Постанова 4823 № 747/407/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 20 липня 2021 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 747/407/20 Головуючий у першій інстанції Тіщенко Л. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/399/21 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бечка Є.М., суддів: Євстафіїва О.К., Харечко Л.К., секретарі: Шапко В.М., Бивалькевич Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трибуна плюс» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, третя особа ОСОБА_2 , дата та місце складання повного тексту рішення: 28 грудня 2020 року, смт.Талалаївка, В С Т А Н О В И В : В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Трибуна плюс» про визнання недостовірною та такою, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію інформації, поширеної відповідачем в Талалаївській районній газеті «Трибуна хлібороба» №39 (9457) від 24 вересня 2020 року у статті під назвою «А влада під ручку з криміналом…»; про зобов`язання ТОВ «Трибуна плюс» не пізніше п`яти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом опублікування тексту резолютивної частини рішення суду у цій справі; про відшкодування моральної шкоди за поширення інформації, що не відповідає дійсності й принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачки, у сумі 500 000 грн. Позовна заява мотивована тим, що розпорядженням Президента України №270/2020-рп від 14 квітня 2020 року позивачку було призначено головою Талалаївської районної державної адміністрації. Постановою Талалаївської селищної територіальної виборчої комісії Прилуцького району Чернігівської області № 6 від 21 вересня 2020 року «Про реєстрацію кандидатів на посаду Талалаївського селищного голови на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року» її було зареєстровано кандидатом на посаду Талалаївського селищного голови на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року та видано посвідчення кандидата. 24 вересня 2020 року в Талалаївській районній газеті «Трибуна хлібороба» №39 (9457) було опублікувано статтю «А влада під ручку з криміналом…», в якій поширено відомості, які є недостовірними та такими, що порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачки. А саме «відверто товариські стосунки ОСОБА_3 з одіозним ОСОБА_4 , проти якого відкрито ряд кримінальних проваджень, прийнято низку судових ухвал: Бахмацьким районним судом, Зарічним районним судом міста Суми, Роменським міськрайонним судом Сумської області, Новозаводським районним судом м.Чернігова. Працівниками поліції проводяться заходи по виявленню причетності ОСОБА_5 та пов`язаних з ним осіб до вчинення кримінальних правопорушень щодо мешканців селища Талалаївка та району. Зокрема, за фактами умисного підпалу автомобіля ВАЗ-2110 ОСОБА_6 , підпалу гаража ОСОБА_7 , підпалу автомобілів, які належать ОСОБА_8 , ОСОБА_2 з Талалаївки та багато інших кримінальних злочинів. Це лише дещо з того, що інкримінується ОСОБА_9 »; «Незважаючи на все це ОСОБА_10 чи не щоденний завсідник у кабінеті голови райдержадміністрації ОСОБА_3 заради ж чаювання він відвідує першу посадову особу району з такою настирною систематичністю. І ніяк не віриться, що керівник району нічогісінько не знає про кримінальний бік життя свого візаві. І які, цікаво, проблеми може вирішувати керівник району в ході системних зустрічей із кримінальних справ майстром?»; «Підприємці обурювались тим, що ОСОБА_10 будучи впевненим, що він зі своїм оточенням проведе на посаду голови ОТГ ОСОБА_11 , вже визначає, хто і на який посадах буде працювати, а кому доведеться залишитись без роботи…»; «Та які б виправдання своїм стосункам з ОСОБА_4 не наводила б ОСОБА_12 , очевидним залишається факт: районна влада в особі голови РДА залишається під ручку з криміналом. А такий конгломерат завжди стає злочинним, що особливо небезпечно для будь-якого соціуму, в тому числі і для об`єднаної територіальної громади. І дуже буде прикро, коли розбудова самоврядних структур, новоутворених громад у черговий раз спотикнеться об гримучу суміш влади і криміналу». Позивачка зазначила, що дана інформація не відповідає дійсності і порочить її честь, гідність та ділову репутацію, як голови Талалаївської РДА. Пояснила, що ОСОБА_13 є її другом дитинства, з яким вона по даний час підтримує товариські стосунки та директором ТОВ «ТАЛАГРОКАР», яке знаходиться по АДРЕСА_1 , займається вирощуванням сільськогосподарських культур на території Талалаївського району. Дійсно з дня призначення позивача на посаду голови РДА ОСОБА_13 декілька разів заходив до неї в кабінет. Твердження відповідача про те, що відносно ОСОБА_13 порушено кримінальні провадження судами не відповідають дійсності, оскільки згідно з розміщеною на сайті Судової влади інформацією названі відповідачем суди вироків щодо ОСОБА_13 не ухвалювали, щодо нього відсутні кримінальні провадження. Як не відповідає дійсності і те, що ОСОБА_10 чи не щоденний завсідник у її кабінет, з яким вона систематично зустрічається та залишається під ручку з криміналом. Поширена відповідачем інформація не є оціночним судженням, суб`єктивною думкою, критикою діяльності, тощо, навпаки, недостовірна інформація викладається як факт, що не передбачає двозначного тлумачення. Тобто обставина тісних зав`язків позивача з криміналом і такий конгломерат завжди стає злочинним, що особливо небезпечно для будь-якого соціуму, в тому числі і для територіальної громади, повідомляється чітко, точно та є констатацією факту. Поширена відповідачем інформація порушує особисті немайнові права позивачки, зокрема, право на повагу до гідності та честі, ділову репутацію та недоторканість. Позивачка зазначила, що вказаним твердженням відповідач фактично висвітлює нібито незаконну діяльність позивача, як голови райдержадміністрації, та формує відповідну негативну думку у громади, органу місцевого самоврядування, що є неприпустимим. Також поширена відповідачем інформація підриває авторитет позивачки та ділову репутацію у селищі та районі, оскільки позивачку висвітлено як таку, що тісно пов`язана з криміналом й обрання її селищним головою приведе до утворення злочинного конгломерату і новоутворена громада у черговий раз спотикнеться об гримучу суміш влади і криміналу. Поширена інформація формує думку серед громади, що позивач має тісні зв`язки з криміналом і займається незаконною діяльністю. В статті міститься інформація, що носить стверджувальний характер, в ній йдеться про встановлені факти, така інформація є негативною і завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки дискредитує її як голову райдержадміністрації та кандидата на посаду селищного голови. Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди відмовлено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Трибуна плюс» 7088 грн понесених судових витрат. Суд першої інстанції виходив з того, що як назва статті так і інформація, викладена в ній, не містить стверджувальних суджень, викладена у формі роздуму та дає читачеві можливість самостійно зробити висновки і дати оцінку її змісту. Вказана стаття не містить недостовірної фактичної інформації про позивачку, а є викладенням подій, які відбувалися за участю автора статті, що відповідно до норм матеріального права не підлягає спростуванню. Судження у цій статті є коментарями у контексті публічної діяльності позивача на посаді голови РДА, тобто стосуються питань, які становлять суспільний інтерес в Талалаївському районі вже не один рік. Дані вислови є оціночними судженнями, викладеними у формі роздуму, а не чистими твердженнями щодо фактів, викладених в ній. Крім того, межа критики щодо публічної особи є ширшою ніж відносно окремої пересічної особи. Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до викладу позовної заяви. Позивачка зазначає, що поширена відповідачем інформація не є оціночним судженням, суб`єктивною думкою, критикою діяльності тощо, а навпаки, недостовірна інформація викладається як факт, що не передбачає двозначного тлумачення. Тобто, обставини її тісних зв`язків з криміналом і що такий конгломерат завжди стає злочинним, що особливо небезпечно для будь-якого соціуму, в тому числі і для ОТГ, інформація повідомляється точно, чітко та є констатацією фактів. Висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи. Особа, яка подає апеляційну скаргу зазначає, що поширена про неї інформація підриває її авторитет та ділову репутації у селищі та районі, оскільки позивачку висвітлено як таку, що тісно пов`язана з криміналом, дана інформація формує думку серед громади, що вона займається незаконною діяльністю. Також ОСОБА_1 вказує, що суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 липня 2019 року у справі №686/7636/17 та від 12 березня 2020 року у справі №686/7636/17. У визначений судом строк відзив на апеляційну скаргу від відповідача до апеляційного суду не надійшов. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам рішення суду першої інстанції відповідає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розпорядженням Президента України №270/2020-рп від 14 квітня 2020 року ОСОБА_1 призначено головою Талалаївської районної державної адміністрації та видано посвідчення голови РДА (а.с.12, 13). Постановою Талалаївської селищної територіальної виборчої комісії від 21 вересня 2020 року №6 ОСОБА_1 зареєстровано кандидатом на посаду Талалаївського селищного голови на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року та видано посвідчення кандидата (а.