строк для подання звіту про виконання судового рішення у цій справі, за результатами розгляду такого звіту суд, в силу вимог закону, може або накласти на керівника управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації штраф за невиконання судового рішення, або прийняти звіт про виконання судового рішення. Інших повноважень суду при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах статтею 382 КАС України не передбачено. Судом встановлено, що ухвалене на користь позивача рішення в цій справі станом на даний час в повному обсязі не виконане, адже позивачу відновлено припинену субсидію в сумі - 0,00 грн., що на переконання колегії суддів свідчить про невиконання ним рішення суду від 25.11.2020 року по справі №420/5373/20. Як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач вказаного факту не заперечує, але наголошує, що відповідно до розрахунку субсидії на ЖКП до особової справи №400610 від 12 квітня 2021 року прийнято рішення про призначення житлової субсидії з жовтня 2019 року по квітень 2020 року включно, розраховано субсидію на 5 місяців з листопада 2019 року по березень 2020 року включно щомісяця в сумі 0,00 грн. При цьому, розрахунок субсидії обчислювалась виходячи з доходу позивача. З цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначає, що метою встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі є спонукання відповідача-суб`єкта владних повноважень до виконання рішення суду, ухваленого не на його користь, якщо таке рішення передбачає вчинення певних дій. При цьому основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Водночас колегія суддів зазначає, що прийняття судом рішення про накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у даному випадку не вплине на виконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, та, відповідно, не відновить його право. Так, колегія суддів Верховного Суду у справі № 560/523/16 зазначила, що, переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення, та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду, або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, беручи до уваги висновки Верховного Суд у справі № 560/523/16, суд не вбачає підстав для накладення на керівника УСЗН Овідіопольської РДА штрафу за невиконання рішення суду у цій справі. Підсумовуючи, суд зазначає, що оскільки правових підстав для накладення штрафу на керівника УСЗН Овідіопольської РДА немає, водночас суд наголошує, що це не звільняє УСЗН Овідіопольської РДА від обов`язку виконати рішення суду, ухвалене на користь позивача, та не позбавляє позивача права звернутися до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України, якщо подальша поведінка відповідача буде давати приводи вважати, що він ухиляється від виконання рішення суду, затягує його виконання або ж діє недобросовісно та не вживає заходів, необхідних для його якнайшвидшого виконання. Керуючись ст.ст. 248, 256, 308; 311; 321; 322; 325, 382 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року про прийняття звіту - задовольнити. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року про прийняття звіту - скасувати, ухвалити нову, якою відмовити управлінню соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації у прийнятті звіту щодо виконання рішення суду від 25.11.2020 року по справі №420/5373/20. Встановити управлінню соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року у справі № 420/5373/20. Зобов`язати управління соціального захисту населення Овідіопольської районної державної адміністрації у місячний строк, з дня проголошення цієї ухвали, подати до Одеського окружного адміністративного звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі № 420/5373/20. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року про накладення штрафу - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року про накладення штрафу - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.