Постанова 4851 № 440/8065/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2021 р. Справа № 440/8065/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 р. (ухвалене суддею Клочко К.І.) по справі № 440/8065/20 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ковалі" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ковалі" ( в подальшому СТОВ "Ковалі") звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області ( в подальшому ГУДПС у Полтавській області), в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 00029240705 від 08.12.2020 р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500000 грн. та № 00029220705 від 08.12.2020 р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 68340 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 р. позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог: Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2021 р. замінено відповідача у справі ГУДПС У Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) правонаступником - Головним управлінням ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192). Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судовим розглядом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДПС у Полтавській області № 1998 від 03.11.2020 р. та направлень № 343, № 344 від 03.11.2020 р. контролюючим органом проведено фактичну перевірку СТОВ "Ковалі" за місцем фактичного провадження діяльності, розташування господарських об`єктів, або інших об`єктів права власності (зокрема, місць зберігання та/або відпуску пального), через які здійснює (проводить) діяльність СТОВ "Ковалі", податкова адреса: Полтавська область, Хорольський район, с. Ковалі, вул. Миру, буд. 65/2, за результатами якої складено акт про результати фактичної перевірки № 0450/16/31/РРО/03770276 від 13.11.2020 р., висновками якого встановлені порушення позивачем: ч. 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме: зберігання пального, яке надійшло 19.03.2020 р., 07.08.2020 р., 11.08.2020 р., 24.09.2020 р. та 04.11.2020 р. в місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки); п. 63.3 ст. 63 Податкового Кодексу України, а саме: не подання до податкового органу повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність (за формою № 20-ОПП) про наявні транспортні засоби, в кількості 13 одиниць. На підставі висновків вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 00029240705 від 08.12.2020 р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500000 грн. та № 00029220705 від 08.12.2020 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68340 грн. Не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтовані та підлягають скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно із пп. 80.2.2, пп. 80.2.5, п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального. Законом України від 17.03.2020 р. № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (зі змінами, внесеними законами від 30.03.2020 р. № 540-IX та від 13.05.2020 р. № 591-IX) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2 такого змісту: "Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. Відповідно до абзаців 1, 3, 4 пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Згідно із п. 117.1 статті 117 Податкового кодексу України, неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень. Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. № 1588 затверджено Порядок обліку платників податків і зборів ( в подальшому Порядок № 1588). Відповідно до п. 8.1 № 1588, платник податків зобов`язаний повідомляти за формою № 20-ОПП про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку. Згідно із п. 8.2. Порядку № 1588, об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Юридична особа інформує про всі об`єкти оподаткування крім тих, відомості щодо яких надані до відповідних контролюючих органів відокремленими підрозділами такої юридичної особи. Відповідно до п. 8.4. Порядку № 1588, повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 та пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, предметом фактичної перевірки може бути виключно дослідження питань щодо дотримання платником податків норм законодавства з питань: регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Судовим розглядом встановлено, що порушення позивачем п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України відповідач встановив за результатами фактичної перевірки. Проте, суд апеляційної інстанції зазначає, що наказ Головного управління ДПС у Полтавській області № 1998 від 03.11.2020 р. у якості підставі для проведення фактичної перевірки СТОВ «Ковалі» містить посилання на положення пп. 80.2.2 та пп.80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. Таким чином, дотримання платником податків вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України не є предметом фактичної перевірки, оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), не пов`язане із отриманням дозвільних документів, тощо. Крім того, на дату проведення відповідачем фактичної перевірки позивача чинною редакцією пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлено мораторій на проведення фактичних перевірок, окрім перевірок в частині порушення вимог законодавства щодо: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. Таким чином, у будь-якому випадку податковий орган під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) не мав підстав для дослідження у ході проведення фактичної перевірки питання дотримання платником податків вимог п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України. Із врахуванням вищевикладених обставин, неподання позивачем повідомлення за формою № 20-ОПП за основним місцем обліку не підлягає оцінці, оскільки контролюючим органом порушено порядок проведення перевірки платника податків. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для прийняття податкового повідомлення-рішення у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами, тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на формування податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення, з огляду на допущені таким платником порушення, необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 р. у справі № 808/1746/15, від 20.09.2019 р. у справі № 0340/1931/18. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00029220705 від 08.12.2020 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 68340 грн. необґрунтоване, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Щодо податкового повідомлення-рішення № 00029240705 від 08.12.2020 р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500000 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", зберігання пального здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії. Під місцем зберігання пального у силу статті 1 названого Закону розуміється місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування, а власне зберіганням пального згаданий Закон визначає діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик. Згідно із ч. 16 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі. Згідно із абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень. Судовим розглядом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 00029240705 від 08.12.2020 р. винесено позивачем на підставі висновків акту перевірки про порушення СТОВ «Ковалі» ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", оскільки контролюючим органом встановлено зберігання позивачем пального, яке надійшло 19.03.2020 р. в кількості 32120 л, 07.08.2020 р. в кількості 4985 л, 11.08.2020 р. в кількості 9045 л, 24.09.2020 р. в кількості 15760 л, 04.11.2020 р. в кількості 4985 л зберігалося в місцях, на які не отримано відповідну ліцензію. Суд апеляційної інстанції зазначає, що під час проведення перевірки, контролюючим органом встановлено, що позивачем не здійснювалась подальша реалізація вищевказаного товару (палива дизельного та бензину), а вказане пальне використовувалось для сільськогосподарських робіт з обробку ґрунту, догляду, збирання та транспортування врожаю, транспортні роботи. Судовим розглядом встановлено, що основним видом діяльності СТОВ "Ковалі" є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний). Згідно із довідки СТОВ "Ковалі" від 01.11.2020 р. на балансі підприємства перебуває сільськогосподарська техніка, що працює на дизельному паливі в кількості 57 штук із загальним об`ємом паливних баків 43110 л , а саме: Камаз 5320; ЗІЛ 130; Сітроен «Берлинго»; RENAULT «SANDERO»; 7 тракторів МТЗ -80; 1 трактор Т-70 С; 4 трактора Т-150; бульдозер ДЗ-170; 1 трактор МТЗ 82.1; 9 тракторів Беларус (82.1, 892-РБ); 4 комбайна СК -5 М «Нива», комбайн УЕС «ПОЛІССЯ»; комбайн КСК100 ТА кзс-1218; косарка плющ Е302. Згідно із актів СТОВ «Ковалі» від 19.03.2020 р., 07.08.2020 р., 11.08.2020 р., 24.09.2020 р., 04.11.2020 р. придбане у ТОВ " ТД Облагропостач" та ТОВ "НАФТОБІЗНЕС КОНТРАКТ" дизельне пальне злито в паливні баки вищевказаної сільськогосподарської техніки. Відомостями про рух дизельного палива та бухгалтерськими записами по 203 рахунку підтверджується списання придбаного дизельного палива у місяці його придбання та відсутності його залишків по початок місяця, що слідує за місяцем придбання. Доказів наявності у позивача ємностей для зберігання пального, контролюючим органом не надано. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальний обсяг паливних баків сільськогосподарської техніки позивача, що працює на дизельному пальному - 46310 л дозволяв заправити придбане дизельне пальне 19.03.2020 р. в кількості 32120 л, 07.08.2020 р. в кількості 4985л, 11.08.2020 р. в кількості 9045 л, 24.09.2020 р. в кількості 15760 л та 04.11.2020 р. в кількості 4985 л безпосередньо у паливні баки. Крім того, позивач є сільськогосподарським підприємством, діяльність якого пов`язана з обробкою сільськогосподарських земель, вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, з використанням сільськогосподарської техніки, технічного обладнання та пристроїв при виробництві зерна, які споживають велику кількість пального. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджено використання позивачем у своїй господарській діяльності сільськогосподарської техніки, яка працює на дизельному пальному, без використання ємностей для зберігання пального, у зв`язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення ГУДПС у Полтавській області № 00029240705 від 08.12.2020 р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 500000 грн., необґрунтоване, у з`вязку з чим підлягає скасуванню. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.11.2020 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.04.2021 по справі № 440/8065/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій