Постанова 4856 № 240/17528/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/17528/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко Ольга Володимирівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 22 липня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Описова частина. Короткий зміст позовних вимог. В жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов?язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум викладених у витягу з протоколу №124 від 3 вересня 2020 року про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду війни 2-ї групи відповідно постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року; зобов`язати Міністерство оборони України в порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 виплати ОСОБА_1 як інваліду другої групи, одноразову грошову допомогу відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення, (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов?язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, з урахуванням статей 9, 16, 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», розмірі 300 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17.02.2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відзив/заперечення на апеляційну скаргу. Відповідач подав письмові пояснення де заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Рух справи у суді апеляційної інстанції. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 01.04.1984 звільнено зі строкової військової служби. В 02.02.1995, під час первинного огляду органами МСЕК визнано інвалідом ІІІ внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 2-18 АГ №029954 від 02.02.1995 (а.с.8). Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії серії 10ААБ №239468 від 28.05.2012 (а.с.8) під час повторного огляду органами МСЕК визнано позивача особою з інвалідністю ІІ групи (довічно). На виконання рішення суду в справі №240/6021/18 Міністерством оборони України розглянуте питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, за результатами розгляду якого, комісією Міністерства оборони України 03.09.2020 відповідно до витягу з протоколу №124 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Мотивувальна частина. Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст.41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Згідно з ч.9 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII (далі Закон №2011-XII), порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, прийнятою відповідно до п.2 ст.16-2 та п.9 ст.16-3 Закону №2011-XII, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язанихта резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Постанова №975). Відповідно до п.2 Постанови № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499 (далі - Постанова №499), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 року № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Згідно з п.3 Постанови №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Тобто, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги чинним законодавством було закріплено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме 1995 року (довідка МСЕК): Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, у відповідній редакції, на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з п.6 ст.16 Закону України №2011-XII, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті. Відповідно до ч.2 ст.16-Закону України №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. На момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499 (далі по тексту - Порядок №499). Відповідно до ч.2 п.4 Порядку №499 військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення. Отже, у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця не виникає. Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 року у справі №750/5074/17, від 12.02.2019 року у справі №816/1458/18, від 12.02.2019 року у справі №806/219/18. За матеріалами справи, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 02.02.1995 року, та ІІ групу інвалідності з 28.05.2012 року. Оскільки позивача було звільнено з військової служби у 1984 році, а інвалідність встановлено після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача не виникло. Вищенаведене свідчить про відсутність правових підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв правомірно та в межах повноважень, визначених законодавством, протилежного судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.