Постанова Львівський апеляційний суд № 466/2075/21

Справа № 466/2075/21 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І. Провадження № 22-ц/811/1417/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:44 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар - Жукровська Х.І., з участю апелянта ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2021 року, постановлену в складі головуючого судді Ковальчука О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Львівській області про стягнення безпідставно отриманих коштів та відшкодування майнової та моральної шкоди, - В С Т А Н О В И Л А: 15.03.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в Шевченківський районний суд м. Львова із позовом до Управління поліції охорони у Львівській області та просив стягнути на його користь безпідставно набуті кошти, а саме 11 960 грн. 96 коп. майнової шкоди та 700 000 грн. 00 коп. моральної шкоди. Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2021 року у відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Львівській області про стягнення безпідставно отриманих коштів і відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено, з підстав передбачених п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України. Не погоджуючись з даною ухвалою ОСОБА_1 оскаржив таку в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкриття провадження, як на підставу для відмови у відкриті провадження у справі помилково послався на положення п.2 ч.1 ст. 186 ЦПК України, вказавши, що вже ухвалено рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 26 червня 2020 року по справі №466/2887/20 зтим самим предметом із тих самих підстав, а спірні правовідносини обох позовів стосуються Договору №01-1852 про централізовану охорону квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому суд першої інстанції не врахував, що предмет та підстави позову в обох справах є різні. Так, у справі №466/2887/20, у якій вже ухвалено рішення, предметом та підставою позову було захист прав споживача при наданні послу централізованої охорони квартири на підставі Договору №01-1852. Натомість, предметом та підставою позову у даній справі №466/2075/21 є стягнення безпідставно отриманих коштів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди Просить скасувати ухвалу і справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції із стадії відкриття провадження у справі. У відзиві на апеляційну скаргу представник УПО Львівської області за довіреністю Бондар В. зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування ухвали немає, оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта в підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що є предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала зазначеним вимогам не відповідає. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Львівській області вже розглянуто Шевченківським районним судом м. Львова, який ухвалив рішення від 26 червня 2020 року, яке постановою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року залишено без змін. Спірні відносини у цій справі, а також у даній справі стосуються Договору №01-1852 про централізовану охорону майна, а сааме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . До суду з позовом у справі, яка переглядається, позивач звернувся 15 березня 2021 року, тобто після ухвалення рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Проте, з такими висновками суду погодитись не можна. За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти у суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленного між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках набрання чинності рішенням суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службовихосіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України, судя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами. Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України обумовлена, зокрема, неприпустимістю розгляду судами одного і того ж спору двічі. Підставою для прийняття судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі може бути лише наявність на час вирішення питання про відкриття провадження у справі рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленного між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення (стаття 273 ЦПК України), та зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів. Для застосування вказаної підстави для відмови у відкритті провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а сааме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільногопроцесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави відмовити у відкритті провадження у справі. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) указано, що «предмет позову це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу». Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції не звернув уваги на те, що підстави та предмет позову в цій справі та в справі №466/2887/20 є різними, незважаючи на однаковий суб`єктний склад учасників цих справ, а також те, що відносини у цих справ випливають з договору №01-1852 про централізовану охорону майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Так, звертаючись до суду з позовом у справі № 466/2887/20 позивач просив стягнути з відповідача завдану майнову шкоду в розмірі 7 527 грн. 26 коп., з яких 3 216 грн. 30 коп. це списані кошти з його карткового рахунку за послуги охорони квартири за період 2019 року, 400 грн. 00 коп. за виготовлення ключів та 3 910 грн. 96 коп. витрати на медикаменти. Позивач також просив стягнути на його користь моральну шкоду, оцінену ним в розмірі 1 100 000 грн 00 коп., яка спричинена переживаннями за те, що до квартири, охорона якої не здійснюється відповідачем, можуть потрапити злодії. Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач просив стягнути з відповідача безпідставно отримаані кошти 1196 грн. 96 коп. за завдану йому майнову шкоду, яка складається з 7 650 грн. 00 коп. шахрайським способом списаних з його карткового рахунку з січня 2018 року по грудень 2019 року, 400 грн. 00 коп. за виготовлення ключів та 3 910 грн. 96 коп. витрати на придбання медикаментів. Щодо стягнення моральної шкоди, то позивач просив стягнути на його користь в її відшкодування 700 000 грн. 00 коп., яку обґрунтовує небажання відповідача повернута списані шахрайським способом кошти з його карткового рахунку, а також кошти, витрачені ним на виготовлення ключів. Також таку обґрунтовує образою його честі та гідності під час реєстрації відповідачем його заяви від 09 березня 2021 року . Таким чином, підстави та частково предмет позову у цивільній справі № 466/2887/20 та у цій справі не є ідентичними, оскільки спір між сторонами у справах виник з різних підстав, тому висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі є необґрунтованим та помилковим, як такий, що зроблений із порушенням норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Ураховуючи викладене, наявні підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження в справі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 6, 379, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 17 березня 2021 року- скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони у Львівській області про стягнення безпідставно отриманих коштів і відшкодування майнової та моральної шкоди направити для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії відкриття провадження. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 22 липня 2021 року. Головуюча Копняк С.М. Судді Бойко С.М. Ніткевич А.В.