Постанова 4805 № 295/6518/19

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/6518/19 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М. Категорія 69 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Трояновської Г.С. суддів: Павицької Т.М., Миніч Т.І. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі цивільну справу № 295/6518/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 квітня 2021 року, яка постановлена під головуванням судді Семенцової Л.М. у м. Житомирі, в с т а н о в и в: У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом, в якому просив визнати придбане ним і відповідачем за період з 2006 року по 2009 року майно та здійснені у квартирі АДРЕСА_1 поліпшення об`єктами права спільної сумісної власності, поділити набуте під час проживання однією сім`єю та у шлюбі майно і здійснені поліпшення та стягнути з відповідача на свою користь 1/2 частину вартості майна та поліпшень квартири в розмірі 70000,00 грн. Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 15.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. 09.02.2021 ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог та просив визнати здійснені ним та ОСОБА_2 у період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2006 року до 2009 року в квартирі АДРЕСА_1 поліпшення загальною вартістю 46000,00 грн. об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, поділити здійснені поліпшення та стягнути з відповідачки на свою користь 1/2 частину грошової вартості поліпшень квартири АДРЕСА_1 в розмірі 23000,00 грн., а також вирішити питання судових витрат. У судовому засіданні 06.04.2021 представник ОСОБА_2 подала до суду зустрічну позовну заяву від імені ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та просила прийняти її до розгляду з первісним позовом, поновити строк для подання зустрічної позовної заяви. Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 06 квітня 2021 року зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя повернута заявнику. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального закону, просить ухвалу суду скасувати та направити справу, в тому числі і зустрічну позовну заяву, для подальшого розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно повернув зустрічний позов внаслідок пропущення строку для його подання, вважаючи що зазначені причини пропуску строку подання зустрічної позовної заяви не свідчать про їх поважність, оскільки такий висновок суду зроблений з порушенням норм процесуального права щодо оцінки поважності причин та подання зустрічного позову, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 193 ЦПК України. Також вказує, що суд першої інстанції не звернув увагу на те , що 07.02.2021 ОСОБА_1 подав заяву про уточнення позовних вимог та по суті виклав позов в новій редакції, яку було прийнято судом. Вказує, що жодних ухвал суду із встановленим строком для подачі відзиву на уточнену позовну заяву ОСОБА_2 не отримувала, а відповідно неможливо було подати зустрічну позовну заяву. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. З матеріалів справи вбачається, що у травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна. Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 15.05.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі, розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Зазначеною ухвалою запропоновано відповідачу, у випадку заперечення проти позову, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов, копію якого разом із доданими до нього документами надіслати іншим учасникам справи. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов та відповіді на відзив відповідно. Встановлено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання копії цієї ухвали. Роз`яснено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. В ухвалі зазначено про можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: https://bg.zt.court.gov.ua/sud0604/ Вказана ухвала суду першої інстанції отримана ОСОБА_2 27.05.2019, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 82 том 1). 06.04.2021 ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та просив прийняти її до розгляду з первісним позовом, поновити строк для подання зустрічної позовної заяви. У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просила: 1) визнати за нею право власності на 1/2 частину на наступне майно: будівельні матеріали, що використанні під час будівництва та становлять собою зведені гараж та вбиральню за адресою: АДРЕСА_2 ; мотоцикл АLРНА, 2012 року випуску, номер шасі: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; пральну машину «Wугруl»; газовий котел «Данко», газову колонку для нагріву води та газову плиту; 2) визнати здійснені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із 01.01.2006 року по 08.09.2014 року включно та за період перебування у зареєстрованому шлюбі поліпшення у будинку та господарських будівлях і спорудах за адресою: АДРЕСА_2 ; 3) поділити здійснені поліпшення та стягнути з ОСОБА_1 1/2 частину вартості поліпшень будинку і господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 248949,00 грн.; 4) стягнути з ОСОБА_1 на її користь судові витрати, пов`язані з розглядом даної зустрічної позовної заяви (а.с. 45-48 том 2). Повертаючи заявнику зустрічну позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічна позовна заява подана з порушенням вимог ч. 1 ст. 193 ЦПК України, у зв`язку з чим вона підлягає поверненню відповідачу. Також суд зазначив, що у визначений ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 15.05.2019 строк для подання зустрічної позовної відповідачем не було подано до суду зустрічну позовну заяву, а також така заява була подана 06.04.2021 з пропуском встановленого ч. 1 ст. 193 ЦПК України строку і вказані причини неподання у цей строк, а саме відсутність висновків експертів та рішення суду за наслідками розгляду справи № 295/16040/18, не можна вважати поважними, тому суд не знайшов підстав для їх поновлення. Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, у цьому випадку норм ЦПК України. Таким чином, право на пред`явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ЦПК України щодо її подання. Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 120 ЦПК України). Згідно з частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України). Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню судом заявнику. Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України). Згідно з пунктом 6 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події (частина четверта статті 124 ЦПК України). Аналізуючи зазначені норми права, можна дійти висновку про те, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається відповідно для кожного учасника справи з наступного дня після дати отримання ним ухвали місцевого суду про відкриття провадження у справі. Реалізація процесуальних прав та обов`язків учасників справі перебуває у тісному зв`язку зі стадіями судового провадження і пов`язана з перебігом процесуальних строків. Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках. Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства. Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків. Так, з початком і закінченням перебігу процесуального строку пов`язане настання чітко встановлених юридичних наслідків. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 175/957/19 (провадження № 61-12294св20). Встановлено, що відзив поданий до суду 10.06.2019, а зустрічна позовна заява 06.04.2021. Судом встановлено, що ОСОБА_2 , отримавши ухвалу про відкриття провадження у справі 27.05.2019 мала реалізувати право на подання відзиву та зустрічної позовної заяви до 11.06.2019. 10.06.2019 ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 87-89 том 1), а 06.04.2021 представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 подав зустрічну позовну заяву з клопотанням про поновлення строку на її подання з наведенням причин його пропуску, а саме у зв`язку із тим, що були відсутні висновки експертів та розгляд справи № 295/16040/18 не було завершено, а тому вважає, що зустрічний позов має бути прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом. Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Колегія суддів зазначає, що відповідач не зверталася з клопотанням про продовження строку на подання зустрічного позову у передбачений строк, а тому суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_5 порушено строки подання зустрічного позову, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті зустрічного позову до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та повернув матеріали зустрічного позову. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 21.04.2021 по справі № 766/12340/17. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки висновків суду першої інстанції, які надані ним щодо відсутності підстав для поновлення строку з обґрунтуванням, як встановлених обставин так і норм процесуального закону. Колегія суддів враховує, що повернення зустрічного позову не позбавляє особу права пред`явити позов у загальному порядку, а тому не є обмеженням доступу до правосуддя. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності ухвали про прийняття заяви із збільшеними позовними вимогами та встановленим строком для подання відзиву і зустрічного позову не заслуговують на увагу з огляду на викладене вище, а в силу положень статті 193 ЦПК України зустрічна позовна заява не є додатковим доказом, для подання якого встановлюється строк у зв`язку зі зміною розміру позовних вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги про доведення суду першої інстанції наявність підстав для поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви, як такого, який пропущений з поважних причин, колегія суддів відхиляє за вищенаведених обставин та норм процесуального закону. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389-391 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення. Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 06 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді