Ухвала КЦС ВС № 532/222/20

Ухвала 23 липня 2021 року м. Київ справа № 532/222/20 провадження № 61-11282ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Яремка В. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, правонаступником якої є Білецька селищна рада Полтавського району Полтавської області, Кобеляцької районної державної адміністрації про визнання права на земельну ділянку (пай), ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, Кобеляцької районної державної адміністрації, в якому просив визнати за ним право на земельну ділянку частку (пай) із земель, що перебувають у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Заповіт» (далі - КСП «Заповіт») м. Бережнівка Кобеляцького району Полтавської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, розміром 3,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 . Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку частку (пай) із земель, що перебувають у колективній власності КСП «Заповіт» м. Бережнівка Кобеляцького району Полтавської області за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту на території Бутенківської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, розміром 3,59 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно зі списком - додатком громадян пенсіонерів - членів КСП «Заповіт» Кобеляцького району Полтавської області до Державного акта на право колективної власності на землю серії ПЛ № 00001, де вона значиться за номером

26. Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області задоволено. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. 05 липня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційного скаргою на зазначене судове рішення. Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не навів передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення конкретних випадків, наведених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Брула Гомез де ла Торе проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Враховуючи те, що заявник не виконав процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявниці. Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення. Керуючись статтями 185, 389, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 03 червня 2021 року вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Яремко