с.14, 15). У Талалаївській районній газеті «Трибуна хлібороба» №39 (9457),четвер, 24 вересня 2020 року розміщена стаття ОСОБА_14 «А влада під ручку з криміналом….». В даній статті зазначено: «відверто товариські стосунки ОСОБА_3 з одіозним ОСОБА_4 , проти якого відкрито ряд кримінальних проваджень, прийнято низку судових ухвал: Бахмацьким районним судом, Зарічним районним судом міста Суми, Роменським міськрайонним судом Сумської області, Новозаводським районним судом м.Чернігова. Працівниками поліції проводяться заходи по виявленню причетності ОСОБА_5 та пов`язаних з ним осіб до вчинення кримінальних правопорушень щодо мешканців селища Талалаївка та району. Зокрема, за фактами умисного підпалу автомобіля ВАЗ-2110 ОСОБА_6 , підпалу гаража ОСОБА_7 , підпалу автомобілів, які належать ОСОБА_8 , ОСОБА_2 з Талалаївки та багато інших кримінальних злочинів. Це лише дещо з того, що інкримінується ОСОБА_9 »; «Незважаючи на все це ОСОБА_10 чи не щоденний завсідник у кабінеті голови райдержадміністрації ОСОБА_3 . Не заради ж чаювання він відвідує першу посадову особу району з такою настирною систематичністю. І ніяк не віриться, що керівник району нічогісінько не знає про кримінальний бік життя свого візаві. І які цікаво проблеми може вирішувати керівник району в ході системних зустрічей із кримінальних справ майстром?»; «Підприємці обурювались тим, що ОСОБА_10 будучи впевненим, що він зі своїм оточенням проведе на посаду голови ОТГ ОСОБА_11 , вже визначає, хто і на який посадах буде працювати, а кому доведеться залишитись без роботи…»; «Та які б виправдання своїм стосункам з ОСОБА_4 не наводила б ОСОБА_12 , очевидним залишається факт: районна влада в особі голови РДА залишається під ручку з криміналом. А такий конгломерат завжди стає злочинним, що особливо небезпечно для будь-якого соціуму, в тому числі і для об`єднаної територіальної громади. І дуже буде прикро, коли розбудова самоврядних структур, новоутворених громад у черговий раз спотикнеться об гримучу суміш влади і криміналу» (а.с.16-17). Згідно інформацій щодо стадій розгляду справ та звітів про автоматизований розподіл, доступних з 01 вересня 2015 року по Новозаводському районному суду м.Чернігова, Бахмацькому районному суду Чернігівської області, Зарічному районному суду м.Суми, Роменському міськрайонному суду Сумської області відсутні кримінальні провадження, де стороною є ОСОБА_13 (а.с.18-21). Згідно інформації ДП «Національні інформаційні системи» щодо ТОВ «ТАЛАГРОКАР», місцезнаходження якої АДРЕСА_1 , керівником даної юридичної особи є ОСОБА_13 , державна реєстрація проведена 19 червня 2019 року (а.с.22). Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно юридичної особи ТОВ «Трибуна плюс», місцезнаходження вул.Центральна, 3 смт.Талалаївка Чернігівської області, керівником даної юридичної особи є ОСОБА_15 , дата державної реєстрації 24 березня 2017 року (а.с.23). Протоколом №5 загальних зборів учасників ТОВ «Трибуна плюс» від 10 грудня 2019 року затверджено порядок друку авторських матеріалів у Талалаївській районній газеті «Трибуна хлібороба» (а.с.55-56). Даним порядком використання авторських матеріалів у Талалаївській районній газеті «Трибуна хлібороба» передбачено, що авторськими матеріалами вважаються текстові, графічні, фото та інші подібні об`єкти авторського права, які надіслані на адресу ТОВ «Трибуна плюс» або надані в друкованому вигляді. Автор гарантує, що дійсно є автором надісланого матеріалу та не порушує прав інших осіб, надаючи матеріал Товариству. Автор гарантує, що надані ним авторські матеріали не публікувалися раніше, а також не перебувають на розгляді для публікації в інших друкованих ЗМІ та в мережі Інтернет. Товариство після проведення відбору авторських матеріалів залишає за собою право відмовити автору публікації авторських матеріалів без пояснення причин. Товариство не несе жодної відповідальності перед третіми особами за зміст авторських матеріалів. Всі збитки Товариства, завдані у зв`язку із неправомірністю авторських матеріалів, мають бути відшкодовані автором відповідного матеріалу. Товариство має право на редагування авторських матеріалів (формування тексту, включення приміток, пояснень, та інші подібні зміни), не спотворюючи при цьому авторських матеріалів (а.с.57). Від ОСОБА_2 03 вересня 2020 року на ім`я директора ТОВ «Трибуна плюс» ОСОБА_15 надійшла заява у якій він просив розмістити його відкритий лист щодо його особистого відношення до діяльності та бездіяльності голови Талалаївської РДА ОСОБА_1 . Автор гарантує, що зазначене в його листі є його авторським та особистим сприйманням роботи даної посадової особи і не публікувалося раніше, а також не перебуває на розгляді для публікації в інших газетах, на інформаційних ресурсах в мережі Інтернет (а.с.58). Також 03 вересня 2020 року датований відкритий лист ОСОБА_2 , у якому він просить директора ТОВ «Трибуна плюс» надати йому можливість скористатися правом громадянина України згідно ст.34 Конституції України, якою гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань та надрукувати в одному з номерів районної газети «Трибуна хлібороба» його авторську статтю щодо діяльності посадової особи, та безпосередньо надано текст статті «А влада під ручку з криміналом…» (а.с.59-60). Згідно витягу із Статуту ТОВ «Трибуна плюс», а саме розділу 6 «Права і обов`язки учасників товариства» - учасник товариства має право від свого імені укладати договори (контракти), в тому числі договори доручення, виступати позивачем та відповідачем в суді та господарському суді (а.с.61). З довідки МВС серії ІІА №1926739 вбачається, що за обліками МВС ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 15 жовтня 2020 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с.81). Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно громадської організації «Спортивний клуб «Пітон» дана юридична особа знаходиться по АДРЕСА_1 , керівник даної організації ОСОБА_13 , дата реєстрації 16 березня 2017 року (а.с.184). Згідно копії свідоцтва про шлюб 15 лютого 2008 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_13 та ОСОБА_16 , прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_17 (а.с.185). На ОСОБА_13 зареєстровано транспортний засіб LAND ROVER білого кольору з 29 грудня 2018 року (а.с.196). Інших доказів матеріали справи не містять. Статтею 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації. Згідно частини 1 статті 201 ЦК України, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Частиною 1 статті 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2019 року у справі № 461/9631/15-ц (провадження № 61-14857св18) зазначено: «тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування». Відповідно статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, §188, ЄСПЛ, від 06 жовтня 2015 року). Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацією та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо пересічної особи, на відміну від якої публічна особа неминуче та свідомо йде на те, щоб усі її слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, від 15 липня 2010 року.). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц (провадження № 61-24241св18) зроблено висновок, що «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати». Ніхто не може бути притягнений до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»). ЄСПЛ вказує, що «у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (UKRAINIAN MEDIA GROUP v. UKRAINE, № 72713/01, § 41, 42, ЄСПЛ, 29 березня 2005 року). Безсумнівно, пункт 2 статті 10 Конвенції дає можливість захищати репутацію інших осіб, тобто всіх людей, і цей захист поширюється і на політиків також, навіть коли вони не виступають як приватні особи; але в цьому разі вимоги такого захисту мають розглядатися у зв`язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань. Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, № 9815/82, § 42, 46, ЄСПЛ, від 08 липня 1986 року). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 200/20351/18 (провадження № 61-21258св19) вказано, що «вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2020 року у справі № 757/32917/17-ц (провадження № 61-4421св19) зазначено, що: «розрізняючи факти та оціночні судження, слід виходити з того, що існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. Крім того, аналіз національного законодавства та стаття 10 Конвенції і практики її застосування свідчить про те, що межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, оскільки чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів)». Суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка є публічною особою, а тому вирішуючи справу про захист її гідності, честі чи ділової репутації, суд повинен ураховувати, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальної сфери, спорту чи в будь-якій іншій галузі). Назва статті «А влада під ручку з криміналом…» з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, іронії, сарказму, є оцінкою та критичними висловлюваннями щодо дій позивачки як посадової особи (голови РДА), які не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, правдивість яких можна перевірити на предмет їх дійсності. Оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. Право на недоторканість ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри і позицію таких політичних лідерів. Позивач не уповноважена виступати захисником честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_13 , певних фактів щодо якого стосується викладена у вказаній статті інформація, також вона не заперечує факту дружніх стосунків з ним та декількох зустрічей на робочому місці, однак, на цьому наявність фактичних обставин, викладених у оскаржуваній статті, вичерпується. Також позивачка, як суб`єкт владних повноважень в силу положень ст. 31 Закону України «Про інформацію» не має права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд першої інстанції правильно зазначивши норми права, які регулюють спірні правовідносини. З матеріалів справи не вбачається, що інформація, зазначена в статті «А влада під ручку з криміналом…» була поширена саме щодо фактів стосовно позивачки. Подаючи позов, позивачкою заявлено загальну вимогу про визнання інформації в статті «А влада під ручку з криміналом…», проте не конкретизує, які саме висновки в даній статті є недостовірними, порочать її честь, гідність та ділову репутацію. Разом з тим, в чому саме полягає порушення особистого немайнового права ОСОБА_1 , не конкретизувала. Так, перевіряючи вислови, які на думку позивачки принижують її честь, гідність та ділову репутацію, суд звертає уваги на те, що вислів: - «відверто товариські стосунки ОСОБА_3 з одіозним ОСОБА_4 , проти якого відкрито ряд кримінальних проваджень, прийнято низку судових ухвал: Бахмацьким районним судом, Зарічним районним судом міста Суми, Роменським міськрайонним судом Сумської області, Новозаводським районним судом м.Чернігова. Працівниками поліції проводяться заходи по виявленню причетності ОСОБА_5 та пов`язаних з ним осіб до вчинення кримінальних правопорушень щодо мешканців селища Талалаївка та району. Зокрема, за фактами умисного підпалу автомобіля ВАЗ-2110 ОСОБА_6 , підпалу гаража ОСОБА_7 , підпалу автомобілів, які належать ОСОБА_8 , ОСОБА_2 з Талалаївки та багато інших кримінальних злочинів. Це лише дещо з того, що інкримінується ОСОБА_9 » лише опосередковано стосується позивачки. У даному вислові не йдеться про саму ОСОБА_1 - «Незважаючи на все це ОСОБА_10 чи не щоденний завсідник у кабінеті голови райдержадміністрації ОСОБА_3 . Не заради ж чаювання він відвідує першу посадову особу району з такою настирною систематичністю. І ніяк не віриться, що керівник району нічогісінько не знає про кримінальний бік життя свого візаві. І які цікаво проблеми може вирішувати керівник району в ході системних зустрічей із кримінальних справ майстром?», не свідчить, що в даному випадку ОСОБА_1 вчиняються будь-які дії, а містять припущення, особисті роздуми відповідача. При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що сама позивачки визначає, що спілкується з ОСОБА_18 , має з ним дружні стосунки та він дійсно декілька разів заходив до неї в кабінет. - «Підприємці обурювались тим, що ОСОБА_10 будучи впевненим, що він зі своїм оточенням проведе на посаду голови ОСОБА_19 , вже визначає, хто і на який посадах буде працювати, а кому доведеться залишитись без роботи…», не має стверджувального характеру, оскільки голова ОТГ обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування в порядку, визначеному Законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. - «Та які б виправдання своїм стосункам з ОСОБА_4 не наводила б ОСОБА_12 , очевидним залишається факт: районна влада в особі голови РДА залишається під ручку з криміналом. А такий конгломерат завжди стає злочинним, що особливо небезпечно для будь-якого соціуму, в тому числі і для об`єднаної територіальної громади. І дуже буде прикро, коли розбудова самоврядних структур, новоутворених громад у черговий раз спотикнеться об гримучу суміш влади і криміналу», даний вислів є оціночним судженням, припущенням автора. Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновків про те, що стаття не порушує права позивачки на повагу до її честі, гідності чи ділової репутації. Відтак рішення суду є законним, обґрунтованим, відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, що стаття «А влада під ручку з криміналом…» містить інформацію, що носить стверджувальний характер, в ній йдеться про встановлені факти, така інформація є негативною та завдає шкоди її честі, гідності та діловій репутації, оскільки саме її дискредитує як голову райдержадміністрації та кандидата на посаду селищного голови, колегією суддів відхиляються, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими фактами. Доводи апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 липня 2019 року у справі №686/7636/17 та від 12 березня 2020 року у справі №686/7636/17, відхиляються апеляційним судом, оскільки у постанові від 17 липня 2019 року у справі №686/7636/17 суд дійшов висновку, що дійсно висловлювання відповідача є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню, а в постанові від 12 березня 2020 року позивачка зазначає справу №686/7636/17, яка розглянута Верховним судом 17 липня 2019 року. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)», § 23). Апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції надано повну оцінку доказів, поданих стороною позивача при розгляді справи. Згідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому, відповідно до положень ст.375 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 21 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 23 липня 2021 року. Головуючий: Судді: