Постанова 4802 № 162/991/20
від 22.07.2021 ·Справа № 162/991/20 Головуючий у 1 інстанції: Гладіч Н. І. Провадження № 22-ц/802/828/21 Категорія: 39 Доповідач: Матвійчук Л. В. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2021 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Матвійчук Л. В., суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 16 березня 2021 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 21 липня 2016 року. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Позивач вказує, що у подальшому кредитний ліміт збільшувався до 18 000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3., 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Позивач зазначає, що надав відповідачу кредит, однак він неналежно виконував умови кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 24 вересня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 39 854 грн 40 коп., яка складається з: 26 752 грн 73 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 26 752 грн 73 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5 661 грн 90 коп. заборгованість за простроченими відсотками; 7 439 грн 77 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.
625. Враховуючи наведене, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 21 липня 2016 року у розмірі 39 854 грн 40 коп. та судові витрати у розмірі 2 102 грн. Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 16 березня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача, покликаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подавався. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи. За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Датою прийняття постанови у цій справі є 22 липня 2021 року - дата складення повного судового рішення. Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з наступних мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «Приватбанку», яка 21 липня 2016 року підписана відповідачем ОСОБА_1 , вказано, що він підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним і банком договір надання банківських послуг. Також вказано підтвердження ознайомлення і згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, та зобов`язання виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг і регулярно знайомитись з їх змінами на офіційному сайті банку. Відповідно до позовних вимог позивач заявляє до стягнення з відповідача 39 854 грн 40 коп. кредитної заборгованості, яка складається з: 26 752 грн 73 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 26 752 грн 73 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5 661 грн 90 коп. заборгованість за простроченими відсотками; 7 439 грн 77 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.
625. На підтвердження цих вимог до кредитного договору банк надав: розрахунок заборгованості без зазначення дати станом на яку існує заборгованість (а.с.6-8); розрахунок заборгованості станом на 24 вересня 2020 року (а.с.9); довідку про видані кредитні картки (а.с.10); довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.11); анкету-заяву (а.с.12); витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.13); витяг з Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.14-50); виписку по рахунку станом на 28 вересня 2020 року (а.с.58-62). У позовній заяві позивач вказує про отримання відповідачем кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому збільшено до 18 000 грн. Проте, як встановлено судом першої інстанції, підписана відповідачем анкета-заява жодних даних про розмір кредитного ліміту не містить. У доданих до позовної заяви розрахунках заборгованості не вказано кредитний ліміт станом на 21 липня 2016 року за картковим рахунком даного договору. Анкета-заява взагалі не передбачає жодних істотних умов договору, а саме, як зазначено вище, суми кредитування, даних про видачу кредитної картки, строку дії, умов щодо процентної ставки і її нарахування, а також не передбачає відповідальності у вигляді пені та штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, порядку нарахування. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги за кредитним договором б/н від 21 липня 2016 року, посилався на витяг з «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua і є, на його думку, частиною укладеного кредитного договору. Додані до позову Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи з обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містять підпису відповідача. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та Правила, а також Тарифи є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці Умови та Правила мав на увазі і розумів відповідач, підписуючи анкету-заяву, та відповідно, чи брав на себе викладені у них зобов`язання, позивачем суду не надано. Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження конкретних запропонованих відповідачеві Умов та Правил надання банківських послуг, а тому висновок суду першої інстанції про те, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про кредитні правовідносини, сплату відсотків за користування коштами, пені та штрафів, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин, є правильним. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Підписана відповідачем анкета-заява жодних даних про кредитні зобов`язання між сторонами, розмір кредитного ліміту не містить, а із встановлених у справі обставин, що наведені вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді укладення кредитного договору, сплату процентів за користування коштами, а також відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Такий правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. У зазначеній анкеті-заяві не вказано про бажання відповідача отримати кредитну картку. Разом з тим, розрахунок заборгованості за договором від 21 липня 2016 року, доданий до позовної заяви, не підтверджує обставин, викладених у ній. Наданий банком розрахунок не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком. При цьому, розрахунок не свідчить, що відповідач користувався будь-якими кредитними коштами, оскільки підтверджує операції, лише починаючи з 30 серпня 2017 року, тобто більше ніж через рік після підписання анкети-заяви. Судом обґрунтовано не взято до уваги довідку без номера і дати, надану позивачем до позовної заяви, згідно з якою АТ КБ «Приватбанк» надав: кредитну картку № НОМЕР_1 - дата відкриття 27 травня 2017 року, термін дії 05/21; кредитну картку № НОМЕР_2 - дата відкриття 14 травня 2018 року, термін дії 04/22 (а.с.10), оскільки неможливо встановити зв`язок виданих карток із договором від 21 липня 2016 року, а в анкеті-заяві відсутня інформація про видачу картки та її номер. Виписка по рахунку також не підтверджує отримання кредиту відповідно до анкети-заяви про приєднання від 21 липня 2016 року, оскільки з неї вбачається, що перша дата операції за рахунками руху коштів 30 серпня 2017 року за карткою, інформація про яку відсутня в матеріалах справи. Отже, вказані довідки і витяг з рахунку не є доказами отримання відповідачем кредиту 21 липня 2016 року. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що позивачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження укладення 21 липня 2016 року договору кредиту та отримання за цим договором відповідачем кредитних коштів на умовах і в обсязі, що зазначені в позові, та наявності у нього заборгованості саме за даним договором, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що до стягнення з відповідача в користь позивача підлягає кредитна заборгованість у розмірі 39 854 грн 40 коп., яка складається з: 26 752 грн 73 коп. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 26 752 грн 73 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5 661 грн 90 коп. заборгованість за простроченими відсотками; 7 439 грн 77 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, є безпідставними, оскільки термін дії картки відповідно до наданої банком довідки (а.с.10) закінчується у квітні 2022 року, а анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка підписана відповідачем, не містить положень щодо строків повернення отриманих кредитних коштів, суму обов`язкового щомісячного платежу та розмір відсотків за користування кредитним коштами. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, а є власним суб`єктивним тлумаченням позивачем норм права та обставин справи, яким суд дав відповідну правову оцінку. Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає. Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Любешівського районного суду Волинської області від 16 березня 2021 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий Судді: