Постанова 4850 № 360/5077/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 липня 2021 року справа №360/5077/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гайдара А.В., суддів Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року в справі № 360/5077/20 (головуючий І інстанції Чернявська Т.І., складене у повному обсязі 18 лютого 2021 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) за позовом адвоката Кузнєцової Ганни Петрівни в інтересах ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - Управління, орган соціального страхування), в якій просив: - визнати протиправною та скасувати постанову Лисичанського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 23 лютого 2017 року № 1208/51141/10515/30 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 ; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області поновити нарахування та виплату щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з виплатою всієї заборгованості за період її несплати, починаючи з 01 березня 2017 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 є отримувачем страхових виплат та перебуває на обліку у відповідача. Вказує, що відповідачем з невідомих причин припинено виплату страхових виплат з березня 2017 року. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 23 лютого 2017 року № 1208/51141/10515/30 про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року. Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області поновити ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати, а також виплатити заборгованість з щомісячних страхових виплат, що виникла за період їх несплати, починаючи з 01 березня 2017 року, на рахунок, відкритий у Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", з урахуванням перерахунків, передбачених частиною другою статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Здійснено розподіл судових витрат. Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що відповідно до чинного законодавства України працівники структурного підрозділу з питань соціального захисту населення провели перевірку фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що було складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Згідно з вимогами пунктів 5, 11 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам на підставі вищезазначеного акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї прийняла рішення від 20 лютого 2017 року № 33 про відмову в призначенні соціальних виплат ОСОБА_1 . На виконання вимог частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в якій зазначається, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості, та пункту 14 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, з 01 березня 2017 року потерпілому ОСОБА_1 припинено виплату страхових коштів. Крім того, оскільки позивач з 29 травня 2015 року набув статусу внутрішньо переміщеної особи, він відповідно до статті 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" зобов`язаний: дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства; повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання. У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов`язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від`їзду; у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом. Внутрішньо переміщена особа зобов`язана виконувати інші обов`язки, визначені законами України та іншими нормативно-правовими актами. Більш того, згідно з частиною третьою статті 16 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" застрахована особа несе відповідальність, згідно із законом, за незаконне одержання з її вини (підроблення, виправлення в документах, подання недостовірних відомостей тощо) матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням. З вищенаведеного вбачається, що позивач не дотримався ані обов`язків, визначених статтею 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та статтею 16 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці", ані взятих на себе зобов`язань перед Фондом. Справа розглянута у порядку письмовому провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов наступних висновків. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено таке. ОСОБА_1 звернувся до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області з заявами від 16 жовтня 2014 року та від 11 грудня 2014 року про продовження виплати раніше призначеної страхової виплати (а.с. 71, 79). Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 11 грудня 2014 року № 924002242, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради, фактичним місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 (а.с. 6, 58, 68-69, 72). Управління праці та соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Лисичанськ Луганської області листом від 27 січня 2021 року за № 624 повідомило, що станом на 25 січня 2021 року ОСОБА_1 з 11 грудня 2014 року перебуває на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа за місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що отримав відповідну довідку від 11 грудня 2014 року № 924002242. Довідка є діючою, рішення про її скасування не приймалось (а.с. 37-38). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 20 жовтня 2014 року № 1208/51141/10515/1 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв`язку з тимчасовим місцем проживання позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1615,66 грн з 01 жовтня 2014 року по 31 жовтня 2014 року включно (а.с. 85). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 15 грудня 2014 року № 1208/51141/10515 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати у зв`язку з тимчасовим місцем проживання позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1615,66 грн з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно (а.с. 73). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 26 січня 2015 року № 1208/51141/10515/1 про призначення раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 01 березня 2014 року (коригуюча) серед іншого позивачу призначено перераховану щомісячну грошову суму у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1743,30 грн; відкориговану виплату провадити з 01 березня 2014 року по 30 вересня 2014 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за: березень 2014 року в розмірі 127,64 грн, за квітень 2014 року в розмірі 127,64 грн, за травень 2014 року в розмірі 127,64 грн, за червень 2014 року в розмірі 127,64 грн, за липень 2014 року в розмірі 127,64 грн, за серпень 2014 року в розмірі 127,64 грн, за вересень 2014 року в розмірі 127,64 грн (а.с. 74). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 26 січня 2015 року № 1208/51141/10515 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати (коригуюча) позивачу серед іншого продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1743,30 грн; відкориговану виплату провадити з 01 жовтня 2014 року по 30 листопада 2014 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за: жовтень 2014 року в розмірі 127,64 грн, за листопад 2014 року в розмірі 127,64 грн (а.с. 75). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 26 січня 2015 року № 1208/51141/10515/19 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати (коригуюча) позивачу серед іншого продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1743,30 грн; відкориговану виплату провадити з 01 грудня 2014 року по 31 грудня 2014 року включно; проведено донарахування щомісячних виплат за: грудень 2014 року в розмірі 127,64 грн (а.с. 76). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 26 січня 2015 року № 1208/51141/10515 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1743,30 грн; виплату провадити з 01 січня 2015 року по 31 січня 2015 року включно (а.с. 77). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 12 лютого 2015 року № 1208/51141/10515/21 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1743,30 грн; виплату провадити з 01 лютого 2015 року по 31 травня 2015 року включно (а.с. 78). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 19 травня 2015 року № 1208/51141/10515 про продовження раніше призначеної, але не виплаченої, щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі: за червень 2014 року - 1615,66 грн, за липень 2014 року - 1615,66 грн, за серпень 2014 року - 1615,66 грн, за вересень 2014 року - 1615,66 грн, за листопад 2014 року - 1615,66 грн (а.с. 66). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 21 червня 2015 року № 1208/51141/10515/21 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1743,30 грн; виплату провадити з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно (а.с. 70). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 05 березня 2016 року № 1208/51141/10515/25 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі1743,30 грн; виплату провадити з 01 грудня 2015 року по 31 січня 2016 року включно (а.с. 59). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 05 березня 2016 року № 1208/51141/10515 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1743,30 грн; виплату провадити з 01 лютого 2016 року по 31 серпня 2016 року включно (а.с. 60). Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області від 04 листопада 2016 року № 1208/51141/10515/29 про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати позивачу продовжено раніше призначену щомісячну грошову суму у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1743,30 грн; виплату провадити з 01 вересня 2016 року безстроково (а.с. 61). На підставі витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 20 лютого 2017 року № 33, яким позивачу відмовлено в призначенні (відновленні) відповідних соціальних виплат відповідно до пункту 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Лисичанську Луганської області винесло постанову від 23 лютого 2017 року № 1208/51141/10515/30 про припинення виплати ОСОБА_1 з 01 березня 2017 року щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1743,30 грн (а.с. 9, 10, 62, 63, 90, 91). Згідно з інформаційною довідкою Лисичанського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 27 січня 2021 року № 202/02-1 ОСОБА_1 перебував на обліку у Лисичанському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області з 16 жовтня 2014 року та отримував раніше призначені щомісячні страхові виплати у період з 01 червня 2014 року по 28 лютого 2017 року. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 20 лютого 2017 року № 33 щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 припинені у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживанням. Остання виплата щомісячних страхових виплат за лютий 2017 року у розмірі 1743,30 грн перерахована ОСОБА_1 на рахунок, відкритий в ПАТ "Державний ощадний банк України", 17 лютого 2017 року. Станом на 27 січня 2021 року заборгованості по страховим виплатам немає (а.с. 54). Відповідно до інформації, викладеної в листі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області від 02 лютого 2021 року № 499/10-1, позивач перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Лисичанську (на даний час - Лисичанське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області) як внутрішньо переміщена особа та отримував страхові виплати з 01 червня 2014 року по 28 лютого 2017 року. Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 20 лютого 2017 року № 33 щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 припинені у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживанням. На виконання вимог частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в якій зазначається, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються, якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості, та пункту 14 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування № 365 з 01 березня 2017 року потерпілому ОСОБА_1 припинено виплату страхових коштів (а.с. 55-56). Вважаючи, що Управління без належного законодавчо-встановленого підґрунтя не сплатило йому належні кошти страхових виплат, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII). Статтею 7 Закону № 1706-VII визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV). У відповідності до вимог ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Водночас, статтею 46 Закону № 1105-XIV такої підстави для припинення страхових виплат, як відсутність особи за адресою проживання, не передбачено. Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу страхових виплат, передбачених чинним законодавством. Положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення. Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч. 2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами. Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV "Про боротьбу з тероризмом" у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян. Статтею 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Відповідно до статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6). Стаття 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Згідно зі статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає. Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6 статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання. Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи страхових виплат, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов`язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидії дискримінації в Україні" дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користування правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини. Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа «Мюллер проти Австрії»). У рішенні від 8 липня 2004 року "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров`я" (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах "Пічкур проти України", "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" як джерело права відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Отже, як Законом України "Про запобігання та протидії дискримінації в Україні", так і практикою ЄСПЛ встановлено, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних зазначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою. Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому страхової суми незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати. Згідно із ч.1 і ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 1105-XIV робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Відділення управлінь виконавчої дирекції Фонду є відокремленими підрозділами робочих органів виконавчої дирекції Фонду, що створюються за рішенням правління Фонду без статусу юридичної особи. Управління відповідно до покладених на нього завдань організовує здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам і членам їх сімей в порядку визначеному правлінням Фонду. Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, погоджує викладений в оскаржуваному рішенні висновок, що правильним та достатнім є обраний судом першої інстанції спосіб відновлення порушеного права ОСОБА_1 шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо невиплати страхових виплат з 01.03.2017, зобов`язання нарахувати та виплатити вказані соціальні гарантії з урахуванням виниклої заборгованості. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому вона підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється. Керуючись статями 139, 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року в справі № 360/5077/20 - залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року в справі № 360/5077/20 - залишити без змін. Повний текст судового рішення складено та підписано 26 липня 2021 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Судді А. В. Гайдар І. В. Геращенко І. Д. Компанієць