Постанова 4873 № 910/964/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" липня 2021 р. Справа№ 910/964/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Суліма В.В. Майданевича А.Г. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/964/21 (суддя - Приходько І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унафорт" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 185 644, 82 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Унафорт" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач) про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 185 644,82 грн, з яких: 174 124,08 грн - сума невиконаного грошового зобов`язання, 2 640,41 грн - 3% річних, 8 880,33 грн - інфляційні втрати. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №53-122-01-20-09803 від 15.06.2020. Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/964/21 закрите провадження у справі № 910/964/21 у частині позовних вимог про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унафорт" основного боргу у розмірі 50 000 грн, у зв`язку з відсутністю предмета спору. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унафорт" основну заборгованість у розмірі 124 124,08 грн, 3% річних у розмірі 2 640,41 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 880,33 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Унафорт" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із підстав, зазначених у позові, підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/964/21 у частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унафорт" інфляційних втрат у розмірі 8 880,33 грн та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унафорт" інфляційні втрати у розмірі 8 878,13 грн та скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/964/21 у частині стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унафорт" 2 270,00 грн витрат по сплаті судового збору та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Унафорт" 50 відсотків судового збору та стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Унафорт" 50 відсотків судового збору в розмірі, пропорційному розміру задоволених вимог позивача за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/964/21 у частині стягнення 2 270,00 гривень витрат з відповідача по сплаті судового збору є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Також, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції, щодо перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат є хибним та безпідставним. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/964/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Ткаченко Б.О., судді Майданевич А.Г., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/964/21. Відхилено заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 910/964/21. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/964/21 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи) Товариства з обмеженою відповідальністю "Унафорт" подало до суду відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/964/21, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 15.06.2020 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) було укладено Договір поставки №53-122-01-20-09803 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець прийняти та оплатити продукцію за кількістю та цінами, зазначеним у специфікації №1. Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу, зобов`язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору). За умовами п.1.2 договору предметом поставки по даному договору є продукція: 18810000-0 (напівчеревики), яка передбачена специфікацією №1 до даного Договору (наявна в матеріалах справи). Згідно з п.2.2 договору загальна сума Договору (вартість продукції) становить 174 124,08 гривень (Сто сімдесят чотири тисячі сто двадцять чотири грн. 08 коп.). Пунктом 3.1 договору передбачено, що сторонами погоджено, що продукція поставляється постачальником у строк 60 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Відповідно до п.6.1 договору оплата за поставлену якісну продукцію здійснюється замовником за умови реєстрації постачальником податкової накладної У ЄРПН, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 45 календарних днів з дати оформлення ярлику на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2017 «Управління закупівлями продукції Організація вхідного контролю продукції для АЕС». За умовами п.п. 8.2, 8.4 договору товарно-супровідні документи, що надаються постачальником при здійсненні поставки продукції: видаткова накладна або накладна, сертифікат перевірки типу, висновок санітарно-епідеміологічної експертизи (копії, завірені постачальником). Датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції. Відповідно до п.12.1 договору, Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення за печатками. Строк дії даного договору - по 31.12.2020, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків. Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних №2149 від 22.06.2020 на суму 174 124,08 грн з ПДВ. Вказані видаткові накладні підписані представниками обох сторін без жодних зауважень та заперечень. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або зміна його умов не допускається. Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 880,33 грн, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору. Колегія суддів зазначає, що відповідно до листа Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р., п. 7 "Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунків індексів споживчих цін", затверджених наказом Державної статистики України від 01.07.2013 року № 190, в розрахунках, у публікаціях та офіційних повідомленнях дані щодо індексів споживчих цін наводяться з одним десятковим знаком після коми. Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнає його арифметично вірним, з огляду на наступне: Індекси інфляції, за період прострочки становлять: вересень 2020 року - 100, 5 %, жовтень 2020 року - 101,0 %, листопад 2020 року - 101, 3%, грудень 2020 року - 100, 9 %, січень 2021 року - 101, 3 %. Із урахуванням листа Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р сукупний індекс інфляції за період з травня 2016 року по лютий 2019 року становить 105,1. Враховуючи методику нарахування інфляційних втрат слід: 174 124 грн 08 коп. (сума боргу) х 105,1 (сукупний індекс інфляції)/100 - 174 124 грн 08 коп. (сума боргу) = 8 880 грн 33 коп. Отже, загальна сума інфляційних втрат, що підлягає задоволенню в розмірі 8 880 грн 33 коп. Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат та встановлено його правильність та відповідність вимогам чинного законодавства. Щодо розподілу судових витрат по сплаті судового збору у суді першої інстанції колегія суддів зазначає наступне. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд першої інстанції невірно розподілив судові витрати та не вирішив питання про повернення позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору у зв`язку з визнанням відповідачем позову, з огляду на наступне. За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Таким чином, повернення 50% від суми сплаченого позивачем судового збору передбачене нормами чинного процесуального законодавства у випадку визнання позивачем позову, тобто визнання позову у повному обсязі, а не часткового визнання позовних вимог відповідачем. Колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне, відповідач у відзиві на позовну заяву визнав лише позов частково, а саме в частині стягнень суми основного боргу та 3% річних. Між тим, відповідач не визнав стягнень інфляційних втрат та судових витрат. Інститут винесення рішення на підставі визнання позову відповідачем застосований не був, оскільки його застосування є неможливим в разі часткового визнання позовних вимог. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 130 ГПК України відповідач повинен бути визнати позов у повному обсязі, чого ним зроблено не було. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи. Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/964/21 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 у справі № 910/964/21 залишити без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

3. Матеріали справи № 910/964/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України. В зв`язку з перебуванням у відпустках головуючого судді Ткаченка Б.О. у період з 05.07.2021 по 19.07.2021 та судді Майданевича А.Г. у період з 05.07.2021 по 20.07.2021 повна постанова складена та підписана 21.07.2021. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді В.В. Сулім А.Г. Майданевич