Постанова 4873 № 910/2030/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" липня 2021 р. Справа№ 910/2030/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Ткаченка Б.О. суддів: Гаврилюка О.М. Майданевича А.Г. без повідомлення (виклику) учасників справи розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі №910/2030/21 (суддя - Морозов С.М.) за позовом Київського національного університету імені Тараса Шевченка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву про стягнення 56 892, 66 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Київський національний університет імені Тараса Шевченка (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Робо-Уа" (далі - відповідач) суми заборгованості в розмірі 56 892,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7843 від 26.05.2017 року в частині сплати орендних платежів. Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі № 910/2030/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка суму коштів у розмірі 56 892,66 грн (п`ятдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 66 копійок) та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок). Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Київського національного університету імені Тараса Шевченка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» із підстав, зазначених у позові, підлягають задоволенню. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» подало апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі № 910/2030/21, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Робо-Уа" не погоджується з висновками суду в оскаржуваному рішенні, вважає вказане рішення необґрунтованим та незаконним, оскільки воно прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи. Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, відповідач зазначає, що не отримував ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 року, про відкриття провадження суду першої інстанції та не мав можливості подати відзив на позовну заяву та додатки в обґрунтування своєї позиції. Тому відповідач просить додатково долучити докази які не були дослідженні судом першої інстанції, з вище зазначених підстав. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.05.2021 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі № 910/2030/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Ткаченко Б.О., судді Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 витребувано матеріали справи № 910/2030/21 у Господарського суду міста Києва. Відкладено розгляд питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/2030/21. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі № 910/2030/21, призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі № 910/2030/21 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи) Київський національний університет імені Тараса Шевченка подав до суду відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі № 910/2030/21, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем в апеляційній скарзі не наведено обставини, які б підтверджувалися належними доказами та свідчили про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву подало до суду додаткові пояснення на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі № 910/2030/21, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2017 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» (далі - орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7843 (далі - договір). Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно, що належить до державної власності - нежитлове приміщення в учбовому корпусі Українського фізико-математичного ліцею загальною площею 51,20 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 6 (далі - майно), що перебуває на балансі Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - балансоутримувач). Згідно з п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою розміщення методично-навчальної лабораторії роботехніки (інше використання майна). Пунктом 3.1. договору, в редакції договору №7843/01 від 30.06.2020 року про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №7843 від 26.05.2017, сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - квітень 2020 - 13 825,06 грн. Орендна плата за перший місяць оренди квітень 2020 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за місяць 2020 року. Відповідно до п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Як встановлено пунктом 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Разом з тим, пунктом 10.1. договору сторони погодили, що цей договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 26 травня 2017 року до 26 квітня 2020 року. Відповідно до Акту приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 6 від 26.05.2017 року орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно згідно договору. Звернувшись до суду з позовом у даній справі, позивач стверджує, що під час дії договору відповідач не виконував взяті на себе зобов`язання щодо оплати вартості оренди майна, а саме з березня 2020 року по серпень 2020 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 56 892,66 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду бере до уваги, що в апеляційній скарзі стверджуються факти порушення судом першої інстанції не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються долучення додаткових доказів. Разом з тим, колегія суддів дослідивши доводи скаржника, котрі викладені в апеляційній скарзі про долучення додаткових доказів, зазначає наступне. Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак, подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов`язків по доказуванню в суді першої інстанції. Обґрунтовуючи неподання доказів скаржник вказав на те, що відповідач не отримував ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 року, про відкриття провадження суду першої інстанції, у зв`язку з чим, у нього не було можливості подати відзив на позовну заяву та додатки в обґрунтування своєї позиції. Проте, колегія суддів зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції рекомендованим листом з повідомленнями про вручення направлялась ухвала Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 року, про відкриття провадження у справі на адресу місцезнаходження відповідача, котра зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03022, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, будинок 6, каб.

212. Матеріалами справи встановлено, що рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 010 5477 289 262 відповідач не отримав, у зв`язку з чим конверт було повернуто до Господарського суду міста Києва. Відповідно до положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення з відбитком календарного штемпелю про повернення поштового відправлення вважається днем вручення відповідачу ухвал суду. У даному випадку колегією суддів також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Зокрема, у відповідності з частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону. Тобто враховуючи наведене, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2021 року, про відкриття провадження у справі № 910/2030/21 в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Крім того, колегія суддів зазначає те, що відповідач отримав повний текст рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі №910/2030/21, 23.04.2021 року за адресою місцезнаходження відповідача, котра зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03022, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, будинок 6, каб.

212. Отже, враховуючи вищенаведені норми процесуального закону, а також з огляду на те, що відповідач у встановлені чинним процесуальним законодавством порядку та строки не скористався наданим йому законом правом на подання в суді першої інстанції відзиву та доказів на підтвердження своїх обставин, судова колегія не приймає вказані докази, які не були предметом дослідження під час ухвалення оскаржуваного рішення місцевим господарським судом. Таким чином, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання апелянта про долучення додаткових доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 зі справи №910/5280/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Статтею 509 ЦК України частиною 1 визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Як визначено у частині 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором оренди. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно з статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. (ст. 762 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Статтею 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Частиною 4 ст. 286 ГК України визначено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Як встановлено судом першої інстанції на підставі матеріалів справи, на виконання умов укладеного Договору відповідач, починаючи з березня 2020 року по серпень 2020 року, не сплатив 50% орендної плати балансоутримувачу (позивачу) на загальну суму 56 892,66 грн. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в силу вимог пункту 3.6. Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. При цьому, відповідно до Акту приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 6 від 26.05.2017 року орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно згідно договору. Відповідно до вимог статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Разом з тим, згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також, колегія суддів звертає увагу, на те що, відповідно до п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції надав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи. Згідно з ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта. Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі № 910/2030/21 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі № 910/2030/21 залишити без змін.

2. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Робо-Уа».

3. Матеріали справи № 910/2030/21 повернути до Господарського суду міста Києва. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.287 Господарського процесуального кодексу України. В зв`язку з перебуванням головуючого судді Ткаченко Б.О. у відпустці з 05.07.2021 по 19.07.2021, та перебування судді Майданевича А.Г. у відпустці з 05.07.2021 по 20.07.2021 повна постанова складена та підписана 21.07.21. Головуючий суддя Б.О. Ткаченко Судді О.М. Гаврилюк А.Г. Майданевич