Постанова 4856 № 240/20565/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/20565/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 23 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У листопаді 2020 року до суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, у якому просив: - визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА, оформлену відповіддю від 29 жовтня 2020 року №07-04/3916 №П-1475 в порушенні клопотання перед Житомирською ОДА щодо видачі посвідчення особи, потерпілої від аварії на Чорнобильській АЕС відповідної категорії - 4-ї; - зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Овруцької РДА, порушити клопотання перед Житомирською ОДА щодо видачі посвідчення особи, потерпілої від аварії на Чорнобильській АЕС відповідної категорії - 4-ї. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проживав та проживає в зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого радіологічного контролю, однак посвідчень відповідних категорій він не отримував у зв`язку із чим звернувся до відповідача про його видачу, однак отримав відмову. ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Як встановлено із матеріалів справи, позивач 23 жовтня 2020 року звернувся до УПСЗН Овруцької РДА із заявою про видачу йому посвідчення особи, потерпілої від аварії на Чорнобильській АЕС відповідної категорії (а.с. 5). Проте, відповідачем у листі від 29 жовтня 2020 року №07-04/3916 П-1475 було відмовлено у видачі посвідчення 4 категорії з посиланням на те, що зону посиленого радіологічного контролю було виключено згідно зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII до Закону України "Про режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи". Також зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України №551 від 11 липня 2018 року не передбачено та не затверджено бланків посвідчень відповідної категорії, а саме категорії 4 (а.с.6-7). Позивач, вважаючи таку відмову необґрунтованою та протиправною, звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що з 01 січня 2015 року набули чинності зміни до Закону України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виключено абзац п`ятий частини другої статті 2, який до 01 січня 2015 року передбачав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із 4 зон на яку поділяється територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому, до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, зміни щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю не вносилися. Однак, Закон України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу порівняно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106. Відтак, незважаючи на відсутність змін щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю з Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, суд дійшов висновку, що застосуванню підлягає саме Закон України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України". V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року. Просить задовольнити позовні вимоги. Апеляційну скаргу позивач мотивує тим, що для отримання посвідчення потерпілого від аварії на Чорнобильській АЕС 4-ї категорії в нього достатньо часу проживання у зоні посиленого радіологічного контролю. Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - Закон №796-ХІІ). Цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру (стаття 1 Закону №796-XII). Статтею 9 Закону №796-XII передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Статтею 10 Закону №796-XII передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. Статтею 15 Закону №796 передбачено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Частиною 4 статті 65 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII передбачено, що видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи визначені Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551 (надалі - Порядок №551). Порядок №551 визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих. Порядок №551 передбачає видачу посвідчень 1, 2, 3 категорії та не передбачає видачу посвідчень 4 категорії. Порядок №551 передбачає лише заміну втраченого посвідчення 4 категорії (пункт 12 Порядку №551). З 01 січня 2015 року набули чинності зміни до Закону України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виключено абзац п`ятий частини другої статті 2, який до 1 січня 2015 року передбачав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із 4 зон на яку поділяється територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відтак, з 01 січня 2015 року територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи поділяється лише на 3 зони, а зона посиленого радіоекологічного контролю виключена із переліку зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Позивачем до заяви про видачу посвідчення було долучено довідки від 18 квітня 2016 року №722 та від 18 січня 2019 року №23 про період проживання позивача у селі Барвінкове Овруцького району та селі Болотниця Народицького району Житомирської області (а.с.8-9). Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106 визначено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема село Барвінкове Овруцького району Житомирської області віднесено до зони посиленого радіологічного контролю. Судом встановлено, що до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, зміни щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю не вносилися. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами, застосовується акт, прийнятий вищим органом, як такий, що має вищу юридичну силу. Колегія суддів зауважує, що Закон України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу порівняно з постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106. Отже, незважаючи на відсутність змін щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю з Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, застосуванню підлягає саме Закон України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України". Тому у зв`язку з набранням чинності з 01 січня 2015 року Законом, позивач не проживає на території забрудненої зони, оскільки такої зони вже немає, та як наслідок не має статусу потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відтак, станом на час звернення позивача із заявою про видачу посвідчення у відповідача не було правових підстав для оформлення клопотання про видачу посвідчення 4 категорії. З урахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції, що відмова відповідача щодо видачі посвідчення 4 категорії є правомірною, відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити. На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному судовому рішенні, у зв`язку з чим підстав для її скасування колегія суддів не вбачає. VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відповідно до вимог статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 23 липня 2021 року. Головуючий Моніч Б.С. Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.