Постанова 4815 № 560/1432/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 липня 2021 року м. Рівне Справа № 560/1432/17 Провадження № 22-ц/4815/245/21 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Гордійчук С. О., Хилевича С. В., секретар судового засідання Шептицька С. С. учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2020 року у у складі судді Сидоренко З. С., ухвалене в м. Дубровиця Рівненської області о 15 годині 29 хвилин, повний текст рішення виготовлено 16 листопада 2020 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 20 лютого 1982 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який в подальшому було розірвано судом. У період зареєстрованого шлюбу із відповідачем, ними було набуто житловий будинок із господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1245 га, що розташована за цією адресою, право власності на 1/2 частину яких було визнано за нею на підставі ухвали Дубровицького районного суду Рівненської області від 27 липня 2017 року. 26 жовтня 2016 року та 05 вересня 2017 року за нею зареєстровано право власності на 1/2 частку вищезазначених будівлі та земельної ділянки. Згідно ч. 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Тому вона має право на надання їй у користування частини житлового будинку у натурі, яка відповідає належній їй 1/2 частці у праві власності на це майно. Таким чином, поряд із виділенням в натурі належної їй частки із спільних житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки, вона ще має право на надання їй у користування частини цього житлового будинку, яка відповідає її частці у праві власності на нього, на надання їй у користування частини усієї земельної ділянки, на якій знаходиться цей житловий будинок по АДРЕСА_1 та яка необхідна їй для обслуговування частини житлового будинку, яка надається (виділяється) їй в натурі. Просила суд провести виділ в натурі часток із майна, що є у спільній частковій власності, відповідно до варіанту №2 розподілу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки за цією ж адресою також згідно варіанту №2 розподілу із стягнення компенсації. Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2020 року вказаний позов задоволено повністю. Виділено ОСОБА_1 , відповідно до варіанту №2 розподілу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на рис. 2 Додатку Висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №Е-01/18 від 31.05.2018 року в натурі, як І-му співвласнику - частину І (синій колір на рис. 2) з житлового будинку, до якої входять приміщення: 1 - коридор площею 8,8 кв.м.; 2 - кухня площею 10,1 кв. м.; 3 - ванна площею 2,2 кв.м.; 4 - котельня площею 2,9 кв.м.; 8 - передпокій площею 21,6 кв.м., а також надвірні будівлі і споруди: ганок (І), навіс (Б), погріб (Пг/Б), 0,49 сараю (В), убиральня (Г), в/колонка (Е), 1/2 огорожі №3, 1/2 огорожі №3, доріжка (ІІ). Частка становить 48,4%. Виділено ОСОБА_2 відповідно до варіанту №2 розподілу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на рис. 2 Додатку Висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №Е-01/18 від 31.05.2018 року в натурі, як ІІ-му співвласнику - частину ІІ (зелений колір на рис. 2) з житлового будинку, до якої входять приміщення: 5 - житловою площею 15,8 кв.м.; 6 - житловою площею 15,9 кв.м.; 7 - житловою площею 21,2 кв.м., а також надвірні будівлі і споруди: 0,51 сараю (В), сарай (Д), сарай (д), вигрібна яма (Є), 1/2 огорожі №1; 1/2 огорожі №2, 1/2 огорожі №3, ворота №4. Частка становить 51,6%. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію в розмірі 5 288 грн.. Виділено ОСОБА_1 , відповідно до варіанту №2 розподілу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 на рис. 5 Додатку Висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №Е-01/18 від 31.05.2018 року в натурі, як власнику І-ї частини (блакитний колір на рис. 5), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 29,65 - 22,00 - 9,09 - 16,60 - 5,20 - по сараю і навісу - 5,30 - 8,23 - 6,83 - 3,00 - по будинку - 7,22 - 2,15 - 48,87 і площу 622,5 кв.м. Виділено ОСОБА_2 відповідно до варіанту №2 розподілу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 на рис. 5 Додатку Висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №Е-01/18 від 31.05.2018 року в натурі, як власнику ІІ-ї частини (зелений колір на рис. 5), яка має геометричні розміри по периметру (в метрах): 29,19 - 4,85 - 13,84 - 7,22 - по будинку - 3,00 - 6,83 - 8,23 - 5,30 - по навісу і сараю - 5,20 - 16,60 - 9,09 і площу 622,6 кв.м. Виділено ОСОБА_2 відповідно до варіанту №2 розподілу земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 на рис. 5 Додатку Висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №Е-01/18 від 31.05.2018 року, як власнику ІІ-ї частини (заштрихований колір на рис. 5) право земельного сервітуту на заштриховані частини земельної ділянки шириною 1 м. для обслуговування житлового будинку і сараю (В). Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 1256,80 грн. та витрати, понесені на оплату експертизи в розмірі 7000 грн. Стягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , недоплачений судовий збір у розмірі 395,70 грн. на користь держави в особі Державної судової адміністрації України. Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом правом співвласників майна, що перебуває у спільній сумісній власності, на його поділ або на виділення з нього окремої частки, та обґрунтоване належними, достатніми та достовірними доказами належності відповідачам на праві спільної часткової власності із виділенням часток у будинковолодінні, що знаходиться на спірній земельній ділянці, часток у праві власності на це будинковолодіння. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неправильної оцінки фактичних обставин та їх недостатнього дослідження, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що суд безпідставно поклав у основу рішення висновок судової будівельно-технічної експертизи, проведеної експертом ОСОБА_3 , тоді як він не містить вирішення питання про те, хто з співвласників повинен провести перепланування і яким чином, орієнтовна вартість такого перепланування, варіанти його проведення, не зазначені елементи, які потрібно облаштувати, а також вказано, що запропоновані варіанти розподілу є схематичними, при чому, фактична конфігурація земельної ділянки не відповідає тій, яка міститься в матеріалах, наданих для експертизи., що в свою чергу є грубим порушенням вимог закону, а також його права власності. Зазначає, що ним на підтвердження заперечень проти висновку експерта ОСОБА_3 було подано висновок судового експерта Сапунової А. І. № 1111 від 25.11.2019 року. Додає, що цей висновок був поданий вчасно, в межах підготовчого судового засідання, а тому,критичне ставлення до нього як до доказу з боку суду є безпідставним. Звертає увагу на те, що судом не дано жодної оцінки й іншим доказам, які були подані ним разом із висновком експерта ОСОБА_4 , а саме: рішенню Бережківської сільської ради від 14.09.2017р. № 185, технічному паспорту на спірний житловий будинок інв..№ НОМЕР_2 , плану земельної ділянки, виготовленому станом на 07.11.2019р., дублікату посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_2 .. Вважає помилковим висновок суду про те, що єдиною підставою, яка спонукала позивача просити суд про поділ домоволодіння за варіантом поділу, відповідно до висновку експерта ОСОБА_4 , стало зведення відповідачем на спірній земельній ділянці свердловини з технічним колодязем, та зазначає, що у питаннях, які були поставлені перед цим експертом були наступні: чи є технічна можливість провести поділ у натурі домоволодіння на дві рівні частки або з наближеними до них, без врахування зведеної ОСОБА_2 скважини з технічним колодязем «Ж»; надання можливих варіантів поділу будинку та земельної ділянки. Покликається судову практику та ст. 364 ЦК України, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові за безпідставністю. У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу відхилити. Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Судом встановлено, що позивачка у справі ОСОБА_1 є власником 1/2 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями ухвали суду від 05.09.2016 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.12.2016 року, рішення суду від 27.07.2017 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.5,6, 8, 9, 10). У відповідності до ст. ст. 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст. 321 ЦК України). Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном; не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено у ч. 4 ст. 41 Конституції України: ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 7 ст. 319 ЦК України). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч. 2 ст. 355 ЦК України). За визначенням ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України). Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч. 3 ст. 358 ЦК України). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Частина 1 ст. 364 ЦК України закріплює право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. При цьому, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (ч. 3 ст. 364 ЦК України). Відповідно до роз`яснень, наданих п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Відтак, з огляду на правову природу вказаної норми, її застосування має наслідком утворення двох і більше окремих об`єктів нерухомого майна, відтак, має здійснюватись в контексті положень ст. 183 ЦК України щодо подільності речей. Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок. Аналогічний правовий висновок зроблений Верховним Судом України в постановах від 03.04.2013 року у справі № 6-12цс13 та 16.112016 року у справі №6-1443цс16, а також неодноразово висловлювався Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, зокрема, в постановах від 30.05.2018 року у справі № 1622/16834/12, 23.01.2019 року у справі 619/2835/15-ц, 17.04.2019 року у справі № 545/3753/16-ц, 15.05.2019 року у справі № 278/947/17. Окрім того, стаття 88 ЗК України, як спеціальна норма, що регулює земельні правовідносини, передбачає, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення та право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки. Звертаючись до суду з позовом про виділення в натурі спільного часткового майна, ОСОБА_1 просила суд виділити