Постанова 4814 № 534/233/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/233/21 Номер провадження 22-ц/814/1616/21Головуючий у 1-й інстанції Солоха О. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М., при секретарі судового засідання: Ряднині І.В., - розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2021 року (ухвалене суддею Солохою О.В. відомості щодо дати складення повного тексту судового рішення відсутні) у справі за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В : У лютому 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 22.04.2016 року, у розмірі 17004,26 грн та судові витрати 2270,00 грн. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 22.04.2016 року. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі-Договір), що підтверджується підписом у заяві. При укладенні договору сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови. Вказує, що відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який вподальшому був збільшений до 2000,00 грн, що підтиверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Разом з тим, відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов Договору у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 20.01.2021 року має заборгованість у розмірі 22133,14 грн, яка складається з наступного: 17004,26 грн - заборгованість за тілом кредиту; в т.ч.: 17004,26 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5128,88 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.

625. Однак, Банк прохав суд стягнути з відповідача частину суми заборгованості за кредитом, а саме 17004,26 грн. - заборгованості за тілом кредита та судові витрати. РішеннямКомсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2021 року позовну заяву акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 22.04.2016 в сумі 17 004 (сімнадцять тисяч чотири) гривні 26 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати зі сплати судового збору в сумі в сумі 2 270 грн. З вказаним рішенням суду не погодився відповідачОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог. Застосувати до вказаних правовідносин строки позовної давності. Визнати неналежними, недопустимими, недостовірними та недостатніми докази надані позивачем на підтвердження позовних вимог. Вирішити питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим, та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що судом неповністю з?ясовані обставини справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. Зокрема вказує, що Відповідач у період з 22.11.2019 по 21.05.2021 року проходив строкову військову службу, а тому взагалі не був обізнаний про розгляд справи в суді. В свою чергу, суд маючи дані його паспорту та враховуючи вік повинен був зробити запит до військкомату, однак цього не зробив. Посилається на те, що судом першої інстанції помилково прийнято за кредитний договір анкету-заяву від 22.04.2016 року та Умови і Правила надання банківських послуг. Вказує, що відповідач звертався до банку з метою оформлення карткового рахунку для отримання стипенції, а не кредиту. Зазначає, що на дату звернення йому було лише 17 років 6 місяців, а тому відповідно до ст.ст. 31, 32 ЦК Українеи він мав право укладати лише договір на відкриття карткового рахунку для перерахування стипендії, тобто без письмової згоди батьків не мав права укладати кредитні договори. Однак, картковий рахунок для отримання стипендії не був відкритий банком з невідомих причин. Вказує, що на імя відповідача було відкрито 4 рахунки за кредитним договором б/н і дати, а саме: 08.11.2017 року, 15.12.2017 року, 15.01.2018 року та 22.03.2018 року, тобто через 1 рік та 7 місяців після подання анкети-заяви від 22.04.2016 проку про відкриття карткового рахунку для отримання стипендії. Крім того, посилається на те, що розрахунок заборгованості за договором б/н від 22.04.2016 року є суперечливим, оскільки згідно довідки наданої позивачем вбачається, що кредитний ліміт було визначено 08.11.2017 року в розмірі 1000,00 грн, 14.12.2017 року збільшено до 2000,00 грн, а з 16.10.2018 року встановлено кредитний ліміт в сумі 0,00 грн. Тобто, станом на 31.08.2019 року борг за тілом кредиту становить 18265,46 грн, а станом на 20.01.2021 - 17004,26 грн. Отже стає не зрозумілим яким чином можливо було отримати кошти від банку в сумі 17004,26 грн, якщо кредитний ліміт складав 2000,00 грн. Крім того, зазначив, що оскільки заборгованість в розмірі 1999,99 грн. виникла з 16.01.2018 року і постійно збільшувалася з урахуванням пені та процентів за користвання , а позов подано 16.02.2021 року, тому застосуванню підлягає позовна давність. Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив. Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав. У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 22.04.2016 року між ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником є АТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 підписана анкета-заява № б/н, відповідно до умов якої позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який 16.01.2018 у подальшому року був збільшений до 1 999 грн 99 коп. (а.с.12). Судом встановлено, що 22.04.2016 відповідач став клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов у ПАТ КБ «ПриватБанк». Своїм особистим підписом в Анкеті-заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява, разом з Умовами та Правила надання банківських послуг (надалі - Умови), Тарифами банку (надалі - Тарифи), Правилами користування платіжною карткою, що викладені на офіційному банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/,складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Разом з тим, своїм особистим підписом в Анкеті-заяві ОСОБА_1 підтвердив факт свого ознайомлення та факт своєї згоди з Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с.14). У зв?язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов?язань за вказаним вище кредитним договором станом на 20.01.2021 утворилась заборгованість у сумі 22 113 грн 14 коп, що складається з наступного: 17 004 грн 26 коп.- заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 17 004 грн 26 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5 128 грн 88 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Суд наголошує, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості за кредитом. Отже, кредитодавець прохає стягнути лише заборгованість за кредитом у сумі 17 004 грн 26 коп. Задовольняючи частково позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції приймаючи до уваги розрахунок заборгованості відповідача по кредитному договору б/н від 22.04.2016, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають до задоволення на суму 17 004 грн 26 коп. Проте, повністю з таким висновком суду колегія суддів не може погодитися виходячи з наступних підстав. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). З наданих матеріалів справи вбачається, що у заяві позичальника процентна ставка не зазначена, також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Так, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», не містять підпису ОСОБА_1 . За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Тобто, з викладенного слідує, що стороною позивача не доведено, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Строк виконання зобов`язання сторонами не встановлено. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів». Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 вказаного Закону про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Тобто, АТ КБ «ПриватБанк», за відсутності узгоджених сторонами зобов`язання умов кредитування в частині нарахування відсотків та неустойки, має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку із повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17-ц. Суд першої інстанції дійшовши до вірних висновків щодо обгрунтованості вимог позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача тіла отриманого кредиту, в разі доведення позивачем наявності боргу за ним, надав неналежну оцінку доказам позивача про наявність боргу та дійшов до висновків, які не відповідають наданим позивачем доказам в цій частині. Так, за приписами пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Обґрунтовуючи підстави стягнення заборгованості за кредитом, банк надав розрахунок заборгованості за договором, та виписку по картковому рахунку, з якої убачається, що позичальник користувався кредитними коштами (а.с. 06-11). Таким чином, виписка за договором по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, у сукупності із розрахунком, а також довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, є доказом отримання позичальником кредитних коштів. Проте, позивачем при зверненні до суду не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, комісій, пені та штрафів за порушення умов кредитного договору, тобто внесені ОСОБА_1 кошти йшли на погашення заборгованості по тілу кредиту. Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 01.12.2013 по кредитному рахунку та виписки по рахунку ОСОБА_1 , вбачається, що ним за період часу з 08.11.2017 р. по 02.01.2020 року на кредитний рахунок внесено коштів на загальну суму 7567 грн. Як зазначено вище, між сторонами не було обумовлено розмір відсотків за користування кредитними коштами, і комісій за послуги банку та право банку самостійно списувати з рахунку відповідача проценти та комісії. Проте, лише в період часу з 08.11.2017 р. по 02.01.2020 року, банком нараховувався борг по тілу кредиту відповідачу у загальному розмірі 17004,26 грн, який формувався, в тому числі, шляхом нарахування та додавання розміру списаних відсотків за використання кредитного ліміту, комісій за різні необумовлені сторонами послуги, сукупна суму яких складає більше 17 000 грн, що не передбачено укладеним між сторонами договором. При цьому, зазначена у виписці банківська операція «Списання відсотків за використання кредитного ліміту» взагалі відсутня в розрахунку заборгованості. При зверненні до суду банком не обґрунтовано та не надано доказів, яким чином ОСОБА_1 замовляв послуги щодо збільшення ліміту та та інші, за які з його рахунку списувалися кошти: письмово, в електронному вигляді з використанням електронної системи «Приват24», тощо. Користувач картки не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя. Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стаття 81 ЦПК України визначає обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Особа наділена правом самостійно обирати коло доказів, на які вона посилається і які подає до суду, виходячи із своєї процесуальної заінтересованості та позиції у справі. Звертаючись до суду з даним позовом АТ КБ «ПриватБанк», не надало належних та достовірних доказів у розумінні вимог ст.ст. 77, 79 ЦПК України, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, та які б містили інформацію щодо предмета доказування. За таких обставин доводи відповідача є обґрунтованими, а висновки суду щодо доведення позивачем факту наявності заборгованості по кредитному договору у вказаному у позові розмірі не ґрунтуються на поданих доказах, а тому підлягають скасуванню. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2021, з ухваленням нового рішення. Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України). Так, при подачі апеляційної скарги відповідачем було сплачено 3405 грн судового збору. Крім того відповідач поніс витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн. Оскільки даною постановою апеляційна скарга задоволена повністю, а тому з позивача АТ КБ «Приватбанк» на користь відповідача підлягають стягненню судові витрати у загальному розмірі 5405 грн. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. РішенняКомсомольського міського суду Полтавської області від 01 квітня 2021- скасувати. Постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Стягнути з акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 понесенні останнім судові витрати на загальну суму 5405 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2021 року. Головуючий суддя : __________________ Г.Л. Карпушин Судді: _______________ С.А. Гальонкін _______________ Л.М. Хіль