Постанова 4850 № 360/4380/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2021 року справа №360/4380/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 360/4380/20 (головуючий І інстанції Захарова О.В.), складеного у повному обсязі 14 січня 2021 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Луганській області про стягнення невиплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні, - ВСТАНОВИВ: До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в якому після уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову грошову допомогу при звільненні, яка становить 29317,04 грн. (а.с. 1-7, 16-19) Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний рік служби. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний рік служби. У задоволенні позовних вимог про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь ОСОБА_1 невиплачену одноразову грошову допомогу при звільненні відмовлено (а.с. 39-41). Відповідач, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не набув права на день звільнення та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», так як вислуга років у календарному обчисленні позивача складає 08 років 06 місяців 26 днів. До спірних правовідносин застосовується саме наявність календарної вислуги років, яка повинна становити не менше 10 років (а.с. 45-47). Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 22.02.2019, ідентифікаційний код НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 (арк. спр. 5-7). Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 30.10.2015 (арк. спр. 13). З послужного списку ОСОБА_1 №М-132155 вбачається, що з 04.08.2010 позивач проходив службу в органах внутрішніх справ (арк. спр. 29-34). Згідно з довідкою ГУ НПУ в Луганській області від 26.11.2020 № 4237/111/19-2020 позивач у період з 04.08.2010 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, та з 07.11.2015 по 01.03.2019 в Національній поліції України. Станом на 01.03.2019 вислуга років у календарному обчисленні становить 08 років 06 місяців 26 днів, у пільговому обчисленні 07 років 04 місяці 12 днів (арк. спр. 28). Відповідно до витягу з наказу ГУ НПУ в Луганській області від 27.02.2019 № 170 о/с відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби (за власним бажанням) старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0120927), оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Лисичанського відділу поліції ГУ НПУ в Луганській області, з 01.03.2019, з вислугою років у календарному обчисленні становить 08 років 06 місяців 26 днів, у пільговому обчисленні 07 років 04 місяці 12 днів 01.06.2020 (арк. спр. 35). 08.09.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою, серед іншого, щодо отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, на яку відповідачем надано відповідь від 30.09.2020 № 1133/1/111/22-2020, в якій, серед іншого, вказано, що позивач відповідно до постанови КМУ від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» не набув права на виплату одноразової грошової допомоги, оскільки має календарну вислугу років на день звільнення 07 років 04 місяців 12 днів, тобто менше 10 років (арк. спр. 12). Спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в Національній поліції. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на отримання спірної допомоги порушено та підлягає відновленню. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 102 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Частиною другою статті 9 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ), визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Системний аналіз наведених положень Закону № 2262-ХІІ дає підстави дійти висновку, що частиною другою статті 9 цього Закону встановлено дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше. Аналогічне положення закріплено в абзаці 4 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі - Постанова № 393), згідно з яким військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: - які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У розумінні вказаних правових норм слідує, що поняття «календарна вислуга років» застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: «в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби». При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є наявність «вислуги 10 років і більше». Таким чином, в частині другій статті 15 Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги. Отже, правовими нормами Порядку № 393 та Закону № 2011 законодавець лише визначає періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні або на пільгових умовах. Тобто, законодавець визначає лише способи обчислення вислуги років. Матеріалами справи підтверджується, що вислуга років на час звільнення ОСОБА_1 складає: у календарному обчисленні становить 08 років 06 місяців 26 днів, у пільговому обчисленні 07 років 04 місяці 12 днів, всього 16 років 11 місяць 08 днів, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана. Оскільки інші підстави відмови, крім недостатності років вислуги, у призначенні грошової допомоги відсутні, відповідно позивач має право на таку виплату. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про протиправність відмови ГУ НПУ в Луганській області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні. На думку суду апеляційної інстанції доцільним є і висновок суду першої інстанції, що відновленням порушеного права позивача є зобов`язання ГУ НПУ в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням та зобов`язання ГУ НПУ в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби в Національній поліції за власним бажанням, передбачену статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 25 відсотків грошового забезпечення за кожний повний рік служби. Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 360/4380/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 14 січня 2021 року у справі № 360/4380/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано 26 липня 2021 року. Судді А.В. Гайдар І.В. Геращенко І.Д. Компанієць