їй частку спірного житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд та частку земельної ділянки в натурі, зокрема, із запропонованим експертом у висновку №Е-01/18 варіантом розподілу №2 як І-му співвласнику із грошовою компенсацією відповідачу та встановленням земельного сервітуту на частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку і сараю, реалізуючи в такий спосіб гарантоване їй законом право на судовий захист. Відповідно до положень статей 183, 367 ЦК України та роз`яснень, які містяться у пунктах 6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок», під час вирішення зазначених спорів суди повинні враховувати, що виділ частки в натурі (поділ будинку) може мати місце за наявності технічної можливості виділення кожній із сторін відокремленої частини будинку із самостійним виходом (квартири), яка відповідає розміру їх часток у приватній власності або наявності технічної можливості переобладнання будинку в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання або перепланування будинку він провадиться за наявності на це дозволу виконавчого комітету місцевої ради (стаття 152 ЖК Української РСР). При поділі жилого будинку суд зобов`язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику. У чинній редакції статті 152 ЖК Української РСР встановлено, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується. Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу. Водночас, при поділі житлового будинку в натурі, у разі необхідності його переобладнання та перепланування, до ухвалення рішення до матеріалів справи повинні бути долучені відповідні висновки. Як вбачається з матеріалів справи, в ній була проведена судова будівельно-технічна, земельно-технічна та оціночно-будівельна експертизи, за результатами проведення якої надано Висновок експерта № Е-01/19 від 31.05.2018 року ОСОБА_3 .. У цьому Висновку експертом вказано на технічну можливість розподілу житлового будинку на дві ізольовані частини, які можна переобладнати в окремі квартири без порушення будівельних норм та розроблені варіанти виділу частини будинку в натурі в частках, близьких до ідеальних часток співвласників з відповідною грошовою компенсацією іншому співвласнику. Відповідно до проведених експертом розрахунків згідно такого варіанту виділу, на якому наполягала позивач, частка з усього домоволодіння першого співвласника становить 48,4%, а частка другого співвласника становить 51,6%, що на 1,6% більше ідеальної частки, що в грошовому еквіваленті становить на 5288 грн. При цьому, відповідно до положень ст. 152 ЖК УРСР, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується. Згідно з п. 1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року № 76, до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків; переобладнання, в свою чергу, це: улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Разом з тим, у Висновку експерта від 31.05.2018 року № Е-01/18 зазначено, що для забезпечення ізольованого користування приміщеннями житлового будинку необхідно провести відповідні ремонтно-будівельні роботи, а саме з влаштуванням необхідних елементів, а також із зазначенням прорізів, які необхідно замурувати. Запропонований ним варіант не передбачає втручання у несучі конструкції будинку чи інженерні мережі, відтак, не потребує отримання дозвільних документів, що дають право на виконання робіт з переобладнання та перепланування. Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції не врахував, що поділ спірного будинку можливий лише за умов виконання певних робіт з переобладнання та перепланування будинку, про що вказано експертом у висновку від 15 липня 2016 року. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Європейський суд з прав людини у своїй практиці, зокрема, у рішенні від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України», визначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних. Отже, права чи інтереси осіб мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання. У ній, зокрема, має бути зазначено конкретні дії, які сторони повинні вчинити та на чию користь, або інший передбачений законом спосіб захисту порушеного права. Разом з тим, резолютивна частина судового рішення повинна бути викладена таким чином, щоб не ускладнювати його реалізацію. Судове рішення повинно бути конкретним, чітким і зрозумілим. Висновки по суті заявлених вимог повинні бути викладені повно та ясно, не викликати труднощі у виконанні судового рішення. В оскаржуваному рішенні суду не зазначено чіткого переліку дій, які необхідно виконати кожній стороні з метою належного поділу спірного будинку, у зв`язку з чим захист прав та інтересів як позивача, так і відповідача не буде практичним та ефективним. За таких обставин ухвалою Рівненського апеляційного суду від 27.04.2021 року за клопотанням представника ОСОБА_1 адвоката Боярчук Жанни Володимирівни про призначення додаткової судової інженерно-технічної експертизи у справі було призначено в справі додаткову судову інженерно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «Які необхідно провести роботи (заходи,переобладнання), відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва, для здійснення перепланування житлового будинку із господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , із урахуванням варіанту № 2 Висновку судового експерта Водько Ю. В. за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз № Е-01/18 від 31.05.2018 року, для виділу часток у окремі ізольовані приміщення?». Відповідно до Висновку експерта № 210521/1_ФМ додаткової судової інженерно-технічної експертизи ОСОБА_5 (ПП «Експерт-Рівне-Консалт») від 03.06.2021 року, для виділу часток у окремі ізольовані приміщення для здійснення перепланування житлового із господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 із врахуванням варіанту №2 Висновку судового експерта № Е01/18 від 31.05.2018 року необхідно провести такі роботи: - по житловому будинку (літ. А-1 згідно технічного паспорту БТІ) замурувати дверний проріз між приміщеннями 5 та 8, 7 та 8; влаштувати дверний проріз між приміщеннями 5 та 6; замість віконного прорізу влаштувати вхідний дверний проріз до приміщення 5; розвести інженерні мережі; - по надвірній будівлі сараю (літера В згідно технічного паспорту) на відстані 4,18 м від лівої торцевої стіни цієї будівлі (дивитись зі сторони будинку) влаштувати перегородку, яка ділить приміщення цієї будівлі у поперечному напрямку в співвідношенні 0,49 та 0,51 від довжини будівлі в 8,54 м (0,49* 8,54=4,18м). Таким чином, зазначений Висновок експерта № 210521/1_ФМ від 03.06.2021 року додаткової судової інженерно-технічної експертизи конкретизує перелік робіт з переобладнання та перепланування будинку та надвірної будівлі сараю, які необхідно виконати кожній із сторін для виділення їм окремих приміщень, які узгоджуються з Висновком судового експерта Водько Ю. В. за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз № Е-01/18 від 31.05.2018 року, що необхідне для реалізації ефективного захисту порушеного права. Що стосується наявного в матеріалах справи Висновку експерта №1111 від 28.11.2019 року, то він судом оцінюється критично, оскільки єдиною підставою, яка спонукала відповідача просити здійснити виділ в натурі частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки саме за варіантом розподілу, запропонованим експертом у висновку №1111 від 28.11.2019 року є зведення ним на спірній земельній ділянці свердловини з технічним колодязем. Судом встановлено, що технічний колодязь був зведений без згоди другого співвласника та в період перебування даної справи в провадженні суду. Зважаючи на те, що відповідач за наявності невирішеного спору про виділення в натурі частин домоволодіння та земельної ділянки, самовільно вирішив, на якій із частин вказаної земельної ділянки встановити свердловину, питання про виділення відповідачу саме тієї частини домоволодіння, на території якої знаходиться свердловина, є безпідставним. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання, що оскаржуване рішення постановлене місцевим судом з урахуванням обставин, що мають значення для справи, однак залишено поза увагою норми закону, які передбачають обов`язок вказувати чіткий та конкретний перелік робіт, які зобов`язана здійснити кожна сторона при поділі будинковолодіння в натурі із виділенням часток кожного співвласника, у зв`язку з чим у цій частині рішення суду підлягає зміні. Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2020 року змінити. Після третього абзацу резолютивної частини рішення доповнити четвертий абзац такого змісту: «Для виділу часток у окремі ізольовані приміщення відповідно до вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва для здійснення перепланування житлового із господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 із врахуванням варіанту №2 Висновку судового експерта № Е01/18 від 31.05.2018 року необхідно провести такі роботи: - позивачу ОСОБА_1 у житловому будинку (літ. А-1 згідно технічного паспорту БТІ) замурувати дверний проріз між приміщеннями 5 та 8, 7 та 8; влаштувати дверний проріз між приміщеннями 5 та 6; - відповідачу ОСОБА_2 у житловому будинку (літ. А-1 згідно технічного паспорту БТІ) замість віконного прорізу влаштувати вхідний дверний проріз до приміщення 5; - сторонам по справі у житловому будинку (літ. А-1 згідно технічного паспорту БТІ) кожному у виділеній йому частині розвести інженерні мережі; - відповідачу ОСОБА_2 у надвірній будівлі сараю (літера В згідно технічного паспорту) на відстані 4,18 м від лівої торцевої стіни цієї будівлі (дивитись зі сторони будинку) влаштувати перегородку, яка ділить приміщення цієї будівлі у поперечному напрямку в співвідношенні 0,49 та 0,51 від довжини будівлі в 8,54 м (0,49* 8,54=4,18м)». Відповідно абзаци четвертий, п`ятий, шостий, сьомий, восьмий, дев`ятий, десятий, одинадцятий, дванадцятий, тринадцятий рахувати абзацами п`ятим, шостим, сьомим, восьмим, дев`ятим, десятим, одинадцятим, дванадцятим, тринадцятим, чотирнадцятим. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Поновити дію рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 06 листопада 2020 року в частині, що залишена без зміни. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 23 липня 2021 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Гордійчук С. О. Хилевич С. В.